Постанова

від 12.11.2020 по справі 910/6815/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2020 р. Справа№ 910/6815/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Станіка С.Р.

Дикунської С.Я.

за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 12.11.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Вусо на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2020 (повний текст рішення підписано 07.08.2020)

у справі №910/6815/20 (суддя Котков О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Савітар Груп

до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Вусо

про стягнення 972 743,86 грн

В С Т А Н О В И В :

18.05.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Савітар Груп звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Вусо про стягнення заборгованості за договором №65-К про надання асистанських послуг № SGU-VUSO-06/11/14 від 11.11.2014 у розмірі 972 743,86 грн, з яких: витрат на медичне обслуговування - 774 556,49 грн, сервісної винагороди - 126 639,77 грн, інфляційних нарахувань - 38 390,95 грн та 3% річних - 33 156,65 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором № 65-К про надання асистанських послуг № SGU-VUSO-06/11/14 від 11.11.2014 року, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.07.2020 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Вусо на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Савітар Груп грошові кошти: витрати на медичне обслуговування - 767 209,80 грн, сервісну винагороду - 124 348,70 грн, інфляційні нарахування - 36 133,87 грн, 3% річних - 32 802,06 грн та судовий збір - 14 407,42 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Вусо звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2020 у справі №910/6815/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вирішити питання щодо розподілу судового збору.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права та не з`ясував обставини, що мають значення для справи.

За твердженням скаржника, суд не врахував, що за умовами договору зобов`язання страховика по відшкодуванню медичних витрат виникає у випадку здійснення агентом оплати послуг медичних закладів, які надавали послуги застрахованим особам; положення договору, якими закріплено порядок залучення позивачем (агентом) третіх осіб (кореспондентів, підрядників) та оплати їх послуг, зокрема п. 3.3 договору. Відповідач вважає, що позивачем не доведено понесення медичних витрат, а надані позивачем докази є недопустими та недостовірними. Крім того, на думку скаржника, суд неправильно застосував до спірних правовідносин положення ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 6, 256, 261, ч. 3 ст. 267, ст. 509, 526, 626, 627, 629, 901 ЦК України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/6815/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Вусо на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2020, розгляд справи призначено на 08.10.2020.

09.09.2020 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач заперечив проти задоволення скарги, мотивуючи тим, що доводи, викладені у апеляційній скарзі, не відповідають фактичним обставинам, суперечать вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на припущеннях відповідача, а рішення місцевого господарського суду від 28.07.2020 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з чим, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Позивач звернув увагу суду на судову практику Верховного Суду з аналогічних справ.

25.09.2020 від відповідача надійшла відповідь на відзив, в якій відповідач просив визнати необґрунтованими доводи позивача у відповіді на відзив та задовольнити подану ним апеляційну скаргу.

У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. з 22.09.2020 на лікарняному, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 08.10.2020 у справі №910/6815/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2020 справу №910/6815/20 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Вусо на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2020 прийнято до провадження визначеним складом суду, розгляд справи призначено на 12.11.2020.

У зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. з 02.11.2020 на лікарняному, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 12.11.2020 у справі №910/6815/20 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Вусо на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2020 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Р., Станік С.Р.

Ухвалою від 12.11.2020 прийнято справу №910/6815/20 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Вусо на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2020 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Р., Станік С.Р.

У судове засідання 12.11.2020 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2020 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Представник позивача у судовому засіданні також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, з мотивів, зазначених у відзиві на скаргу та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

11.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Савітар Груп (агент) та Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Вусо (страховик) укладено договір № 65-К про надання асистанських послуг № SGU-VUSO-06/11/14 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору страховик доручає, а агент приймає на себе зобов`язання по наданню послуг з організації сервісного та медичного обслуговування при настанні страхових випадків на території України та за кордоном за договорами, укладеними між страхувальниками та страховиком відповідно до законодавства України та Закону України Про страхування , в яких визначено перелік послуг та умов, що отримує застрахована особа в межах та в термін дії договору згідно відповідних Правил (надалі - Правила). Послуги агента включають формування, обслуговування та зберігання протягом одного року реєстру звернень застрахованих осіб, ведення документації, організацію та контроль обміну інформацією, надання послуг цілодобової, диспетчерської служби згідно умов договору та програми страхування.

За умовами пунктів 5.1.2., 5.1.3. Договору страховик зобов`язаний проводити оплату сервісної винагороди агента, відшкодовувати витрати агента на оплату послуг третіх осіб, наданих у відповідності до п. 3.3., а також витрати при оплаті банківської комісії та комісії за виконання функцій агента валютного контролю відповідно до наданих агентом рахунків.

