Постанова
від 03.11.2020 по справі 922/704/20
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2020 р. Справа № 922/704/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Тарасова І.В., суддя Шевель О.В.,

за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської міської ради (вх. №2217 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 27.07.2020 у справі № 922/704/20, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Ольшанченко В.І., повний текст складено 06.08.2020,

за позовом Харківської міської ради, м. Харків,

до Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко", м. Харків,

про розірвання договору оренди землі, звільнення та повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2020 року позивач - Харківська міська рада, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" (далі - ПРАТ "Концерн АВЕК та Ко"), в якій заявлено наступні позовні вимоги:

- розірвати договір оренди землі, укладений 02.02.2005 між Харківською міською радою та АТ "Концерн АВЕК та Ко", зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга №4) від 02.02.2005 за №6617/05;

- усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою територіальної громади м. Харкова площею 3,4029 га (кадастровий номер 6310136600:09:001:0049) по вул. Павлова Академіка у м. Харкові, яка використовується ПРАТ "Концерн АВЕК та Ко" шляхом демонтажу споруд торгівельного призначення;

- зобов`язати ПРАТ "Концерн АВЕК та Ко" повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку загальною площею 4,5539 та (земельна ділянка №1 площею 1,1510 га, кадастровий номер 6310136600:09:001:0048 та земельна ділянка №2 площею 3,4029 га кадастровий номер 6310136600:09:001:0049) по вул. Академіка Павлова у м. Харкові з приведенням її у придатний для подальшого використання стан.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 1, 13, 32 Закону України "Про оренду землі" та пункти 7, 8, 32 договору оренди землі від 02.02.2005 №6617/05, укладеного між Харківською міською радою та АТ "Концерн АВЕК та Ко", обґрунтовані тим, що відповідачем порушено істотні умови договору оренди щодо будівництва 1-ї черги ІІ-го пускового комплексу торговельно-виставкового комплексу, у зв`язку з чим земельні ділянки використовуються з порушенням вимог земельного законодавства, а договір підлягає розірванню. Посилаючись на положення статей 321, 391 Цивільного кодексу України, статей 125, 152, 158 Земельного кодексу України, позивач вказує на те, що розміщення на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136600:09:001:0049 площею 3,4029 га споруд торгівельного призначення замість 1-ї черги ІІ-го пускового комплексу торговельно-виставкового комплексу здійснене з порушенням норм містобудівного та земельного законодавства, а також умов договору оренди, що на думку позивача, є підставою для усунення перешкод у користуванні Харківською міською радою цією земельною ділянкою шляхом демонтажу таких споруд. Крім того, позивач зазначає про те, що у відповідності до пунктів 21, 31 договору оренди орендар повинен повернути земельну ділянку Харківській міській раді у такому стані, в якому її було отримано.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.07.2020 у справі № 922/704/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 27.07.2020 у справі №922/704/20 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Харківської міської ради у повному обсязі; витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради (вх. №2217 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 27.07.2020 у справі № 922/704/20; призначено справу до розгляду на 15 жовтня 2020 року, про що повідомлено учасників справи в порядку статей 120, 268 Господарського процесуального кодексу України.

28.09.2020 до апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№9189), в якому він заперечує проти доводів апелянта, а тому просить апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 27.07.2020 у справі № 922/704/20 - без змін.

Судове засідання Східного апеляційного господарського суду 15.10.2020 з розгляду апеляційної скарги Харківської міської ради розпочалось за участю представників сторін. Присутній представник апелянта надав пояснення щодо обставин справи з урахуванням доводів та вимог апеляційної скарги. Представник відповідача зазначив про законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду та заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 15.10.2020 відповідно до вимог частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 03.11.2020 до 09:15 год.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 03.11.2020 присутній представник відповідача зазначив про законність та обґрунтованість висновків місцевого господарського суду, а тому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, проте останній не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов`язком сторін, враховуючи, що явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважного представника позивача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, рішенням XXV сесії Харківської міської ради IV скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об`єктів" від 06.10.2004 №147/04 надано фізичним та юридичним особам, зазначеним у додатках, земельні ділянки (т.1, а.с. 22-23).

Відповідно до пункту 4 цього рішення фізичним та юридичним особам, зазначеним у додатках:

- одержати та виконати технічні умови управління соціально-економічного розвитку, планування та обліку по пайовій участі у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста (при необхідності) (п. 4.1);

- у тримісячний термін оформити в управлінні земельних ресурсів акти встановлення меж земельних ділянок на місцевості та договори оренди землі, згідно з пп. 2, 3 цього рішення (п.4.2);

- до початку будівництва (при необхідності): одержати архітектурно-планувальні завдання на розробку робочих проектів в управлінні містобудування та архітектури; розробити та погодити у встановленому порядку робочі проекти на будівництво об`єктів; одержати в інспекції Держархбудконтролю Головного управління містобудування, архітектури і земельних відносин дозвіл на виконання будівельних робіт (п.4.3);

- здійснити благоустрій прилеглої до об`єктів території згідно з робочим проектом, зокрема, привести її у стан не гірший ніж до початку будівництва (реконструкції) (п.4.4);

- після закінчення будівництва (реконструкції) виконати виконавчу зйомку об`єктів, відповідних інженерних мереж та благоустрою (п.4.5);

- об`єкти будівництва (реконструкції) здати до експлуатації чинним порядком (п. 4.6).

Згідно з пунктом 5.2 цього рішення у випадку нездачі об`єктів до експлуатації у встановлені в рішенні строки, а також не отримання дозволів на виконання будівельних робіт зазначене рішення втрачає чинність і договори оренди земельних ділянок підлягають розірванню у встановленому порядку.

Пунктом 5.3 встановлено, що земельні ділянки мають обмеження та обтяження (згідно з висновками Харківського міського управління земельних ресурсів).

Контроль за виконанням цього рішення покладено на постійну комісію Харківської міської ради з питань містобудування та земельних відносин та на секретаря Харківської міської ради (п. 6 рішення).

Відповідно до Витягу з Додатку 1 до рішення XXV сесії Харківської міської ради IV скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об`єктів" від 06.10.2004 №147/04, яким передбачено перелік замовників, стосовно яких надаються земельні ділянки для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації), пунктом 184 передбачено АТ "Концерн АВЕК та Ко" надати земельну ділянку №1 загальною площею 11510,0 кв.м та земельну ділянку №2 загальною площею 34029,0 кв.м по вул. Академіка Павлова для будівництва 1-ї черги ІІ-го пускового комплексу торговельно-виставкового комплексу до 01.12.2007 (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації), та подальшої експлуатації до 01.12.2029 (т.1, а.с. 24).

З матеріалів справи вбачається, що 02.02.2005 між Харківською міською радою (орендодавець) та АТ "Концерн АВЕК та Ко" (орендар) укладений договір оренди землі, відповідно до пункту 1 якого орендодавець на підставі рішення XXV сесії Харківської міської ради IV скликання від 06.10.2004 №147/04 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об`єктів" надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться м. Харків, вул. Академіка Павлова (т.1, а.с. 29-35).

