Рішення

від 27.07.2020 по справі 922/704/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/704/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

при секретарі судового засідання Чкан Д.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради (м. Харків) до Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" (м. Харків) про розірвання договору оренди землі, звільнення та повернення земельної ділянки, за участю представників:

позивача - Коваль Г.Ю. (розпорядження від 16.09.2019);

відповідача - Капинос А.Д. (наказ №693-к від 25.06.2019), адв. Мици Ю.В. (ордер від

09.12.2019);

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада (позивач) звернулась до Господарському суду Харківської області з позовною заявою (вх.№704/20 від 06.03.2020) до Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" (відповідач), в якій просить:

1) розірвати договір оренди землі, укладений 02.02.2005 між Харківською міською радою та акціонерним товариством "Концерн АВЕК та Ко" (вул. Сумська, 70, м. Харків, 61002, ідентифікаційний код юридичної особи 22649344), зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга №4) від 02.02.2005 за №6617/05;

2) усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою територіальної громади м. Харкова площею 3,4029 га (кадастровий номер 6310136600:09:001:0049) по вул. Павлова Академіка у м. Харкові, яка використовується приватним акціонерним товариством "Концерн АВЕК та Ко" (вул. Сумська, буд. 70, м. Харків, 61002, ідентифікаційний код 22649344) шляхом демонтажу споруд торгівельного призначення;

3) зобов`язати приватне акціонерне товариство "Концерн АВЕК ТА Ко" (вул. Сумська, 70, м. Харків, 61002, ідентифікаційний код юридичної особи 22649344) повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку загальною площею 4,5539 та (земельна ділянка №1 площею 1,1510 га, кадастровий номер 6310136600:09:001:0048 та земельна ділянка №2 площею 3,4029 га кадастровий номер 6310136600:09:001:0049) по вул. Павлова Академіка у м. Харкові з приведенням її у придатний для подальшого використання стан.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 6306,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.03.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

У вищевказаній ухвалі суду підготовче засідання було призначено на 01.04.2020 об 11:00 год, про що повідомлено учасників справи.

30.03.2020 відповідач надав відзив на позовну заяву, який було прийнято судом до розгляду протокольною ухвалою від 01.04.2020.

Ухвалою суду від 01.04.2020 учасників справи було повідомлено про відкладення підготовчого засідання на 27.04.2020 о 12:00 год.

07.04.2020 позивач електронною поштою надав відповідь на відзив відповідача, засвідчену електронним цифровим підписом, в якій, зокрема, просить поновити позивачу строк на її подання та прийняти її до розгляду.

27.04.2020 протокольною ухвалою суду задоволено клопотання позивача про поновлення строку на подання відповіді на відзив та прийнято відповідь позивача до розгляду, а також продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 14.05.2020 о 15:00 год, про що повідомлено учасників справи.

14.05.2020 Господарським судом Харківської області постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 27.05.2020 о 14:00 год, про що повідомлено учасників справи.

27.05.2020 відповідач надав клопотання, в якому просить повернути справу №922/704/20 на стадію підготовчого провадження та продовжити строк підготовчого провадження по справі №922/704/20 для реалізації відповідачем прав, наданих ГПК України та ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.03.2020 про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.05.2020 клопотання ПрАТ Концерн АВЕК та Ко про повернення справи на стадію підготовчого провадження та продовження строку підготовчого провадження задоволено частково. Справу №922/704/20 повернуто на стадію підготовчого провадження.

27.05.2020 відкладено підготовче засідання на 17.06.2020 о 14.30 год, про що повідомлено учасників справи.

01.06.2020 позивач надав відповідь на відзив, в якій, зокрема, просить поновити строк на подання відповіді на відзив.

Заслухавши усні уточнення представника позивача щодо вказаного клопотання про поновлення строку на подання відповіді на відзив, суд постановив протокольну ухвалу про задоволення клопотання позивача про продовження строку на подання відповіді на відзив з урахуванням заявлених уточнень та про прийняття її до розгляду.

