Постанова

від 23.11.2020 по справі 911/1184/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2020 р. Справа№ 911/1184/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю РОБОТЕНКС

на рішення Господарського суду Київської області

від 04.08.2020

у справі № 911/1184/20 (суддя Д.Г.Заєць)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НД ПРОДАКШН

до Товариства з обмеженою відповідальністю РОБОТЕНКС

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю НД ПРОДАКШН (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю РОБОТЕНКС (далі - відповідач) про стягнення 150 509,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасну оплату відповідачем поставленого обладнання та наданих послуг.

Короткий зміст оскаржуваного рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.08.2020 у справі № 911/1184/20 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю РОБОТЕНКС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НД ПРОДАКШН 141 910 грн. 20 коп. заборгованості, 8 580 грн. 88 коп. 3% річних та 2 257 грн. 37 коп. витрат по сплаті судового збору.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю РОБОТЕНКС звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2020 у справі №911/1184/20 повністю і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення винесене без з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, фактичним обставинам справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2020 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю РОБОТЕНКС на рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2020 у справі № 911/1184/20 залишено без руху.

18.09.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду на виконання вимог ухвали суду від 07.09.2020 скаржником надано підтвердження усунення недоліків (надано докази надсилання копії апеляційної скарги іншій стороні у справі).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю РОБОТЕНКС на рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2020 у справі № 911/1184/20, роз`яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Позиції учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю НД ПРОДАКШН наголошує на безпідставності тверджень скаржника про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю РОБОТЕНКС - без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

30.03.2018 року позивачем було виписано відповідачу рахунок на оплату за замовленням №357 за поставку обладнання та виконання робіт по його встановленню.

04.05.2018 року позивач поставив відповідачу обладнання, а саме, Рівнемір-сигналізатор ультразвуковий УУС-01 (2РГС) у кількості 1 штука та виконав роботи по його встановленню, що підтверджується видатковою накладною №459 від 04.05.2018 року та Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №460 від 04.05.2018 року. Вартість обладнання та робіт по встановленню обладнання по зазначеним документам становить 64 303,40 грн. з ПДВ. Відповідачем 02.04.2018 року здійснено часткову оплату рахунку №357 у розмірі 7 000,00 грн.

30.03.2018 року позивачем було виписано відповідачу рахунок на оплату за замовленням №358, який стосувався поставки обладнання та виконання робіт по його встановленню.

04.05.2018 року позивач поставив відповідачу обладнання, а саме, рівнемір-сигналізатор ультразвуковий УУС-01 (2РГС) у кількості 1 штука та виконав роботи по його встановленню, що підтверджується видатковою накладною №461 від 04.05.2018 року та Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №462 від 04.05.2018 року. Вартість обладнання та робіт по встановленню обладнання по зазначеним документам становить 64 303,40 грн. з ПДВ. Відповідачем здійснено часткову оплату рахунку №358, а саме, 7 000,00 грн. 00 коп. (02.04.2018 року); 10 000,00 грн. (20.07.2018 року); 20 000,00 грн. (01.08.2018 року).

30.03.2018 року позивач виставив рахунок на оплату за замовленням №360, який стосувався поставки обладнання та виконання робіт по його встановленню.

07.06.2018 року позивач поставив відповідачу обладнання, а саме, рівнемір-сигналізатор ультразвуковий УУС-01 (2РГС) у кількості 1 штука та виконав роботи по його встановленню, що підтверджується видатковою накладною №603 від 07.06.2018 року та Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №604 від 07.06.2018 року. Вартість обладнання та робіт по встановленню обладнання по зазначеним документам становить 64 303,40 грн. Відповідачем здійснено часткову оплату за замовленням №360 у розмірі 7 000,00 грн.

Таким чином, за твердженнями позивача, у зв`язку із неповною оплатою поставленого обладнання та наданих послуг за відповідачем утворилась заборгованість, а саме, 57 303,40 грн. - по рахунку на оплату за замовленням №357, 27 303,40 грн. - по рахунку на оплату за замовленням №358, 57 303,40 грн. - по рахунку на оплату за замовленням №360. Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 06.05.2020 року становить 141 910,20 грн.

Оскільки оплату поставленого товару та виконаних робіт відповідачем у повному обсязі здійснено не було, позивач звернувся до відповідача з претензією №П-7033-20 від 16.03.2020 року, в якій просив сплатити заборгованість у розмірі 141 910,20 грн. та штрафні санкції у розмірі 20 319,50 грн.

У відповідь на претензію відповідач надіслав позивачу лист №09/04-02 від 09.04.2019 року, в якому підтвердив поставку позивачем обладнання та виконання робіт по його встановленню та повідомив позивача, що він має зобов`язання перед ТОВ РОБОТЕНКС за договором поставки №1608-19 від 16.08.2019 року. У зв`язку із невиконанням позивачем своїх зобов`язань за Договором №1608-19 від 16.08.2019 року, відповідач звернувся з позовом до Господарського суду м. Києва про стягнення 1 044 701,99 грн. заборгованості. Враховуючи зазначене, відповідач повідомив позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 141 910,20 грн. та заперечив проти нарахованих штрафних санкцій у зв`язку із спливом строків позовної давності.

Позивач надіслав на адресу відповідача повторну претензію №П-7041-20 від 13.04.2020 року, в якій повідомив відповідача про невизнання ним припинення зобов`язання відповідача шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 141 910,20 грн. та просив погасити заборгованість у розмірі 141 910,20 грн. та сплатити штрафні санкції у розмірі 8 121,20 грн. Однак, зазначену претензію залишено відповідачем без відповіді та реагування.

З урахуванням наведених обставин, оскільки на момент звернення позивача до суду, відповідач вказану суму не сплатив, позивач просить суд стягнути з відповідача 141 910,20 грн. заборгованості та 8 599,10 грн. 3% річних.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання, згідно з положеннями ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Частиною 1 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Згідно ч. 8 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

При цьому, судом першої інстанції вірно встановлено, що шляхом прийняття позивачем оплати за товар та надані послуги сторони уклали договір поставки та договір про надання послуг у спрощений спосіб.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати поставленого позивачем обладнання та надання послуг по його встановленню, на загальну суму 141 910,20 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, - зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо небгрунтованості позиції суду першої інстанції про неможливість зарахування зустрічних однорідних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач повідомив позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 141 910,20 грн. у відповіді на претензію позивача №09/04-02 від 09.04.2020 року.

Разом із тим, у відповіді на претензію №09/04-02 від 09.04.2020 року про взаємозалік за Договором від 16.08.2019 року №1608-19 та зменшення суми боргу ТОВ НД ПРОДАКШН перед ТОВ РОБОТЕНКС відсутній обґрунтований розрахунок зустрічних вимог, тому, з відповідного листа неможливо встановити за якими зобов`язаннями відповідач мав намір провести взаємозалік та за якими сумами.

Судом першої інстанції вірно вказано, що припинення зобов`язання зарахуванням можливе лише за умов однорідності та безспірності зустрічних вимог сторін. Адже, за відсутності безспірності вимог відповідний спір має бути вирішений у судовому порядку з дотриманням вимог процесуального закону.

При цьому із матеріалів справи вбачається, що в провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа №910/3487/20 за позовом ТОВ РОБОТЕНКС до ТОВ НД ПРОДАКШН про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в розмірі 1044702,09 грн. та за зустрічним позовом ТОВ НД ПРОДАКШН до ТОВ РОБОТЕНКС про стягнення 175 323,20 грн. штрафних санкцій.

Позивач у даній справі заперечує проти наявності заборгованості за Договором від 16.08.2019 року №1608-19, що є предметом спору у справі №910/3487/20, яка перебуває у провадженні Господарського суду м. Києва, та зазначає, що між сторонами відсутній факт безспірності та прозорості вимог, без наявності яких неможливе зарахування зустрічних однорідних вимог.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що умовою, за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням, є прозорість вимог, тобто коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання. Важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої з названих вище умов, виключає проведення зарахування у добровільному порядку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 24.01.2018 року у справі №908/3039/16, від 05.04.2018 року у справі №910/13205/17, від 25.04.2018 року у справі №910/6781/17, від 25.07.2018 року у справі №916/4933/15, від 22.08.2018 року у справі №910/21652/17, від 11.09.2018 року у справі №910/21648/17.

Отже, відсутні підстави вважати про безспірність зустрічного зобов`язання, обґрунтованість якого підлягає дослідженню по суті у відповідному позові.

За наявності заперечень позивача щодо наявності (дійсності) зобов`язання, його змісту та умов виконання, зазначена у відповіді на претензію вимога в сумі 1 044 701,99 грн. є спірною та такою, що унеможливлює проведення зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі ст. 601 ЦК України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач поставив відповідачу обладнання та надав послуги по його встановленню, що підтверджується видатковими накладними №459 від 04.05.2018 року, №461 від 04.05.2018 року, №603 від 07.06.2018 року, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №460 від 04.05.2018 року, №462 від 04.05.2018 року, №604 від 07.06.2018 року, які підписано представниками сторін без зауважень та скріплено їх печатками, рахунками на оплату №357 від 30.03.2018 року, №358 від 30.03.2018 року, №360 від 30.03.2018 року, в той час, як відповідач, у порушення взятих на себе зобов`язань, поставку обладнання та наданих послуг по його встановленню оплатив частково. Доказів оплати решти поставленого обладнання та наданих послуг у розмірі 141 910,20 грн. матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

На підставі встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому, вимога позивача про стягнення з відповідача 141 910,20 грн. заборгованості за поставлений товар та надані послуги підлягає задоволенню.

Також, у зв`язку із невиконанням відповідачем своїх обов`язків з оплати поставленого товару та наданих послуг, позивач просив стягнути з відповідача 8 599,10 грн. 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача:

за рахунком №357 на суму 57 303,40 грн. за період з 05.05.2018 по 06.05.2020 у розмірі 3 452,33 грн;

за рахунком №358:

на суму 57 303,40 грн. за період з 05.05.2018 по 20.07.2020 року у розмірі 362,70 грн.;

на суму 47 303,40 грн. за період з 21.07.2018 по 01.08.2018 у розмірі 46,66 грн.;

на суму 27 303,40 грн. за період з 02.08.2018 по 06.05.2020 у розмірі 1 445,21 грн.;

за рахунком №360 на суму 57 303,40 грн. за період з 08.06.2018 по 06.05.2020 у розмірі 3 292,20 грн.

У пункті 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань зазаначено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Враховуючи рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким що настав та відповідач повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, в даному випадку з моменту підписання видаткових накладних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, із наданого до матеріалів справи позивачем розрахунку 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача, вбачається, що позивачем невірно зазначено періоди нарахування.

Згідно з ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Враховуючи вказані положення Цивільного кодексу України, датою, з якої мають нараховуватись 3% річних від простроченої суми за рахунком №357, є 06.05.2018 року, за рахунком №358 є 06.05.2018 року, за рахунком №360, є 09.06.2018 року.

Таким чином обґрунтованим розрахунком розміру 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача є наступний:

за рахунком №357 на суму 57 303,40 грн. за період з 06.05.2018 по 06.05.2020 - 3 445,99 грн;

за рахунком №358 на суму 57 303,40 грн. за період з 06.05.2018 по 20.07.2020 року - 357,95 грн.;

на суму 47 303,40 грн. за період з 21.07.2018 по 01.08.2018 - 46,66 грн.;

на суму 27 303,40 грн. за період з 02.08.2018 по 06.05.2020 - 1 444,43 грн.;

за рахунком №360 на суму 57 303,40 грн. за період з 09.06.2018 по 06.05.2020 - 3 285,85 грн.,

а всього складає 8 580,88 грн.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи.

Згідно з ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також із дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування відсутні.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю РОБОТЕНКС залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2020 у справі №911/1184/20 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 911/1184/20 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич