Рішення

від 07.08.2020 по справі 910/3714/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2020 р.м. ХарківСправа № 910/3714/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ Фабрік" (61105, м. Харків, вул. Морозова, буд. 21, ідентифікаційний код 42026438) до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Декор Маркет" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, буд. 99, літ.Ж, ідентифікаційний код 42700409) , 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй-Телеком" (04071, м. Київ, вул. Констянтинівська, буд. 2А, ідентифікаційний код 33658048) про стягнення 100 000,00 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТ ФАБРІК" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Декор Маркет" (далі - 1-ий відповідач), Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй-Телеком" (далі - 2-ий відповідач) про:

- стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Декор Маркет" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй-Телеком" заборгованості в сумі 2 000, 00 грн.;

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Декор Маркет" заборгованості в сумі 98 000, 00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує, що між ним та 1-им відповідачем було укладено Договір № 1 про надання поворотної фінансової допомоги від 23.01.2019, на виконання умов якого позивач надав 1-му відповідачу поворотну фінансову допомогу, а 1-ий відповідач зобов`язався повернути її у встановлені Договором строки. В забезпечення виконання зобов`язань за означеним договором між позивачем та 2-им відповідачем було укладено Договір поруки № 14/02 від 14.02.2019. Оскільки в порушення умов договору 1-ий відповідач отриману фінансову допомогу не повернув, позивач звернувся до суду з даним позовом про солідарне стягнення заборгованості з 1-го відповідача як боржника, та 2-го відповідача як поручителя частини суми заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги у розмірі 2000,00 грн, та про стягнення з 1-го відповідача залишку заборгованості за вказаним договором у розмірі 98 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ ФАБРІК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Декор Маркет", Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй-Телеком" про стягнення 100 000, 00 грн. направлено за підсудністю до господарського суду Харківської області, з огляду на приписи частини 11 статті 31 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2020 для розгляду справи № 910/3714/20 визначено суддю Чистякову І.О.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.04.2020 залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ ФАБРІК" без руху. Встановлено позивачу для усунення недоліків позовної заяви 10-денний строк з дня вручення даної ухвали, проте не менше, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Позивачу у встановлений строк запропоновано подати до господарського суду Харківської області:

- підтвердження підписання позовної заяви та доданих до неї документів Електронним цифровим підписом, або надати позовну заяву та додані до неї документи у паперовій формі з посиланням на номер справи;

- уточнення адреси місцезнаходження позивача та наявності додаткової адреси для листування.

05.05.2020 до господарського суду Харківської області від представника позивача у справі надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви за вх. № 10262, до якої надано позовну заяву та додані до неї документи у паперовій формі з посиланням на номер справи, а також у наданій заяві представник позивача уточнив адресу місцезнаходження позивача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/3714/20. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Також, вказаною ухвалою роз`яснено відповідачам, що згідно статті 251 ГПК України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. У разі ненадання відзиву на позов у встановлений строк, справа згідно з ч.9 ст.165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами.

05.06.2020 на адресу господарського суду Харківської області від 1-го відповідача у справі - ТОВ "Декор Маркет" надійшов відзив на позовну заяву за вх.№ 12703. У поданому відзиві на позовну заяву відповідач повідомляє суд проте, що 1-им відповідачем проведено зарахування зустрічних однорідних вимог позивачем відповідно заборгованості, що виникла у позивача за договором №1 про надання поворотної фінансової допомоги № 1 від 23.01.2019 у сумі 100 000,00 грн, оскільки позивач має заборгованість перед 1-им відповідачем за договором поставки №1 від 01.02.2019. В підтвердження заліку зустрічних однорідних вимог 1-им відповідачем надано заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог за вих. № 01/06-01 від 01.06.2020, бухгалтерську довідку щодо дебіторської заборгованості за вих. № 01/06-02 від 01.06.2020 та докази їх направлення на адресу позивача у справі. За таких обставин 1-ий відповідач просив провадження у справі закрити за відсутністю спору, про що надав відповідну заяву.

