Рішення

від 25.06.2020 по справі 921/213/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 червня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/213/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Сиротюк К.В.

Розглянувши справу в порядку загального позовного провадження

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екофрутс", вул. Варшавська, 23, с. Лосятин, Кременецький район, Тернопільська область

до відповідача Лосятинської сільської ради Кременецького району Тернопільської області, вул. Варшавська, 23, с. Лосятин, Кременецький район, Тернопільська область

про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Екофрутс" та територіальною громадою сіл Лосятин, Борщівка в особі Лосятинської сільської ради Кременецького району Тернопільської області право спільної часткової власності на нежитлову будівлю: будівлю під навісу №1 літ. "Н1" з добудовою складу літ. "Н2" загальною площею 517,4 кв.м., що розташована по вул. Ясна, 12А у с.Лосятин Кременецького району Тернопільської області, із визначенням часток: Товариства з обмеженою відповідальністю "Екофрутс" у розмірі 79/100, територіальної громади сіл Лосятин, Борщівка в особі Лосятинської сільської ради Кременецького району Тернопільської області - 21/100.

В судове засідання учасники судового процесу не з"явилися.

Судові процедури

Судом роз`яснено форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах даної справи згідно до вимог ГПК України.

Сторони повідомлені про дату, час та місце розгляду даної справи за правилами статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.

Суть справи.

26 березня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Екофрутс" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Лосятинської сільської ради Кременецького району Тернопільської області про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Екофрутс" та територіальною громадою сіл Лосятин, Борщівка в особі Лосятинської сільської ради Кременецького району Тернопільської області право спільної часткової власності на нежитлову будівлю: будівлю під навісу №1 літ. "Н1" з добудовою складу літ. "Н2" загальною площею 517,4 кв.м., що розташована по вул. Ясна, 12А у с.Лосятин Кременецького району Тернопільської області, із визначенням часток: Товариства з обмеженою відповідальністю "Екофрутс" у розмірі 79/100, територіальної громади сіл Лосятин, Борщівка в особі Лосятинської сільської ради Кременецького району Тернопільської області - 21/100.

Відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 07.04.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Екофрутс" залишено без руху, на підставі частини 1 статті 174 ГПК України, для надання можливості позивачу усунути недоліки позовної заяви.

23.04.2020 на адресу Господарського суду Тернопільської області надійшло клопотання б/н від 22.04.2020 (вх. №2639) Товариства з обмеженою відповідальністю "Екофрутс", зі змісту якого вбачається, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви, які визначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 07.04.2020.

Ухвалою суду від 29.04.2020 відкрито провадження у справі №921/213/20 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 28.05.2020.

Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.

Підготовче провадження.

Підготовче засідання вперше призначене на 28.05.2020.

Відповідно до частини 2 статті 216 ГПК України якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Частиною 6 статтею 216 ГПК України визначено, якщо в судовому засіданні було оголошено перерву, провадження у справі після її закінчення продовжується зі стадії, на якій було оголошено перерву.

У підготовчих засіданнях 28.05.2020, 09.06.2020 оголошувалась перерва відповідно до 09.06.2020 та до 18.06.2020, про що зазначено у відповідних протоколах судових засіданнях.

Відповідно до частини 4 статті 233 ГПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Протокольною ухвалою суду від 18.06.2020 підготовче засідання у справі №921/213/20 відкладалося на 25.06.2020 з підстав, викладених в ній.

Відповідно до частини 3 статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Інші процесуальні дії.

28.05.2020 на адресу Господарського суду Тернопільської області надійшла спільна заява (вх. №3270) сторін про затвердження мирової угоди, укладена та підписана 26.05.2020 та закриття провадження у справі №921/213/20 на підставі п.7 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Також, 09.06.2020 на адресу Господарського суду Тернопільської області надійшла спільна заява (вх. №3543) сторін про затвердження мирової угоди, укладена та підписана 05.06.2020 та закриття провадження у справі №921/213/20 на підставі п.7 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Розглянувши подані заяви, суд встановив наступне:

Частиною 7 статті 46 Господарського процесуального кодексу України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно частини 1 статті 185 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.

Частиною 4 статті 185 Господарського процесуального кодексу України визначено, що ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

Мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. (ч. ч. 1, 2 статті 192 Господарського процесуального кодексу України).

Як визначено частиною 5 статті 192 Господарського процесуального кодексу України, суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є не виконуваними; або

За своїм змістом мирова угода - це договір, який укладається між сторонами з метою припинення спору та вирішення всіх спірних питань, за для яких і було подано позов, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Така угода призводить до врегулювання спору шляхом визначення її сторонами певних дій, які та чи інша сторона угоди має вчинити. У зв`язку з цим, укладення мирової угоди, як способу реалізації процесуальних прав, закріплених у вказаних вище процесуальних нормах, є правом сторони, яке, відповідно до процесуального Закону, неможливо реалізувати тільки за наявності умов - якщо такі дії суперечать законодавству, або це призводить до порушення чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів. Таким чином, умови мирової угоди мають бути викладені чітко та недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання. Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини твердо врегульовано законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Дослідивши текст поданих мирових угод, судом встановлено, що їх умови не стосуються прав та обов`язків сторін щодо предмету позову. Мирова угода суперечить інтересам сторін, зачіпає інтересів третіх осіб і суперечить вимогам чинного законодавства, не відповідає фактичним обставинам справи.

Також, слід зазначити, що мирова угода - чинний механізм врегулювання спорів на будь - якому етапі судового розгляду та примусового виконання рішення. Проте, цей механізм має свої особливості зокрема мирова угода не повинна укладатися сторонами з метою приховання іншого правочину, в іншому випадку мирова угода може бути не затверджена судом.

Отже, враховуючи викладене та подання відповідачем заяви про визнання позову, суд вважає, що у задоволенні заяв слід відмовити.

Аргументи сторін

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані необхідністю захисту у судовому порядку порушених прав позивача як співвласника нежитлової будівлі, частка якої належить відповідачеві на праві власності, у зв`язку з наявністю правових підстав, передбачених статтями 355, 356, 357, 778 Цивільного кодексу України.

Позивач у підготовче засідання - 25.06.2020 явку свого повноважного представника не забезпечив. Однак подав клопотання (вх. №3817 від 18.06.2020), в якому позовні вимоги підтримує повністю, просить суд здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача.

Також, в поданому клопотанні позивач просить про повернення позивачу 50% судового збору з Державного бюджету України на підставі статті 130 ГПК України, у зв"язку з визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті. Іншу частину судових витрат, пов"язаних з розглядом справи просить покласти на позивача.

Заперечення відповідача.

Представник відповідача в підготовче засідання 25.06.2020 не з"явився. Однак, через канцелярію суду подав заяву про визнання позову відповідно до вимог статті 191 ГПК України, за змістом якої повідомив, що Лосятинська сільська рада Кременецького району Тернопільської області повністю визнає заявлені позивачем - ТОВ "Екофрутс" позовні вимоги та не заперечує проти ухвалення судом рішення про задоволення позову.

Також, в даній заяві просить суд справу розглядати за його відсутності (вх. №3818 від 18.06.2020).

Фактичні обставини, встановлені судом.

Оглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

28.12.2012 Лосятинською сільською радою видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - комплекс, нежитлові будівлі за адресою вул. Ясна, 12 , с. Лосятин, Кременецький район, Тернопільська область, власником якого є Територіальна громада сіл Лосятин, Борщівка в особі Лосятинської сільської ради, на підставі рішення ВК Лосятинської сільської ради від 19.12.2012.

13.05.2012 Кременецьким районним комунальним бюро технічної інвентаризації виготовлено технічний паспорт на вказане нерухоме майно.

03 січня 2017 року між Лосятинською сільською радою Кременецького району Тернопільської області (Орендодавець/відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екофрутс" (Орендар/позивач) укладено Договір оренди №1 нежитлового приміщення, що належить до комунальної власності територіальної громади, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування згідно з актом приймання - передачі приміщення, що перебуває на балансі Лосятинської сільської ради - площею 270,8 м. кв., розміщене за адресою с. Лосятин вул. Ясна 12 З/1; площею 593,7 м. кв., розміщене за адресою с. Лосятин вул. Ясна 12 З/2; площею 219,8 м. кв., розміщене за адресою с. Лосятин вул. Ясна 12 З/3; площею 197,6 м. кв., розміщене за адресою с. Лосятин вул. Ясна 12 З/4; площею 303,3 м. кв., розміщене за адресою с. Лосятин вул. Ясна 12 З/5. ( п.1.1 Договору).

Пунктом 5.2 Договору сторони домовились, що Орендар має право з дозволу Орендодавця проводити реконструкцію орендованого приміщення, технічне переозброєння, що зумовлює підвищення його вартості.

Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців і діє з 03 січня 2017 року до 03 листопада 2020 року включно ( п.9.1 Договору).

20 квітня 2018 року Лосятинська сільська рада на сесії погодила дозвіл ТОВ "Екофрутс" на виготовлення проектної документації для здійснення реконструкції і добудови піднавісу №1 літера "Н1", який перебуває на балансі Лосятинської сільської ради і розташований за адресою : вул. Ясна, 12, а також надала дозвіл ТОВ "Екофрутс" на реконструкцію, добудову, технічне переоснащення піднавісу №1 літера "Н1" в складі приміщення, яке перебуває на балансі Лосятинської сільської ради і розташоване за адресою: с. Лосятин вул. Ясна, 12, згідно виготовленого проекту в тому числі якщо буде створена нова річ, про що прийнято відповідне рішення за № 256.

На виконання рішення Лосятинської сільської ради, ТОВ "Екофрутс" виготовлено робочий проект "Реконструкція з добудовою складу до приміщення "Н1" у с. Лосятин по вул. Ясна, 12 Кременецького району Тернопільської області" .

Дані обставини підтверджуються актом прийому - передачі документації містобудівного розрахунку №08/02-2018/А, що складений 29 05.2018 ТОВ "ГЕО БУД" та ТОВ "Екофрутс".

12 червня 2018 року ПП "Тернобудтехексперт" проведено експертизу означеного робочого проекту "Реконструкція з добудовою складу до приміщення "Н1" у с. Лосятин по вул. Ясна, 12 Кременецького району Тернопільської області" та надано експертний звіт щодо розгляду проектної документації в частині міцності, надійності та довговічності об"єкта будівництва по робочому проекту, за результатами якої встановлено, що зазначена документація розроблена з дотриманням вимог до міцності, надійності та довговічності об"єкта будівництва.

11 травня 2018 року ВАТ "Тернопільобленерго" видано технічні умови приєднання, яке не є стандартним до електричних мереж електроустановок №36-1/9. Також Кременецьким РЕМ виконано ряд будівельних робіт, про що свідчить акт приймання виконаних будівельних робіт з 1 червня 2018 року - 30 червня 2018 року на суму 20 648,54 грн, на виконання договору про виконання робіт від 01.06.2018 укладений між ТОВ "Екофрутс" (Замовник) та Кременецьким РЕМ (Виконавець).

31 травня 2018 року Наказом відділом містобудування та архітектури Кременецької РДА №6-н затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об"єкта будівництва - реконструкції з добудовою складу до приміщення "Н1".

23 липня 2018 року між Лосятинською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екофрутс" укладено договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Лосятинської сільської ради.

На виконання умов Договору (п.2.1), ТОВ "Екофрутс" перерахувало Лосятинській сільській раді кошти на пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Лосятин у розмірі, що становить 3% від загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об"єкта містобудування на суму 38 373,04 грн, про що свідчить платіжне доручення №2192 вд 23.07.2018.

Крім того, як стверджує позивач, 24.04.2018 між ТОВ "Екофрутс" та ТОВ "Монолітбуд" укладено договір № 24/04/18, відповідно до умов якого підрядником проведено будівельні роботи з влаштування фундаментів і підлог та будівельні роботи з будівництва приміщення складу за адресою вул. Ясна, 12 с. Лосятин Кременецький район Тернопільська область.

Фактом виконання договору №24/04/18 від 24.04.2018 свідчать акти приймання виконаних будівельних робіт за № 1 за липень 2018 року на суму 238 325,29 грн та за №2 за липень 2018 року на суму 785 213,72 грн.

Також, ТОВ "Екофрутс" під час виконання будівельних робіт передано підряднику товарно - матеріальні цінності на суму 183 082,21 грн згідно з акту безоплатної передачі - приймання матеріальних цінностей замовника від 20.07.2018 та на суму 219 698,40 грн згідно накладних № 41, №42, №43 від 28.04.2018; № 51 від 02.05.2018; №52 від 03.05.2018; №29, №30 від 07.05.2018; №89, №90 від 11.05.2018; №51 від 22.05.2018; №48 від 25.05.2018; №31 від 30.05.2018; №21095 від 14.06.2018; №23087 від 27.06.2018; № 289 від 01.08.2018.

Крім того, позивач зазначає, що ним понесені витрати на послуги з технічного нагляду за об"єктом будівництва в розмірі 6 000,00 грн, про що свідчать акти виконаних робіт №1, №2 за липень, червень 2018 року.

Згідно висновку експертизи №30/12-19я складеного 31.01.2020 на будівництво об"єкта витрачено 1 584 013,84 грн.

14 серпня 2018 року Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області зареєстрована декларація про готовність до експлуатації об"єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об"єктів з незначними наслідками .

20 березня 2019 року Відділом державної реєстрації Кременецької РДА внесено відомості про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю : будівлю піднавісу №1 літ "Н1" з добудовою складу літ. "Н2" загальною площею 517,4 кв.м., що розташована по вул. Ясна , 12А у с. Лосятин Кремнецького району Тернопільської області за територіальною громадою сіл Лосятин, Борщівка в особі Лосятинської сільської ради, про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №160947527 від 26.03.2019.

Отже, як стверджує позивач, ТОВ "Екофрутс" здійснено поліпшення об"єкта оренди, в результаті яких змінилося функціональне призначення нежитлової будівлі зі складського приміщення на виробниче приміщення з повним циклом переробки та заморожування ягід.

За таких обставин, позивач вважає, що в результаті поліпшення об"єкта оренди здійсненого за згодою Орендодавця, ТОВ "Екофрутс" створена нова річ, а тому згідно частини 4 статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частини 4 статті 778 Цивільного кодексу України, ТОВ "Екофрутс" став співвласником.

З врахуванням висновку експерта, згідно якого питома вага (у процентному співвідношенні) Орендаря (ТОВ "Екофрутс" ) за рахунок проведених ремонтно-будівельних робіт по реконструкції об"єкта оренди, становить 79%, а питома вага Орендодавця (Лосятинської сільської ради) - 21%, отже частка ТОВ "Екофрутс" у праві власності на реконструйований об"єкт становить 79/100, в той час частка Лосятинської сільської ради - 21/100.

Також, як зазначає позивач, останнім вкладено значні кошти в об"єкт оренди, чим покращило та створило нову річ, відповідно до норм чинного законодавства України набуло правомочностей співвласника спірного об"єкта, проте не може їх реалізувати, оскільки право власності зареєстровано на цілий об"єкт нерухомості за відповідачем.

Таким чином, позивач зазначає, що опинився у вкрай невигідних умовах, оскільки змушений сплачувати орендну плату за користування нерухомим майном, у створення якого ТОВ "Екофрутс" здійснено значний внесок.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Зміст спірних правовідносин, які склались між сторонами.

Оцінивши подані позивачем обґрунтування позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з укладенням договору оренди нежитлового приміщення, що належить до комунальної власності територіальної громади №1 від 03.01.2017, який за правовою природою є договором оренди, які регулюються положеннями глави 58 ЦК України та глави 30 ГК України.

Зокрема, до правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем підлягають також застосуванню норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та статей 316, 317, 328, 355, 356, 357, 778 Цивільного кодексу України .

Норми права, які застосував суд.

Згідно з частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як визначено у статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Положеннями частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом (стаття 319 Цивільного кодексу України).

Приписами статті 321 Цивільного кодексу України встановлено, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статті 355 Цивільного кодексу України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Стаття 356 Цивільного кодексу України вказує, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Як визначено статтею 357 Цивільного кодексу України, частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна. Співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна. Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності. Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.

Статтею 358 Цивільного кодексу України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України).

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).

У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 Цивільного кодексу України).

Із змісту частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України).

Положеннями статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічне положення містить стаття 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (не споживна річ).

Майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна", який передбачає істотні умови договору, а також інші умови, передбачені за згодою сторін.

У відповідності до статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна. Якщо в результаті поліпшення, зробленого орендарем за згодою орендодавця, створена нова річ, орендар стає її власником у частині необхідних витрат на поліпшення, якщо інше не передбачено договором оренди.

Як визначено статтею 778 Цивільного кодексу України, наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Мотивована оцінка судом.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини та матеріали справи, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Отже, зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

Зі змісту положень ст. 41 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України вбачається, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Положеннями частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Приписами статті 321 Цивільного кодексу України встановлено, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).

Як слідує із матеріалів справи, 03 січня 2017 року між Лосятинською сільською радою Кременецького району Тернопільської області (Орендодавець/відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екофрутс" (Орендар/позивач) укладено Договір оренди №1 нежитлового приміщення, що належить до комунальної власності територіальної громади, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування згідно з актом приймання - передачі приміщення, що перебуває на балансі Лосятинської сільської ради - площею 270,8 м. кв., розміщене за адресою с. Лосятин вул. Ясна 12 З/1; площею 593,7 м. кв., розміщене за адресою с. Лосятин вул. Ясна 12 З/2; площею 219,8 м. кв., розміщене за адресою с. Лосятин вул. Ясна 12 З/3; площею 197,6 м. кв., розміщене за адресою с. Лосятин вул. Ясна 12 З/4; площею 303,3 м. кв., розміщене за адресою с. Лосятин вул. Ясна 12 З/5. ( п.1.1 Договору).

Пунктом 5.2 Договору сторони домовились, що Орендар має право з дозволу Орендодавця проводити реконструкцію орендованого приміщення, технічне переозброєння, що зумовлює підвищення його вартості.

Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців і діє з 03 січня 2017 року до 03 листопада 2020 року включно ( п.9.1 Договору).

20 квітня 2018 року Лосятинська сільська рада на сесії погодила дозвіл ТОВ "Екофрутс" на виготовлення проектної документації для здійснення реконструкції і добудови піднавісу №1 літера "Н1", який перебуває на балансі Лосятинської сільської ради і розташований за адресою : вул. Ясна, 12, а також надала дозвіл ТОВ "Екофрутс" на реконструкцію, добудову, технічне переоснащення піднавісу №1 літера "Н1" в складі приміщення, яке перебуває на балансі Лосятинської сільської ради і розташоване за адресою: с. Лосятин вул. Ясна, 12, згідно виготовленого проекту в тому числі якщо буде створена нова річ, про що прийнято відповідне рішення за № 256.

На виконання рішення Лосятинської сільської ради, ТОВ "Екофрутс" виготовлено робочий проект "Реконструкція з добудовою складу до приміщення "Н1" у с. Лосятин по вул. Ясна, 12 Кременецького району Тернопільської області" .

Дані обставини підтверджуються актом прийому - передачі документації містобудівного розрахунку №08/02-2018/А, що складений 29 05.2018 ТОВ "ГЕО БУД" та ТОВ "Екофрутс".

12 червня 2018 року ПП "Тернобудтехексперт" проведено експертизу означеного робочого проекту "Реконструкція з добудовою складу до приміщення "Н1" у с. Лосятин по вул. Ясна, 12 Кременецького району Тернопільської області" та надано експертний звіт щодо розгляду проектної документації в частині міцності, надійності та довговічності об"єкта будівництва по робочому проекту, за результатами якої встановлено, що зазначена документація розроблена з дотриманням вимог до міцності, надійності та довговічності об"єкта будівництва.

11 травня 2018 року ВАТ "Тернопільобленерго" видано технічні умови приєднання, яке не є стандартним до електричних мереж електроустановок №36-1/9. Також Кременецьким РЕМ виконано ряд будівельних робіт, про що свідчить акт приймання виконаних будівельних робіт з 1 червня 2018 року - 30 червня 2018 року на суму 20 648,54 грн, на виконання договору про виконання робіт від 01.06.2018 укладений між ТОВ "Екофрутс" (Замовник) та Кременецьким РЕМ (Виконавець).

31 травня 2018 року Наказом відділом містобудування та архітектури Кременецької РДА №6-н затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об"єкта будівництва - реконструкції з добудовою складу до приміщення "Н1".

23 липня 2018 року між Лосятинською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екофрутс" укладено договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Лосятинської сільської ради.

На виконання умов Договору (п.2.1), ТОВ "Екофрутс" перерахувало Лосятинській сільській раді кошти на пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Лосятин у розмірі, що становить 3% від загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об"єкта містобудування на суму 38 373,04 грн, про що свідчить платіжне доручення №2192 вд 23.07.2018.

Крім того, 24.04.2018 між ТОВ "Екофрутс" та ТОВ "Монолітбуд" укладено договір № 24/04/18, відповідно до умов якого підрядником проведено будівельні роботи з влаштування фундаментів і підлог та будівельні роботи з будівництва приміщення складу за адресою вул. Ясна, 12 с. Лосятин Кременецький район Тернопільська область.

Фактом виконання договору №24/04/18 від 24.04.2018 свідчать акти приймання виконаних будівельних робіт за № 1 за липень 2018 року на суму 238 325,29 грн та за №2 за липень 2018 року на суму 785 213,72 грн.

Також, ТОВ "Екофрутс" під час виконання будівельних робіт передано підряднику товарно - матеріальні цінності на суму 183 082,21 грн згідно з акту безоплатної передачі - приймання матеріальних цінностей замовника від 20.07.2018 та на суму 219 698,40 грн згідно накладних № 41, №42, №43 від 28.04.2018; № 51 від 02.05.2018; №52 від 03.05.2018; №29, №30 від 07.05.2018; №89, №90 від 11.05.2018; №51 від 22.05.2018; №48 від 25.05.2018; №31 від 30.05.2018; №21095 від 14.06.2018; №23087 від 27.06.2018; № 289 від 01.08.2018.

Отже, позивачем понесені витрати на послуги з технічного нагляду за об"єктом будівництва в розмірі 6 000,00 грн, про що свідчать акти виконаних робіт №1, №2 за липень, червень 2018 року.

Згідно висновку експертизи №30/12-19я складеного 31.01.2020 на будівництво об"єкта витрачено 1 584 013,84 грн.

14 серпня 2018 року Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області зареєстрована декларація про готовність до експлуатації об"єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об"єктів з незначними наслідками .

20 березня 2019 року Відділом державної реєстрації Кременецької РДА внесено відомості про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю : будівлю піднавісу №1 літ "Н1" з добудовою складу літ. "Н2" загальною площею 517,4 кв.м., що розташована по вул. Ясна , 12А у с. Лосятин Кременецького району Тернопільської області за територіальною громадою сіл Лосятин, Борщівка в особі Лосятинської сільської ради, про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №160947527 від 26.03.2019.

Отже, ТОВ "Екофрутс" здійснено поліпшення об"єкта оренди, в результаті яких змінилося функціональне призначення нежитлової будівлі зі складського приміщення на виробниче приміщення з повним циклом переробки та заморожування ягід.

Статтею 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна. Якщо в результаті поліпшення, зробленого орендарем за згодою орендодавця, створена нова річ, орендар стає її власником у частині необхідних витрат на поліпшення, якщо інше не передбачено договором оренди.

Як визначено статтею 778 Цивільного кодексу України, наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

В результаті поліпшення об"єкта оренди здійсненого за згодою Орендодавця, ТОВ "Екофрутс" створена нова річ, а тому згідно частини 4 статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частини 4 статті 778 Цивільного кодексу України, ТОВ "Екофрутс" став співвласником.

Згідно висновку експерта за №30/12-19я складеного 31.01.2020, питома вага (у процентному співвідношенні) Орендаря (ТОВ "Екофрутс" ) за рахунок проведених ремонтно-будівельних робіт по реконструкції об"єкта оренди, становить 79%, а питома вага Орендодавця (Лосятинської сільської ради) - 21%, отже частка ТОВ "Екофрутс" у праві власності на реконструйований об"єкт становить 79/100, в той час частка Лосятинської сільської ради - 21/100.

Згідно зі статті 355 Цивільного кодексу України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Стаття 356 Цивільного кодексу України вказує, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Як визначено статтею 357 Цивільного кодексу України, частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна. Співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна. Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності. Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.

Статтею 358 Цивільного кодексу України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Приписами частин 3, 4 статті 185 Господарського кодексу України встановлено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем; ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому ст. 191 цього Кодексу.

Так, відповідачем подано заяву про визнання позову, відповідно до вимог статті 191 ГПК України ( вх. № 3818 від 18.06.2020).

Статтею 191 Господарського процесуального кодексу України встановлено, зокрема, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відповідач у підготовчому провадженні визнав позов у повному обсязі, подавши відповідну письмову заяву, підписану відповідачем - головою Лосятинською сільською радою Кременецького району Тернопільської області - Залевською Н.Я., повноваження якої на вчинення таких дій ґрунтуються на Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань .

Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

Статтею 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Як визначено статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою (ч.1).

Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до відомостей зазначених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - Залевська Надія Яківна являється підписант, керівник Лосятинської сільської ради, яка дії на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в України".

Визнання позову відповідачем у даній справі не суперечить закону, не порушує прав та інтересів інших осіб, тому приймається судом, за таких обставин визнання позову є підставою для ухвалення рішення про задоволення позову.

Судом дотримано приписи ч. 2 ст. 191 ГПК України щодо перевірки повноважень на визнання позову відповідача, а також з огляду на нез`явлення до судового засідання та висловлене відповідачем прохання здійснювати розгляд справи без участі повноважного представника, суд наголошує на наслідках відповідної процесуальної дії, як визнання позову.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Висновок суду.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно із частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, враховуючи прийняте судом визнання відповідачем позову, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити повністю.

Судові витрати.

Щодо судового збору у розмірі 20 317,05 грн.

Так, 18.06.2020 позивач подав клопотання (вх. №3817) про повернення позивачу 50% судового збору з Державного бюджету України на підставі статті 130 ГПК України, у зв"язку з визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті. Іншу частину судових витрат, пов"язаних з розглядом справи просить покласти на позивача.

Розглянувши заяву заявника про повернення судового збору, суд встановив наступне.

Частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Як встановлено частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як вбачається із матеріалів справи, заявником при зверненні до суду із вищевказаним позовом сплачено судовий збір у розмірі 20 317,05 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2842 від 20.03.2020.

Отже, враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті у справі №921/213/20, суд прийшов до висновку, що заяву заявника слід задовольнити, а судовий збір у розмірі 10158,53 грн (50 відсотків судового збору, від суми - 20 317,05 грн) підлягає поверненню ТОВ "Екофрутс" з Державного бюджету України .

Пунктом 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України ""Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013 визначено порядок повернення сплачених сум судового збору, зокрема статтею 7 Закону врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, які визначено цією статтею і перелік яких є вичерпним. У її застосуванні господарським судам необхідно мати на увазі, зокрема, таке. Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів за наявності клопотання сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ. В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до Державного бюджету України (пп.5.2.).

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (ч. 5 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Факт зарахування сплаченого позивачем при зверненні до суду з даним позовом судового збору в сумі 20317,05 грн до спеціального фонду державного бюджету України підтверджується Випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, сформованою Господарським судом Тернопільської області ( міститься в матеріалах справи).

В силу приписів статті 129 ГПК України та враховуючи клопотання позивача про покладення іншої частини судових витрат на ТОВ "Екофрутс", а тому судовий збір у розмірі 10 158,52 грн покладається на позивача.

Керуючись статтями 7, 13, 42, 86, 129, 130, 185, 191, 210, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Судові витрати у складі судового збору у розмірі 10 158,52 грн покласти на позивача.

3. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Екофрутс" (вул. Варшавська, 23, с. Лосятин, Кременецький район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 38440210) та територіальною громадою сіл Лосятин, Борщівка в особі Лосятинської сільської ради Кременецького району Тернопільської області ( вул. Варшавська, 23, с. Лосятин, Кременецький район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 04395722) право спільної часткової власності на нежитлову будівлю : будівлю під навісу №1 літ "Н1" з добудовою складу літ. "Н2" загальною площею 517,4 кв. м., що розташована по вул.. Ясна, 12А, у с. Лосятин, Кременецький район, Тернопільська область, із визначенням часток: Товариства з обмежено відповідальністю "Екофрутс" у розмірі 79/100, територіальної громади сіл Лосятин, Борщівка в особі Лосятинської сільської ради Кременецького району Тернопільської області - 21/100.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Екофрутс" (вул. Варшавська, 23, с. Лосятин, Кременецький район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 38440210) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 10 158,53 грн, сплачений згідно платіжного доручення №2842 від 20 березня 2020 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Екофрутс" (вул. Варшавська, 23, с. Лосятин, Кременецький район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 38440210).

Відповідач: Лосятинська сільська рада Кременецького району Тернопільської області ( вул. Варшавська, 23, с. Лосятин, Кременецький район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 04395722).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті 256 -257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.17.5 Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, а саме до 15.12.2017 року. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Примірник рішення надіслати учасникам справи, рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:

Позивачу: Товариство з обмеженою відповідальністю "Екофрутс" (вул. Варшавська, 23, с. Лосятин, Кременецький район, Тернопільська область).

Відповідачу: Лосятинська сільська рада Кременецького району Тернопільської області (вул. Варшавська, 23, с. Лосятин, Кременецький район, Тернопільська область).

Повне рішення складено та підписано "07" серпня 2020 року.

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя Я.Я. Боровець