Рішення

від 23.07.2020 по справі 910/423/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.07.2020Справа № 910/423/19 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЙЛТРАНСЛОГІСТІК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна Транспортна Компанія в Україні"

про стягнення 377 530,73 грн.,

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Гольцова М.В.

Представники за позовом: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення 377 530,73 грн. за договором транспортного експедирування №21/05-18 від 21.0152018 про транспортно-експедиторське обслуговування.

Ухвалою суду від 21.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання у справі призначено на 12.02.2019.

25.01.2019 позивачем подано клопотання про приєднання додаткових доказів до матеріалів справи. Подане клопотання задоволено судом, подані докази долучені судом до матеріалів справи.

Судове засідання 12.02.2019 відкладено на 05.03.2019.

05.03.2019 відповідачем через відділ діловодства суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач не визнав вимоги за заявою на суму 522 000 грн. відповідно до акта-перерахунку №4/1 від 31.01.2019. Також, відповідач зазначив, що експедитор не вжив заходів попередження клієнта про те, що з 19.05.2018 Указом Президента України від 14.05.2018 №126/2018 було введено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02.05.2018 Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) , яким по було заборонено експлуатацію вагонів власності АТ ВЕБ Лізинг по території України, оператором по яких виступало ТОВ Рейлтранслогістик і які раніше були надані під перевезення Клієнта за договором №21/05-18 від 21.05.2018. Таким чином, усі вагони отримані від експедитора були затримані перевізником і заборонені до подальшого перевезення, як наслідок клієнт розірвав договори з клієнтами та зазнав збитків. Факт неможливості використання вагонів також засвідчено сертифікатом ТПП України №8184 від 19.07.2018.

У судовому засіданні 05.03.2019 судом оголошено перерву до 09.04.2019.

08.02.2019 через загальний відділ діловодства суду подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої Позивач просить стягнути 899 530,73грн. заборгованості, з яких 898 447,80грн. основного боргу, 1082,93грн. - 3% річних.

Подана заява про збільшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду, оскільки вказана заява відповідає положенням ст. 46 ГПК України.

У задоволенні клопотання про витребування доказів суд відмовив, оскільки позивачем, відповідно до вимог ст. 81 ГПК України не доведено суду неможливості самостійно отримати відповідні докази у справі.

18.03.2019 позивачем подана відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якої позивач не погодився з твердженнями відповідача, викладеними у відзиві.

09.04.2019 відповідачем подані додаткові заперечення на відповідь на відзив.

09.04.2019 відповідачем подано клопотання про залучення заступника директора ТОВ УТК в Україні ОСОБА_2 в якості свідка для допиту про відомі їй обставини справи, що мають значення для справи.

У задоволенні поданого клопотання суд відмовив, оскільки подане клопотання не відповідає вимогам ст.ст. 88, 89 ГПК України.

Судовому засіданні 09.04.2019 судом оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні на 23.04.2019.

В судовому засіданні 23.04.2019 відповідачем подано клопотання про виклик для допиту свідка ОСОБА_2 та просив долучити до матеріалів справи заяву свідка ОСОБА_2 від 22.04.2019 посвідчену приватним нотаріусом КМНО Жуковою Ю.В.

02.05.2019 позивачем подані заперечення проти клопотання відповідача про допит свідка та щодо показань ОСОБА_2 викладених в заяві від 22.04.2019.

У задоволенні поданого відповідачем клопотання про виклик свідка суд відмовив за необґрунтованістю підстав, з тих підстав, що на підставі показань свідка неможливо встановлювати обставини справи, які відповідно до законодавства та умов договору повинні бути підтверджені та відображаються у відповідних документах.

У судовому засіданні 23.04.2019 судом оголошено перерву до 16.05.2019.

02.05.2019 позивачем подана заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач повідомив суд, що при здійсненні розрахунку не врахував період ремонту вагону та не були вирахувані із загального обсягу наданих послуг дні, на які приходилося відправлення вагонів на станції вказані позивачем. Відповідно до поданої заяви позивач просив суд стягнути з відповідача 376 447,80 грн. суми основного боргу по підписаних сторонами актів, 460 800 грн. сума боргу по непідписаному відповідачем акту, 1082,93 грн. сума 3% річних.

