Рішення

від 04.08.2020 по справі 911/1184/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1184/20

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання О.О.Стаднік, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НД ПРОДАКШН , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю РОБОТЕНКС , м. Вишгород, Київська область

про стягнення заборгованості

за участю представників:

від позивача: К.С.Рибалко

від відповідача: А.Д.Зінчинко

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю НД ПРОДАКШН (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 06.05.2020 року (вх. №1194/20 від 06.05.2020 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю РОБОТЕНКС (далі - відповідач) про стягнення 150509,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасну оплату відповідачем поставленого обладнання та наданих послуг.

Ухвалою суду від 12.05.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1184/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 16.06.2020 року.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №25/05-01 від 25.05.2020 року (вх. №10660/20 від 01.06.2020 року), в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 16.06.2020 року відкладено підготовче засідання на 07.07.2020 року.

До суду від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 22.06.2020 (вх. №1233/20 від 22.06.2020 року).

Представник відповідача у судовому засіданні 07.07.2020 року подав заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 07.07.2020 року закрито підготовче провадження у справі №911/1184/20 та призначено розгляд справи по суті на 04.08.2020 року.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 07.08.2020 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач в позовній заяві, 30.03.2018 року ТОВ НД ПРОДАКШН виставило рахунок на оплату за замовленням №357 на користь ТОВ РОБОТЕНКС , який стосувався поставки обладнання та виконання робіт по його встановленню.

04.05.2018 року позивач поставив відповідачу обладнання, а саме, рівнемір-сигналізатор ультразвуковий УУС-01 (2РГС) у кількості 1 штука та виконав роботи по його встановленню, що підтверджується видатковою накладною №459 від 04.05.2018 року та Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №460 від 04.05.2018 року. Вартість обладнання та робіт по встановленню обладнання по зазначеним документам становить 64303,40 грн. з ПДВ. Відповідачем 02.04.2018 року здійснено часткову оплату рахунку №357 у розмірі 7000,00 грн.

Також, 30.03.2018 року позивач виставив рахунок на оплату за замовленням №358, який стосувався поставки обладнання та виконання робіт по його встановленню.

04.05.2018 року позивач поставив відповідачу обладнання, а саме, рівнемір-сигналізатор ультразвуковий УУС-01 (2РГС) у кількості 1 штука та виконав роботи по його встановленню, що підтверджується видатковою накладною №461 від 04.05.2018 року та Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №462 від 04.05.2018 року. Вартість обладнання та робіт по встановленню обладнання по зазначеним документам становить 64303,40 грн. з ПДВ. Відповідачем здійснено часткову оплату рахунку №358, а саме, 7000,00 грн. 00 коп. (02.04.2018 року); 10000,00 грн. (20.07.2018 року); 20000,00 грн. (01.08.2018 року).

30.03.2018 року позивач виставив рахунок на оплату за замовленням №360, який стосувався поставки обладнання та виконання робіт по його встановленню.

07.06.2018 року позивач поставив відповідачу обладнання, а саме, рівнемір-сигналізатор ультразвуковий УУС-01 (2РГС) у кількості 1 штука та виконав роботи по його встановленню, що підтверджується видатковою накладною №603 від 07.06.2018 року та Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №604 від 07.06.2018 року. Вартість обладнання та робіт по встановленню обладнання по зазначеним документам становить 64303,40 грн. Відповідачем здійснено часткову оплату за замовленням №360 в розмірі 7000,00 грн.

Таким чином, у зв`язку із неповною оплатою поставленого обладнання та наданих послуг за відповідачем утворилась заборгованість, а саме, 57303,40 грн. - по рахунку на оплату за замовленням №357, 27303,40 грн. - по рахунку на оплату за замовленням №358, 57303,40 грн. - по рахунку на оплату за замовленням №360. Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 06.05.2020 року становить 141910,20 грн.

Статтею 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

Однак, як зазначає позивач, оплату поставленого товару та виконаних робіт відповідачем в повному обсязі здійснено не було, у зв`язку із чим позивач звернувся до відповідача з претензією №П-7033-20 від 16.03.2020 року, в якій просив сплатити заборгованість у розмірі 141910,20 грн. та штрафні санкції у розмірі 20319,50 грн.

У відповідь на претензію відповідач надіслав позивачу лист №09/04-02 від 09.04.2019 року, в якому підтвердив поставку позивачем обладнання та виконання робіт по його встановленню та повідомив позивача, що він має зобов`язання перед ТОВ РОБОТЕНКС за договором поставки №1608-19 від 16.08.2019 року. У зв`язку із невиконанням позивачем своїх зобов`язань за Договором №1608-19 від 16.08.2019 року, відповідач звернувся з позовом до Господарського суду м. Києва про стягнення 1044701,99 грн. заборгованості. Враховуючи зазначене, відповідач повідомив позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 141910,20 грн. та заперечив проти нарахованих штрафних санкцій у зв`язку із спливом строків позовної давності.

Позивач надіслав на адресу відповідача повторну претензію №П-7041-20 від 13.04.2020 року, в якій повідомив відповідача про невизнання ним припинення зобов`язання відповідача шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 141910,20 грн. та просив погасити заборгованість у розмірі 141910,20 грн. та сплатити штрафні санкції у розмірі 8121,20 грн. Однак, зазначену претензію залишено відповідачем без відповіді та реагування.

Враховуючи, що на момент звернення позивача до суду, відповідач вказану суму не сплатив, позивач просить суд стягнути з відповідача 141910,20 грн. заборгованості та 8599,10 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Згідно ч. 8 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України, для правочинів (за змістом ч.2 ст.202 ЦК України, договір між двома особами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма.

Однак, згідно ст. 218 Цивільного кодексу України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень , якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відтак, судом встановлено, що шляхом прийняття позивачем оплати за товар та надані послуги сторони уклали договір поставки та договір про надання послуг у спрощений спосіб.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Зазначені договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання, згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які є одним із видів господарських зобов`язань, - це цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Виконання зобов`язання щодо оплати поставленого обладнання та надання послуг по його встановленню у розмірі 141910,20 грн., є предметом спору у даній справі.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стосовно посилань відповідача на відсутність у нього заборгованості у розмірі 141910,20 грн., оскільки зобов`язання щодо її оплати припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог суд зазначає наступне.

Як визначено ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Отже, за правовою природою припинення зобов`язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформляється заявою однієї сторони та не потребує згоди іншої сторони.

Судом встановлено, що відповідач повідомив позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 141910,20 грн. у відповіді на претензію позивача №09/04-02 від 09.04.2020 року. Суд зазначає, що про намір припинити зобов`язання заліком, має бути у зрозумілій формі доведено до відома іншої сторони. У відповіді на претензію №09/04-02 від 09.04.2020 року про взаємозалік за Договором від 16.08.2019 року №1608-19 та зменшення суми боргу ТОВ НД Продакшн перед ТОВ Роботенкс відсутній обґрунтований розрахунок зустрічних вимог. Таким чином, з відповідного листа неможливо встановити за якими зобов`язаннями відповідач мав намір провести взаємозалік та за якими сумами.

Припинення зобов`язання зарахуванням можливе лише за умов однорідності та безспірності зустрічних вимог сторін. Адже, за відсутності безспірності вимог відповідний спір має бути вирішений у судовому порядку з дотриманням вимог процесуального закону.

Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа №910/3487/20 за позовом ТОВ РОБОТЕНКС до ТОВ НД ПРОДАКШН про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в розмірі 1044702,09 грн. та за зустрічним позовом ТОВ НД ПРОДАКШН до ТОВ РОБОТЕНКС про стягнення 175323,20 грн. штрафних санкцій.

Відповідач у даній справі заперечує проти наявності заборгованості за Договором від 16.08.2019 року №1608-19, що є предметом спору у справі Господарського суду м. Києва №910/3487/20 та зазначає, що між сторонами відсутній факт безспірності та прозорості вимог, без наявності яких неможливе зарахування зустрічних однорідних вимог.

Умовою, за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням, є прозорість вимог, тобто коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання. Однією важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої з названих вище умов, виключає проведення зарахування у добровільному порядку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.01.2018 року у справі №908/3039/16, від 05.04.2018 року у справі №910/13205/17, від 25.04.2018 року у справі №910/6781/17, від 25.07.2018 року у справі №916/4933/15, від 22.08.2018 року у справі №910/21652/17, від 11.09.2018 року у справі №910/21648/17.

Отже, відсутні підстави вважати про безспірність зустрічного зобов`язання, обґрунтованість якого підлягає дослідженню по суті у відповідному позові.

За наявності заперечень позивача щодо наявності (дійсності) зобов`язання, його змісту та умов виконання, зазначена у відповіді на претензію вимога в сумі 1044701,99 грн. є спірною та такою, що унеможливлює проведення зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі ст. 601 ЦК України.

Таким чином, викладені у відзиві обставини не є підставою для припинення наведеного в позові зобов`язання з оплати поставленого товару. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів наявності зустрічних зобов`язань між сторонами. Зазначені фактичні обставини справи не спростовані відповідачем

Враховуючи оплатну природу договору купівлі-продажу (поставки), суд не вбачає достатніх правових підстав вважати зобов`язання з оплати фактично отриманого товару припиненим зустрічним зарахуванням. За таких обставин, заявлена в позові заборгованість за поставлений товар підлягає стягненню з покупця у відповідності до умов чинного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач поставив відповідачу обладнання та надав послуги по його встановленню, що підтверджується видатковими накладними №459 від 04.05.2018 року, №461 від 04.05.2018 року, №603 від 07.06.2018 року, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №460 від 04.05.2018 року, №462 від 04.05.2018 року, №604 від 07.06.2018 року, які підписано представниками сторін без зауважень та скріплено їх печатками, рахунками на оплату №357 від 30.03.2018 року, №358 від 30.03.2018 року, №360 від 30.03.2018 року, в той час, як відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань, поставку обладнання та наданих послуг по його встановленню оплатив частково. Доказів оплати решти поставленого обладнання та наданих послуг у розмірі 141910,20 грн. матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

Таким чином, станом на день прийняття рішення у справі відповідач не оплатив прийнятий у позивача товар. Зазначений факт відповідачем не спростовано, отримання товару та надання послуг за зазначеними видатковими накладними відповідачем не заперечується. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому, вимога позивача про стягнення з відповідача 141910,20 грн. заборгованості за поставлений товар та надані послуги підлягає задоволенню.

Також, у зв`язку із невиконання відповідачем своїх обов`язків з оплати поставленого товару та наданих послуг, позивач просить стягнути з відповідача 8599,10 грн. 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача за рахунком №357 на суму 57303,40 грн. за період з 05.05.2018 по 06.05.2020 у розмірі 3452,33 грн., за рахунком №358 на суму 57303,40 грн. за період з 05.05.2018 по 20.07.2020 року у розмірі 362,70 грн.; на суму 47303,40 грн. за період з 21.07.2018 по 01.08.2018 у розмірі 46,66 грн.; на суму 27303,40 грн. за період з 02.08.2018 по 06.05.2020 у розмірі 1445,21 грн.; за рахунком №360 на суму 57303,40 грн. за період з 08.06.2018 по 06.05.2020 у розмірі 3292,20 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку з урахуванням часткових оплат.

Посилання відповідача стосовно того, що до зобов`язань по оплаті поставленого обладнання та виконаних робіт мають застосовуватись норми ст. 530 ЦК України, у зв`язку із чим відповідач вважає безпідставним нарахування позивачем 3% річних відхиляються судом як необґрунтовані з огляду на наступне.

Пунктом 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського Суду України №14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань визначено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Таким чином, приймаючи до уваги рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким що настав та відповідач повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, в даному випадку з моменту підписання видаткових накладних, які додано до позовної заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача, судом встановлено, що позивачем невірно зазначено періоди нарахування.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Враховуючи зазначене, датою, з якої мають нараховуватись 3% річних від простроченої суми за рахунком №357 є 06.05.2018 року, за рахунком №358 є 06.05.2018 року, за рахунком №360 є 09.06.2018 року.

Враховуючи викладене, відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом, розмір 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача за рахунком №357 на суму 57303,40 грн. за період з 06.05.2018 по 06.05.2020 складає 3445,99 грн., за рахунком №358 на суму 57303,40 грн. за період з 06.05.2018 по 20.07.2020 року складає 357,95 грн.; на суму 47303,40 грн. за період з 21.07.2018 по 01.08.2018 складає 46,66 грн.; на суму 27303,40 грн. за період з 02.08.2018 по 06.05.2020 складає 1444,43 грн.; за рахунком №360 на суму 57303,40 грн. за період з 09.06.2018 по 06.05.2020 складає 3285,85 грн., а всього складає 8580,88 грн., є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 100,00 грн. витрат, пов`язаних з розглядом справи та підготовкою її до розгляду задоволенню не підлягає, оскільки, зважаючи на відсутність в матеріалах справи належних доказів здійснення таких витрат, підтвердження їх обсягу та фактичної їх вартості, а також, доказів понесення позивачем заявлених витрат, у суду відсутні підстави для їх розподілу між сторонами.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю РОБОТЕНКС (07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд. 19, код ЄДРПОУ 38971378) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НД ПРОДАКШН (03067, м. Київ, провулок Чугуївський, 19-А, код ЄДРПОУ 36356514) 141910 (сто сорок одну тисячу дев`ятсот десять) грн. 20 коп. заборгованості, 8580 (вісім тисяч п`ятсот вісімдесят) грн. 88 коп. 3% річних та 2257 (дві тисячі двісті п`ятдесят сім) грн. 37 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст виготовлено 07.08.2020 року.

Суддя Д.Г. Заєць