Відповідно до пункту 2 договору в оренду передано земельну ділянку №1 загальною площею 1,1510 га та земельну ділянку № 2 загальною площею 3,4029 га, у тому числі інших угідь - 4,5539 га.

На земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна, а також інші об`єкти інфраструктури (п.3 договору).

Пунктом 5 визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки №1: на період будівництва згідно з довідкою №2545/04 від 01.11.2004 становить 2032051 грн; на період експлуатації згідно з довідкою № 2546/04 від 01.11.2004 становить 10160255. Також визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки №2: на період будівництва згідно з довідкою №2547/04 від 01.11.2004 становить 6220361 грн; на період експлуатації згідно з довідкою № 2548/04 від 01.11.2004 становить 3110180 грн.

Пунктом 7 договору передбачено особливості об`єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини, а саме: у випадку нездачі об`єкту до експлуатації у встановлені в рішенні строки, а також неотримання дозволів на виконання будівельних робіт зазначене рішення втрачає чинність і договір оренди земельної ділянки підлягає розірванню у встановленому порядку.

Строк дії договору визначено у пункті 8 цього договору, відповідно до якого договір укладено строком: на період будівництва до 01.12.2007 (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації), не період експлуатації до 01.12.2029. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

У пункті 9 визначено, зокрема, розмір орендної плати у місяць за земельну ділянку №1 , а саме: на період будівництва у 2004 році - 2839,28 грн, у 2005 році - 3785,71 грн, у 2006 році - 5573,41 грн, з 2007 року - 10515,86 грн; на період експлуатації з 01.12.2007 - 33528,84 грн; розмір орендної плати у місяць за земельну ділянку №2 , а саме: на період будівництва у 2004 році - 8691,40 грн, у 2005 році - 11588,53 грн, у 2006 році - 17060,90 грн, з 2007 року - 32190,37 грн; на період експлуатації з 01.12.2007 - 102635,96 грн.

Згідно з пунктом 15 цього договору земельна ділянка передається в оренду для будівництва 1-ї черги ІІ-го пускового комплексу торговельно-виставкового комплексу (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації).

У пункті 16 договору передбачено, що цільове призначення земельної ділянки землі житлової та громадської забудови.

Пунктом 17 договору встановлено умови збереження стану об`єкта оренди: забороняється самовільна забудова земельної ділянки.

У пункті 19 договору визначено інші умови передачі земельної ділянки в оренду: заборона зміни цільового призначення земельної ділянки.

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється протягом десяти днів після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (п. 20 договору).

Відповідно до пункту 26 договору на орендованій земельній ділянці не встановлено обмежень (обтяжень) та немає інших прав третіх осіб.

Згідно з пунктом 28 договору орендодавець має право вимагати, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Відповідно до пункту 30 договору орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити у встановленому законодавством порядку житлові, виробничі, торгівельні, культурно-побутові та інші будинки та споруди і заклади, багаторічні насадження.

Відповідно до пункту 31 договору орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням відповідно до договору.

Відповідно до пункту 36 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Пунктом 37 договору передбачено, що дія договору припиняється у разі: а) закінчення строку, на який його було укладено; б) придбання орендарем земельної ділянки у власність; в) викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; г) ліквідації юридичної особи орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 38 договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за: а) взаємною згодою сторін; б) рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом.

Відповідно до пункту 39 договору розірвання договору в односторонньому порядку допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є: несплата розміру орендної плати протягом більше ніж три місяці; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; передача в суборенду земельної ділянки без письмової згоди орендодавця.

Цей договір набирає чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації. Невід`ємними частинами договору є: план або схема земельної ділянки; акт встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об`єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених законом (п. 43 договору).

Вказаний договір зареєстровано у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга №4) 02.02.2005 № 6617/05.

Відповідно до акта приймання-передачі земельної ділянки від 02.02.2005 згідно договору оренди землі від 02.02.2005 № 6617/05 орендарю передано земельну ділянку в оренду строком до 01.12.2029 земельну ділянку площею 4,5539 га (земельна ділянка №1 площею 1,1510 га, земельна ділянка №2 площею 3,4029 га) для будівництва 1-ї черги ІІ-го пускового комплексу торговельно-виставкового комплексу (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації) та подальшої експлуатації; будівництво виконати до 01.12.2007 (т.1, а.с. 37).

З матеріалів справи вбачається, що листом від 09.02.2009 № 217 відповідач звернувся до Харківського міського голови з проханням продовжити строк будівництва 1-ї черги ІІ-го пускового комплексу торговельно-виставкового комплексу до 01.12.2012, який прийнято 18.02.2009, що підтверджується відтиском печатки Департаменту діловодства Харківської міської ради; листом від 24.11.2009 № 1863 відповідач звернувся до Харківського міського голови з проханням внести зміни до рішення 31 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 25.02.2009 №15/09 в частині продовження строку будівництва вказаного об`єкта до 01.12.2015, який прийнято 24.11.2009 (згідно відмітки на поштовому конверті) (т.1, а.с. 82-83).

Відповідних рішень за результатами розгляду звернень відповідача щодо продовження строків будівництва на вищевказані періоди (до 01.12.2012 та 01.12.2015) Харківською міською радою не приймались.

Натомість, рішенням 31 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про продовження строків будівництва (реконструкції) об`єктів" від 25.02.2009 №15/09 продовжено строки будівництва (реконструкції) об`єктів юридичним та фізичним особам. Відповідно до Додатку 1 до цього рішення, яким визначено перелік об`єктів юридичних та фізичних осіб, яким надано дозвіл на продовження строків будівництва (реконструкції) об`єктів, АТ "Концерн АВЕК та Ко" здійснити будівництво 1-ї черги ІІ-го пускового комплексу торговельно-виставкового комплексу до 31.12.2009 (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації) (т.1, а.с. 25, 27).

Рішенням 38 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про внесення змін до рішення сесій Харківської міської ради" від 25.11.2009 №279/09 внесено зміни до рішень сесій Харківської міської ради, згідно з додатками. Згідно з Витягом з Додатку 1 до цього рішення внесено зміни до пункту 13 Додатку 1 до рішення 31 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про продовження строків будівництва (реконструкції) об`єктів" від 25.02.2009 №15/09 та викладено в такій редакції: АТ "Концерн АВЕК та Ко" здійснити будівництво 1-ї черги ІІ-го пускового комплексу торговельно-виставкового комплексу до 31.12.2010 (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації) (т.1, а.с. 26, 28).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, додаткові угоди до договору оренди землі щодо внесення змін в частині строку будівництва між Харківською міською радою та АТ "Концерн АВЕК та Ко" не укладались, а тому рішення Харківської міської ради від 25.02.2009 №15/09 та від 25.11.2009 №279/09 не були реалізовані, а строк будівництва встановлений пунктом 8 договору, залишився до 01.12.2007.

В подальшому, 18.10.2011 між Харківською міською радою та АТ "Концерн АВЕК та Ко" укладено договір про зміну договору оренди землі, зареєстрованого 02 лютого 2005 року за №6617/05 у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" (надалі - договір про зміну договору), за умовами якого сторони домовились змінити та викласти пункти 5 та 9 договору оренди землі у такій редакції:

"п. 5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки №1 - площею 1,1510 га відповідно до витягу з технічної документації №3836/08 становить 21132448 грн, а з урахуванням коефіцієнтів індексації за 2008 та 2009 роки складає 25 781 587 грн.

Нормативно грошова оцінка земельної ділянки №2 - площею 3,4029 га відповідно до витягу з технічної документації №2971/08 становить 61 496 858 грн, а з урахуванням коефіцієнтів індексації за 2008 та 2009 роки складає 75 026 167 грн.

При змінах в нормативній грошовій оцінці земель за рішенням міської ради орендар за свій рахунок виконує розрахунок оновленої грошової оцінки земельної ділянки і направляє один екземпляр відповідному органу державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки."

"п.9. Орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем щомісячно у грошовій формі на рахунок Державного казначейства у Харківській області. Інформація щодо реквізитів отримується у відповідному органі державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки.

Розмір орендної плати за земельну ділянку №1 - площею 1,1510 га згідно з розрахунком №435/11 від 24.05.2011 на рік становить 5,6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає 1 443 768,85 грн або в місяць - 120 314,07 грн.

Розмір орендної плати за земельну ділянку №2 - площею 3,4029 га згідно з розрахунком №434/11 від 24.05.2011 на рік становить 5,6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає 4 201 465,34 грн або в місяць - 350 122,11 грн." (т.1, а.с. 84).

Цей договір про зміну договору оренди землі зареєстровано в Управлінні Держкомзему у місті Харків в Державному реєстрі земель від 15.11.2011 за № 631010004000113 та відповідно до пункту 2 є невід`ємним додатком до договору оренди землі від 02.02.2006 №6617/05.

Також, 30.04.2014 між Харківською міською радою та АТ "Концерн АВЕК та Ко" укладено додаткову угоду до договору оренди землі, зареєстрованого 02 лютого 2005 року за №6617/05 у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" (надалі - додаткова угода), якою внесено зміни до пунктів 5, 9, 10, 13, 14 договору оренди землі, доповнено пункти 2 та 28 цього договору та викладено у такій редакції:

"п. 2. Кадастровий номер земельної ділянки №1 площею 1,1510 - 6310136600:09:001:0048. Кадастровий номер земельної ділянки №2 площею 3,4029 - 6310136600:09:001:0049."

"п. 5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки №1 площею 1,1510 га відповідно до витягу з технічної документації №322/13нг від 26.11.2013 становить 22 362 549 грн.

Нормативно грошова оцінка земельної ділянки №2 площею 3,4029 га відповідно до витягу з технічної документації №323/13нг від 26.11.2013 становить 68 121 634 грн.

"п.9. Орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем щомісячно у грошовій формі на рахунок управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківській області. Інформація щодо реквізитів отримується у відповідному органі державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки.

Розмір орендної плати за земельну ділянку №1 площею 1,1510 га з 01.05.2014 по 01.01.2015 згідно з розрахунком №2097/14 від 25.04.2014 на рік становить 3% від її нормативної грошової оцінки і складає 670 876,47 грн або в місяць - 55 906,37 грн.

Розмір орендної плати за земельну ділянку №1 площею 1,1510 га з 01.01.2015 згідно з розрахунком №2098/14 від 25.04.2014 на рік становить 5,6 % від її нормативної грошової оцінки і складає 1 252 302,74 грн або в місяць - 104 358,56 грн.

Розмір орендної плати за земельну ділянку №2 площею 3,4029 га з 01.05.2014 по 01.01.2015згідно з розрахунком №2099/14 від 25.04.2014 на рік становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає 2 043 649,02 грн або в місяць - 170 304,09 грн.

Розмір орендної плати за земельну ділянку №2 площею 3,4029 га з 01.01.2015 згідно з розрахунком №2100/14 від 25.04.2014 на рік становить 5,6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає 3 814 811,50 грн або в місяць - 317 900,96 грн." (т.1, а.с. 85).

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 23.06.2014 № 23366739 та №23370778 здійснено державну реєстрації права оренди на спірні земельні ділянки із визначенням підстави виникнення цього права: договір оренди землі б/н від 02.02.2005, зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" 02.02.2005 № 6617/0; акт встановлення меж земельної ділянки на місцевості від 01.11.2004 № 790/04; договір про зміну договору оренди землі б/н від 18.10.2011; додаткова угода до договору оренди землі б/н від 18.10.2011. Зміст, характеристика речового права: землі житлової та громадської забудови; для будівництва 1-ї черги ІІ-го пускового комплексу торговельно-виставочного комплексу (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації) та подальшої експлуатації; строк дії: до 01.12.2007 (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації), та подальшої експлуатації до 01.12.2029 (т.1, а.с. 86-69).

Також, відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 22.11.2019 щодо об`єкта нерухомого майна (земельної ділянки площею 1,151 га з кадастровим номером 6310136600:09:001:0048 та земельної ділянки площею 3,4029 га з кадастровим номером 6310136600:09:001:0049) цільове призначення: землі житлової та громадської забудови; для будівництва 1-ї черги ІІ-го пускового комплексу торговельно-виставкового комплексу (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації) та подальшої експлуатації (т.1, а.с. 38-43).

Відповідно до листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 04.03.2020 № 663/0/225-20 в єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України, розміщеному на офіційному сайті Держархбудінспекції України, відсутня інформація щодо об`єкта будівництва по вул. Академіка Павлова у м. Харкові на земельних ділянках з кадастровими номерами 6310136600:09:001:0048 та 6310136600:09:001:0049 (т.1, а.с. 44).

Матеріали справи містять акт обстеження земельної ділянки від 22.11.2019, складений головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Соколовим С.С., яким за результатами проведеного на місцевості огляду встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 6310136600:09:001:0048, площею 1,1510 га, по вул. Академіка Павлова у м. Харкові вільна від будівель та споруд, земельна ділянка кадастровий номер 6310136600:09:001:0049, площею 3,4029 га, по вул. Академіка Павлова у м. Харкові використовується для експлуатації та обслуговування споруд торгівельного призначення та автостоянки (т.1, а.с. 45-46).

У цьому акті також зазначено, що під час обстеження земельної ділянки здійснювалась фотозйомка; план-схема обстеження земельної ділянки додається (т.1, а.с. 47).

Посилаючись на вказані обставини, 04.03.2020 позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з даним позовом про розірвання договору оренди землі, укладеного 02.02.2005 між Харківською міською радою та Акціонерним товариством "Концерн АВЕК та Ко"; усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою територіальної громади м. Харкова площею 3,4029 (кадастровий номер 6310136600:09:001:0049) по вул. Павлова Академіка у м. Харкові, яка використовується ПРАТ "Концерн АВЕК та Ко" шляхом демонтажу споруд торговельного призначення; зобов`язання ПРАТ "Концерн АВЕК та Ко" повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку загальною площею 4,5539 га (земельна ділянка №1 площею 1,1510 га, кадастровий номер 6310136600:09:001:0048 та земельна ділянка №2 площею 3,4029 га, кадастровий номер 6310136600:09:001:0049) з приведенням її у придатний для подальшого використання стан.

Позовні вимоги в частині розірвання спірного договору оренди землі обґрунтовані порушенням відповідачем істотної умови договору (пункт 8 договору оренди землі від 02.02.2005) щодо будівництва 1-ї черги ІІ-го пускового комплексу торговельно-виставкового комплексу до 01.12.2007(але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації), що відповідно до пунктів 7, 38 договору зумовлює розірвання укладеного правочину. Правове обґрунтування цих позовних вимог приписами статей 13, 14 Конституції України, статей 1, 13, 15, 32 Закону України "Про оренду землі".

За твердженням позивача, розміщення на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136600:09:001:0049 площею 3,4029 га споруд торгівельного призначення замість 1-ї черги ІІ-го пускового комплексу торговельно-виставкового комплексу здійснено з порушенням норм містобудівного та земельного законодавства, що є підставою для усунення перешкод у користуванні Харківською міською радою цією земельною ділянкою шляхом демонтажу таких споруд. Правове обґрунтування в цій частині приписами статей 321, 391 Цивільного кодексу України, статей 125, 152, 158 Земельного кодексу України ;

Також, позивач зазначив про те, що у разі розірвання договору оренди землі від 02.02.2005 у судовому порядку відповідач зобов`язаний повернути земельну ділянку з приведенням її у придатний для подальшого використання стан у відповідності до пункту 21, підпункту з) пункту 31 договору оренди землі від 02.02.2005.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на результати перевірки щодо дотримання відповідачем вимог земельного законодавства, яка проводилась головним спеціалістом Відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, за наслідком якої складено Акт обстеження земельної ділянки від 22.11.2019; інформацію Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради; інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 22.11.2019.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. №7917) зазначив про сплив позовної давності з огляду на те, що у 2010 році управлінням земельних відносин в порядку здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель (попередження від 03.03.2010 № 2276/0/84-10) та у листопаді 2012 року (акт від 29.11.2012 № 3801/12 обстеження земельної ділянки по вул. Академіка Павлова) було встановлено обставини щодо відсутності будівництва на спірних земельних ділянках та викладено ідентичні висновки, які містяться у акті обстеження земельної ділянки від 29.11.2019, що став підставою для подання даного позову. На думку відповідача, вказані обставини свідчать про обізнаність Харківської міської ради про фактичні умови використання спірних земельних ділянок з 2010 року, тоді як з позовом про розірвання договору оренди землі з підстав невиконання умов договору (строк виконання якого закінчився 01.12.2007) позивач звернувся лише у 2020 році за відсутності обґрунтувань та доказів поважності пропуску строку позовної давності.

Крім того, відповідач зазначив про те, що після закінчення встановленого строку для завершення будівництва сторонами було внесено зміни до спірного договору оренди землі в частині нормативної грошової оцінки земельних ділянок та розмірів орендної плати, які на відміну від первинних умов договору оренди землі не містили розмежування на період будівництва або на період експлуатації, що на його думку, свідчить про згоду орендодавця на використання відповідачем земельної ділянки за фактичних обставин.

Також відповідач заперечував щодо наявності порушеного інтересу позивача та зазначив про неналежність доказів, якими останній обґрунтовує позовні вимоги.

Відтак, у відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі; у разі визнання обґрунтованими позовні вимоги застосувати наслідки спливу позовної давності визначені ч.4 ст. 267 ЦК України (т.1, а.с. 61-67).

В свою чергу, позивач у відповіді на відзив від 07.04.2020 з посиланням на приписи частини 1 статті 261 ЦК України заначив про те, що про порушення відповідачем пункту 8 договору оренди землі від 02.02.2005 Харківська міська рада довідалась лише після проведення огляду на місцевості 22.11.2019, про що складено відповідний акт обстеження земельної ділянки, а тому вважає необґрунтованими твердження відповідача щодо пропуску строку позовної давності. Водночас, зобов`язання щодо звільнення земельної ділянки від самовільно розміщених споруд виникло в силу закону, а строк його виконання не визначений (т.1, а.с. 102-106).

При цьому, керуючись приписами статті 651 ЦК України, статті 32 Закону України "Про оренду землі", пунктом 17 договору оренди землі від 02.02.2005, яким встановлено заборону самовільної забудови земельної ділянки, посилаючись на відсутність доказів законного та відповідно до умов договору будівництва споруд на спірній земельній ділянці, зазначив про те, що спорудження об`єктів самовільного будівництва не відповідають нормам матеріального права та умовам договору та є підставою для розірвання спірного договору.

Також у відповіді на відзив від 29.05.2020 позивач вказував на те, що позовна давність не поширюється на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном, оскільки у такому разі мова йде про триваюче правопорушення. А тому вказує на те, що на теперішній час існує порушене право позивача до триваючого правопорушення щодо незаконного розміщення будівель, а тому строк позовної давності не поширюється (т.1, а.с. 193-200).

У запереченнях на відповідь на відзив (вх.№12929) відповідач, посилаючись на приписи статей 14, 162 ГПК України, вказував на відсутність у позовній заяві посилання на порушення відповідачем пункту 17 спірного договору та спорудження об`єктів самовільного будівництва, відсутність доказів на підтвердження визначення правового статусу об`єктів торгівельного призначення в якості самочинного будівництва (т.1, а.с. 205-210).

Посилаючись на те, що 22.11.2019 Харківська міська рада дізналась про невиконання відповідачем зобов`язань у строк встановлений у спірному договорі оренди землі, позивач просив визнати поважною причини пропуску строку позовної давності щодо невиконання відповідачем умови пункту 8 договору щодо будівництва 1-ї черги ІІ-го пускового комплексу торговельно-виставкового комплексу та поновити такий строк (т.2, а.с. 4-6).

27.07.2020 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову повністю (т.2, а.с. 20-31).

Вказане рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що обставини справи свідчать про погодження Харківською міською радою з використанням земельної ділянки ПРАТ "Концерн АВЕК ТА Ко" за фактичних обставин (що виражається в укладенні договору про зміну договору оренди землі в 2011 році та додаткової угоди до договору оренди землі в 2014 році).

Стосовно посилання позивача на розміщення на земельній ділянці загальною площею 3,4029 га споруд, суд першої інстанції зазначив про відсутність у спірному договорі оренди землі такої підстави його розірвання як розміщення споруд на орендованих земельних ділянках. Крім того, місцевим господарським судом не взято до уваги посилання Харківської міської ради у відповіді на відзив щодо порушення відповідачем пункту 17 спірного договору та щодо спорудження об`єктів самовільного будівництва, оскільки позовна заява не містить відповідної правової підстави позову, а заяви про зміну підстав позову позивач до суду не надавав. Також суд з посиланням на приписи статей 651 Цивільного кодексу України зазначив про відсутність доказів на підтвердження завдання шкоди позивачу розміщенням будівель та позбавлення його значною мірою правомірних очікувань від виконання договору.

Також, місцевий господарський суд виходив з того, що позовні вимоги Харківської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та повернення земельних ділянок з приведенням у придатний для подальшого використання стан, за відсутності підстав для припинення права користування такою земельною ділянкою відповідача, не можуть бути задоволені, оскільки є похідними вимогами.

При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в частині вимог про розірвання спірного договору оренди землі з підстав стверджуваного позивачем здійснення відповідачем самовільного будівництва на орендованих земельних ділянках та розміщення споруд на земельній ділянці загальною площею 3,4029 га у позові слід відмовити без застосування інституту позовної давності, оскільки наведені позивачем правові та фактичні підстави позову під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження. Водночас, в частині вимог про розірвання спірного договору оренди землі з підстав незавершення відповідачем будівництва до 01.12.2019 суд першої інстанції застосовував до вимог позивача позовну давність, що має наслідком відмову у позові.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що підставами для скасування оскаржуваного рішення є неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Зокрема, апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про погодження позивачем використання ПРАТ "Концерн АВЕК та Ко" спірних земельних ділянок за фактичних обставин, та вказує на те, що норми Закону України "Про оренди землі" щодо розірвання договорів мають імперативний характер, а тому невиконання відповідачем істотних умов договору є підставою для його розірвання. При цьому, зазначає, що умова використання земельної ділянки відповідно до статті 15 Закону України "Про оренди землі", статті 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" та пункту 15 договору оренди землі є істотною умовою договору.

За твердженням апелянта, оскільки земельна ділянка надавалась АТ "Концерн АВЕК та Ко" для будівництва 1-ї черги ІІ-го пускового комплексу торговельно-виставкового комплексу та подальшої експлуатації цих об`єктів, а на земельній ділянці розташовані об`єкти самочинного будівництва, то вказане є порушенням умов використання земельної ділянки та як наслідок істотної умови договору. Вказує на те, що здійснення відповідачем самовільного будівництва на орендованій земельній ділянці є порушенням умови договору, передбаченої пунктом 17, що є підставою для розірвання договору оренди землі.

Також, скаржник вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що акт обстеження земельної ділянки від 19.11.2019 складений з порушенням Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Окрім того, на думку апелянта, суд першої інстанції неправильно встановив фактичні обставини справи та дійшов помилкового висновку, що позивачем пропущений строк на подання позову з огляду на те, що з аналізу акта від 19.11.2019, інформації Інспекції ДАБК ДТК ХМР від 04.03.2020, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 22.11.2019, Харківській міській раді стало відомо про невиконання відповідачем пункту 8 договору, а тому з цього моменту почав перебіг строку на звернення до суду за захистом свого порушеного права. За таких обставин, позивач вважає, що висновок суду першої інстанції про пропущення Харківською міською радою строку на звернення до суду не ґрунтується на нормах матеріального права та не відповідає обставинам справи. При цьому, вказує на те, що на теперішній час існує порушене право позивача до триваючого правопорушення щодо незаконного розміщення будівель, а тому не поширюється строк позовної давності.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про розірвання договору оренди землі від 02.02.2005, укладеного між Харківською міською радою та АТ "Концерн АВЕК та Ко", у зв`язку з порушенням відповідачем істотної умови договору щодо будівництва 1-ї черги ІІ-го пускового комплексу торговельно-виставкового комплексу до 01.12.2007 (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації); усунення перешкоди у користуванні земельною ділянкою територіальної громади міста Харкова, яка використовується відповідачем, шляхом демонтажу об`єктів торговельного призначення; зобов`язання відповідача повернути територіальній громаді міста Харкова земельну ділянку загальною площею 4,5539 га (кадастрові номери 6310136600:09:001:0048; 6310136600:09:001:0049) по вул. Павлова Академіка у м. Харкові з приведенням її у придатний для подальшого використання стан.

Згідно з статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звертатися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення правовідношення, зокрема шляхом розірвання договору.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є зокрема, договори та інші правочини.

За змістом статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначених кодексів, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 792 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до положень статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Разом з тим, приписами частини 1 статті 25 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендар земельної ділянки має право, зокрема, самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження тощо. Орендар земельної ділянки зобов`язаний, зокрема, приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Положеннями статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У розумінні наведених положень земельного законодавства дострокове розірвання договору оренди можливе виключно за згодою або на вимогу однієї зі сторін договору за рішенням суду у випадках, передбачених законом або договором.

Частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. Аналогічні положення наведено у частині першій статті 188 Господарського кодексу України, відповідно до якої зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно із частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, встановлених зазначеною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дає змоги потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі №905/799/18.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Як вже було зазначено у цій постанові, підставою позову в частині розірвання договору оренди землі позивачем визначено порушення відповідачем істотної умови договору (пункт 8 договору оренди землі від 02.02.2005) щодо будівництва 1-ї черги ІІ-го пускового комплексу торговельно-виставкового комплексу до 01.12.2007.

На підставі статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час укладення спірного договору) визначені істотні умови договору оренди землі, а саме: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду ; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Частиною 3 цієї статті було передбачено, що за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов`язань сторін, порядок страхування об`єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об`єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

За умовами пунктів 8, 15 спірного договору оренди землі визначено, що земельна ділянка передається в оренду для будівництва 1-ї черги ІІ-го пускового комплексу торговельно-виставкового комплексу (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації); договір укладено строком: на період будівництва до 01.12.2007 (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації), не період експлуатації до 01.12.2029.

Також, пунктом 7 договору передбачено особливості об`єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини - у випадку нездачі об`єкту до експлуатації у встановлені в рішенні строки, а також неотримання дозволів на виконання будівельних робіт зазначене рішення втрачає чинність і договір оренди земельної ділянки підлягає розірванню у встановленому порядку.

Водночас, згідно листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 04.03.2020 № 663/0/225-20 в єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України, розміщеному на офіційному сайті Держархбудінспекції України, відсутня інформація щодо об`єкта будівництва по вул. Академіка Павлова у м. Харкові на земельних ділянках з кадастровими номерами 6310136600:09:001:0048 та 6310136600:09:001:0049 (т.1, а.с. 44).

Також, відповідно до акта обстеження земельної ділянки від 22.11.2019, складеного головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Соколовим С.С., за результатами проведеного на місцевості огляду встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 6310136600:09:001:0048, площею 1,1510 га, по вул. Академіка Павлова у м. Харкові вільна від будівель та споруд, земельна ділянка кадастровий номер 6310136600:09:001:0049, площею 3,4029 га, по вул. Академіка Павлова у м. Харкові використовується для експлуатації та обслуговування споруд торгівельного призначення та автостоянки (т.1, а.с. 45-46).

Судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо неналежності цього акта в якості доказу на підтвердження позовних вимог про розірвання спірного договору (з підстав проведення обстеження за відсутності представників відповідача), з огляду на таке.

Статтею 189 Земельного кодексу України та статтею 20 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

Згідно з підпунктом 1 пункту б) частини 1 статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Відповідно до пункту 2.2 Положення про Департамент територіального контролю Харківської міської ради (до рішення 1 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20.11.2015 № 7/15 "Про затвердження положень виконавчих органів Харківської міської ради 7 скликання"), основними завданнями Департаменту є здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, забезпечення виконання повноважень з питань державного архітектурно-будівельного контролю, вжиття заходів із виявлення та звільнення території м. Харкова від незаконно (самовільно) розміщених об`єктів, реалізація повноважень щодо контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, розміщенням, функціонуванням та обладнанням майданчиків для паркування.

На підставі пункту 3.1.1 вказаного Положення Департамент відповідно до покладених на нього функцій та завдань здійснює самоврядний контроль за використанням та охороною земель комунальної власності територіальної громади міста Харкова, а також за додержанням юридичними та фізичними особами земельного законодавства.

Пунктами 3.2.1 та 3.2.2 Положення встановлено, що Департамент має право обстежувати земельні ділянки комунальної форми власності міста Харкова з метою здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів, а також при підготовці рішень про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу (об`єднання) земельних ділянок, про передачу у власність та користування, при оформленні угод щодо оренди землі, продажу земельних ділянок, актів приймання-передачі земельних ділянок, під час проведення інвентаризації земель комунальної власності територіальної громади міста Харкова, при розгляді матеріалів з питань збереження об`єктів самочинного будівництва за вмотивованими запитами виконавчих органів Харківської міської ради та в інших випадках відповідно до покладених на Департамент повноважень.

За результатами заходів самоврядного контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів складати акти обстеження земельних ділянок та об`єктів благоустрою.

Враховуючи вищевикладене, Департамент територіального контролю Харківської міської ради наділений правом здійснювати самоврядний контроль за використанням та охороною земель комунальної власності та складати відповідні акти за результатами проведеного обстеження.

Таким чином, Департамент територіального контролю Харківської міської ради здійснював реалізацію своїх повноважень та виконував функції, визначені Земельним кодексом України, Законом України "Про місцеве самоврядування" та вказаним вище Положенням, здійснюючи самоврядний контроль за додержанням вимог земельного законодавства, внаслідок якого був складений відповідний акт обстеження земельної ділянки від 22.11.2019.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", зокрема, в частині повідомлення суб`єкта господарювання про проведення перевірки, оскільки норми цього Закону стосуються безпосередньо сфери господарської діяльності суб`єктів господарювання, тоді як предметом спірного самоврядного контролю (обстеження земельної ділянки) була не господарська діяльність відповідача, а земельна ділянка комунальної власності.

Аналогічна правова позиція щодо поширення норм Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" викладена в постановах Верховного Суду від 15.07.2019 у справі № 140/2320/18, від 13.03.2019 у справі №826/11708/17, від 17.09.2019 у справі № 806/1723/18, від 27.02.2020 у справі №818/1512/17.

Водночас, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що долучені до матеріалів позовної заяви фотографії, які на переконання позивача підтверджують факт порушення відповідачем умов договору, не є належними, допустимими, достовірними та достатніми в розумінні приписів статей 76-79 ГПК України, оскільки з акту обстеження земельної ділянки від 22.11.2019 не вбачається, що до нього додано такі додатки, а з наданих до суду фотографій неможливо встановити ким, де саме, в який час та в якому місці було зроблено фотографії, чи дійсно на них зображено земельні ділянки за кадастровими номерами 6310136600:09:001:0048 та 6310136600:09:001:0049, які розташовані по вул. Академіка Павлова у м. Харкові.

Крім того, подані позивачем паперові копії електронних доказів (фотографії) без зазначення про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Вказані роздруківки фото фіксації не можуть вважатися належним та достатнім доказом фіксування подій, оскільки не містять необхідних реквізитів електронного доказу, як то фіксації дати та часу зйомки, місця події тощо.

Отже, інформація, яка міститься в наданих позивачем фотографіях, у даному випадку не дозволяє суду достовірно встановити будь-які обставини, про які йдеться у позовній заяві, а також з`ясувати, чи належать такі обставини до обставин, що входять в предмет доказування.

Аналізуючи обставини справи у їх сукупності, апеляційний господарський суд дійшов висновку про підтвердження матеріалами справи порушення АТ "Концерн АВЕК та Ко" істотних умов договору оренди землі від 02.02.2005 (пункт 8 та пункт 15) щодо будівництва 1-ї черги ІІ-го пускового комплексу торговельно-виставкового комплексу по вул. Академіка Павлова у м. Харкові строком до 01.12.2007. Вказане не спростовано відповідачем ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду справи.

Будь-яких доказів реєстрації об`єктів будівництва, розміщених на вказаних земельних ділянках, за період з 01.12.2007 по даний час відповідач не надав.

При цьому, матеріали справи не містять доказів, що будівництво на спірній земельній ділянці було розпочато, звернення відповідача до міської ради щодо внесення змін або розірвання договору оренди у зв`язку з неможливістю здійснення забудови земельної ділянки, а також відсутні будь-які докази звернення відповідача для отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Також відповідач не підтвердив належними та допустимим доказами об`єктивної неможливості виконання обов`язку щодо забудови земельної ділянки, не довів наявності будь-яких перешкод щодо початку будівництва, в тому числі з боку органів державної влади та/або місцевого самоврядування.

Посилання відповідача на погодження Харківською міською радою використання спірних земельних ділянок ПРАТ "Концерн АВЕК та Ко" за фактичних обставин, що, на його думку, виражається в укладенні договору про зміну договору оренди землі в 2011 році та додатковій угоді до договору оренди землі в 2014 році, не приймається судом апеляційної інстанції, з огляду на відсутність доказів внесення змін до спірного договору оренди землі в частині умови використання цих земельних ділянок у межах передбаченої договором мети (зокрема, до пунктів 7, 8, 15 цього договору).

Таким чином, укладаючи договір оренди, Харківська міська рада розраховувала, що ПРАТ "Концерн АВЕК та Ко" буде використовувати земельну ділянку для будівництва 1-ї черги ІІ-го пускового комплексу торговельно-виставкового комплексу, однак товариство не приступило до виконання умов використання даної земельної ділянки у межах передбаченої договором мети (не розпочало будівництво) в строки, встановлені договором оренди землі, а тому доводи відповідача щодо відсутності порушення істотних умов договору та правомірного використання земельних ділянок за погоджених позивачем умов є необґрунтованими та спростовані матеріалами справи. При цьому, у даному випадку порушення істотних умов договору щодо використання земельних ділянок (нездійснення забудови) свідчить про позбавлення орендодавця того, на що він розраховував при укладенні договору оренди землі.

Зважаючи на вищевикладене, на підставі комплексної оцінки доказів та обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині розірвання договору оренди землі від 02.02.2005.

Аналогічні висновки викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі №905/799/18.

Водночас, як вже було зазначено у цій постанові, відповідачем заявлено про застосування позовної давності.

Відповідно до статті 256, частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 257 Цивільного кодексу України).