Подана заява відповідно до положень ст. 46 ГПК України прийнята судом до розгляду, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір по суті.

У судовому засіданні 16.05.2019 судом оголошено перерву до 30.05.2019.

В підготовчому засіданні остаточно визначено предмет спору та характер спірних правовідносин, позовних вимог. З`ясовані всі питання визначені ст. 182 Господарського процесуального кодекс України.

Суд в підготовчому судовому засіданні поставив на обговорення питання про можливість завершення підготовчого провадження, та призначення справи до судового розгляду по суті.

Представники позивача зазначив про можливість закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 30.05.2019 судом закрито підготовче засідання у справі. Розгляд справи по суті призначено на 18.06.2019.

У судовому засіданні 18.06.2019 судом оголошено перерву до 11.07.2019.

11.07.2019 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження в даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/8395/19. Подане клопотання подано з пропуском строку, оскільки відповідач лише 27.06.2019 звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання недійсним спірного договору та лише 09.07.2019 відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва у справі №910/8395/19 відкрито провадження у справі, у зв`язку з чим суд визнав причини пропуску строку на подання клопотання поважними.

Ухвалою суду від 11.07.2019 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна Транспортна Компанія в Україні" про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження у справі №910/423/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/8395/19, що розглядається Господарським судом міста Києва.

Постановою Північного апеляційного господарського суду ухвала суду від 11.07.2019 залишено без змін.

Ухвалою суду від 20.01.2020 поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.02.2020.

У судовому засіданні 13.02.2020 судом оголошено перерву до 05.03.2020.

У судовому засіданні 05.03.2020 судом оголошено перерву до 09.04.2020.

Однак, з метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, судове засідання призначене на 09.04.2020 не відбулось.

Ухвалою суду від 12.05.2020 судом призначено судове засідання на 07.07.2020.

У судовому засіданні 07.07.2020 судом оголошено перерву до 23.07.2020.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 23.07.2020 судом було заслухано вступне слово позивача, відповідача, з`ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

У судовому засідання 23 липня 2020 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ РЕЙЛТРАНСЛОГІСТІК (надалі - Експедитор) та ТОВ УНІВЕРСАЛЬНА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ В УКРАЇНІ (надалі - Клієнт) 21.05.2018 укладено договір №21/05-18 про транспортно-експедиторське обслуговування (надалі - договір) та додаткова угода № 1 від 21.05.2018р. до Договору.

Згідно з п. 1.2. Договору Позивач (Експедитор) зобов`язався надати на адресу Відповідача (Клієнта) транспортно-експедиторські послуги по організації перевезень вантажів та забезпечення залізничними вагонами.

Згідно з пунктом 1 Додаткової угоди № 1 від 21.05.2018р. до Договору винагорода Позивача (Експедитора) встановлена в сумі 900,00 грн. з ПДВ за один вагон/добу, при цьому кожна неповна доба вважається повною.

Згідно з п. 3 Додаткової угоди нарахування, винагороди проводиться за період використання кожного вагону під перевезеннями Відповідача (Клієнта), включаючи час перебування вагонів на під`їздних коліях та шляхах загального користування.

Згідно з п. 5. Додаткової угоди період надання послуг визначається на підставі календарного штемпеля в залізничні накладній або за даними філії ГІОЦ ПАТ Укрзалізниця .

Згідно з п. 5.1. Додаткової угоди датою початку надання послуг Відповідачу (Клієнту) є 01.06.2018 року.

Згідно з п.п. 2.1.1. Договору Відповідач (Клієнт) зобов`язався використовувати вагони

Позивача по маршрутах, що попередньо узгоджені сторонами в додатку № 2 до Договору -

Перелік маршрутів перевезення вантажів № 1 від 24.05.2018р.

Згідно з вищевказаним Переліком, перевезення повинні здійснюватися за круговими маршрутами, тобто: від вказаних станцій навантаження - до вказаних станцій призначення та в зворотному напрямку.