Пунктом 5.4.1. Договору сторони погодили, що агент має право на свій розсуд здійснювати вибір підрядників та залучати для ведення страхового випадку кореспондентів.

Розділом 6 Розрахунки сторін (в редакції додаткової угоди № 3 від 01.10.2015 до Договору) сторонами погоджено, зокрема, наступне.

За виконання агентом своїх обов`язків згідно з договором страховик зобов`язаний виплачувати агенту винагороду за кожний врегульований агентом страховий випадок (СВ) у розмірах, вказаних в додатку № 1 до договору (п. 6.1 Договору).

До 05 числа місяця, наступного за звітним, агент складає акт виконаних робіт і направляє його страховику електронною поштою разом з рахунком на оплату винагороди агента. Протягом 5 робочих днів з дати отримання означених документів, вказаних у п. 6.3.1. Договору, страховик повинен підписати акт виконаних робіт і направити його агенту засобами звичайної і електронної пошти, а також протягом того ж строку сплатити винагороди агента, або за допомогою засобів електронного зв`язку надати мотивовані заперечення щодо змісту такого акту. Сплата страховиком грошових коштів, суми яких були гарантовані або виплачені агентом кореспондентам і підрядникам, тобто медичним та іншим установам, що здійснили надання відповідних послуг застрахованим особам при настанні з ними страхових випадків, здійснюються наступним чином: звітним періодом за договором є декади: з 01 по 10 число, з 11 по 20 число, з 21 по останнє число кожного календарного місяця дії договору (п.п. 6.3.1., 6.3.2., 6.4. Договору).

Відповідно до п. 6.5.1 та 6.5.2 Договору в редакції додаткової угоди №3 від 01.10.2015 протягом 3 робочих днів з дати закінчення чергової декади агент складає і направляє страховику акт заявлених збитків за формою, вказаною у додатку 3 до договору. В такому акті зазначаються страхові випадки, що стались з конкретними застрахованими особами протягом звітної декади, а також вказуються орієнтовні суми вартості послуг, наданих цим особам, які підлягають відшкодуванню страховиком. Протягом 5 робочих днів з дати отримання страховиком акта заявлених збитків він погоджує і підписує цей документ, а також на свій розсуд протягом того ж строку перераховує агенту попередню оплату вартості послуг, вказаної в акті у розмірі до 100% загальної суми зазначеної в акті.

Пунктами 6.6.1-6.6.3 Договору, в редакції додаткової угоди №3 від 01.10.2015, передбачено, що по мірі отримання агентом від підрядників і кореспондентів повних пакетів документів, пов`язаних з остаточними розрахунками за конкретними страховими випадками (повні пакети), агент вносить відповідні відомості в акти врегульованих збитків (виконаних робіт), які складаються за формою, вказаною у додатку 4 до договору, і направляються страховику у строки, визначені п. 6.5.1 договору разом з актами заявлених збитків. До актів врегульованих збитків (виконаних робіт) у складі повних пакетів агент додає рахунки на сплату вартості фактично наданих послуг за виставленим рахунком сум, визначених в розрізі конкретних застрахованих осіб в акті заявлених збитків і фактично сплачених страховиком згідно п. 6.5 договору. Акт врегульованих збитків погоджується і підписується страховиком протягом 5 робочих днів з моменту отримання цього акту від агента.

Пунктами 8.1-8.3 Договору сторони погодили, що він вступає в силу з дати підписання повноважними представниками сторін. Строк дії договору 1 (один) календарний рік. Якщо протягом 30 днів до закінчення дії договору жодна зі сторін не заявить про намір розірвати його, то він вважається пролонгованим на наступний рік, подальша пролонгація договору здійснюється в тому ж порядку.

У п. 8.6. Договору визначено, що всі зобов`язання сторін, що виникли під час дії договору, залишаються в силах до їх повного виконання.

11.12.2015 року, 21.12.2015 року та 04.01.2016 року позивач направив до ПАТ СК Вусо звіти запланованих збитків № 12з, № 12/2з, №12/3з у яких зазначались страхові випадки, які стались із застрахованими особами та сервісна винагорода ТОВ Савітар Груп за організацію надання медичної допомоги застрахованим особам, акти 12з, № 12/2з, №12/3з разом із відповідними рахунками на сплату відшкодування медичних витрат № 785 від 11.12.2015 року на суму 101 762,84 грн, № 787 від 21.12.2015 року на суму 87 002,42 грн, № 60 від 04.12.2016 року на суму 91 935,91 грн.

Як стверджує позивач, вказані рахунки № 785, № 787, № 60 відповідачем сплачені не були.