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

При цьому, за змістом зазначеної норми (статті 261 Цивільного кодексу України) законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Отже, при визначенні початку перебігу строку позовної давності суду слід з`ясовувати та враховувати обставини як щодо моменту, коли особа довідалась, так і щодо моменту, коли особа могла дізнатися (мала можливість дізнатися) про порушення свого права в їх сукупності, як обов`язкових складових визначення початку перебігу позовної давності.

Нормами цивільного законодавства не передбачено таке поняття, як триваюче правопорушення, у той час як позовна давність визначена як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу. (Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 18.12.2018 у справі №904/10591/17).

У частині 5 статті 261 Цивільного кодексу України законодавець визначив спеціальне правило, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг строку позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Отже, для обчислення строку позовної давності до позовних вимог, які стосуються порушення виконання зобов`язань з визначеним строком підлягає застосуванню норма, закріплена у частині 5 статті 261 Цивільного кодексу України.

Як встановлено судом у спірному договорі сторони визначили конкретні строки виконання зобов`язань орендаря (відповідача), а саме: зобов`язання з будівництва 1-ї черги ІІ-го пускового комплексу торговельно-виставкового комплексу відповідач повинен був виконати до 01.12.2007.

Частинами третьою, четвертою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17, від 10.09.2019 у справі №916/2403/18.

Враховуючи викладене, перебіг позовної давності у цій справі переривався та почав свій перебіг спочатку з 24.11.2009, оскільки звернення відповідача до Харківської міської ради з відповідними листами про продовження строків будівництва 1-ї черги ІІ-го пускового комплексу торговельно-виставкового комплексу може вважатись дією, що свідчить про визнання ним такого обов`язку та перериває перебіг строку позовної давності за вимогами про розірвання договору з підстав його невиконання у цій справі.

Щодо доводів позивача про поважність причин пропуску строку позовної давності, слід зазначити таке.

Відповідно до положень частини п`ятої статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Наведений висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.03.2018 у справі № 910/24512/16.

Таким чином, з урахуванням конкретних обставин справи, суд може визнати поважними причини пропуску строку позовної давності і в цьому разі порушене право підлягає захисту. При цьому варто враховувати, що поважними можуть бути визнані причини, існування яких об`єктивно унеможливлювало звернення особи до суду у межах встановленого строку позовної давності, що має бути належним чином обґрунтовано та доведено (аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 09.06.2020 у справі №910/1088/13.

Водночас, позивач, на якого покладено обов`язок здійснювати контроль за виконанням умов договору, про невиконання Товариством умов договору щодо будівництва об`єкта дізнався ще у 2010 році, про що свідчить наступне.

Як вже було зазначено, рішенням 31 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про продовження строків будівництва (реконструкції) об`єктів" від 25.02.2009 №15/09 та рішенням 38 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про внесення змін до рішення сесій Харківської міської ради" від 25.11.2009 №279/09 було продовжено, зокрема, АТ "Концерн АВЕК та Ко" строки будівництва об`єкта. Вказане свідчить про обізнаність позивача щодо невиконання відповідачем свого обов`язку в частині закінчення будівництва об`єкта на спірних земельних ділянках у встановлений договором строк.

Крім того, матеріали справи містять лист-попередження Управління земельних відносин Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради від 03.03.2010 № 2276/0/84-10, в якому повідомлено відповідача про те, що Управлінням земельних відносин в порядку здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель встановлено факт порушення АТ "Концерн АВЕК та Ко" земельного законодавства та умов надання земельної ділянки по вул. Академіка Павлова, кадастрові номера 6310136600:09:001:0048 та 6310136600:09:001:0049, а саме: земельна ділянка №1, площею 1,1510 га, не огороджена та не використовується, будівництво не розпочато, що є порушенням умов надання земельної ділянки та її нецільовим використанням; земельна ділянка №2, площею 3,4029 га, частково використовується для експлуатації тимчасової відкритої автостоянки та експлуатації торгівельних павільйонів зі складськими приміщеннями, що є порушенням умов надання земельної ділянки та використанням її не за функціональним призначенням (т.1, а.с. 90).

Вказаний лист містить вимогу звільнити земельну ділянку та привести її у придатний для подальшого використання стан до 02.04.2010 з посиланням на те, що бюджет міста Харкова втрачає кошти необхідні для вирішення соціально-економічних питань.

Також, матеріали справи містять акт від 29.11.2012 № 3801/12 обстеження земельної ділянки по вул. Академіка Павлова, складений заступником начальника відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель - завідувачем сектору контролю за виконанням рішень Харківської міської ради управління земельних відносин Харківської міської ради (т.1, а.с. 92). Згідно цього акта обстеженням на місцевості встановлено, що земельна ділянка №1, площею 1,1510 га, не огороджена та не використовується, будівництво не розпочато; земельна ділянка №2, площею 3,4029 га, частково використовується для експлуатації тимчасової відкритої автостоянки та торгівельних павільйонів зі складськими приміщеннями(т.1, а.с. 90).

При цьому, наявний в матеріалах справи акт обстеження земельної ділянки від 22.11.2019 свідчить про те, що за результатами проведеного на місцевості огляду встановлено обставини щодо використання відповідачем спірних земельних ділянок, які є ідентичними тим, що встановлені в акті обстеження земельної ділянки від 29.11.2012 № 3801/12.

Вищенаведене спростовує твердження позивача про поважність причин пропуску строку позовної давності з підстав необізнаності Харківської міської ради про порушення відповідачем умов пункту 8 договору щодо будівництва 1-ї черги ІІ-го пускового комплексу торговельно-виставкового комплексу до 22.11.2019.

Таким чином, позивач всупереч своєму обов`язку із здійснення контролю за виконанням умов договору з 29.11.2012 - з дати складання акту обстеження земельної ділянки до 19.11.2019 - дати складання останнього акту обстеження земельної ділянки не вживав заходів реагування та не проводив перевірки виконання відповідачем умов спірного договору, здійснивши які він міг би дізнатись про порушення свого права, та не вжив заходів спрямованих на розірвання договору та повернення спірного майна. Відповідні належні та допустимі докази вжиття позивачем таких заходів матеріали справи не містять.

Оскільки 03.03.2010 було складено лист-попередження про порушення відповідачем умов надання земельних ділянок по вул. Академіка Павлова, кадастрові номера 6310136600:09:001:0048 та 6310136600:09:001:0049, зокрема, не розпочато будівництво об`єкта, враховуючи, що 29.11.2012 складено акт обстеження земельної ділянки, в якому зазначено про те, що будівництво не було розпочато, відповідно позивач саме з цієї дати був обізнаний про порушення свого права, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовна давність була пропущена, оскільки позивач звернувся до суду лише у березні 2020 року.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Одним з елементів права на суд (окрім права на доступ) є принцип процесуальної рівноправності сторін, або так званий принцип рівної зброї ( equality of arms ). Згідно з цим принципом "кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону у становище істотно невигідне по відношенню до опонента". Цей принцип вимагає насамперед рівності сторін спору в їхніх процесуальних можливостях щодо подання доказів і пояснень у судовому провадженні. Однак цілком очевидно, що перш ніж подавати докази і пояснення в судовому провадженні, необхідно мати змогу ініціювати порушення такого провадження. Тому ЄСПЛ визнає принцип рівної зброї не додержаним, зокрема, і в тих випадках, коли до протилежних сторін спору застосовуються необґрунтовано різні строки позовної давності.

Показовою у цьому контексті є справа "Дачія С. Р. Л. проти Молдови" ("Dacia S.R.L. v. Moldova", заява № 3052/04, пункти 76, 77), в якій ЄСПЛ зазначив, що звільнення державних організацій у випадках, коли вони позиваються про повернення державного майна, від обов`язку додержуватися установлених строків давності, котрі б перешкодили розгляду позовів, вчинюваних приватними особами чи компаніями, потенційно може призводити до руйнування багатьох правовідносин, заснованих на існуючому стані речей, і надає дискримінаційну перевагу державі без будь-якої переконливої підстави. За відсутності переконливих аргументів щодо зазначених прав змінювання правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або які повинні були б стати остаточними, якби строк позовної давності було застосовано без дискримінації на користь держави, є несумісним із принципом правової визначеності та порушує пункт 1 статті 6 Конвенції.

Крім того слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок. Потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatismutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovaandPine v. theCzechRepublic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13.12.2007 та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11.06.2009).

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ПРАТ "Концерн АВЕК та Ко" порушило умови спірного договору оренди землі від 02.02.2005, проте сплив строку позовної давності є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Посилання позивача, наведені у апеляційній скарзі, про порушення відповідачем й інших умов договору оренди землі, а саме пункту 17 цього договору, яким встановлено умови збереження стану об`єкта оренди та заборона самовільної забудови земельної ділянки, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на те, що такі порушення не були зазначені як підстава позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пункту 5 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у статті 14 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 14 ГПК України ("Диспозитивність господарського судочинства") суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак, зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Як і визначення предмету спору, так і посилання на фактичні обставини справи, процесуальним законом покладено саме на позивача, у зв`язку з чим у відповідача у справі виникають певні правомірні очікування, оскільки реалізація його прав на захист проти позову перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з підставами позову, викладеними позивачем у позовній заяві.

Отже, попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.

Правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15, від 18.03.2019 у справі № 908/1165/17, від 15.05.2019 у справі № 923/565/18.

Так, частиною 2 статті 46 ГПК України передбачено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно із частиною 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Отже, визначені наведеними нормами Господарського процесуального кодексу України права, що належать тільки позивачу, певним чином визначають диспозитивність господарського процесу. Принцип диспозитивності у господарському процесі означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом.

Такий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі 922/1249/17 та від 18.03.2019 у справі № 908/1165/17.

Відповідно до частини п`ятої статті 269 ГПК України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи зазначене та відсутність в матеріалах справи відповідної письмової заяви позивача про зміну підстав позову, яка б була заявлена останнім до закінчення підготовчого засідання, як то передбачено ч. 3 ст. 46 ГПК України, судом першої інстанції правомірно не взято до уваги посилання Харківської міської ради, викладені у відповіді на відзив, щодо порушення відповідачем пункту 17 спірного договору та спорудження об`єктів самовільного будівництва, оскільки позовна заява не містить відповідної підстави позову, а протягом розгляду справи у місцевому господарському суді позивач зазначених підстав позову не змінював.

Таким чином, позивач мав право змінити підставу позову шляхом подання письмової заяви лише до закінчення підготовчого засідання (частина третя статті 46 ГПК України в редакції), однак таким правом не скористався. Тому позивач може захистити свої права та законні інтереси, звернувшись до суду із новим позовом.

Отже, колегія суддів розглядає справу в межах заявлених предмета та підстав позову. Доводи апеляційної скарги не спростовують вищевикладених висновків суду у відповідній частині.

Щодо вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою територіальної громади м.Харкова площею 3,4029 га (кадастровий номер 6310136600:09:001:0049) по вул. Павлова Академіка у м. Харкові, яка використовується ПРАТ "Концерн АВЕК та Ко" шляхом демонтажу споруд торговельного призначення, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Як свідчать матеріали справи, заявляючи зазначену вимогу позивач послався на положення статті 391 Цивільного кодексу України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Слід зазначити, що позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами. (Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 916/1666/18, від 26.05.2020 у справі № 906/656/19).

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.05.2015 у справі № 6-92цс15, у якій зазначено, що передбачений статтею 391 ЦК спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником прав користування та розпорядження своїм майном, підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.

Водночас, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач користується земельною ділянкою на відповідній правовій підставі, а саме на підставі спірного договору оренди землі від 02.02.2005, який не припинив дію, не визнаний недійсним і не розірваний. За таких обставин позовні вимоги Харківської міської ради до ПРАТ "Концерн АВЕК та Ко" у цій частині є необґрунтованими та недоведеними, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у їх задоволенні.

Щодо застосування до спірних відносин вимог про позовну давність, суд апеляційної інстанції враховує, що за правилом статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. Відтак, відмова у задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права виключає застосування позовної давності до вказаних позовних вимог.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання ПРАТ "Концерн АВЕК та Ко" повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку загальною площею 4,5539 га (земельна ділянка №1 площею 1,1510 га, кадастровий номер 6310136600:09:001:0048 та земельна ділянка №2 площею 3,4029 га, кадастровий номер 6310136600:09:001:0049) по вул. Павлова Академіка у м. Харкові з приведенням її у придатний для подальшого використання стан.

Відповідно до частини 1 статті 173 ГПК в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Як вірно встановлено судом першої інстанції вимога позивача про повернення земельної ділянки є похідною від вимоги про розірвання договору оренди землі від 02.02.2005.

Отже, установивши відсутність підстав для задоволення позовних вимог про розірвання спірного договору оренди з підстав, заявлених міськрадою у позовній заяві, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині повернення земельної ділянки загальною площею 4,5539 га (земельна ділянка №1 площею 1,1510 га, кадастровий номер 6310136600:09:001:0048 та земельна ділянка №2 площею 3,4029 га, кадастровий номер 6310136600:09:001:0049) по вул. Павлова Академіка у м. Харкові з приведенням її у придатний для подальшого використання стан, на підставі спірного договору, як похідних вимог.

Наведене свідчить, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах даної справи та спростовуються доводами викладеними в мотивувальній частині даної постанови.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Обставини встановлені судом апеляційної інстанції при розгляді даної справи не призвели до задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскаржуваного судового акту. На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Харківської міської ради без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 27.07.2020 у справі № 922/704/20 - без змін.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 27.07.2020 у справі № 922/704/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 10.11.2020.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя І.В. Тарасова

Суддя О.В. Шевель


Суд	Східний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	03.11.2020
Оприлюднено	11.11.2020
Номер документу	92733215
Судочинство	Господарське

Ольшанченко В.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 03.11.2020 по справі 922/704/20СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —922/704/20

Постанова від 03.11.2020

Постанова
від 03.11.2020 по справі 922/704/20
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД