Рішення

від 07.08.2020 по справі 922/1683/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1683/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, 18; код ЄДРПОУ: 21560766) в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" (61010, м. Харків, Нетіченська набережна, 8; код ЄДРПОУ: 25614660) до Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації (62203, Харківська обл., Золочівський р-н., смт. Золочів, пл. Слобожанська, 2; код ЄДРПОУ: 03196452) про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2020 року Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації, в якій просить суд стягнути з Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації борг у сумі 14 541,04 грн., з яких: 3% річних у розмірі 4 335,34 грн., інфляційні втрати у розмірі 10 205,70 грн., а також суму сплаченого судового збору у розмірі 2 102,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 червня 2020 року прийнято позовну заяву (вх.№1683/20 від 29 травня 2020 року) Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/1683/20 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов (ст.251 ГПК України) з урахуванням п.4 Прикінцевих положень ГПК України та строк 5 днів на подання до суду заперечень на відповідь позивача на відзив з дня його отримання, оформлених відповідно до ст.167 ГПК України. Позивачу встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання (ст.251 ГПК України). Роз`яснено сторонам, що у випадку неподання відповідачем відзиву та/або клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, а також не подання позивачем відповіді на відзив у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами після спливу строку встановленого для подання відповідачем клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та в межах строків встановлених статтею 248 ГПК України.

10.06.2020 через канцелярію господарського суду Харківської області від начальника Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації надійшов відзив на позовну заяву (вх.№13012 від 10.06.2020).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.06.2020 відзив на позовну заяву (вх.№13012 від 10.06.2020) начальника Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації повернуто без розгляду з підстав ненадання відповідачем документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу. Звернуто увагу відповідача на те, що останній не позбавлений права подавати повторно відзив на позовну заяву після усунення зазначених недоліків разом з обґрунтованим клопотанням про поновлення строку на подання такого відзиву.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Проте, станом на 07.08.2020 від відповідача будь-яких заяв чи пояснень по суті спору не надходило. Повторно відзиву на позовну заяву надано не було.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

У травні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" (далі - ПАТ "Укртелеком") звернулося до Господарського суду Харківської області із позовом про стягнення з Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації (далі - Управління соцзахисту населення Золочівської РДА, Управління соцзахисту) 85 906,54 грн. невідшкодованих витрат щодо надання послуг зв`язку пільговим категоріям населення за період з 1 січня по 31 грудня 2016 року.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13 червня 2017 року у справі № 922/1512/17 (суддя Бринцев О.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07 серпня 2017 року рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено; стягнуто з Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" 85 906,54 грн. заборгованості (витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуг зв`язку).

Постановою Вищого господарського суду України від 22 листопада 2017 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.08.2017 у справі №922/1512/17 залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації 10 622,52 грн., з яких: 7 748,77 грн. - інфляційні втрати за період 01.09.2017 - 31.08.2018 та 2 873,75 грн. - 3% річних за період 08.08.2017 - 18.09.2018, нараховані на суму основної заборгованості за надані послуги зв`язку - 85 906,54 грн., яку було стягнуто постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07 серпня 2017 року.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.10.2018 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації у справі №922/2645/18 задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" - 10 622,52 грн., з яких: 7 748,77 грн. - інфляційні втрати; 2 873,75 грн. - 3% річних та 1 762, 00 грн. судового збору.

Звертаючись до суду із даним позовом, ПАТ "Укртелеком" наголошує , що факт невиконання зобов`язань щодо оплати заборгованості за невідшкодовані послуги зв`язку, надані пільговим категоріям населення смт. Золочів та Золочівського району Харківської області в період з 01.01.2016 по 31.12.2016 в сумі 85 906,54 грн., в повному обсязі встановлено постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07 серпня 2017 року та постановою Вищого господарського суду України від 22 листопада 2017 року у справі № 922/1512/17.

Проте, як зазначає позивач, відповідач до теперішнього часу рішення суду не виконав, свою заборгованість перед позивачем не погасив, що й стало підставою для звернення останнього з позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 18 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Під час розгляду справи № 922/1512/17, судами було встановлено, що у період з січня 2016 року по грудень 2016 року ПАТ "Укртелеком", як оператор телекомунікацій, надало телекомунікаційні послуги (послуги зв`язку) на пільгових умовах населенню смт. Золочів та Золочівського району Харківської області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширювались дія п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціальні захисту", п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", 4 ч. 3 ст. 13 Закону України "Про охорону дитинства". Загальна вартість цих послуг склала 85 906,54 грн., однак відповідач відмовився відшкодовувати позивачу їх вартість.

В постанові Харківського апеляційного господарського суду від 07 серпня 2017 року, посилаючись на ст.ст.11, 509 ЦК України, ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" суд дійшов висновку, що зобов`язання відшкодувати спірні витрати позивача у відповідача виникли саме безпосередньо з актів цивільного законодавства, оскільки безумовний обов`язок оператора телекомунікації надавати пільги категоріям громадян, визначених спеціальними законами України, норми яких є нормами прямої дії, кореспондують безумовний обов`язок Держави в особі її уповноважених органів відшкодувати такі пільги. Крім того, посилаючись на ч. 2 ст. 617 ЦК України, ст. 218 Господарського кодексу України, постанову Верховного суду України від 15.05.2012 року у справі №11/446 та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України", суд апеляційної інстанції зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Таким чином, наявність грошового зобов`язання відповідача перед позивачем, яке мало бути виконано починаючи з 08 серпня 2017 року, не потребує доказування, а доведеність цих обставин не досліджується судом в межах даної справи, в силу статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Крім того, частина друга статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, законодавством не передбачена можливість звільнення відповідача від виконання своїх законних обов`язків по вищенаведеному відшкодуванню через відсутність фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

В свою чергу, наявне чинне судове рішення у справі №922/1512/17 від 07.08.2017, яке має преюдиціальне значення для вирішення даної справи, належним чином підтверджує факт порушення відповідачем грошового зобов`язання у вигляді прострочення оплати заборгованості в сумі 85 906,54 грн. перед позивачем з відшкодування витрат по наданню послуг зв`язку пільговим категоріям населення у 2016 році, у розумінні статті 610 Цивільного кодексу України.

При цьому, сам факт прийняття означеного судового рішення діючим законодавством наразі не віднесений до обставин, що припиняють чи змінюють правову природу грошового зобов`язання, а отже - жодною мірою не звільняє боржника від відповідальності за порушення грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора на отримання коштів, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування яких припиняється лише із припиненням відповідного грошового зобов`язання.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Суд також зазначає, що це положення спрямоване на захист майнового права та інтересу стягувача (кредитора у зобов`язанні), реальне забезпечення виконання зобов`язань та рішень суду. Адже у зв`язку з невиконанням боржником рішення суду та зобов`язання, стягувач (кредитор) зазнає матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та від неправомірного користування належними йому до сплати коштами.

Таким чином, застосування статті 625 Цивільного кодексу України після винесення рішення суду, спонукає боржника виконати таке рішення, адже сума коштів, що підлягає до стягнення продовжує зростати до моменту фактичного виконання рішення суду і може бути стягнена за бажанням стягувача (кредитора).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що відповідачем не надано жодного належного чи допустимого доказу, який би свідчив про сплату останнім заборгованості, суд, перевіривши нарахований позивачем розмір інфляційних втрат за період з 01.09.2018 по 30.04.2020 та 3% річних за період з 19.09.2018 по 25.05.2020 на предмет відповідності вимогам чинного законодавства України, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4 335,34 грн. та інфляційні втрати у розмірі 10 205,70 грн. є законними, обґрунтованими та арифметично вірно нарахованими, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації - задовольнити.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації (62203, Харківська обл., Золочівський р-н., смт. Золочів, пл. Слобожанська, 2; код ЄДРПОУ: 03196452) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, 18; код ЄДРПОУ: 21560766) в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" (61010, м. Харків, Нетіченська набережна, 8; код ЄДРПОУ: 25614660) 3% річних у розмірі 4 335 (чотири тисячі триста тридцять п`ять) грн. 34 коп., інфляційні втрати у розмірі 10 205 (десять тисяч двісті п`ять) грн. 70 коп., а також суму сплаченого судового збору у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу та п.4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "07" серпня 2020 р.

Суддя Т.О. Пономаренко