Рішення

від 28.07.2020 по справі 910/6815/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.07.2020Справа № 910/6815/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Савітар Груп"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кошляк М.І.

Представники учасників справи:

від позивача Мірвода А.М. (адвокат);

від відповідача Винокуров О.В. (адвокат).

В судовому засіданні 28.07.2020 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників позивача та відповідача, що повне рішення буде складено 07.08.2020 року.

СУТЬ СПОРУ:

18 травня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Савітар Груп" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 14.05.2020 року до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором № 65-К про надання асистанських послуг № SGU-VUSO-06/11/14 від 11.11.2014 року в розмірі 972 743,86 грн., з них: витрат на медичне обслуговування - 774 556,49 грн. (сімсот сімдесят чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят шість гривень 49 копійок), сервісної винагороди - 126 639,77 грн. (сто двадцять шість тисяч шістсот тридцять дев`ять гривень 77 копійок), інфляційних нарахувань - 38 390,95 грн. (тридцять вісім тисяч триста дев`яносто гривень 95 копійок) та 3% річних - 33 156,65 грн. (тридцять три тисячі сто п`ятдесят шість гривень 65 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором № 65-К про надання асистанських послуг № SGU-VUSO-06/11/14 від 11.11.2014 року, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/6815/20 здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.06.2020 року.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 16.06.2020 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/6815/20 до судового розгляду по суті на 14.07.2020 року.

В судовому засіданні 14.07.2020 року судом оголошувалася перерва.

В судовому засіданні 28.07.2020 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов. Представник відповідача проти задоволення позову заперечив та просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.11.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Савітар Груп" (надалі - позивач, агент) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Вусо" (надалі - відповідач, страховик) укладено договір № 65-К про надання асистанських послуг № SGU-VUSO-06/11/14 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, страховик доручає, а агент приймає на себе зобов`язання по наданню послуг з організації сервісного та медичного обслуговування при настанні страхових випадків на території України та за кордоном за договорами, укладеними між страхувальниками та страховиком відповідно до законодавства України та Закону України Про страхування , в яких визначено перелік послуг та умов, що отримує застрахована особа в межах та в термін дії договору згідно відповідних Правил (надалі - Правила). Послуги агента включають формування, обслуговування та зберігання протягом одного року реєстру звернень застрахованих осіб, ведення документації, організацію та контроль обміну інформацією, надання послуг цілодобової, диспетчерської служби згідно умов договору та програми страхування.

За умовами пунктів 5.1.2., 5.1.3. договору страховик зобов`язаний проводити оплату сервісної винагороди агента, відшкодовувати витрати агента на оплату послуг третіх осіб, наданих у відповідності до п. 3.3., а також витрати при оплаті банківської комісії та комісії за виконання функцій агента валютного контролю відповідно до наданих агентом рахунків.

При цьому, у п. 5.4.1. договору вказано, що агент має право на свій розсуд здійснювати вибір підрядників та залучати для ведення страхового випадку кореспондентів.

Розділом 6 "Розрахунки сторін" (в редакції додаткової угоди № 3 від 01.10.2015 року до договору) сторонами погоджено, зокрема, наступне.

За виконання агентом своїх обов`язків згідно з договором страховик зобов`язаний виплачувати агенту винагороду за кожний врегульований агентом страховий випадок (СВ) у розмірах, вказаних в додатку № 1 до договору (п. 6.1).

До 05 числа місяця, наступного за звітним, агент складає акт виконаних робіт і направляє його страховику електронною поштою разом з рахунком на оплату винагороди агента. Протягом 5 робочих днів з дати отримання означених документів, вказаних у п. 6.3.1. договору, страховик повинен підписати акт виконаних робіт і направити його агенту засобами звичайної і електронної пошти, а також протягом того ж строку сплатити винагороди агента, або за допомогою засобів електронного зв`язку надати мотивовані заперечення щодо змісту такого акту. Сплата страховиком грошових коштів, суми яких були гарантовані або виплачені агентом кореспондентам і підрядникам, тобто медичним та іншим установам, що здійснили надання відповідних послуг застрахованим особам при настанні з ними страхових випадків, здійснюються наступним чином: звітним періодом за договором є декади: з 01 по 10 число, з 11 по 20 число, з 21 по останнє число кожного календарного місяця дії договору (п.п. 6.3.1., 6.3.2., 6.4. договору).

Протягом 3 робочих днів з дати закінчення декади агент складає і направляє страховику акт заявлених збитків, в якому зазначаються страхові випадки, що стались з конкретними застрахованими особами протягом звітної декади, а також вказуються орієнтовні суми вартості послуг, наданих цим особам, які підлягають відшкодуванню страховиком (п. 6.5.1. договору).

Протягом 5 робочих днів з дати отримання страховиком акта заявлених збитків він погоджує і підписує цей документ, а також на свій розсуд протягом того ж строку перераховує агенту попередню оплату вартості послуг, вказаної в акті у розмірі до 100% загальної суми зазначеної в акті (п. 6.5.2. договору).