Також, відповідач заперечував проти заявлених позивачем до стягнення судових витрат, зокрема понесених позивачем у розмірі 14 169,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи у розмірі 9446,00 грн, оскільки фактичне понесення позивачем вказаних витрат не підтверджено належними та допустимими доказами.

16.06.2020 до господарського суду Харківської області від позивача надійшла відповідь на відзив за вх.№13604. У поданій відповіді на відзив позивач зазначив, що не погоджується із зарахуванням зустрічних однорідних вимог про яке зазначає відповідач у справі. У відповідь на заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог позивачем направлено 11.06.2020 заперечення на заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.06.2020, зокрема позивач не визнає заборгованість за договором поставки № 1 від 01.02.2019, про яку зазначає відповідач та яка є предметом розгляду у справі №922/3383/19, що знаходиться в провадженні у господарському суді. Також, позивач зазначив проте, що згідно усталеної практики Верховного Суду важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань, про що Верховний Суд зазначав у постановах: від 15.08.2019 у справі №910/21683/17; від 24.01.2018 у справі №908/3039/16, від 05.04.2018 у справі №910/13205/17, від 25.04.2018 у справі №910/6781/17, від 25.07.2018 у справі № 916/4933/15.

20.07.2020 до господарського суду Харківської області від 1-го відповідача у справі надійшли заперечення за вх.№ 16546, в яких останній зазначив, щодо наданої відповідачем відповіді на відзив, зокрема повідомляє про хід розгляду справи № 922/3833/19 та те, що 15.07.2020 у вказаній справі прийнято рішення, яким позов ТОВ "Декор Маркет" задоволено повністю та стягнуто з ТОВ "Арт Фабрік" суму боргу у розмірі 1 869 972,10 грн за договором поставки № 1 від 01.02.2019, отже на думку 1-го відповідача позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у відповіді на відзив обставин та наявності фактів, які б свідчили про наявність заперечень щодо зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами. Отже, 1-ий відповідач вважає, що враховуючи те, що рішенням господарського суду Харківської області від 15.07.2020 у справі було встановлено наявність у позивача заборгованості перед 1-им відповідачем у розмірі 1 869 972,10 грн, з урахуванням проведеного заліку зустрічних однорідних вимог, про що повідомлено позивача заявою від 01.06.2020 за № 01/06-01 заборгованість позивача перед 1-им відповідачем складає 1 769 972,10 грн, отже просив провадження у справі закрити за відсутністю предмету спору.

2-ий відповідач своїм правом на захист не скористався, відзив на позов не надав. Разом з цим, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 07.05.2020, була надіслана на адресу 2-го відповідача: 04071, м. Київ, вул. Констянтинівська, буд. 2А, яка зазначена позивачем у позовній заяві та відомості про місцезнаходження 2-го відповідача за цією адресою містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте вказана ухвала суду вручена представнику відповідача не була та повернута на адресу суду поштовим відділенням із відміткою: за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до змісту ч. 3 ст. 242 ГПК України, рішення суду надсилаються учасникам справи в електронній формі, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса в особи відсутня.

За визначенням п. 4, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з п. 99-1 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2009 № 270 із змінами внесеними постановою від 27.12.2019 №1149 (далі - Правила), рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка". Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

П.99-2 Правил, рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Виходячи зі змісту наведених вище норм Правил, рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", які не вручені адресату (фізичним особам) під час доставки з причин відсутності адресата, не пізніше трьох робочих днів підлягають поверненню на адресу суду з відповідною відміткою про відсутність особи за адресою.

Отже, 2-ий відповідач є повідомленим про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі №910/3714/20.

Процесуальні документи у цій справі (ухвала суду про відкриття провадження у справі) надсилалися всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Водночас, слід зазначити, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з змінами відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. з 12 березня до 31 серпня 2020 року на усій території України запроваджено карантин.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" у Господарському процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., N 48, ст. 436) розділ X "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Поряд з цим, 18.06.2020 р. Верховною Радою України був прийнятий Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 731-IX, який набрав чинності 17.07.2020 р.

Вказаним законом внесено зміни до п. 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, та встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 731-IX, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Отож, строк для подання відзиву 2-им відповідачем станом на 07.08.2020 закінчився.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань, в т.ч. щодо поновлення (продовження) процесуальних строків з підстав, встановлених Законом № 731-IX, який набрав чинності 17.07.2020 р.

Положеннями частини 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

23.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арт Фабрік" (підприємство за договором, далі по тексту - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Декор Маркет" (позичальник за договором, далі по тексту - 1-ий відповідач), укладено договір № 1 про надання поворотної фінансової допомоги (далі по тексту - договір).

Згідно з п. 1.1. договору, позивач надає відповідачу поворотну фінансову допомогу, а відповідач зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених ним Договором.

Відповідно до п.1.2. договору, поворотна фінансова допомога (надалі допомога) - це сума грошових коштів в національній валюті України, передана у користування на визначений строк відповідно до Даного договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій, як плати за користування такими коштами.

У пункті 2.1. договору сторони погодили, що поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 100000,00 (сто тисяч 00 коп) грн. Поворотна фінансова допомога надається Підприємством в строк до 15 лютого 2019 року.

Згідно з п.2.3. договору поворотна фінансова допомога надається шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позичальника з поточного або іншого рахунку Підприємства.

Поворотна фінансова допомога підлягає поверненню за вимогою Підприємства (п.3.1. договору).

Повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підприємства в установі банку (п. 3.2. договору).

Позивачем на виконання вказаного договору укладеного між сторонами було надано 1-ому відповідачу поворотну фінансову допомогу у розмірі 100 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 30 від 23.01.2019 на суму 50 000,00 грн; № 52 від 14.02.2019 на суму 50 000,00 грн.

Отже, 1-ий відповідач, як позичальник за договором отримав грошові кошти у розмірі 100 000,00 грн.

Також, в забезпечення виконання зобов`язання за договором поворотної фінансової допомоги між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арт Фабрік" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Строй-Телеком" (2-ий відповідач) було укладено договір поруки № 14/02 від 14.02.2019 (далі по тексту - договір поруки).

Згідно з п.1.1. договору поруки, за Договором поруки Поручитель зобов`язується відповідати за повне та своєчасне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕКОР МАРКЕТ" (код ЄДРПОУ 42700409) його грошового зобов`язання у вигляді повернення поворотної фінансової допомоги за Договором № 1 від 23.01.2019 р. у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. перед Кредитором в частковому обсязі таких зобов`язань. Поручитель та Боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що Кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов`язань як до Боржника, так і до Поручителя, чи до обох одночасно.

Сторони домовились, що даною порукою зобов`язання Боржника, що виникнуть з грошового зобов`язання щодо поворотної фінансової допомоги, забезпечуються лише частково, в межах суми, яка становить 2000 (дві тисячі) грн, 00 коп. (п. 1.2. договору поруки).

Відповідно до п.п. 2.1.1. п.2.1. договору поруки, поручитель зобов`язаний при пред`явленні вимоги Кредитора про виконання зобов`язання, сплатити зазначену у вимозі суму грошових коштів протягом семи календарних днів з моменту отримання вимоги Кредитора. Погашення здійснюється Поручителем шляхом перерахування відповідної суми на рахунок Кредитора, який буде повідомлено Поручителю додатково.

У п.6.2. Договору поруки позивач та 2-ий відповідач погодили, що строк дії даного Договору визначений моментом повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

21.02.2020 позивачем було направлено 1-му відповідачу Претензію вих. № 21/02 щодо сплати коштів за Договором про надання поворотної фінансової допомоги №1 від 23.01.2019 (арк. справи № 63-65). У вказаній вимозі позивач вимагав від 1-го відповідача повернення суми отриманої поворотної фінансової допомоги у розмірі 100 000,00 грн. в семиденний строк з моменту отримання претензії.

Вказану претензію було отримано 1-им відповідачем 28.02.2020 р., що підтверджується інформацією з офіційного веб-сайту Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" за відстеженням поштового пересилання, яким відправлено Претензію вих. № 21/02 від 21.02.2020 на адресу 1-го відповідача за штрихкодовим ідентифікатором за № 0407137138703.

Отже, 1-ий відповідач мав повернути позивачу отриману фінансову допомогу у розмірі 100 000,00 грн. не пізніше 06.03.2020.

Проте 1-ий відповідач у вищевказані строки не повернув поворотну фінансову допомогу позивачу, що зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.

1-ий відповідач проти позову заперечує та просить закрити провадження у справі за відсутністю предмета спору, оскільки 1-им відповідачем проведено зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог за вих. № 01/06-01 від 01.06.2020. Також, зазначає, що зарахування зустрічних однорідних вимог відбулося на підставі того, що позивач має заборгованість перед 1-им відповідачем за договором поставки №1 від 01.02.2019, стягнення якої є предметом розгляду у справі № 922/3833/19, що знаходиться в провадженні господарського суду Харківської області. Крім того, у запереченнях, що надані до суду 20.07.2020 1-ий відповідач зазначив, що у справі №922/3833/19 15.07.2020 прийнято рішення, яким позов ТОВ "Декор Маркет" задоволено повністю та вирішено стягнути з ТОВ "Арт Фабрік" суму боргу у розмірі 1 869 972,10 грн за договором поставки № 1 від 01.02.2019, отже наявність заборгованості позивача за договором поставки №1 від 01.02.2019 підтверджена рішенням суду у справі №922/3833/19.

Позивач проти заліку однорідних зустрічних вимог заперечує та зазначає, що у відповідь на вказану заяву позивача від 01.06.2020 за №01/06-01, 11.06.2020 направив заперечення, а також повідомив, що суму боргу за договором поставки № 1 від 01.02.2019 не визнає.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов`язки. Обов`язки позивача виразились у наданні поворотної фінансової допомоги, а обов`язки 1-го відповідача полягають у її поверненні за вимогою позивача.

За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором позики.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно з ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначено вище судом, 1-ий відповідач отримав поворотну фінансову допомогу у розмірі 100 000,00 грн.

Позивач звернувся до 1-го відповідача із претензією від 21.02.2020, що отримана 1-им відповідачем 28.02.2020, в якій вимагав повернути поворотну фінансову допомогу у семи денний строк з моменту отримання претензії.

Проте, 1-ий відповідач у строк до 06.03.2020 включно поворотну фінансову допомогу у розмірі 100 000,00 грн. позивачу не повернув, отже 1-ий відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання перед позивачем.

На час вирішення даного спору, 1-им відповідачем не надано доказів належного виконання умов договору та погашення заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги, а отже заборгованість за вказаним договором є не спростованою 1-им відповідачем.

Позивач просить стягнути частину суми боргу у розмірі 2 000,00 грн з відповідачів солідарно, оскільки за умовами договору поруки 2-ий відповідач взяв обов`язок відповідати перед позивачем за виконання 1-им відповідачем обов`язку по поверненню поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 цього ж Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Так, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов`язання.

За змістом указаних норм матеріального права поручитель, хоча і пов`язаний з боржником певними зобов`язальними відносинами, є самостійним суб`єктом у відносинах із кредитором, поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 цього Кодексу).

Приписами ч. 4 ст. 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Згідно з п.6.2. Договору поруки, строк дії даного договору визначений моментом повного виконання Сторонами зобов`язань за цим Договором.

Частиною 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посиланням на подію, яка має неминуче настати.

Вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін - певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Таким чином, умова Договору поруки про визначення строку дії поруки до повного виконання зобов`язання сторонами за цим Договором не є встановленим строком поруки у розумінні ст. 252 ЦК України.

Згідно із частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, установлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора на задоволення його вимог. Останнє означає, що строк поруки належить до преклюзивних строків, основна властивість яких, крім того, що їх сплив, на відміну від строків позовної давності, припиняє суб`єктивне право, полягає в тому, що вони не можуть бути призупинені, перервані чи відновлені. Такі строки також не можуть бути змінені за домовленістю сторін договору та їх настання припиняє права кредитора та обов`язок боржника за договором.

Правила частини четвертої статті 559 ЦК України встановлюють припинення поруки як за договором із визначеним строком дії поруки, так і за договорами, в яких строк дії поруки або строк основного зобов`язання встановлений не був.

Припинення поруки зі спливом строку, установленого в договорі поруки, означає, що кредитор позбавляється можливості звернутись із вимогою до поручителя про виконання його зобов`язання за договором поруки у зв`язку з припиненням такого зобов`язання поручителя.

За змістом речення першого та третього зазначеної статті кредитор повинен встигнути звернутись до поручителя з вимогою про виконання останнім свого обов`язку за договором поруки, у тому числі в примусовому порядку.

Разом із тим за змістом другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України у разі, якщо строк договору поруки не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить до поручителя вимоги.

Правова природа зобов`язання у всіх випадках, передбачених статтею 559 ЦК України, є тотожною.

Вимога кредитора до поручителя полягає в реальному виконанні зобов`язання за боржника, оскільки така вимога може бути заявлена лише в разі невиконання боржником своїх зобов`язань та настання строку виконання основного зобов`язання.

Виходячи з тотожної природи зобов`язань, які регулюються реченнями першим і третім частини четвертої статті 559 ЦК України та реченням другим частини четвертої цієї статті, правову конструкцію частини четвертої статті 559 ЦК України, викладену в одному абзаці, ототожнює правову природу усіх зобов`язань, преклюзивність строку дії договору поруки, необхідно дійти висновку, що такою вимогою може бути лише позов, заявлений кредитором до поручителя в судовому порядку, оскільки пред`явлення іншої вимоги суперечить правовій природі поруки як строкового зобов`язання.

Відповідно на вказані строки не поширюється положення частини п`ятої статті 267 ЦК України про захист судом порушеного права у разі, коли строк позовної давності пропущений із поважних причин.

Отже, сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, так само як закінчення строку, установленого договором поруки, та закінчення одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся до поручителя з позовом.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 17 вересня 2014 р. у справі № 6-170цс13, від 17 вересня 2014 р. у справі № 6-6цс14.

Отже, враховуючи виникнення прострочення у 1-го відповідач за договором про надання фінансової поворотної допомоги з 07.03.2020, у позивача з вказаної дати виникло право на подання позову до суду до відповідачів, яке він реалізував подавши даний позов до суду 11.03.2020.

За умовами договору поруки встановлено, що поручитель (2-ий відповідач) та боржник (1-ий відповідач) відповідають як солідарні боржники на частину суми отриманої 1-им відповідачем поворотної фінансової допомоги у розмірі 2 000,00 грн, при цьому позивач може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов`язань як до 1-го відповідача, так й до 2-го відповідача, отже 2-ий відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання перед позивачем за договором поруки.

Суд відхиляє доводи 1-го відповідача щодо проведення зарахування однорідних зустрічних вимог у розмірі 100 000,00 грн., що оформлено 1-им відповідачем заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог за №01/06-01 від 01.06.2020 виходячи з наступного.

З аналізу статті 601 ЦК України вбачається, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому).

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Наслідком здійснення такого правочину є припинення як обов`язку заявника перед адресатом, так і обов`язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам.

Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством; за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми), відповідну заяву про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов`язань сторін у такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов`язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов`язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов`язані з виконанням.

У постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 910/21683/17 викладена правова позиція стосовно того, що важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої з названих вище умов, виключає проведення зарахування у добровільному порядку (аналогічні висновки викладені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 24.01.2018 по справі № 908/3039/16, від 05.04.2018 по справі № 910/13205/17, від 25.04.2018 по справі №910/6781/17, від 25.07.2018 по справі № 916/4933/15, від 22.08.2018 по справі №910/21652/17, від 11.09.2018 по справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 по справі №910/23246/17 (в даній постанові застосовано термін "прозорість вимог"), від 13.11.2018 по справі № 914/163/14, від 02.04.2019 по справі № 918/539/18).

Як вбачається з заперечень на заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.06.2020 направлених 11.06.2020 позивачем на адресу 1-го відповідача у справі останній суми заборгованості за договором поставки № 1 від 01.02.2019 не визнавав, що свідчить про наявність спору між сторонами на момент розгляду позивачем заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.06.2020, отже вказана заява позивачем не прийнята та залік однорідних зустрічних вимог оформлений заявою № 01/06-01 від 01.06.2020 не проведений, отже підстави для закриття провадження у даній справі за відсутністю предмету спору згідно п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України, як про те просить 1-ий відповідач відсутні.

Наявність судового рішення у справі № 922/3833/19 від 15.07.2020, яким позов ТОВ "Декор Маркет" задоволено повністю та вирішено стягнути з ТОВ "Арт Фабрік" суму боргу у розмірі 1 869 972,10 грн за договором поставки № 1 від 01.02.2019, свідчить про те, що залік однорідних зустрічних вимог оформлений заявою № 01/06-01 від 01.06.2020 не проведено.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення: солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Декор Маркет" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй-Телеком" заборгованості в розмірі 2000,00 грн та стягнення з 1-го відповідача решти заборгованості у розмірі 98 000,00 грн є обґрунтованими підтвердженими матеріалами справи та є такими, що підлягають задоволенню.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідачів судові витрати, а саме: витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу, які у позовній заяві визначені ним, як фактично понесені на час подання позову у розмірі 14 169,00, грн (аналіз наявних у позивача документів, які є підставою для позову 02.03.2020 2 год - 4 723,00 грн; підготовка та подача позовної заяви від 10.03.2020 4 год - 4 723,00 грн, всього 6 год. 14 169,00 грн). Також, у позовній заяві зазначено про витрати, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи у розмірі 9 446,00 грн (за підготовку та подання відповіді на відзив 2 год - 4723,00 грн, підготовка та участь у судовому засіданні - 2 год - 4 723,00 грн).

У позовній заяві позивач зазначає проте, що 11.12.2019 між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Глагос" було укладено договір про надання правової допомоги № 11/12/19-01, відповідно до якого останнє прийняло на себе зобов`язання щодо представництва інтересів позивача з будь - яких питань правового характеру в правоохоронних і судових органах всіх інстанцій. Проте, вказаного договору до матеріалів справи позивачем не надано.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними та неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява №19336/04, п.269).

Отже, суд зазначає, що за відсутності доказів фактичного понесення позивачем витрат на професійну правову допомогу на суму 14 169,00 грн., які він визначає у позовній заяві, як понесені витрати на професійну правничу допомогу, зокрема за: аналіз наявних у позивача документів, які є підставою для позову та підготовка позовної заяви, а також відсутність у матеріалах справи договору про надання правової допомоги № 11/12/19-01 від 11.12.2019 про укладання якого зазначає позивач для того, щоб встановити чи настав строк виконання зобов`язання позивача по оплаті послуг адвоката, суд не вбачає підстав для покладення цих витрат на відповідачів у справі, оскільки позивачем фактично не доведено їх понесення на даний час.

Аналогічної позиції про те, що ненадання доказів на підтвердження фактичного здійснення витрат на професійну правничу допомогу (їх оплати) є підставою для відмови в здійсненні компенсації таких витрат дотримується також Верховний Суд, зокрема, у постановах від 05.02.2019 у справі №906/194/18 та від 14.11.2018 у справі №910/8682/18, №19/54/2012/5003 від 31.01.2019, у справі №906/194/18 від 05.01.2019, у справі №917/1071/18 від 19.02.2019.

Так, Верховний Суд при розгляді вищевказаних справ зазначав, що на підтвердження фактичного здійснення учасником судових витрат на професійну правничу допомогу має бути надано належні фінансові документи, що свідчать про перерахування цією особо коштів адвокату за надані послуги на підставі договору про надання правової допомоги .

Такими документами, зокрема є квитанції про оплату послуг адвоката, видаткові касові ордери; платіжні доручення про передачу коштів адвокату, виписки рахунків тощо.

В даному випадку представником позивача не подано суду доказів на підтвердження фактичного понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу (доказів оплати позивачем витрат на правничу допомогу, рахунків, актів приймання виконаних робіт, тощо, договору про надання правової допомоги № 11/12/19-01 від 11.12.2019 та додаткових угод до нього, про які вказує в позовній заяві позивач).

Проте, позивач у відповіді на відзив зазначив про намір подати докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу на протязі 5-ти днів після ухвалення рішення суду.

Дана справа розглядається судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Згідно з ч.8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

У частині 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Також, згідно ч.1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Аналізуючи вищенаведені норми права, суд дійшов висновку, що можливість подання доказів, що підтверджують розмір понесення витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду можливо лише якщо справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

Враховуючи вищенаведене та те, що позивачем не доведено фактичне здійснення ним витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до цього суд відмовляє позивачу у покладенні цих витрат на відповідачів.

Також, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідачів. Отже судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2102,00 грн розподіляються наступним чином: за вимогу щодо солідарного стягнення з відповідачів суми заборгованості стягненню з кожного з відповідачів підлягає сума судового збору у розмірі 21,02 грн, а решта сума судового збору у розмірі 2059,96 грн підлягає стягненню з 1-го відповідача за вимогу про стягнення 98000 грн. Отже, на 1-го відповідача покладається судовий збір у розмірі 2080,98 грн, а на 2-го відповідача покладається судовий збір у розмірі 21,02 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 611, 612, 623-629, 631 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193, ст. 232 Господарського кодексу України; ст.ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Декор Маркет" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, буд. 99, літ.Ж, ідентифікаційний код 42700409) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй-Телеком" (04071, м. Київ, вул. Констянтинівська, буд. 2А, ідентифікаційний код 33658048) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ Фабрік" (61105, м. Харків, вул. Морозова, буд. 21, ідентифікаційний код 42026438) заборгованість у розмірі 2 000,00 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Декор Маркет" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, буд. 99, літ.Ж, ідентифікаційний код 42700409) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ Фабрік" (61105, м. Харків, вул. Морозова, буд. 21, ідентифікаційний код 42026438) заборгованість у розмірі 98 000,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати накази в установленому порядку.

4. Судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн покласти на відповідачів, зокрема: на 1-го відповідача покладається судовий збір у розмірі 2080,98 грн, на 2-го відповідача покладається судовий збір у розмірі 21,02 грн.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Декор Маркет" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, буд. 99, літ.Ж, ідентифікаційний код 42700409) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ Фабрік" (61105, м. Харків, вул. Морозова, буд. 21, ідентифікаційний код 42026438) судовий збір у розмірі 2080,98 грн.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй-Телеком" (04071, м. Київ, вул. Констянтинівська, буд. 2А, ідентифікаційний код 33658048) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ Фабрік" (61105, м. Харків, вул. Морозова, буд. 21, ідентифікаційний код 42026438) судовий збір у розмірі 21,02 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати накази в установленому порядку.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТ Фабрік" (61105, м. Харків, вул. Морозова, буд. 21, ідентифікаційний код 42026438).

1-ий відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Декор Маркет" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, буд. 99, літ.Ж, ідентифікаційний код 42700409).

2-ий відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй-Телеком" (04071, м. Київ, вул. Констянтинівська, буд. 2А, ідентифікаційний код 33658048).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п.17.5 п.17 розділу XІ "Перехідних положень" Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "07" серпня 2020 р.

Суддя І.О. Чистякова