Постанова

від 07.08.2020 по справі 923/249/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 923/249/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Кролевець О.А., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Перспектива ЛТД"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий -Мишкіна М.А., судді - Бєляновський В.В., Богатир К.В.)

від 24.12.2019

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Перс-пектива ЛТД"

до Каховської міської ради Херсонської області

про стягнення 263 955,40 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

1.1. У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Перспектива ЛТД" (надалі - ТОВ Компанія "Перспектива ЛТД", позивач) звернулось з позовом до Каховської міської ради Херсонської області (надалі - Каховська міськрада, відповідач) про стягнення 263 955,40 грн, з яких: 183 828,00 грн - суми сплачених за договором купівлі-продажу коштів, 65 704,39 грн - інфляційних втрат за період з 03.08.2016 по 15.03.2019 та 14 423,01 грн - 3 % річних за період з 03.08.2016 по 20.03.2019.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані такими обставинами:

1.2.1. 30.03.2009 між Каховською міською радою (продавець) та ТОВ "Компанія "Перспектива ЛТД" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу майна, що підлягає приватизації серії ВМС № 452412, комплексу будівель та споруд парку культури та відпочинку, що знаходяться за адресою: м. Каховка, вул. Дніпровська, 8. Вартість об`єкта приватизації становила 183 828,00 грн.

1.2.2. 03.08.2016 Одеський апеляційний господарський суд прийняв постанову, якою скасував рішення місцевого господарського суду та прийняв нове рішення про розірвання договір купівлі-продажу майна. Суд зобов`язав ТОВ "Компанія "Перспектива ЛТД" повернути комплекс будівель та споруд парку культури та відпочинку, що складається з гаража-складу під літерою "А" загальною площею 59,9 кв.м.; каси під літерою "В", навісу під літ. "Б"; туалету під літерою "Г"; каси під літерою "Д" площею 18, 9 кв.м.; каси під літерою "З", "І", "К", "Л", навіс під літерою "М"; каси під літерою "Н", "О"; атракціони "Веселі горки" №1; атракціон "Залізниця" №2; атракціон "Дзвіночок" №3; атракціон "Сонечко" №4; атракціон "Юнга" №5; атракціон "Колесо огляду" №6; атракціон "Ромашка" №7; атракціон "Карусель" №8; атракціон "Машинки" №9; огорожі та споруди №І, ІІ, 10-15, вартістю 183828, 00 грн, що знаходяться за адресою: 74800, м. Каховка, вул. Дніпровська, 8 Каховській міській раді за актом приймання-передачі.

1.2.3. 17.05.2017 ТОВ "Компанія "Перспектива ЛТД" повернула майно Каховській міській раді, що підтверджується актом приймання - передачі.

1.3. Посилаючись на те, що правова підстава набуття відповідачем коштів відпала, оскільки договір купівлі-продажу було розірвано в судовому порядку і майно повернуто міській раді, позивач просив стягнути з відповідача кошти у розмірі 183828,00 грн, як набуті та збережені без достатньої правової підстави відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, що нараховані з дня ухвалення судового рішення про розірвання договору.

1.4. Відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначаючи, що за актом приймання - передачі майна від 17.05.2017 року позивачем було повернуто лише частину майна, яке передавалось позивачу за договором купівлі - продажу, і його вартість становить 51526,00 грн, тобто значно менша від суми коштів, які просить стягнути позивач.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

2.1. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 26.07.2019 у справі № 923/249/19 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 263 955,40 грн, з яких: 183 828,00 грн - сума, сплачена за договором купівлі-продажу, 65 704,39 грн - інфляційних втрат та 14 423,01 грн - 3 % річних за період з 04.08.2016 по 20.03.2019.

2.2. Суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до частини 4 статті 653, статті 1212 Цивільного кодексу України відповідач зобов`язаний повернути позивачу сплачені кошти в сумі 183 828,00 грн, оскільки договір купівлі-продажу майна розірвано в судовому порядку, тому відпала правова підстава, на якій були набуті ці кошти.

2.3. Суд також дійшов висновку, що відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України відповідач зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення, перебіг якого згідно з статтею 253 цього Кодексу починається з наступного дня після набрання рішенням суду законної сили (у такому разі з 04.08.2016).

2.4. 24.12.2019 Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою скасував рішення Господарського суду Херсонської області від 26.07.2019 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 65 704,39 грн інфляційних втрат та 14 423,01 грн 3 % річних. У задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено. У частині стягнення грошових коштів у розмірі 183 828,00 грн рішення залишено без змін.

2.5. Суд апеляційної інстанції не погодився із висновком суду першої інстанції щодо визначення початку перебігу строку прострочення боржника і зазначив, що ані законом , ані договором не передбачено, що після розірвання договору кошти повертаються негайно, у статтях 1212-1214 Цивільного кодексу України не визначено строку для повернення майна, правова підстава набуття якого відпала, у зв`язку із чим воно зберігається безпідставно, тому у такому разі застосовуються положення статті 530 цього Кодексу.

2.6. Оскільки строк виконання боржником такого обов`язку не встановлений, а вимога його виконати кредитором не заявлялася, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за період прострочення з 04.08.2016 по 20.03.2019, відсутні.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції інших учасників справи.

3.1. 28.01.2020 ТОВ "Компанія "Перспектива ЛТД" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 65 704,39 грн інфляційних втрат та 14 423,01 грн 3 % річних і залишити без змін рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм статей 530, 625, 1212 - 1214 Цивільного кодексу України.

3.2. Скаржник, посилаючись на частину 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, стверджував, що касаційна скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування норм статей 530, 625 та 1212 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо:

1) визначення дати початку прострочення виконання зобов`язання з повернення грошових коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (з дати, якої відпала правова підстава для набуття коштів, чи з дати пред`явлення вимоги до боржника);

2) наявності чи відсутності у позивача обов`язку звернутися з вимогою до відповідача про повернення сплачених на підставі договору купівлі - продажу коштів для можливості нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних втрат в порядку статті 625 Цивільного кодексу України.

3) правових підстав для застосування статті 530 Цивільного кодексу України до встановлення строку виконання боржником обов`язку з повернення грошових коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України коли підстава, на якій вони були набуті згодом відпала.

3.3. Відповідач відзив на касаційну скаргу не подав. Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" в редакції Закону України від 30.03.2020 N 540-IX, закінчилися відповідно до Закону України від 18.06.2020 N 731-IX. Згідно з частиною 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судових рішень (рішення).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.

4.1. 08.02.2020 набрали чинності зміни до Господарського процесуального кодексу України, внесені Законом України від 15.01.2020 N 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

4.2. За правилом пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

4.3. Касаційна скарга на судові рішення у справі подана 28.01.2020, тому касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом.

4.4. Відповідно до вимог частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (зараз і надалі, в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.5. Здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

4.6. Частиною 4 статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

4.7. Згідно із частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

4.8. Згідно з пунктом 3 частини 3 цієї статті положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність підстави або тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

4.9. Верховний Суд виходить з того, що суди обох інстанцій встановили, що відповідач зобов`язаний повернути 183 828,00 грн, набутих на підставі договору, який в подальшому було розірвано, відповідно до вимог статті 1212 Цивільного кодексу України. Рішення судів попередніх інстанцій у цій частині не оскаржуються, тому згідно з частиною 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України у касаційному порядку не переглядаються.

4.10. Вирішуючи питання щодо періоду прострочення боржника, за який можуть бути нараховані інфляційні та 3 % річних відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, Верховний Суд виходить з такого.

4.11. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

4.12. Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

4.13. Відповідно до частини 9 статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, чинній на момент прийняття судового рішення про розірвання договору) у разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв`язку з невиконанням покупцем договірних зобов`язань приватизований об`єкт підлягає поверненню у державну власність, включаючи земельну ділянку. Порядок повернення в державну власність об`єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів затверджується Кабінетом Міністрів України.

4.14. Зокрема, у пункті 3 Порядку повернення у державну власність об`єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 N 32 (в редакції, чинній на момент прийняття судового рішення про розірвання договору), було передбачено, що повернення покупцям коштів, сплачених за об`єкт приватизації, у разі розірвання договору купівлі-продажу такого об`єкта у зв`язку з невиконанням його умов або визнання його недійсним у судовому порядку провадиться згідно із законодавством.

4.15. 07.03.2018 набрав чинності Закон України "Про приватизацію державного і комунального майна", який встановлює, що повернення покупцям коштів, сплачених за об`єкти приватизації, здійснюється у порядку, встановленому Фондом державного майна України, на підставі рішення суду з коштів, які надійшли від повторного продажу таких об`єктів (зменшених на суму збитків, неустойки, штрафів та будь-яких інших платежів, які належать до сплати покупцем згідно з цим Законом та/або договором купівлі-продажу), протягом п`яти робочих днів після надходження коштів від повторного продажу на рахунок державного органу приватизації. Повернення коштів покупцям здійснюється в сумі, отриманій державними органами приватизації в результаті повторного продажу об`єктів, але не може перевищувати суми, сплаченої покупцем під час попереднього продажу.

4.16. Оскільки спірні правовідносини виникли до набрання чинності Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна", його положення відповідно до вимог статті 58 Конституції України не застосовуються.

4.17. Згідно з частиною 1 статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

4.18. Зазначена норма передбачає встановлення часу (строку) неправомірного використання майна, за який повинні бути відшкодовані одержані доходи. Водночас, вона не регулює строк, в який ці доходи мають бути сплачені зобов`язаною особою на користь власника майна (пункт 5.2.4 постанови Верховного Суду у справі № 916/1961/19 від 27.05.2020).

4.19. Отже, беручи до уваги те, що Законом України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, чинній на момент прийняття судового рішення про розірвання договору) не встановлений (не визначений) строк повернення покупцям коштів, сплачених за об`єкт приватизації, у разі розірвання договору купівлі-продажу, і обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства, в тому числі із змісту статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що у такому разі згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги. Відповідно в розумінні частини 1 статті 612, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, після спливу цього строку.

4.20. Таким чином, оскільки суд апеляційної інстанції встановив, що до пред`явлення позову у цій справі позивач не звертався до відповідача з такою вимогою, висновок суду про безпідставність позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період з 04.06.2016 по 20.03.2019 ґрунтується на правильному застосуванні норм статей 530, 625, 1212 Цивільного кодексу України. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 916/1961/19, від 27.03.2019 у справі № 905/1313/18; від 23.04.2019 у справі № 918/47/18.

5. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.

5.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.2. Верховний Суд вважає висновки Південно-західного апеляційного господарського суду обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника у касаційній скарзі висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

5.3. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін як таку, що ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6. Розподіл судових витрат.

6.1. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Перспектива ЛТД" залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 у справі № 923/249/19 в частині відмови у стягненні 65 704,39 грн - інфляційних втрат та 14 423,01 грн - 3% річних залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді О. Кролевець

Л. Стратієнко