По мірі отримання агентом від підрядників і кореспондентів повних пакетів документів, пов`язаних з остаточними розрахунками та конкретними страховими випадками (повні пакети), агент вносить відповідні відомості в акти врегульованих збитків (виконаних робіт), які складаються за формою, вказаною у додатку № 4 до договору і направляються страховику у строки, визначені п. 6.5.1. договору разом з актами заявлених збитків. До актів врегульованих збитків (виконаних робіт) у складі повних пакетів агент додає рахунки на сплату вартості фактично наданих послуг за вирахунком сум, визначених в розрізі конкретних застрахованих осіб в акті заявлених збитків і фактично сплачених страховиком згідно п. 6.5. договору. Акт врегульованих збитків (виконаних робіт) погоджується і підписується страховиком протягом 5 робочих днів з моменту отримання цього акту від агента (п.п. 6.6.1. - 6.6.3. договору).

Так, відповідно до п. 6.4. договору сплата страховиком грошових коштів, суми яких були гарантовані або виплачені агентом кореспондентам і підрядникам, тобто медичним та іншим установам, що здійснили надання відповідних послуг застрахованим особам при настанні з ними страхових випадків, здійснюються по звітному періоду за договором, яким є декади.

Відповідно до п. 6.6.4. договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 01.10.2015 року) сплата страхових сум в іноземній валюті, вказаних у рахунках до акту врегульованих збитків, проводиться у гривнях за схемою, вказаною у п.п. 6.5.4., 6.5.5. договору.

За умовами п. 6.5.4. договору рахунки до акту врегульованих збитків мають бути сплачені протягом 5 (п`яти робочих днів) з дня отримання.

У п. 8.6. договору визначено, що всі зобов`язання сторін, що виникли під час дії договору, залишаються в силах до їх повного виконання.

11.12.2015 року, 21.12.2015 року та 04.01.2016 року позивач направив до ПАТ СК Вусо звіти запланованих збитків № 12з, № 12/2з, №12/3з у яких зазначались страхові випадки, які стались із застрахованими особами та сервісна винагорода ТОВ Савітар Груп за організацію надання медичної допомоги застрахованим особам, акти 12з, № 12/2з, №12/3з разом із відповідними рахунками на сплату відшкодування медичних витрат № 785 від 11.12.2015 року на суму 101 762,84 грн., № 787 від 21.12.2015 року на суму 87 002,42 грн., № 60 від 04.12.2016 року на суму 91 935,91 грн.

Як стверджує позивач та що не спростовано відповідачем, вказані рахунки № 785, № 787, № 60 відповідачем сплачені не були.

Після отримання усіх необхідних документів відносно страхових випадків, які були включені до звітів запланованих збитків № 12з, 12/2з, 12/3з до ПАТ СК Вусо було сформовано та направлено звіти врегульованих збитків по застрахованим особам від 17.08.2017 року № 12/2в та 06.09.2017 року за № 12/3в разом із відповідними рахунками № 597 від 17.08.2017 року, № 597/1 від 17.08.2017 року, № 659 від 06.09.2017 року, № 659/1 від 06.09.2017 року.

Позивач зазначає, що вказані рахунки відповідачем також сплачені не були.

Судом встановлено, що позивачем з метою виконання укладеного з відповідачем договору залучено осіб, які надавали послуги по медичному асістансу.

Так, 10.06.2014 року між позивачем та Savitar Group LTD укладено договір № 10-06/14-М, за яким Savitar Group LTD зобов`язався надавати позивачу, як замовнику, послуги по медичному асістансу, в т.ч. організацію медичних консультацій, візиту до лікаря, організацію виїзду бригади швидкої або невідкладеної допомоги, організацію госпіталізації.

23.07.2018 року Savitar Group LTD звернувся до позивача з претензією про сплату заборгованості, яка виникла перед ним, у зв`язку із тим, що він розрахувався із підрядниками за організацію та надання медичної допомоги застрахованим особам ПАТ СК Вусо .

В період з 09.08.2018 року - 25.10.2018 року ТОВ Савітар Груп розрахувався із підрядниками за організацію та надання медичної допомоги застрахованим особам ПАТ СК Вусо .

20.08.2018 року позивач направив на адресу відповідача звіт врегульованих збитків №12/2в, рахунок № 1209 на суму 240 912,10 грн. (медичні витрати) та первинні документи щодо страхових подій, які стались із застрахованими особами ПАТ СК Вусо та виставлено рахунок на оплату сервісної винагороди № 1209/1 від 09.08.2018 року на суму 78 000,78 грн. (сервісна винагорода агента).

25.10.2018 року позивач направив на адресу відповідача звіт врегульованих збитків №12/3в, рахунок № 1225 на суму 533 644,39 (медичні витрати) та первинні документи щодо страхових подій, які стались із застрахованими особами ПАТ СК Вусо та виставлено рахунок на оплату сервісної винагороди № 1225/1 від 25.10.2018 року на суму 48 638,99 грн. (сервісна винагорода агента).

07.02.2019 року позивач направив відповідачу претензію з проханням погасити збитки, які зазнало ТОВ "Савітар Груп" у зв`язку із організацією медичного обслуговування при настанні страхових випадків із застрахованими ПАТ "СК "Вусо" особами.

28.02.2019 року позивач отримав відповідь від ПАТ "СК "Вусо", у якій останнє відмовилось відшкодовувати збитки, які зазнало ТОВ "Савітар Груп".

На підтвердження заявлених позовних вимог позивач надав медичну документацію, стосовно застрахованих осіб ПАТ СК Вусо , звіти запланованих збитків, звіти врегульованих збитків, рахунки, платіжні доручення, повідомлення про купівлю валюти, акти виконаних робіт та роздруківки з електронної пошти.

Оскільки страховик у добровільному порядку не сплатив агенту належну суму по відшкодуванню медичних витрат та сервісної винагороди, ТОВ "Савітар Груп" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Страхова компанія "Вусо" про їх стягнення у примусовому порядку.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за неналежне виконання останнім зобов`язання щодо оплати послуг.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, мотивуючи це тим, що:

- обов`язок відповідача щодо відшкодування витрат агента на оплату послуг третіх осіб (кореспондентів, підрядників), зокрема, медичних установ, виникає лише у випадку, якщо такі треті особи залучались агентом в порядку, передбаченому умовами договору і їхні послуги були ним оплачені; ТОВ Савітар Груп укладено договір із компанією Savitar Group LTD (Кіпр), яка є засновником позивача, і яка ніяких медичних послуг застрахованим особам, вказаним в актах врегульованих збитків, не надавала;

- надана позивачем медична документація, складена іноземною мовою, нотаріусом не засвідчена та відсутній нотаріально посвідчений переклад таких документів на державну мову, то письмові документи, на які позивач посилається, як на фактичні дані, які підтверджують факт надання медичних послуг застрахованим особам, є недопустимими та недостовірними доказами у господарському процесі;

- позивачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують надання медичних послуг застрахованим особам, а надані ТОВ Савітар Груп платіжні документи про перерахування коштів на користь компанії Savitar Group LTD, яка ніяких медичних послуг застрахованим особам не надавала, та довідки медичних закладів є неналежними та недопустимими доказами понесення медичних витрат;

- якщо вважати подані ТОВ Савітар Груп докази вважати належними та допустимими, то сума медичних витрат має бути зменшена на 7346,69 грн., а сума сервісної винагороди - на 2291,07 грн. по незастрахованим відповідачем особам.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

З огляду на положення пункту п.6.5.4. договору (в редакції додаткової угоди № 3) строк оплати наданих послуг є таким, що настав.

За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, суд приймає до уваги доводи відповідача, що сума медичних витрат має бути зменшена на 7346,69 грн., а сума сервісної винагороди - на 2291,07 грн. по незастрахованим відповідачем особам, зокрема, щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4, що позивачем не заперечувалося.

Водночас суд зауважує, що за розрахунками позивача сума медичних витрат має бути зменшена на 4906,33 грн., а сума сервісної винагороди - на 1158,67 грн.

Враховуючи викладене, з урахуванням відсутності у матеріалах справи доказів погашення відповідачем витрат на медичне обслуговування та сервісної винагороди, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на медичне обслуговування у розмірі 767 209,80 грн. та сервісної винагороди у розмірі 124 348,70 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь інфляційні нарахування та 3% річних за порушення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 року у справі № 924/312/18 та від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18.

Позивачем при розрахунку інфляційних нарахувань не враховано вищевикладеного, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне здійснити власний розрахунок інфляційних нарахувань.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних нарахувань, судом встановлено, що загальна сума інфляційних нарахувань, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 36 133,87 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань позивачу належить відмовити.

При перевірці наданого позивачем розрахунку 3% річних, судом встановлено, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 32 802,06 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних позивачу належить відмовити.

За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 960 494,43 грн., з них: витрат на медичне обслуговування - 767 209,80 грн., сервісної винагороди - 124 348,70 грн., інфляційних нарахувань - 36 133,87 грн. та 3% річних - 32 802,06 грн.

Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 14 407,42 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" (ідентифікаційний код 31650052, адреса: 03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Савітар Груп" (ідентифікаційний код 38205255, адреса: 03142, м. Київ, вул. Василя Стуса, 35/37) грошові кошти: витрат на медичне обслуговування - 767 209,80 грн. (сімсот шістдесят сім тисяч двісті дев`ять гривень 80 копійок), сервісної винагороди - 124 348,70 грн. (сто двадцять чотири тисячі триста сорок вісім гривень 70 копійок), інфляційних нарахувань - 36 133,87 грн. (тридцять шість тисяч сто тридцять три гривні 87 копійок), 3% річних - 32 802,06 грн. (тридцять дві тисячі вісімсот дві гривні 06 копійок) та судовий збір - 14 407,42 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста сім гривень 42 копійки).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 07.08.2020р.

Суддя О.В. Котков