09.06.2020 відповідач надав заперечення на відповідь на відзив, в якому просить у задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі та у разі визнання обґрунтованими позовні вимоги, застосувати наслідки позовної давності, визначені ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Протокольною ухвалою суду від 17.06.2020 прийняті заперечення відповідача на відповідь на відзив до розгляду, а клопотання щодо застосування наслідків спливу позовної давності буде вирішено при ухваленні рішення.

Протокольною ухвалою суду від 17.06.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 01.07.2020 о 14.00 год, про що повідомлено учасників справи.

01.07.2020 протокольною ухвалою у судовому засіданні оголошено перерву до 14:00 год 08.07.2020.

08.07.2020 позивач надав заяву, в якій просить вважати поважною причину пропуску строку позовної давності щодо невиконання відповідачем умови п. 8. договору щодо будівництва до 01.12.2007 1-ї черги ІІ-го пускового комплексу торговельно-виставкового комплексу та поновити Харківській міській раді такий строк.

08.07.2020 протокольною ухвалою у судовому засіданні оголошено перерву до 14:00 год 22.07.2020.

22.07.2020 відповідач надав заперечення на заяву Харківської міської ради, в якому просить у задоволенні заяви Харківської міської ради про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності та поновлення такого строку відмовити в повному обсязі.

22.07.2020 представник відповідача заявив усне клопотання про оголошення перерви для підготовки до судових дебатів, яке було задоволено протокольною ухвалою та оголошено перерву у судовому засіданні до 14:00 год 27.07.2020.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Рішенням Харківської міської ради від 06.10.2004 №147/04 АТ Концерн АВЕК та Ко надано в оренду земельну ділянку №1 загальною площею 11510,0 кв м та земельну ділянку №2 загальною площею 34029,0 кв м по вул. Академіка Павлова для будівництва 1-ї черги ІІ-го пускового комплексу торговельно-виставкового комплексу до 01.12.2007 (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації), та подальшої експлуатації до 01.12.2029.

На виконання вказаного рішення між Харківською міською радою та АТ Концерн АВЕК та Ко укладено договір оренди землі від 02.02.2005 №6617/05.

28.04.2005 Харківською регіональною філією ДП Центр державного земельного кадастру зареєстровано земельну ділянку площею 1,151 га з кадастровим номером 6310136600:09:001:0048 та земельну ділянку площею 3,4029 га з кадастровим номером 6310136600:09:001:0049.

Рішенням Харківської міської ради від 25.02.2009 №15/09 (з урахуванням змін внесеними рішенням Харківської міської ради від 25.11.2009 №279/09) АТ Концерн АВЕК та Ко надано дозвіл на продовження строків будівництва та зобов`язано здійснити будівництво 1-ї черги ІІ-го пускового комплексу торговельно-виставкового комплексу по вул. Академіка Павлова до 31.12.2010 (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації).

Судом встановлено, що додаткові угоди до договору оренди землі щодо внесення змін в частині строку будівництва між Харківською міською радою та АТ Концерн АВЕК та Ко не укладались.

Таким чином рішення від 25.02.2009 №15/09 та рішення від 25.11.2009 №279/09 не були реалізовані, а строк будівництва встановлений п. 8 договору, залишився до 01.12.2007.

При цьому, в матеріалах справи наявні звернення відповідача на ім`я Харківського міського голови:

- №217 від 09.02.2009 з проханням продовжити строк будівництва 1-ї черги ІІ-го пускового комплексу торговельно-виставкового комплексу до 01.12.2012;

- №1863 від 24.11.2009 з проханням внести зміни в рішення Харківської міської ради від 25.02.2009 №15/09 в частині продовження строків будівництва 1-ї черги ІІ-го пускового комплексу торговельно-виставкового комплексу до 01.12.2015.

Відповідних рішень за результатами розгляду звернень відповідача щодо продовження строків будівництва на вищевказані періоди (до 01.12.2012 та 01.12.2015) Харківською міською радою не приймались.

Натомість, 18 жовтня 2011 року між Харківською міською радою та Публічним акціонерним товариством Концерн АВЕК та Ко було укладено договір про зміну договору оренди землі, зареєстрованого 02 лютого 2005 року за №6617/05 у Харківській регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах (надалі - договір про зміну договору).

В подальшому, 30 квітня 2014 року між Харківською міською радою та Публічним акціонерним товариством Концерн АВЕК та Ко була укладена додаткова угода до договору оренди землі, зареєстрованого 02 лютого 2005 року за №6617/05 у Харківській регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах (надалі - додаткова угода).

Суд, вважає за необхідне зазначити, що за змістом договору оренди землі від 02.02.2005 №6617/05:

- пункт 5 містив чітке розмежування нормативної грошової оцінки земельних ділянок:

1) на період будівництва (земельна ділянка №1 - 2032051 грн, земельна ділянка №2 - 6220361 грн);

2) на період експлуатації (земельна ділянка №1 - 10160255 грн, земельна ділянка №2 - 31101807 грн);

- пункт 9, в свою чергу містив чітке розмежування розміру орендної плати земельних ділянок:

1) за земельну ділянку №1 становить:

- на період будівництва:

2004 рік: 2839,28 гривень (дві тисячі вісімсот тридцять гривень двадцять вісім копійок);

2005 рік: 3785,71 гривень (три тисячі сімсот вісімдесят п`ять гривень сімдесят одна копійка);

2006 рік: 5573,41 гривень (п`ять тисяч п`ятсот сімдесят три гривні сорок одна копійка);

з 2007 року: 10515,86 гривень (десять тисяч п`ятсот п`ятнадцять гривень вісімдесят шість копійок);

- на період експлуатації:

з 01.12.2007: 33528,84 гривень (тридцять три тисячі п`ятсот двадцять вісім гривень вісімдесят чотири копійки).

2) за земельну ділянку №2 становить:

- на період будівництва:

2004 рік: 8691,40 гривень (вісім тисяч шістсот дев`яносто одна гривня сорок копійок);

2005 рік: 11588,53 гривень (одинадцять тисяч п`ятсот вісімдесят вісім гривень п`ятдесят три копійки);

2006 рік: 17060,90 гривень (сімнадцять тисяч шістдесят гривень дев`яносто копійок);

з 2007 року: 32190,37 гривень (тридцять дві тисячі сто дев`яносто гривень тридцять сім копійок);

- на період експлуатації:

з 01.12.2007: 102635,96 гривень (сто дві тисячі шістсот тридцять п`ять гривень дев`яносто шість копійок).

Однак, після укладення у 2011 році (тобто після строку будівництва встановленому в п. 8 договору оренди землі) договору про зміну договору, нова редакція пунктів 5 та 9 вже не містять ні розмежування нормативної грошової оцінки земельних ділянок на період будівництва та на період експлуатації, ні розмежування розміру орендної плати за земельні ділянки на період будівництва та на період експлуатації.

Так само, додаткова угода від 30.04.2014 не містить розмежування нормативної грошової оцінки та орендної плати на період будівництва та на період експлуатації (п. 5 та п. 9 додаткової угоди).

Єдине розмежування розміру орендної плати містить п. 9 додаткової угоди від 30.04.2014, проте вказані розмежування пов`язані зі сплатою орендної плати за відповідні періоди (з 01.05.2014 до 01.01.2015 та починаючи з 01.01.2015), а не з умовами використання земельної ділянки (на період будівництва та на період експлуатації).

Зазначене вище безпосередньо свідчить про згоду власника на використання земельної ділянки ПрАТ Концерн АВЕК та Ко за фактичних обставин. При цьому суд враховує, що вказані додаткові угоди до спірного договору оренди землі були укладені вже після 01.12.2007, тобто після дати, до якої відповідач повинен був завершити будівництво відповідно до умов спірного договору.

Стосовно посилання позивача на розміщення на земельній ділянці загальною площею 3,4029 га споруд, суд зазначає наступне.

У спірному договорі оренди землі відсутня така підстава його розірвання як розміщення споруд на орендованих земельних ділянках. При цьому позивачем не доведено, що розміщення споруд на земельній ділянці тягне за собою будь-які негативні наслідки для стану земельної ділянки чи для позивача.

Посилання Харківської міської ради у відповіді на відзив щодо порушення відповідачем пункту 17 спірного договору, як і посилання на спорудження об`єктів самовільного будівництва, з боку Концерну, не може бути взято судом до уваги, оскільки позовна заява не містить відповідної правової підстави позову, а заяви про зміну підстав позову позивач до суду не надавав.

За приписами ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Разом з тим за частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 ЦК України.

При вирішенні спору про дострокове розірвання договору за ініціативою однієї зі сторін суду належить з`ясувати підстави розірвання договору відповідно до наведених у позовній заяві, та їх відповідність підставам, наведеним у законодавстві; перевірити та встановити наявність чи відсутність ознак протиправності поведінки відповідача, що має містити ознаки її невідповідності положенням договору, та/або приписам чинного законодавства, а також критерій істотності допущених порушень у разі їх наявності.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №927/877/17, від 29.10.2019 у справі №911/2755/18).

Іншим критерієм істотного порушення договору, закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору.

Так шкода може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті З ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. На зазначене також вказується у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №912/1385/17, постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №910/3568/18, від 17.04.2019 у справі №910/6381/18, від 14.08.2019 у справі №910/8819/18.

Таким чином, звертаючись із позовними вимогами щодо розірвання договору, позивачем не виконано обов`язок щодо зазначення істотних порушень умов спірного договору та шкоду, яка завдана йому відповідачем.

Позивачем не наведено жодних доводів про те, яку саме шкоду завдано позивачу розміщенням будівель, які він після отримання відзиву на позовну заяву почав вважати самовільним будівництвом, і в чому саме позивач позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору.

Жодних доказів вказаної шкоди та позбавлення позивача значною мірою правомірних очікувань від виконання договору Харківська міська рада також не надала.

Більш того, в позовній заяві відсутні будь-які докази, що можуть визначити правовий статус об`єктів торгівельного призначення, в якості самочинного будівництва.

Аналогічна обставина випливає також з самих позовних вимог, відповідно до яких позивач просить усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу споруд торгівельного призначення (без визначення вичерпного переліку останніх).

Стосовно доказів, які надано позивачем в обґрунтування зазначеної підстави позову, суд зазначає наступне.

Так Харківською міською радою надано: акт обстеження земельної ділянки від 22.11.2019, інформацію Інспекції ДАБК ДТК ХМР від 04.03.2020 №663/0/250-20, інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 22.11.2019 №189819174, інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 22.11.2019 №189818428.

Суд звертає увагу, що акт від 22.11.2019, складено в порушення Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності виключно за участі представників позивача, які у цьому випадку є зацікавленими особами.

Підписів відповідача або підписів неупереджених осіб, зазначений акт не містить, як і не містить відомостей про повідомлення Концерну щодо факту обстеження земельної ділянки та запрошення його для прийняття участі у відповідному заході.

Враховуючи вищевикладене, вказаний акт не може вважатися судом належним та допустимим доказом в розумінні статті 76 ГПК України.

У постанові від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" Пленум Вищого господарського суду України роз`яснив, що вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут належності доказів, що включає в себе спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з цієї справи. При цьому, належність доказів - це якість доказу, що характеризує точність, правильність відображення обставин, що входять в предмет доказування.

При цьому, серед додатків до вказаного акту обстеження було зазначено лише план-схему земельної ділянки (яка також міститься серед додатків до позовної заяви).

Неможливим є встановлення походження фотографій (фототаблиць), доданих до позовної заяви, оскільки останні не містять жодної прив`язки до відповідного документу, у зв`язку з чим на підставі останніх неможливо встановити будь-які обставини, що входять до предмета доказування.

Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом в постанові від 24.07.2019 у справі №910/10932/17, Вищим господарським судом України у постанові від 02.02.2017 у справі №910/11015/16, Східним апеляційним господарським судом у постанові від 23.01.2020 у справі №917/921/19.

Інформація Інспекції ДАБК ДТК ХМР від 04.03.2020 №663/0/250-20 також не може бути розцінена судом як належний та допустимий доказ, оскільки інформація надана виконавчим органом позивача за період з травня 2011 року, в той час як спірний договір було укладено 02.02.2005.

Посилання позивача на лист Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю №663/0/250-20 від 04.03.2020 щодо відсутності інформації у реєстрі дозвільних документів щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів 1-ї черги ІІ-го пускового комплексу торговельно-виставкового комплексу по вул. Академіка Павлова у м. Харкові на земельних ділянках площею 1,151 га з кадастровим номером 6310136600:09:001:0048 та площею 3,4029 га з кадастровим номером 6310136600:09:001:0049, суд вважає безпідставними, оскільки, як зазначено у цьому листі, реєстр дозвільних документів, розміщений на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції України містить відповідну інформацію тільки з травня 2011 року, а період будівництва визначений у п. 8 договору - до 01.12.2007. Будь-яких доказів відсутності реєстрації об`єктів будівництва, розміщених на вказаних земельних ділянках, за період з 01.12.2007 по травень 2011 року позивач не надав суду.

Крім того, суд звертає увагу, що висновки органу місцевого самоврядування, наведені в акті від 22.11.2019, як щодо виконання п. 7, 8 договору, так і щодо розміщення споруд на орендованих земельних ділянках, є ідентичними до висновків, наведених у попередженні Управління земельних відносин Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради від 03.03.2010 №2276/0/84-10 та акті №3801/12 від 29.11.2012, складеному заступником начальника відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель - завідувачем сектору контролю за виконанням рішень міської ради Решетніковим С.В. за результатами обстеження земельної ділянки по вул. Академіка Павлова.

Зазначене в своїй сукупності свідчить про те, що поведінка Харківської міської ради, яка протягом тривалого часу погоджувалась з використанням земельної ділянки ПрАТ Концерн АВЕК та Ко за фактичних обставин (що виражається в укладенні договору про зміну договору оренди землі в 2011 році та додаткової угоди до договору оренди землі в 2014 році) не може бути визнана нічим іншим, як порушенням принципу добросовісності, на якому ґрунтується доктрина venire contra factum proprium та принципу належного урядування.

Як вже неодноразово зазначали Касаційний цивільний суд та Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, Європейський суд з прав людини, національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, №15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15- рп/2004).

Добросовісність (п. 6 ст. З ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У цій справі підлягає застосуванню доктрина venire contra factum proprium, яка базується ще на римській максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), в основі якої - принцип добросовісності. У статті І.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказано, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Зазначений підхід безпосередньо застосовано у значній кількості рішень Верховного Суду, зокрема в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.11.2018 у справі №911/205/18, від 09 04.2019 у справі №903/394/18, від 15.05.2019 у справі №917/803/18, від 02.07.2019 у справі №916/1004/18, від 04.07.2019 у справі №904/3315/18, від 17.07.2019 у справі №906/408/18, від 19.09.2019 у справі №904/3883/18, від 09.10.2019 у справі №922/1382/18, від 15.10.2019 у справі №903/879/18, від 24.10.2019 у справі №904/3315/18 від 06.12.2019 у справі №910/353/19 (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду) тощо.