Після отримання усіх необхідних документів відносно страхових випадків, які були включені до звітів запланованих збитків № 12з, 12/2з, 12/3з до ПАТ СК Вусо було сформовано та направлено звіти врегульованих збитків по застрахованим особам від 17.08.2017 року № 12/2в та 06.09.2017 року за № 12/3в разом із відповідними рахунками № 597 від 17.08.2017 року, № 597/1 від 17.08.2017 року, № 659 від 06.09.2017 року, № 659/1 від 06.09.2017 року.

Позивач зазначає, що вказані рахунки відповідачем також сплачені не були.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем, з метою виконання укладеного з відповідачем Договору, залучено осіб, які надавали послуги по медичному асістансу.

Так, 10.06.2014 року між позивачем та Savitar Group LTD укладено договір № 10-06/14-М, за яким Savitar Group LTD зобов`язався надавати позивачу, як замовнику, послуги по медичному асістансу, в т.ч. організацію медичних консультацій, візиту до лікаря, організацію виїзду бригади швидкої або невідкладеної допомоги, організацію госпіталізації.

23.07.2018 року Savitar Group LTD звернувся до позивача з претензією про сплату заборгованості, яка виникла перед ним, у зв`язку із тим, що він розрахувався із підрядниками за організацію та надання медичної допомоги застрахованим особам ПАТ СК Вусо .

В період з 09.08.2018 року - 25.10.2018 року ТОВ Савітар Груп розрахувався із підрядниками за організацію та надання медичної допомоги застрахованим особам ПАТ СК Вусо .

20.08.2018 позивач направив на адресу відповідача звіт врегульованих збитків №12/2в, рахунок № 1209 на суму 240 912,10 грн (медичні витрати) та первинні документи щодо страхових подій, які стались із застрахованими особами ПАТ СК Вусо та виставлено рахунок на оплату сервісної винагороди № 1209/1 від 09.08.2018 на суму 78 000,78 грн (сервісна винагорода агента).

25.10.2018 позивач направив на адресу відповідача звіт врегульованих збитків №12/3в, рахунок № 1225 на суму 533 644,39 грн (медичні витрати) та первинні документи щодо страхових подій, які стались із застрахованими особами ПАТ СК Вусо та виставлено рахунок на оплату сервісної винагороди № 1225/1 від 25.10.2018 на суму 48 638,99 грн (сервісна винагорода агента).

07.02.2019 позивач направив відповідачу претензію з проханням погасити збитки, які зазнало ТОВ Савітар Груп у зв`язку із організацією медичного обслуговування при настанні страхових випадків із застрахованими ПАТ СК Вусо особами.

28.02.2019 року позивач отримав відповідь від ПАТ СК Вусо , у якій останнє відмовилось відшкодовувати збитки, які зазнало ТОВ Савітар Груп .

На підтвердження заявлених позовних вимог позивач надав медичну документацію, стосовно застрахованих осіб ПАТ СК Вусо , звіти запланованих збитків, звіти врегульованих збитків, рахунки, платіжні доручення, повідомлення про купівлю валюти, акти виконаних робіт та роздруківки з електронної пошти.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором про надання послуг.

За умовами укладеного між сторонами Договору, за виконання позивачем своїх обов`язків, згідно з договором, відповідач зобов`язаний виплачувати позивачу винагороду за кожний врегульований позивачем страховий випадок (п. 6.1 Договору).

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України Про страхування страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Тобто, в даному випадку, саме на ПрАТ СК ВУСО Закон України Про страхування покладає витрати у разі настання страхового випадку із застрахованою особою.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, мотивуючи це тим, що:

- обов`язок відповідача щодо відшкодування витрат агента на оплату послуг третіх осіб (кореспондентів, підрядників), зокрема, медичних установ, виникає лише у випадку, якщо такі треті особи залучались агентом в порядку, передбаченому умовами договору і їхні послуги були ним оплачені; ТОВ Савітар Груп укладено договір із компанією Savitar Group LTD (Кіпр), яка є засновником позивача, і яка ніяких медичних послуг застрахованим особам, вказаним в актах врегульованих збитків, не надавала;

- надана позивачем медична документація, складена іноземною мовою, нотаріусом не засвідчена та відсутній нотаріально посвідчений переклад таких документів на державну мову, то письмові документи, на які позивач посилається, як на фактичні дані, які підтверджують факт надання медичних послуг застрахованим особам, є недопустимими та недостовірними доказами у господарському процесі;

- позивачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують надання медичних послуг застрахованим особам, а надані ТОВ Савітар Груп платіжні документи про перерахування коштів на користь компанії Savitar Group LTD, яка ніяких медичних послуг застрахованим особам не надавала, та довідки медичних закладів є неналежними та недопустимими доказами понесення медичних витрат;

- якщо вважати подані ТОВ Савітар Груп докази вважати належними та допустимими, то сума медичних витрат має бути зменшена на 7346,69 грн, а сума сервісної винагороди - на 2291,07 грн по незастрахованим відповідачем особам.

При цьому, в пункті 3.1 Договору сторонами погоджено, що агент надає послуги при мотивованому зверненні застрахованої особи.

Крім того, згідно з п. 4.1, 4.2, 4.3 Договору послуги надаються на підставі звернення застрахованої особи після ідентифікації договору страхування та підтвердження правомірності звернення застрахованої особи за наданням послуг.

Таким чином, за умовами спірного Договору, підставою для надання послуг є:

- настання обставин, що можуть кваліфікуватись як страховий випадок;

- звернення застрахованої особи до агента;

- ідентифікація договору страхування та визнання особи застрахованою страховиком.

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що при зверненні застрахованої особи, агент забезпечує організацію надання застрахованій особі необхідних послуг згідно умов договору/програми страхування (за умови, якщо агенту дана інформація надана страховиком). При невідповідності звернення застрахованої особи умовам договору/програми страхування, агент відмовляє застрахованій особі в наданні послуг, пояснюючи причину відмови та залишаючи за застрахованою особою право отримання послуг за власний рахунок. У випадку відмови в організації надання послуг застрахованій особі, агент зобов`язаний в найкоротші строки сповістити про це страховика будь-яким доступним засобом зв`язку.

З огляду на матеріали справи та наявні в ній докази, колегія суддів дійшла висновку, що долучені позивачем докази підтверджують факт надання послуг застрахованим особам, в свою чергу, відповідач не спростував ні факту настання страхових випадків, ні факту надання послуг застрахованим особам, а отже у нього виник обов`язок відшкодувати відповідні витрати позивача та сплатити агентську винагороду. Колегія суддів також відхиляє посилання відповідача на безпідставне перерахування позивачем коштів на користь компанії Savitar Group LTD, оскільки основним завданням позивача було врегулювання страхових випадків, яке ним виконано, в свою чергу відповідачем не надано доказів, що укладення договорів з компанією Savitar Group LTD призвело до завищення вартості наданих послуг чи будь-яким іншим чином негативно вплинуло на права та обов`язки сторін за Договором.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що правовідносини між позивачем та відповідачем щодо виконання Договору №65-К про надання асистанських послуг № SGU-VUSO-06/11/14 від 11.11.2014 вже не одноразово були предметом судового розгляду, однак стосовно інших періодів.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 910/16106/18 зазначено, що відповідачем не доведено також, що укладення договору з Savitar Group LTD суперечить умовам договору, що знайшло своє відображення в постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/9394/17.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 6.4 Договору сплата страховиком грошових коштів, суми яких були гарантовані або виплачені агентом кореспондентам і підрядникам, тобто медичним та іншим установам, що здійснили надання відповідних послуг застрахованим особам при настанні з ними страхових випадків, здійснюються по звітному періоду за договором, яким є декади.

У п. 6.7 додаткової угоди №3 до Договору визначено, що зобов`язання страховика щодо сплати грошових сум, згідно цього договору вважаються виконаними з моменту зарахування відповідних грошових коштів на рахунок агента.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

З огляду на положення пункту п.6.5.4. Договору (в редакції додаткової угоди № 3) строк оплати наданих послуг є таким, що настав.

За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, судом першої інстанції правомірно прийнято до уваги доводи відповідача, що сума медичних витрат має бути зменшена на 7346,69 грн, а сума сервісної винагороди - на 2291,07 грн по незастрахованим відповідачем особам, зокрема, щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , що позивачем не заперечувалося.

Водночас суд зауважує, що за розрахунками позивача сума медичних витрат має бути зменшена на 4906,33 грн, а сума сервісної винагороди - на 1158,67 грн.

Враховуючи викладене, з урахуванням відсутності у матеріалах справи доказів погашення відповідачем витрат на медичне обслуговування та сервісної винагороди, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на медичне обслуговування у розмірі 767 209,80 грн та сервісної винагороди у розмірі 124 348,70 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь інфляційних втрат та 3 % річних, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інфляції, щодо помилок в розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних наданих позивачем, а тому вказані вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 36 133,87 грн, та 3 % річних в сумі 32 802,06 грн, в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд першої інстанції правомірно відмовив.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно з ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23.06.1993).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів від 27.10.1993).

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів на підтвердження відсутності підстав для задоволення позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2020, прийняте після повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв`язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Вусо слід відмовити, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2020 - залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Вусо на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2020 у справі №910/6815/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2020 у справі №910/6815/20 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Вусо .

4. Матеріали справи №910/6815/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 21.12.2020 після виходу судді з відпустки.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.Р. Станік

С.Я. Дикунська