Згідно з п.п. 2.1.2. Договору Відповідач зобов`язався направити Позивачу на пізніше 25 числа місяця, що передує місяцю надання послуг, заявки на подачу вагонів під навантаження.

На виконання умов Договору Відповідач до 25 числа місяця, що передує місяцю початку надання послуг (червень 2018 року), надав Позивачеві шістнадцять заявок на подачу вагонів №№1-16, всі з яких датовані 23.05.2018 року . В заявках Відповідача вказані станції відправлення та призначення, відповідно до яких вагони Позивача повинні курсувати за круговим маршрутом: з вантажем - від станції навантаження до станції призначення та порожні - у зворотному напрямку.

Згідно з п.п. 2.1.3. Договору відповідач зобов`язався своєчасно проводити оплату послуг та відшкодування витрат Позивача.

Згідно з п.п. 2.1.7. Договору Відповідач зобов`язався проводити взаєморозрахунки з перевізниками за перевезення вагонів по території України та інших держав.

Згідно з п. 3.4. Договору оплата за послуги здійснюється шляхом 100% передплати не пізніше, ніж 1 календарний день до початку подачі порожніх вагонів на станцію навантаження, на підставі виставленого рахунку на попередню оплату.

На виконання п. 1.2. Договору та п.п. 2.3.3. Договору Позивач в червні 2018 року надав Відповідачу транспортно-експедиторські послуги у вигляді забезпечення Відповідача залізничними вагонами для перевезень по відповідних маршрутах вантажів третіх осіб - вантажовласників. Факт надання Позивачем в червні 2018 року послуг та отримання їх Відповідачем підтверджується підписаними сторонами актами : № 1 від 01.08.2018р. на суму 949 500,00 грн.; № 2 від 01.08.2018р. на суму 22 500,00 грн.; № 3 від 30.06.2018р. на суму 4 447,80 грн. Загальна сума наданих послуг по вищевказаним актам склала 976 447,80 грн.

Відповідач на виконання умов п.п. 2.1.3. та п. 3.4. Договору здійснив часткову грошову оплату за послуги Позивача в загальній сумі 600 000,00 грн., в тому числі: 450 000,00 грн. - 26.06.2018р., 100 000,00 грн. - 06.07.2018р. та 50 000,00 грн. - 09.07.2018р.

Таким чином заборгованість Відповідача за надані Позивачем в червні 2018 року послуги по актах № 1 від 01.08.2018р., № 2 від 01.08.2018р. склала 376 447,80 грн. (949 500,00 + 22 500,00 + 4 447,80 - 450 000,00 - 100 000,00 - 50 000,00) за підписаними актами: № 1 від 01.08.2018р. на суму 949 500,00 грн.; № 2 від 01.08.2018р. на суму 22 500,00 грн.; № 3 від 30.06.2018р. на суму 4 447,80 грн.

В подальшому позивачем було здійснено перерахунок обсягу (вагонів/діб) наданих позивачем послуг за червень 2018 року.

Зокрема встановлено, що з 08.06.2018 року телеграмою ПАТ УКРЗАЛІЗНИЦЯ від 07.06.2018р. № Ц-2/42 із змінами до неї з 08.06.2018 року були введені обмеження, зокрема: з 08.06.2018 заборонено перевезення вантажів, перевезення порожніх вагонів та транзит вагонів, в тому числі АО ВЭБ-лизинг (РФ), крім перевезення порожніх вагонів в напрямку РЖД.

з 15.06.2018 року іншою телеграмою ПАТ УКРЗАЛІЗНИЦЯ від 15.06.2018р. № Ц-2/83 опубліковане на офіційному сайті ПАТ УКРЗАЛІЗНИЦЯ були введені зміни в даті вступу обмежень, зокрема: з 01.07.2018 року заборонено перевезення вантажів, перевезення порожніх вагонів та транзит вагонів власників, в тому числі АО ВЭБ-Лизинг (РФ), крім перевезення порожніх вагонів в напрямку РЖД.

Факт того, що вагони, по яким Позивач здійснив перерахунок обсягу наданих послуг ТЕО за червень 2018 року та які перелічені в підписаних сторонами раніше актах № 1 та № 2 від 01.08.2018р., є власністю АО ВЭБ-Лизинг (РФ), крім 2-ох вагонів власника ООО РТХ-Логистик (РФ), 1-го вагону власника ООО Рус Нефте Транс (РФ) та 1-го вагону ООО Аркада Транс (РФ), підтверджується відповідним договором суборенди вагонів, актами прийому-передачі вагонів, укладеними між Позивачем та ООО РТХ-Логистик (РФ) та листами - погодженнями власників: АО ВЭБ-Лизинг (РФ), ООО РТХ-Логистик (РФ) та ООО Рус Нефте Транс (РФ) .

В здійсненому позивачем перерахунку обсягу наданих послуг (вагон/діб) за червень 2018 був виключений період дії обмежень з 08.06.2018р. (включно), що вбачається із довідки ФГІОЦ про операції з вагонами. У вказаних випадках визначення загальної кількості вагон/діб здійснено з додаванням тієї частки періоду дії обмежень, яка приходилася по дату фактичного розвантаження або завантаження вагону включно. Дата закінчення надання послуг була визначена Позивачем при перерахунку, як дата, що вказана в з/д накладній про відправлення відповідачем вагону на станцію, зазначену Позивачем в його листах. У випадку, коли дата відправлення Відповідачем вагону на відповідну станцію, визначену Позивачем, була пізніше ніж 30.06.2018 року, то датою закінчення строку надання послуг Позивачем бралася дата закінчення місяця, тобто - 30.06.2018р.

Листами, за якими Відповідач зобов`язаний був направити вагони на станцію Куп`янськ - Сортувальний , були два листи Позивача: від 08.06.2018р. за№ 303/06, що виконаний Відповідачем в повному обсязі й належним чином, та лист від 15.06.2018р. за № 316/06 - не виконаний Відповідачем в повному обсязі. Всі подальші листи, що направлялися Позивачем в адресу Відповідача, вже в липні 2018 року, були направлені Відповідачу у зв`язку з неповним виконанням Відповідачем листа від 15.06.2018р. за № 316/06. Так, із 72-ох вагонів на протязі червня 1018 року, по 30 червня включно, Відповідачем було відправлено на відповідні станції 37 вагонів, інші 22 вагони були направлені після 30.06.2018р., а 13 вагонів не направлені Відповідачем на вказані Позивачем станції, хоча й були порожніми, а 1 вагон завантажувався ще в липні 2018 року.

В період з 01.06.2018р. по 07.06.2018р. (включно) та з 15.06.2018р. (включно) по 30.06.2018р. (включно) не діяло ніяких обмежень і Відповідач фактично отримував послуги: вагони рухалися по маршрутах Відповідача, завантажувалися та розвантажувалися. З дати, що вказана в з/д накладній про відправлення Відповідачем в червні 2018 року вагону на з/д станцію, вказану Позивачем, обсяг наданих послуг не нараховувався.

Згідно з умовами Договору, зокрема згідно з п.п. 2.2.1. Договору, п. 3 Додаткової угоди до Договору та Додатку № 2 до Договору, нарахування плати за послуги здійснюється за кожну добу знаходження вагону під перевезеннями Відповідача по маршрутах - від станції завантаження До станції розвантаження (завантажені вагони) і в зворотному напрямку (порожні вагони).

За результатами здійсненого перерахунку позивачем був складений Акт-перерахунок № 30.01.2019 року . В Акті № 4/1 від 30.01.2019р. (надалі - Акт) здійснений розрахунок розбіжностей в обсязі послуг по кожному вагону окремо і вказана загальна розбіжність між обсягом й вартістю послуг, що були раніше вказані в актах №1,2 від 01.08.2018р. та обсягом, що перераховані по Акту № 4/1. Загальна різниця склала 580 вагон/діб на суму 522 000,00 грн.

Вищевказаний Акт та Вимога про перерахування суми 522 000,00 грн. в строк до 08.02.2019р. були надіслані на електронну адресу Відповідача відповідно до умов п.п. 2.1.10. зору, а також були надіслані Відповідачу засобами поштового зв`язку. Факт надіслання Акту та Вимоги на електронну адресу Відповідача та засобами поштового зв`язку підтверджується відповідними доказами.

Проте, акт №4/1 від 31.01.2019 відповідачем не підписаний.

Окрім того, при розрахунку в подальшому позивач врахував період ремонту вагону №66049362 (п.8 додаткової угоди до договору №21/05-18 від 21.05.2018) та відповідно вирахував із загального обсягу наданих послуг дні, на які приходилося відправлення вагонів на станції вказані позивачем (п.5.2 додаткової угоди №1 до договору №21/05-18 від 21.05.2018), у зв`язку з чим зменшив суму основного боргу та (сума основного боргу по акту №4/1 від 31.01.2019 складає 460 800,00 грн.).

Складання Позивачем та надсилання Відповідачу акту-перерахунку № 4/1 від 31.01.2019р., тобто первинного документу обліку господарської операції, навіть після дати закінчення Договору, не є для сторін господарською операцією або майново-господарським зобов`язанням.

Господарським зобов`язання Позивача згідно з умовами Договору було зобов`язання надати Відповідачу послуги, а зобов`язанням Відповідача - зобов`язання оплатити отримані послуги. Зобов`язання Відповідача щодо оплати ним вартості отриманих в червні 2018 року послуг виникло із Договору № 21/05-18 саме в період його дії, а тому дата закінчення Договору - 31.12.2018 року не позбавляє права Позивача вимагати від Відповідача оплату за ці послуги, скласти та надати для узгодження відповідний первинний документ обліку господарської операції.

Не підписання Відповідачем акту-перерахунку № 4/1 від 31.01.2019 року та закінчення терміну дії Договору не свідчить про відсутність зобов`язання Відповідача щодо оплати наданих послуг, що виникли під час дії Договору, та не звільняє Відповідача від виконання цього зобов`язання, а тому заперечення відповідача в цій частині визнаються судом необґрунтованими.

Щодо посилання Відповідача на ті обставини, що положеннями Договору №21/05-18 не передбачено складання акту-перерахунку, в якості підстави для відмови підписання такого документу та обґрунтування відсутності боргу, суд вказує наступне.

Відповідно до ст. 1 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

В ст. 1 Закону також визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. В ч. 2 ст. 9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначені всі обов`язкові реквізити, які має містити первинний документ. Відповідно до п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Акт-перерахунок № 4/1, підписаний з боку Позивача 31.01.2019 року і надісланий Відповідачу для підпису, має всі ознаки первинного документу і повністю відображує суть господарської операції між Позивачем та Відповідачем, яка фактично відбулася та яку потрібно було засвідчити шляхом підписання Відповідачем вказаного документа. Знаходження в назві документа слова перерахунок не зменшує суть документу, як первинного та відображає лише ту обставину, що в цьому акті враховані показники з попередніх підписаних сторонами актів № 1 та № 2 за той самий місяць - червень 2018 року.

Отже, загальна сума простроченої заборгованості відповідача за отримані в червні 2018 року транспортно-експедиторські послуги по Договору №21/05-18 від 21.05.2018 року склала:

з 11.12.2018 року - 376 447,80 грн. (основна сума боргу по підписаним сторонами актах №1,2 від 01.08.2018 та з 08.02.2018 - 460 800,00 грн. сума боргу по не підписаному акту №4/1 від 31.01.2019.

Таким чином, Відповідач порушив вимоги ч. 1 ст. 193, ст. 222 ГК України, ч. 1 ст. 526, ст. 530, ЦК України та умови п.п. 2.1.3. Договору щодо належної та своєчасної оплати послуг Позивача.

Щодо посилань Відповідача на ті обставини, що він не отримував від Позивача послуги у зв`язку з тим, що діяли санкцій та конвенційні заборони ПАТ Укрзалізниця , суд вказує наступне.

В матеріалах справи, міститься довідка філії ГІОЦ ПАТ Укрзалізниця про рух вагонів та залізничними накладними, наданими Позивачу також філією ГІОЦ ПАТ Укрзалізниця . Сума, яку Позивач просить суд стягнути з Відповідача, розрахована виходячи із фактичного строку використання Відповідачем вагонів в червні 2018 року з урахуванням умов Договору та з урахуванням обмежень, які були встановлені з боку ПАТ Укрзалізниця саме з 08.06.2018р. (включно) по 14.06.2018р. (включно) відповідними телеграмами № Ц-2/42 від 07.06.2018р та №Ц-2/83 від 15.06.2018р.

Посилання Відповідача на ті обставини, що телеграма ПАТ Укрзалізниця від 15.06.2018р. № Ц-2/83 скоригувала дію попередньої телеграми № Ц-2/42 від 07.06.2018р. лише в частині можливості вивезення вагонів в Російську Федерацію, є безпідставним. Так, по-перше, телеграма від 07.06.2018р. № Ц-2/42, та телеграма від 15.06.2018р. № Ц-2/83 передбачала можливість вивезення порожніх вагонів російських власників в Російську Федерацію, а текст телеграми Ц-2/84 від 15.06.2018р. є майже ідентичним тексту первинної телеграми № Ц-2/42 від 07.06.2018р. та містить ті самі підприємства Російської Федерації (в тому числі АО ВЭБ-Лизинг ), щодо яких введені обмеження, але початок застосування цих обмежень в телеграмі № Ц-2/84 від 15.06.2018р. вказаний - з 01.07.2018 року.

Таким чином Відповідач до 01.07.2018р. не тільки мав можливість, але й фактично використовував вагони, що були надані Позивачем, що доводить інформація з довідки ФГІОЦ ПАТ Укрзалізниця про операції з вагонами.

Використання цієї інформаційної довідки передбачено умовами п. 5 Додаткової угоди № 1 до Договору.

Щодо посилань Відповідача на неможливість використання ним вагонів по Договору №21/05-18 від 21.05.2018р. через введення в дію Указу Президента України від 14.05.2018р. № 126/2018, яким введено в дію Рішення РНБО від 02.05.2018р., суд вказує наступне.

Згідно з Додатком № 2 до Рішення РНБО до іноземного підприємства АТ "ВЕБ Лізінг (АО "ВЭБ Лизинг , РФ), яке є власником вагонів (крім декількох), що вказані в актах, були застосовані санкції, в тому числі у вигляді блокування активів - тимчасового обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном на території України. Рішення РНБО не визначає в чому саме полягають обмеження права користування та розпорядження, яким чином обмежуються ці права та не містить заборони на користування та розпорядження майном, а лише обмежує ці права. ПАТ Укрзалізниця своєю телеграмою № Ц-2/42 від 07.06.2018р. визначило та ввело конкретні обмеження з 08.06.2018р. саме на завантаження та на перевезення по території України вантажів вагонами AT ВЕБ-Лізінг та інших російських власників вагонів, крім можливості вивезення вагонів в Російську Федерацію, а в подальшому телеграмою № Ц-2/83 від 15.06.2018р., тобто з 15.06.2018 року змінило дату введення такого обмеження - з 01.07.2018р.

Таким чином Відповідач не тільки мав можливість, а й фактично використовував вагони в червні 2018 року, що доводиться доказами у справі.

В матеріалах справи наявний контракт суборенди вагонів від 01.06.2015р. № 181-с/ар/пв, укладений між Позивачем та ТОВ "РТХЛ" Суборендовані Позивачем вагони належали АТ ВЕБ Лізінг (РФ). Позивач надав суду листи - згоди АТ ВЕБ Лізінг на передачу вагонів в суборенду Позивачу. Таким чином Позивач на підставі контракту суборенди майна від 01.06.2015р. № 181-с/ар/пв набув право користування майном (вагонами) власника АТ ВЕБ Лізінг . Орендодавець (власник) - АТ ВЕБ Лізінг , погодившись наданням в суборенду вагонів до Позивача по контракту від 01.06.2015р. № 181-с/ар/пв, по факту їх передачі в суборенду Позивачу передав на певний строк за плату право користування майном (вагонами) Позивача. Передача права користування Позивачу відбулося до введення в дію Рішення РНБО від 02.05.2018 року.

Щодо посилань Відповідача на ті обставини, що Відповідач не був користувачем, замовником або відправником вагонів по залізничних накладних, які Позивачем надані суду в якості доказів, та щодо наведення Відповідачем назв інших юридичних осіб в якості користувачів вагонів, суд вказує наступне.

В п. 5.2. Додаткової угоди № 1 до Договору № 21/05-18 визначено, що датою закінчення надання послуг є дата календарного штемпелю станції відправлення вагона на станцію, зазначену Позивачем (не включаючи зазначену дату).

Всі залізничні накладні, що надані Позивачем до суду в якості доказів, свідчать про дати відправлення вагонів Відповідачем на станцію, зазначену Позивачем, що є необхідним для визначення кінцевої дати для розрахунку обсягу та вартості послуг.

Одночасно суд вказує, що із 31 залізничної накладної на 72 вагони, Відповідач послався тільки на 12 залізничних накладних, якими оформлене перевезення 18 вагонів, в яких Відповідач не вказаний в якості відправника. Таким чином по відправках інших 54 вагонів (72 - 18), які оформлені іншими залізничними накладними, в яких саме Відповідач вказаний в якості відправника. Відповідач не має заперечень щодо дат відправлення цих вагонів Відповідачем на станції, вказані Позивачем, тобто не має заперечень щодо дат закінчення нарахування послуг.

Той факт, що Відповідач не вказаний в якості відправника у 12 з 31 залізничних накладних, не доводить того, що такі накладні не можуть братися в якості доказів щодо встановлення кінцевих дат для нарахування оплати за послуги в червні 2018 року.

В додатку № 3 до Правил оформлення перевізних документів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 в редакції Наказу Міністерства транспорту України від 08.06.2011р. № 138, надані пояснення щодо порядку заповнення залізничної накладної. В цьому Порядку визначено, що графа 13 Платник заповнюється відправником. Таким чином, залізничні накладні, в яких Відповідач вказаний в якості платника, заповнені відправником, з яким саме у Відповідача були господарсько-правові відносини.

Згідно з п. 5.2. Додаткової угоди № 1 до Договору № 21/05-18 повернення порожніх вагонів на станцію, зазначену Позивачем, здійснюється за рахунок Відповідача. Саме тому Відповідач й був вказаний в залізничних накладних, що надані Позивачем в якості доказів, або безпосередньо в якості відправника вагонів, який одночасно був й платником, або лише в якості платника послуг ПАТ Укрзалізниця , коли відправником вагонів виступала інша особа, до якої ці вагони прибули.

Щодо чотирьох залізничних накладних №№ 05530, 05529, 005528. 05527, на які посилається Відповідач у відзиві та в яких Відповідач не вказаний а ні в якості відправника, а ні в якості платника, то у всіх вищевказаних накладних вказано, що вагони були направлені на станцію Валуйки, яка була вказана Позивачем Відповідачу в листі від 12.07.2018р. № 415/07. Згідно з інформації з довідки ФГІОЦ ПАТ Укрзалізниця про операції з вагонами, вагони №№ 60793452, 55798037, 55198121 та 61788733, які вказані у 4-ох вищезазначених залізничних накладних, були завантажені 24.06.2018р. аглорудою на ст. Роковатая підприємством ПрАТ Суха Балка та всі розвантажені 29.06.2018р. на ст. Ужгород. Саме цей маршрут та вантаж були вказані в Додатку № 2 до Договору № 21/05-18 від 21.05.2018р. та в заявці Відповідача №14 від 23.05.2018 року.

Тобто 29.06.2018 відбулося розвантажений вищевказаних вагонів, що свідчить про дату, на яку відбувалося користування вагонами Відповідачем. Відправлення вагонів по вищевказаних накладних на станцію, що була вказана Позивачем, відбулося згідно штемпелю в залізничних накладних в наступному місяці - 21.07.2018р. Тому кінцевою датою нарахування послуг за червень 2018 року по цим вагонам Позивачем була визначена дата 30.06.2018.

Щодо посилань Відповідача у відзиві на сертифікат ТПП України № 8184 від 19.07.2018р. в якості доказу з метою доведення неможливості виконання свої зобов`язань перед Позивачем, то вказані заперечення не беруться судом до уваги, оскільки вищевказаний сертифікат ТПП стосується виключно договору № 08067/ЦТЛ-2018, укладеного між Відповідачем та ПАТ Укрзалізниця і не може розповсюджуватися на правовідносини між Відповідачем та Позивачем по іншому договору № 21/05-18 від 21.05.2018 року.

Щодо посилання Відповідача у своєму відзиві на ухвалу Шевченківського районного сулу міста Києва від 13.08.2018 року по справі № 761/30379/18 та на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 26.09.2018 року по справі № 761/27353/18 та щодо посилання Відповідача на неможливість використання Відповідачем вагонів через накладення арешту на вагони, суд вказує, що арешт вагонів відбувся 23 липня 2018 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського райнного суду міста Києва Сидорова Є.В. по справі № 761/27352/18. Про це вказано на сторінці другій та в першому абзаці п`ятої сторінки ухвали Апеляційного суду міста Києва від 26.09.2018 року по справі № 761/27353/18.

Таким чином арешт вагонів, що відбувся 23 липня 2018 року за рішенням суду, не доводить того факту, що Відповідач не міг отримати послуги від Позивача в червні 2018 року.

В пункті 5 Додаткової угоди № 1 до Договору № 21/05-18 від 21.05.18р. визначено, що період надання послуг визначається на підставі календарного штемпеля в залізничній накладній або з даних філії ГІОЦ ПАТ Укрзалізниця .

В пункті 5.1. Додаткової угоди № 1 до Договору 21/05-18 від 21.05.18р. визначено, що датою початку надання послуг є 01.06.2018 року, а в пункті 5.2. визначено, що датою закінчення надання послуг є дата календарного штемпелю станції відправлення вагона на станцію, зазначену Позивачем. Поняття залізничної накладної наведене в ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою КМУ від 06.04.1998р. №457, а порядок складення залізничної накладної встановлений Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 в редакції Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011р. № 138.

Позивачем в якості доказів періоду надання послуг та кінцевої дати нарахування плати за надані Відповідачу послуги надані відповідні залізничні накладні та довідка філії ГІОЦ ПАТ Укрзалізниця , в яких вказані дати відправлення вагонів на станції, зазначені Позивачем.

Отже, за встановленими обставинами справи, Відповідач порушив вимоги ч. 1 ст. 193, ст. 222 ГК України, ч. 1 ст. 526, ст. 530, ЦК України та умови п.п. 2.1.3. Договору щодо належної та своєчасної оплати послуг Позивача.

Суд вважає доведеним факт надання послуг позивачем відповідачу за червень 2018 року на підставі договору. Вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 376 447,80 грн. (сума боргу відповідно до підписаних сторонами актів №1,2 від 01.08.2018) та 460 800,00 грн. (сума боргу відповідно до акту №4/1 від 31.01.2019) визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню судом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або Законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов`язання відповідачем вимагати сплати останнім проценти річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1 082,93 грн.

Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЙЛТРАНСЛОГІСТІК" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна Транспортна Компанія в Україні" (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 69, код 41148559) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЙЛТРАНСЛОГІСТІК" (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 10-Г, код 39778889) 837 247 (вісімсот тридцять сім тисяч двісті сорок сім) грн. 80 коп. основного боргу, 1082 (одну тисячу вісімдесят дві) грн. 93 коп. 3% річних, 12 574 (дванадцять тисяч п`ятсот сімдесят чотири) грн. 96 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили в порядку в порядку встановленому в ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 07.08.2020

Суддя І.І. Борисенко