З огляду на викладене, позовна вимога про розірвання договору оренди землі, укладеного 02.02.2005 між Харківською міською радою та акціонерним товариством Концерн АВЕК та Ко та зареєстрованого у Харківській регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга №4) від 02.02.2005 за №6617/05, не підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою територіальної громади м. Харкова площею 3,4029 га (кадастровий номер 6310136600:09:001:0049) по вул. Академіка Павлова у м. Харкові, яка використовується Приватним акціонерним товариством Концерн АВЕК та Ко , шляхом демонтажу споруд торгівельного призначення та зобов`язання Приватного акціонерного товариства Концерн АВЕК та Ко повернути територіальній громаді міста Харкова, в особі Харківської міської ради, земельну ділянку загальною площею 4,5539 га (земельну ділянку №1 площею 1,1510 га, кадастровий номер 6310136600:09:001:0048 та земельну ділянку №2 площею 3,4029 га кадастровий номер 6310136600:09:001:0049) по вул. Академіка Павлова у м. Харкові з приведенням її у придатний для подальшого використання стан, суд зазначає наступне.

За захистом прав власника земельної ділянки - територіальної громади м. Харкова, Харківська міська рада звернулася до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні своїм майном (земельною ділянкою) шляхом демонтажу зазначених об`єктів (без визначення вичерпного переліку останніх).

Харківською міською радою зазначено, що наявність на земельній ділянці комунальної форми власності споруд торгівельного призначення, перешкоджає законному власнику земельної ділянки володіти, розпоряджатися та користуватися земельними ділянками під вказаними об`єктами, що є підставою для усунення перешкод у такому користуванні земельною ділянкою.

При цьому за приписами статті 93 Земельного кодексу України передача права оренди передбачає передачу прав володіння і користування земельною ділянкою орендарю.

Відтак посилання позивача на перешкоди відповідачем у користування земельними ділянками є безпідставними, оскільки своє право користування ними позивач передав відповідачу по договору оренди.

Суд зазначає, що предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У позовній заяві Харківської міської ради, з посиланням на п. 21, п.п. з) п. 31 договору, позивач зазначає, що відповідач, у разі розірвання договору оренди землі у судовому порядку зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку із приведенням її у придатний для подальшого використання стан.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

З огляду на викладене, означеною статтею визначено, що задоволення похідних позовних вимог прямо залежить від задоволення основної вимоги. Такі вимоги не можуть бути самостійними.

Таким чином позовні вимоги Харківської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та повернення земельних ділянок з приведенням у придатний для подальшого використання стан, за відсутності підстав для припинення права користування такою земельною ділянкою відповідача, не можуть бути задоволені, як самостійні вимоги, а отже є похідними.

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи позивача, про те, що вищевказані позовні вимоги є основними.

Отже, захист порушеного права шляхом усунення перешкод у здійсненні власником права користування своїм майном може бути захищено лише у разі доведення факту його порушення, у зв`язку з чим, вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому відлік позовної давності обчислюється з моменту коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із сплином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, №22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, є обов`язковою умовою.

Частина 1 статті 261 ЦК України повністю кореспондуються з встановленими в статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства, такими як справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до цих принципів, якщо судом буде встановлено, що позивачу було відомо, або за обставинами справи він мав можливість раніше довідатися про порушення своїх прав, але не зробив цього через власне недбальство чи з причини зловживання своїм правом на позов, позовні вимоги не можуть бути задоволені.

До такого висновку можливо дійти, виходячи із положень частини третьої статті 16 та частини третьої статті 13 ЦК України, відповідно до яких суд може відмовити у захисті порушеного права особи у разі зловживання нею своїм правом, що є недобросовісною поведінкою такої особи. У системному взаємозв`язку це правило узгоджується з частинами четвертою та п`ятою статті 267 ЦК України, згідно з якими сплив позовної давності без поважних причин на її пропущення є підставою для відмови в позові.

По-перше, доказами зазначеного вище зловживання на подання позову Харківської міської ради є те, що про фактичне використання земельної ділянки позивачу було достоменно відомо з 2010 року, що підтверджується доказами наданими відповідачем разом з відзивом на позовну заяву, а саме:

1) попередженням від 03.03.2010 №2276/0/84-10.

Згідно з зазначеним документом Управлінням земельних відносин в порядку здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель, ще в 2010 році було встановлено, що земельна ділянка №1- 1,1510 га, не огороджена та не використовується, будівництво не розпочато, земельна ділянка №2 - 3,4029 га частково використовується для експлуатації тимчасової відкритої автостоянки та експлуатації торговельних павільйонів зі складськими приміщеннями.

