Рішення

від 07.08.2020 по справі 910/3891/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.08.2020Справа № 910/3891/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПСТ АВТОМАТИК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА ПОШТА ІНТЕРНЕШНЛ"

про стягнення 28 250,00 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПСТ АВТОМАТИК" (далі - позивач, ТОВ "ПСТ АВТОМАТИК") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА ПОШТА ІНТЕРНЕШНЛ" (далі - відповідач, ТОВ "НОВА ПОШТА ІНТЕРНЕШНЛ") про стягнення боргу в розмірі 28250,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем 28.11.2018 укладено договір про перевезення вантажів у міжнародному сполученні шляхом подання позивачем та прийняття відповідачем заявки на міжнародну доставку та оформлення міжнародної експрес накладної № 30187688694 від 28.11.2018 на перевезення вантажу вартістю 951,76 Євро. Оскільки вантаж позивача не був доставлений відповідачем, позивач склав акт втрати вантажу від 22.01.2019 та звернувся до відповідача з претензією від 08.02.2019 про відшкодування вартості втраченого вантажу. Враховуючи, що відповідач офіційної відповіді на претензію не надав, вартість втраченого вантажу позивачу не відшкодував, останній звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2020 позовну заяву ТОВ "ПСТ АВТОМАТИК" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

16.04.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з доданими до неї документами, направлена засобами поштового зв`язку 10.04.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2020 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 910/3891/20, розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

19.05.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву відповідач повідомив, що між відповідачем та позивачем було укладено договір б/н від 15.06.2016 про надання послуг з міжнародної експрес-доставки (далі - Договір), однак зважаючи на давність укладення Договору, зазначив, що надати його оригінал можливості немає, просив суд прийняти в якості доказу завірену копію Договору.

У відзиві на позовну заяву відповідач підтвердив такі обставини:

- 29.11.2018 міжнародне експрес-відправлення (далі - МЕВ) за номером міжнародної експрес-накладної (далі - МЕН) 30187688694 було прийняте відповідачем до транспортування за маршрутом Німеччина - Україна;

- 06.12.2018 сканування (відслідковування маршруту руху за допомогою інформаційної системи) МЕВ з невідомих причин припинилося, про що було повідомлено позивача, а також про розпочату процедуру пошуку МЕВ;

- 06.02.2019 МЕВ було знайдено у сортувальному центрі партнера позивача в Польщі та відправлено до країни призначення (України);

- 08.02.2019 МЕВ прибуло до України та поміщене в зону митного контролю центральної сортувальної станції відповідача для здійснення подальшого митного оформлення та подальшої доставки позивачу;

- МЕВ не було випущено митними органами у вільний обіг митною територією України, оскільки позивач не надав відповідачу документи, необхідні для здійснення митних формальностей;

- 08.02.2019 відповідачем отримано претензію від позивача з вимогою сплатити грошову суму у розмірі 951,76 EUR у якості відшкодування завданих збитків;

- відповідач направив на електронну пошту позивача Olexandr Azza azza@pst-ua.com лист від 27.02.2019, згідно якого відмовив у задоволенні претензійних вимог, оскільки МЕВ не втрачено та знаходиться на території України під митним контролем. Разом з цим, відповідачем було надано позивачу 50% знижку на вартість транспортування, у зв`язку з затримкою строків транспортування. Також відповідачем зазначено про необхідність надання всіх необхідних документів для проходження МЕВ митних формальностей;

- оскільки позивачем не було надано документів на оформлення МЕВ, відправлення позивача було вивезено у зворотному напрямку.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на умови Договору, зокрема п. 4.1.4, згідно яких обов`язком замовника (ТОВ "ПСТ АВТОМАТИК") визначено надання виконавцю (ТОВ "НОВА ПОШТА ІНТЕРНЕШНЛ") всіх супровідних документів, необхідних для належного надання послуг виконавцем, та на вимогу виконавця надати вміст міжнародного експрес-відправлення для огляду. Відповідач зазначив, що до відносин сторін, визначених Дговором, також застосовуються Умови надання послуг, що є публічними та розташовані на сайті https://novaposhta.ua (далі - Умови), зокрема п. 12.3, 12.9, 12.10, 15.5, 15.6 версії Умов (редакція № 11.8-1 від 19.11.2018), яка діяла на момент передачі спірного відправлення для надання послуг виконавцю. Відтак, відповідач стверджував, що виконав свої зобов`язання за Договором у повному обсязі, доставивши відправлення на митну територію України в цілому, неушкодженому стані та в подальшому, не отримавши від позивача документи, необхідні для здійснення митного оформлення, розпорядився незатребуваним відправленням на власний розсуд.

09.06.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач звернув увагу, що відповідач не заперечує, зокрема, виникнення між сторонами спору відносин щодо перевезення товарів у міжнародному сполученні, що виникли 28.11.2018, прийняття вантажу до перевезення згідно накладної № 30187688694 від 28.11.2018, декларування виконання доставки в строк 5-7 днів та те, що вантаж було знайдено лише 06.02.2019. Водночас, позивач вказав, що заперечення відповідача зводяться до подій, що сталися після 06.02.2019, опускаючи при цьому проміжок часу з 28.11.2018 по 05.02.2019, коли вантаж втратили, розшукували, вимагали доставити. Позивач послався на норми ч. 2 ст. 919 ЦК України, згідно яких вантаж, не виданий одержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, якщо більш тривалий строк не встановлений договором, транспортними кодексами (статутами), вважається втраченим. Позивач зазначив, що внаслідок тривалого прострочення доставки вантажу (53 дні), з метою виконання своїх зобов`язань перед контрагентом, для якого цей товар замовлявся, він був вимушений замовити виготовлення товару повторно та сплатити виробнику вартість його виготовлення. Позивач зазначив, що сума, сплачена виробнику товару в перший раз за товар, що був втрачений відповідачем, є збитками позивача. Крім того, на виконання ухвали суду від 22.04.2020, позивач у відповіді на відзив вказав, що сума заявлена позивачем в якості збитків - це сума в гривнях, сплачена позивачем за купівлю валюти для оплати іноземному контрагенту вартості замовлення в 951,76 Євро.

09.06.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог № 03/06-21-юр від 03.06.2020, відповідно до якої позивач визначив нову ціну позову у сумі 30013,57 грн, детальні обґрунтування якої наведено у відповіді на відзив, просив суд вважати ціну позову збільшеною. Зокрема, позивач зазначив, що вартість замовленого позивачем та втраченого відповідачем товару становила 951,76 Євро (Проформа-Інвойс 500264006); для здійснення оплати 951,76 Євро контрагенту позивачем спочатку було замовлено (заявка № 68 від 11.12.2018 на придбання валюти), а потім придбано (підсумкова виписка по рахунку позивача) 951,76 Євро за 30013,57 грн, тобто, сума, сплачена позивачем в гривнях за товар, який втратив відповідач, становить 30013,57 грн.

З огляду на те, що заява позивача про збільшення розміру позовних вимог відповідає вимогам, встановленим статтями 46, 170 Господарського процесуального кодексу України, до неї додано докази направлення копії такої заяви відповідачу, матеріали справи містять докази сплати судового збору у встановленому розмірі, враховуючи приписи п. 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв до розгляду відповідну заяву ТОВ "ПСТ АВТОМАТИК". Отже нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір, становить 30013,57 грн.

Після відкриття провадження у справі, враховуючи подані сторонами заяви по суті справи (відзив, відповідь на відзив), суд встановив, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 11 статті 176 ГПК України встановлено, що суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху.

Відповідно до ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 суд постановив: прийняти до розгляду заяву ТОВ "ПСТ АВТОМАТИК" про збільшення розміру позовних вимог № 03/06-21-юр від 03.06.2020; позовну заяву залишити без руху, встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви; встановити позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви; витребувати у відповідача докази.

30.06.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких відповідач не погодився з фактами, викладеним позивачем у відповіді на відзив на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідач зазначив, що правові відносини сторін регулюються договором б/н від 15.06.2016 про надання послуг з міжнародної експрес-доставки та Умовами надання послуг, що є публічними та розташовані на сайті https://novaposhta.ua. Відповідач вважає хибними та такими, що не відповідають дійсності твердження позивача про те, що відповідачем було заявлено строки доставки відправлення в 5-7 робочих днів, оскільки згідно п. 16.1 версії Умов (редакція № 11.18-1 від 19.11.2018) строки доставки є орієнтовними і не можуть бути розцінені як чітко визначені та гарантовані. Таким чином, на думку відповідача, приписи ч. 2 ст. 919 Цивільного кодексу України не можуть застосовуватись до спірних правовідносин сторін, оскільки визначених строків доставки відповідач не надавав та не гарантував. Разом з цим, відповідач зазначив, що абз. 2 ч. 2 ст. 919 Цивільного кодексу України передбачено прямий обов`язок замовника прийняти вантаж, якщо його було знайдено, але позивачем вантаж прийнято не було. Відповідач наголосив, що 06.02.2019 міжнародне експрес-відправлення було знайдено у сортувальному центрі партнера відповідача у Польщі та відправлено до країни призначення (України). Відповідач вважає, що виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі, доставивши відправлення на митну територію України, тоді як ненадання товаросупровідних документів для подальшого митного оформлення міжнародного експрес-відправлення та відмова в його отриманні є порушенням позивачем ч. 2 ст. 919 Цивільного кодексу України та п. 4.1.4 Договору.

13.07.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло повідомлення про подання доказів на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 22.06.2020.

13.07.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків. У заяві про усунення недоліків позовної заяви позивач зазначив, що діючого рамкового договору на момент замовлення перевезення вантажу між сторонами не існувало, відповідач окремо не ознайомлював позивача з Умовами надання послуг ТОВ "НОВА ПОШТА ІНТЕРНЕШНЛ", а тому посилання відповідача на їх положення є безпідставними. З огляду на фактичну відсутність укладеного рамкового договору та відсутність в заявці на перевезення строків доставки вантажу, позивач вважає, що підлягають застосуванню норми ст. 530 Цивільного кодексу України, а датою вимоги про виконання доставки вантажу є дата самої заявки на перевезення вантажу (28.11.2018). Позивач вважає безпідставним посилання відповідача на те, що прострочення виконання перевезення не мало місця. Враховуючи приписи ч. 2 ст. 919 Цивільного кодексу України, позивач зазначив, що вантаж у спірному випадку вважається втраченим в силу закону. Позивач відмовився від прийняття виконання за договором перевезення та 16.01.2019 заявив про компенсацію відповідачем збитків. На виконання вимог ухвали суду від 22.06.2020 позивач визначив спосіб захисту свого порушеного права як відшкодування завданих відповідачем збитків, обґрунтував завдання збитків тим, що внаслідок втрати/недоставляння в строк відповідачем вантажу позивач вимушений був замовити у виробника виготовлення такого ж товару та повторно його оплатити, предметом позову позивач визначив вимоги про стягнення з відповідача суми спричинених ним збитків в розмірі 30013,57 грн.

Виходячи зі змісту заяви про усунення недоліків позовної заяви, яка надійшла через відділ діловодства суду 13.07.2020, а також змісту раніше поданих позивачем позовної заяви № 20/02-01-юрвід 21.02.2020, заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку, що фактично заява про усунення недоліків позовної заяви, яка надійшла через відділ діловодства суду 13.07.2020, містить у собі заяву про зміну предмету позову. Враховуючи, що до наведеної заяви про усунення недоліків додано докази направлення копії цієї заяви та доданих до неї документів відповідачу в порядку частини 5 статті 46 ГПК України, суд приймає до розгляду відповідну заяву. Отже, суд розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача спричинених збитків у розмірі 30013,57 грн.

Враховуючи, що позивач усунув недоліки позовної заяви, визначені ухвалою суду від 22.06.2020 у строк, встановлений судом, суд ухвалою від 16.07.2020 постановив продовжити розгляд справи № 910/3891/19.

Згідно з статтею 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі

Відповідно до положень ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Згідно з ч. 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Разом з цим, відповідно до п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон України від 30.03.2020 № 540-IX), яка діяла до 16.07.2020) було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон України від 18.06.2020 № 731-IX), згідно розділу І якого внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема, пункт 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

За змістом п. 2 розділу ІІ Закону України від 18.06.2020 № 731-IX, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" в редакції Закону України від 30.03.2020 р. № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 р. № 731-IX. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 № 731-IX .

Проте, протягом 20-денного строку після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 № 731-IX та станом на дату ухвалення цього рішення учасники справи не подавали заяву про продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 № 731-IX.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ГПК України).

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 наведеної статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності господарського судочинства (ст. 14 ГПК України), позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

ТОВ "ПСТ АВТОМАТИК" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "НОВА ПОШТА ІНТЕРНЕШНЛ" (відповідач) про стягнення спричинених відповідачем збитків у розмірі 30013,57 грн (позовні вимоги визначені відповідно до прийнятих судом до розгляду заяви про збільшення позовних вимог та заяви про зміну предмету позову, які надійшли через відділ діловодства суду 09.06.2020 та 13.07.2020 відповідно).

Отже, предметом позову у даній справі є вимога про стягнення збитків, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача.

Позивач стверджує, що внаслідок втрати/недоставляння в строк відповідачем вантажу, позивач вимушений був замовити у виробника виготовлення такого ж товару та повторно його оплатити, у зв`язку чим зазнав збитків у розмірі 30013,57 грн - суми, яка була сплачена позивачем в гривнях на придбання 951,76 Євро - вартості товару (вантажу), який втратив відповідач.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на умови договору б/н від 15.06.2016 про надання послуг з міжнародної експрес-доставки (далі - Договір), зокрема п. 4.1.4, згідно яких обов`язком замовника (ТОВ "ПСТ АВТОМАТИК") визначено надання виконавцю (ТОВ "НОВА ПОШТА ІНТЕРНЕШНЛ") всіх супровідних документів, необхідних для належного надання послуг виконавцем, та на вимогу виконавця надати вміст міжнародного експрес-відправлення для огляду. Відповідач також посилається на Умови надання послуг, що є публічними та розташовані на сайті https://novaposhta.ua (далі - Умови), зокрема п. 12.3, 12.9, 12.10, 15.5, 15.6 версії Умов (редакція № 11.8-1 від 19.11.2018), яка діяла на момент передачі спірного відправлення для надання послуг виконавцю. Відповідач стверджує, що виконав свої зобов`язання за Договором у повному обсязі, доставивши відправлення на митну територію України в цілому, неушкодженому стані та в подальшому, не отримавши від позивача документи, необхідні для здійснення митного оформлення, розпорядився незатребуваним відправленням на власний розсуд.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Виходячи з наведеного та в силу вимог статті 74 ГПК України саме позивач повинен довести факт завдання збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між цивільним правопорушенням та завданням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення зв`язку між протиправною поведінкою винної особи та збитками потерпілої сторони.

Відповідач повинен довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи 28.11.2018 позивачем надано, а відповідачем прийнято до виконання заявку на міжнародну доставку (далі - заявка на міжнародну доставку від 28.11.2018) (а.с. 4 т. 1), яка містить таку інформацію:

замовник/платник - ТОВ "ПСТ АВТОМАТИК", адреса: м. Дніпро, 490101, вул. Миколи Руденка 60Б;

відправник та отримувач: EFAFLEX Tor und Sicherheitssysteme GmbH & Co.KG, адреса: Germany, Bruckberg, 84079, Fliederstrasse 14;

інформація про вантаж: door curtain PVS, вага 36,5 кг, розмір 224/37/26, вартість вантажу 951,76 EUR (Євро);

вид сервісу: стандарт (автомобільна доставка імпортних посилок до 70 кг із Європи;

дата готовності вантажу: 28.11.2018;

додаткові інструкції та додаткова інформація: після розмитнення відправити на адресу: м. Баштанка, Миколаївська обл., відділення № 1, отримувач: ТДВ "Баштанський сирзавод".

Наведена заявка на міжнародну доставку містить зазначення, зокрема про те, що замовник (ТОВ "ПСТ АВТОМАТИК") доручає ТОВ "НОВА ПОШТА ІНТЕРНЕШНЛ" здійснити перевезення вантажу відповідно до умов та інструкцій, що вказані в цій заявці та у відповідності до Договору про надання послуг з міжнародної експрес-доставки, Умов надання послуг "НОВА ПОШТА ІНТЕРНЕШНЛ" і зобов`язується здійснити оплату послуг згідно даної заявки у відповідності з діючими тарифами.

Водночас, заявка на міжнародну доставку від 28.11.2018 не містить зазначення реквізитів (номеру, дати) вказаного у ній Договору про надання послуг з міжнародної експрес-доставки, рівно як і зазначення версії /редакції Умов надання послуг "НОВА ПОШТА ІНТЕРНЕШНЛ".

Як встановлено судом, матеріали справи не містять Договору про надання послуг з міжнародної експрес-доставки, який був би укладений сторонами у встановленому законом порядку.

Так, відповідачем долучено до матеріалів справи копію Договору № (номер не зазначено) про надання послуг з міжнародної експрес-доставки від 15.06.2016, яка містить лише підпис уповноваженої особи та відтиск печатки замовника - ТОВ "ПСТ АВТОМАТИК" та не містить підпису уповноваженої особи та відтиску печатки виконавця - ТОВ "НОВА ПОШТА ІНТЕРНЕШНЛ". Оригінал вказаного договору сторонами до матеріалів справи не долучено, при цьому позивач, заперечуючи посилання відповідача на умови цього договору, стверджував, що строк дії цього договору сплинув, до того ж цей договір містив рамкові умови, тоді як всі суттєві умови кожної угоди про перевезення вантажу фіксуються в конкретних заявках на перевезення.

Відтак, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів у розумінні ст. 76, 77 ГПК України на підтвердження факту укладення 15.06.2016 між сторонами Договору № (номер не зазначено) про надання послуг з міжнародної експрес-доставки.

В свою чергу, посилання відповідача у спірних правовідносинах сторін на умови вказаного договору судом відхиляються як безпідставні.

Судом також відхиляються як безпідставні посилання відповідача у спірних правовідносинах сторін на Умови надання послуг "НОВА ПОШТА ІНТЕРНЕШНЛ", які розташовані на сайті https://novaposhta.ua (далі - Умови), зокрема п. 12.3, 12.9, 12.10, 15.5, 15.6 версії Умов (редакція № 11.8-1 від 19.11.2018), оскільки матеріали справи не містять, а відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обізнаності позивача (на момент передачі спірного відправлення виконавцю) про те, що доставка відправлення буде здійснюватись саме на підставі цих Умов у відповідній версії (редакції).

Таким чином, спірне перевезення вантажу здійснювалось відповідно до умов заявки на міжнародну доставку від 28.11.2018, які наразі не містять визначеного строку доставки вантажу. При цьому матеріали справи не містять належних та допустимих доказів у розумінні ст. 76, 77 ГПК України на підтвердження тверджень позивача про те, що відповідачем декларувалось виконання доставки вантажу в строк 5-7 днів.

Отже, за умовами заявки на міжнародну доставку від 28.11.2018 товар позивача мав бути завантажений на заводі EFAFLEX Tor und Sicherheitssysteme GmbH & Co.KG за адресою: Germany, Bruckberg, 84079, Fliederstrasse 14, та доставлений за адресою: м. Баштанка, Миколаївська обл., відділення №1, отримувач: ТДВ "Баштанський сирзавод". Вартість товару, що мала бути доставлена, становила 951,76 Євро.

Судом по матеріалам справи встановлено та не заперечувалось відповідачем, що спірне міжнародне експрес-відправлення (далі - МЕВ) за номером міжнародної експрес-накладної (далі - МЕН) 30187688694 було прийняте відповідачем до транспортування за маршрутом Німеччина - Україна, що підтверджується експрес накладною № 30187688694 від 28.11.2018 (а.с. 66 т. 1).

06.12.2018 сканування (відслідковування маршруту руху за допомогою інформаційної системи) МЕВ припинилося, відповідачем було розпочато пошуки МЕВ, які станом на 21.01.2019 не призвели до позитивного результату. При цьому відповідач, згідно поданого відзиву на позовну заяву, не заперечував, що позивач з 10.12.2018 звертався до нього щодо доставки спірного вантажу.

06.02.2019 відповідачем було знайдено МЕВ у сортувальному центрі в Польщі та відправлено до країни призначення (України).

08.02.2019 МЕВ прибуло до України та було поміщене в зону митного контролю центральної сортувальної станції відповідача для здійснення подальшого митного оформлення та подальшої доставки позивачу, що підтверджується експрес накладною № 3018768869 (а.с. 66 т. 1) та доданими відповідачем до матеріалів справи копіями маніфесту (Cargo manifest (freight list) №: ACP007500094SCH) зі штампом Волинської митниці ДФС , Реєстру МЕВ (міжнародних експрес-відправлень) розміщених на зберігання, що надійшли до зони митного контролю ТОВ "НОВА ПОШТА ІНТЕРНЕШНЛ" за напрямком переміщення: ввезення від 08.02.2019, зі штампом Київської митниці (а.с. 157-160 т. 1).

МЕВ не було випущено митними органами у вільний обіг митною територією України, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів у розумінні ст. 76, 77 ГПК України на підтвердження того, що відповідач одразу повідомив позивача про те, що спірне МЕВ було знайдено 06.02.2019 та 08.02.2019 було поміщене в зону митного контролю для здійснення подальшого митного оформлення.

08.02.2019 позивач звернувся до відповідача з Претензією щодо втраченого вантажу № б/н від 08.02.2019, отримання якої відповідач не заперечував (далі - Претензія) (а.с. 11-12 т. 1).

У наведеній Претензії позивач, з огляду на ненадання відповідачем протягом 58 днів інформації про місцезнаходження товару за спірним МЕВ, вважаючи товар втраченим перевізником, просив відповідача: протягом 3 робочих днів належним чином засвідчити та передати позивачу Акт про втрату вантажу за ММВ/МЕВ № 30187688694 від 22.01.2019 на суму 951,76 EUR; відшкодувати вартість втраченого вантажу в сумі на рахунок позивача; надати позивачу належним чином засвідчені МД типу ІМ-76 "Знищення або руйнування", належним чином засвідчені копії документів щодо цієї операції на запити управнених установ чи організацій. При цьому у Претензії позивач повідомив відповідача про те, що оскільки втрачений перевізником товар придбавався позивачем у нерезидента України з відповідною оплатою вартості товару валютою на рахунок нерезидента України, виникає необхідність врегулювання питання валютного контролю по поверненню на територію України валюти або товару. В якості додатку до Претензії позивач додав Акт про втрату вантажу за ММВ/МЕВ № 30187688694 від 22.01.2019, який містив печатку та підпис уповноваженої особи замовника (позивача) (а.с. 14 т. 1).

27.02.2020 відповідач направив на електронну пошту позивача Olexandr Azza azza@pst-ua.com лист від 27.02.2019 (а.с. 96-97 т. 1), згідно якого повідомив позивача, що вантаж був знайдений, 08.02.2019 прибув до України та був розміщений в зону митного контролю для проведення митних формальностей, станом на 20.02.2019 вантаж знаходиться під митним контролем, звернув увагу позивача, що вантаж може знаходитись під митним контролем 30 календарних днів та якщо позивачем не буде проведено розмитнення вантажу на протязі цього часу, вантаж автоматично повертається відправнику за рахунок позивача. Згідно наведеного листа від 27.02.2019 відповідач відмовив позивачу у компенсації вартості вантажу в сумі 951,76 Євро, оскільки вантаж було знайдено та доставлено в Україну в повному обсязі. Разом з цим, відповідач визнав, що термін доставки був порушений. В якості компенсації за затримку в доставці було надано позивачу знижку в розмірі 50% на рахунок за доставку вантажу.

Отже, тільки 27.02.2019 відповідач вищенаведеним листом повідомив позивача, що вантаж був знайдений, прибув до України, розміщений в зону митного контролю для проведення митних формальностей та про необхідність проведення позивачем розмитнення вантажу.

Листом №1П-1503/19 від 15.03.2019 (а.с. 152 т. 1) відповідач звернувся до Київської митниці ДФС України щодо надання дозволу на повернення відправнику спірного МЕВ, у зв`язку з "усною відмовою отримувача оплачувати податки і збори та закінчення допустимого строку зберігання МЕВ".

Відповідач стверджував, що у зв`язку з ненаданням позивачем документів на оформлення МЕВ, останнє було вивезене у зворотному напрямку. Разом з цим, відповідач не долучив до матеріалів справи докази на підтвердження повернення ним вантажу відправнику - EFAFLEX Tor und Sicherheitssysteme GmbH & Co.KG за адресою: Germany, Bruckberg, 84079, Fliederstrasse 14.

Позивач, звертаючись з даним позовом до суду про стягнення збитків, спричинених відповідачем, зазначив, що оскільки товар позивача доставлений так і не був, то це потягло за собою зрив зобов`язань позивача перед його партнером, покупцем цього товару - ТДВ "Баштанський сирзавод", та вимушеною необхідністю повторного придбання позивачем товару 21.01.2019 та доставки його ТДВ "Баштанський сирзавод".

Матеріалами справи підтверджується, що вартість первісно замовленого позивачем та втраченого відповідачем товару становила 951,76 Євро (Проформа-Інвойс 500264006). Для здійснення оплати 951,76 Євро контрагенту позивачем спочатку було замовлено (заявка № 68 від 11.12.2018 на придбання валюти), а потім придбано (підсумкова виписка по рахунку позивача за 12.12.2019) 951,76 Євро за 30013,57 грн (а.с. 41-46, 120-122 т. 1). Здійснення позивачем оплати за товар в сумі 951,76 Євро підтверджується повідомленням SWIFT від 13.12.2018 (а.с. 51 т. 1).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що сума, сплачена позивачем в гривнях за товар, який не був доставлений відповідачем, становить 30013,57 грн.

Повторне замовлення позивачем такого ж товару, однак вже за зміненою ціною 971,96 Євро, підтверджено виробником в підтвердженні № 200545804 від 21.01.2019 (а.с. 60-65 т. 1). Вимогу про оплату повторного замовлення було оформлено інвойсом № 10519596 від 21.01.2019 (а.с. 47-50 т. 1) та сплачено позивачем в сумі 971,96 Євро, що підтверджується повідомленням SWIFT від 18.07.2019 (а.с. 53 т. 1).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивачем, внаслідок недоставлення відповідачем спірного МЕВ, було повторно замовлено та оплачено товар для доставки його ТДВ "Баштанський сирзавод". При цьому у якості збитків позивачем стягується з відповідача вартість саме недоставленого відповідачем товару, який замовлявся позивачем раніше і коштував дешевше.

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі , яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

За змістом ст. 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 4 ст. 909 ЦК України).

Відповідно до ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу , багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу , багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно частин 1, 3 ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Відповідно до ст. 919 ЦК України:

- перевізник зобов`язаний доставити вантаж , пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк (ч. 1);

- вантаж, не виданий одержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки , якщо більш тривалий строк не встановлений договором, транспортними кодексами (статутами), вважається втраченим (абз. 1 ч. 2). Одержувач вантажу повинен прийняти вантаж, що прибув після спливу зазначених вище строків, і повернути суму, виплачену йому перевізником за втрату вантажу, якщо інше не встановлено договором, транспортними кодексами (статутами) (абз. 2 ч. 2).

Судом встановлено, що умови заявки на міжнародну доставку від 28.11.2018 не містять визначеного строку доставки вантажу. При цьому суд критично оцінює доводи позивача про застосування норм ч. 2 ст. 530 ЦК України для встановлення у спірному випадку строку доставки вантажу з дати вимоги, якою позивач визначає дату самої заявки на міжнародну доставку від 28.11.2018.

Як вбачається з матеріалів справи, з 29.11.2018 - дати прийняття МЕВ до перевезення та до 06.02.2019 - дати, коли відповідачем було знайдено МЕВ пройшло 69 днів, що за оцінкою суду не є розумним строком доставки вантажу у спірному випадку.

Крім того, навіть у цей строк МЕВ не було доставлено ТДВ "Баштанський сирзавод", як це було передбачено заявкою на міжнародну доставку від 28.11.2020.

У зв`язку з наведеним, суд доходить висновку про порушення перевізником (відповідачем) обов`язку з доставки спірного вантажу до пункту призначення у розумний строк та наявністю підстав вважати спірний вантаж втраченим на підставі ч. 2 ст. 919 ЦК України.

Відповідач не довів суду, що втрата вантажу сталася внаслідок обставин, яким він не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

В свою чергу, суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача про те, що оскільки він не надавав та не гарантував позивачу чітко визначених строків доставки вантажу, то відсутні підстави для твердження позивача про те, що відповідач не видав вантаж на вимогу позивача більше 30 днів та застосування норм ч. 2 ст. 919 ЦК України.

Суд також відхиляє твердження відповідача про те, що абз. 2 ч. 2 ст. 919 ЦК України передбачає прямий обов`язок одержувача прийняти вантаж, якщо той було знайдено, тоді як позивачем вантаж не було прийнято. Відповідні твердження відповідач є безпідставними, оскільки перевізник не виплачував замовнику вартості втраченого вантажу, а замовник фактично відмовився від прийняття виконання перевізника через прострочення останнім виконання своїх зобов`язань.

Отже, аналіз наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності спростовує доводи відповідача про те, що він виконав свої зобов`язання згідно заявки на міжнародну доставку від 28.11.2020 у повному обсязі.

Відповідно до ст. 612 ЦК України:

- боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1);

- боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення;

- якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази, позивач фактично відмовився від прийняття виконання зобов`язання за заявкою на міжнародну доставку від 28.11.2020 і вимагає відшкодування збитків.

За загальними положеннями ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Враховуючи вище встановлені судом обставини справи, позивач довів факт завдання збитків, обґрунтував їх розмір, довів наявність безпосереднього причинно-наслідковий зв`язок між втратою вантажу та завданням збитків і розмір відшкодування.

Натомість, відповідачем не доведено відсутності його вини у спричиненні збитків позивачу.

З урахуванням приписів статті 79 ГПК України суд відзначає, що докази, надані на підтвердження обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, є більш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування відповідачем.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Здійснивши оцінку наявних в матеріалах справи доказів в порядку статті 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позивачем належними і допустимими доказами доведено склад всіх елементів цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності до відповідача, як стягнення збитків. Водночас відповідач не довів відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Таким чином, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позову ТОВ "ПСТ АВТОМАТИК" до ТОВ "НОВА ПОШТА ІНТЕРНЕШНЛ" про стягнення збитків у розмірі 30013,57 грн.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Орієнтовний розрахунок судових витрат додано позивачем у якості додатку до позовної заяви. У наведеному розрахунку позивач визначив, що станом на дату подання позову судові витрати становлять 16929,56 грн, з яких: 2102,00 грн судового збору, 14827,56 грн витрат на правову допомогу, позивач також зазначив, що сума судових витрат може бути змінена в залежності від обставин справи, необхідності відряджень та/або інших додаткових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Станом на час ухвалення цього рішення позивачем не подано заяв стосовно зміни суми судових витрат.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позову, судовий збір відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у сумі 2012,00 грн покладається на відповідача.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою , включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи , встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач заявив до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14827,56 грн.

В обґрунтування цих вимог, позивач подав до суду платіжне доручення № 3724 від 23.12.2019 на суму 14827,56 грн, копію Договору № ПО-9 від 12.12.2019, укладеного між ТОВ "ПСТ АВТОМАТИК" (замовник) та Неволіним Юрієм Олеговичем , що як адвокат діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ЧН №000704 від 22.03.2019 (адвокат), та копію Акту приймання послуг (проміжний) по Договору № ПО-9 від 12.12.2019 на суму 14827,56 грн, підписані замовником та адвокатом за допомогою ЕЦП та скріплені електронною печаткою замовника.

Відповідно до п. 1.1 Договору № ПО-9 від 12.12.2019 предметом цього договору визначено, зокрема, забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта у будь-якому статусі: позивача, відповідача, третьої особи, свідка під час розгляду цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних проваджень з органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, закладами чи організаціями всіх форм власності, з їх співробітниками, з будь-якими іншими підприємствами, установами чи організаціями всіх форм власності, а також з фізичними особами, з питань спірних відносин з ТОВ "НОВА ПОШТА ІНТЕРНЕШНЛ", ЄДРПОУ 38130410.

Отже, до предмету Договору № ПО-9 від 12.12.2019 включено забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта у будь-якому статусі: позивача, відповідача, третьої особи, свідка під час розгляду цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних проваджень з органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, закладами чи організаціями всіх форм власності, з їх співробітниками, з будь-якими іншими підприємствами, установами чи організаціями всіх форм власності, а також з фізичними особами, і в тому числі з питань спірних відносин з ТОВ "НОВА ПОШТА ІНТЕРНЕШНЛ", ЄДРПОУ 38130410. При цьому у наведеному пункті Договору № ПО-9 від 12.12.2019 не конкретизовано, з яких саме питань спірних питань відносин з ТОВ "НОВА ПОШТА ІНТЕРНЕШНЛ" забезпечується захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта (відповідний предмет спору, номер справи, тощо не зазначено).

Крім того, з наданого позивачем Акту приймання послуг (проміжний) по Договору № ПО-9 від 12.12.2019 на суму 14827,56 грн жодним чином не вбачається, що цей акт складено та підписано стосовно надання правничої допомоги позивачу саме у зв`язку з розглядом даної справи за позовом ТОВ "ПСТ АВТОМАТИК" до ТОВ "НОВА ПОШТА ІНТЕРНЕШНЛ" про стягнення боргу/збитків у певній сумі. Так, згідно наведеного акту сторони підтвердили надання та отримання наступних послуг: "1. Усні консультації, усні консультації з вивченням документів (12-17.12.2019 р) - на суму екв. 178 дол. 2. Складання позовної заяви (12-17.12.2019р ) - на суму екв. 350 дол.".

Суд також звертає увагу, що Договір № ПО-9 від 12.12.2019 укладено сторонами 12.12.2019 , Акт приймання послуг (проміжний) по Договору № ПО-9 від 12.12.2019 підписано сторонами 17.12.2019 , тоді як позовну заяву про стягнення боргу № 20/02-01-юр датовано 21.02.2020 та направлено до Господарського суду засобами поштового зв`язку 13.03.2020 .

Зі змісту призначення платежу платіжного доручення № 3724 від 23.12.2019 на суму 14827,56 грн також не вбачається, що оплата по Договору № ПО-9 від 12.12.2019 згідно цього платіжного доручення була здійснена позивачем саме у зв`язку з розглядом даної справи за позовом ТОВ "ПСТ АВТОМАТИК" до ТОВ "НОВА ПОШТА ІНТЕРНЕШНЛ" про стягнення боргу/збитків.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами у розумінні ст. 76, 77 ГПК України, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 14827,56 грн понесені позивачем саме у зв`язку з розглядом даної справи за позовом ТОВ "ПСТ АВТОМАТИК" до ТОВ "НОВА ПОШТА ІНТЕРНЕШНЛ" про стягнення боргу/збитків.

За таких обставин, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14827,56 грн - відсутні.

Керуючись ст. 4, 13, 73-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА ПОШТА ІНТЕРНЕШНЛ" (03026, місто Київ, СТОЛИЧНЕ ШОСЕ, будинок 103; ідентифікаційний код 38130410) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПСТ АВТОМАТИК" (49100, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, БУЛЬВАР СЛАВИ , будинок 18, квартира 40; ідентифікаційний код 32688019) 30013,57 грн (тридцять тисяч тринадцять гривень 57 копійок) збитків, 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України)

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 07.08.2020

Суддя О.В. Гумега