2) актом №3801/12 обстеження земельної ділянки по вул. Академіка Павлова від 29.11.2012.

Заступником начальника відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель - завідувачем сектору контролю за виконанням рішень міської ради управління земельних відносин Харківської міської ради Решетніковим Сергієм Вікторовичем обстежено земельні ділянки по вул. Академіка Павлова та складено зазначений акт.

Обстеженням на місцевості встановлено, що земельна ділянка №1 - 1,1510 га, не огороджена та не використовується, будівництво не розпочато, земельна ділянка №2 - 3,4029 га частково використовується для експлуатації тимчасової відкритої автостоянки та торговельних павільйонів зі складськими приміщеннями.

Таким чином, висновки органу місцевого самоврядування, наведені в акті від 22.11.2019, є ідентичними до висновків, наведених в попередженні від 03.03.2010 №2276/0/84-10 та акті №3801/12 обстеження земельної ділянки по вул. Академіка Павлова від 29.11.2012, що є беззаперечним доказом на підтвердження моменту коли позивач довідався про порушення, на його думку, свого права, як щодо виконання відповідачем положень п. 7, 8 договору, так і щодо розміщення споруд на орендованих земельних ділянках.

По-друге, якщо виходити з презумпції можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, визначеної статтею 261 ЦК України, в сукупності з правами та обов`язками, наданими органу місцевого самоврядування, зокрема, у сфері регулювання земельних відносин (ст. 31, 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ), в тому числі здійснення самоврядного контролю, позивач міг довідатись про обставини, які стали підставою цього позову ще у 2007 році.

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №57/314-6/526-2012, від 03.04.2018 у справі №910/31767/15, від 17.07.2018 у справі №911/4006/16.

Отже, при визначенні початку перебігу строку позовної давності суду слід з`ясовувати та враховувати обставини як щодо моменту, коли особа довідалась, так і щодо моменту, коли особа могла дізнатися (мала можливість дізнатися) про порушення свого права в їх сукупності, як обов`язкових складових визначення початку перебігу позовної давності (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 20.11.2019 у справі №922/793/19).

Під час розгляду справи Харківською міською радою не наведено жодної обставини з підтвердженням належними та допустимими доказами, які б свідчили про те, що позивач, починаючи з 2007 року, не мав можливості дізнатися про порушення свого права.

Стаття 74 ГПК України зобов`язує сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Однак, позивачем поважність причин пропуску строку позовної давності щодо невиконання відповідачем умов п. 8 договору щодо будівництва до 01.12.2007 1-ї черги ІІ-го пускового комплексу торговельно-виставкового комплексу - не доведено, про поновлення строку позовної давності з підстави позову щодо розміщення споруд на земельних ділянках - не заявлено.

При цьому, виходячи з вимог статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, господарський суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, по захист якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що в частині вимог про розірвання спірного договору оренди землі з підстав стверджуваного позивачем здійснення відповідачем самовільного будівництва на орендованих земельних ділянках та з підстав розміщення споруд на земельній ділянці загальною площею 3,4029 га у позові слід відмовити без застосування інституту позовної давності, адже наведені позивачем правові та фактичні підстави позову під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження.

В частині ж вимог про розірвання спірного договору оренди землі з підстав незавершення відповідачем будівництва до 01.12.2019 суд застосовує до вимог позивача позовну давність, що має наслідком відмова у позові.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Частиною 1 статті 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними та не підлягаючими задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи відсутність у цій справі підстав для задоволення позову, судові витрати, згідно з ст. 129 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, ст. 3, 13, 16, 256, 257, 261, 267, 651 ЦК України, ст. 32 Закону України Про оренду землі , ст. 31, 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , статтями 46, 73, 74, 76 - 80, 86, 123, 129, 130, 202, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 ГПК України,

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Харківської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено "06" серпня 2020 р.

Суддя В.І. Ольшанченко

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua