Постанова

від 07.08.2020 по справі 520/1913/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: Бабаєв А.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2020 р. Справа № 520/1913/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Бершова Г.Є.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2020, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 15.06.20 по справі № 520/1913/2020

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " ГРУПА ТЕРМІК"

до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ТЕРМІК» , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.01.2020 №00000150517, прийняте ГУ ДПС у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що податкове повідомлення-рішення від 29.01.2020 року №00000150517 ГУ ДПС у Харківській області винесене, на думку позивача, без врахування приписів чинного законодавства.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2020 року позовні вимоги було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області №00000150517 від 29.01.2020 року.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що Головним управлінням Державної податкової служби у Харківській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю ГРУПА ТЕРМІК .

За результатами перевірки складено акт №1416/20-40-05-17-06/31797582 від 27.12.2019 року (надалі - Акт перевірки).

Згідно висновків акту перевірки ТОВ «ГРУПА ТЕРМІК» встановлено порушення вимог абз. а п. 198.1, абзаців першого і другого п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме: ТОВ ГРУПА ТЕРМІК допущено завищення податкового кредиту на загальну суму 587705,0 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті, на загальну суму 587705,0 грн. та не підтверджено реальність здійснення господарських операцій, їх реальності та повноти відображення в обліку по взаємовідносинах з контрагентами - постачальниками ТОВ ВЕРНЕР ПРОФІ ГРУП на загальну суму 311560,0 грн за березень, квітень 2019 року та TOB ВІСМАР М на загальну суму 276145,0 грн. за травень 2019 року.

На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням ДПС у Харківській області було винесено податкове повідомлення-рішення №00000150517 від 29.01.2020 року, яким ТОВ «ГРУПА ТЕРМІК» було збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем - 587705,00 грн. і штрафною санкцією у розмірі 146926,25 грн.

Позивач не погодився із податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області №00000150517 від 29.01.2020 року винесене всупереч приписів чинного законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на таке.

Так, оскаржуване податкове повідомлення - рішення винесене Головним управлінням ДПС у Харківській області за результатом аналізу правовідносин ТОВ «ГРУПА ТЕРМІК» з ТОВ ВЕРНЕР ПРОФІ ГРУП та TOB ВІСМАР М .

Так, між ТОВ «ГРУПА ТЕРМІК» (Покупець) та ТОВ ВЕРНЕР ПРОФІ ГРУП (Постачальник) укладено договір поставки 18.03.2019 року №1-3-19. Крім того, до вказаного договору складено специфікації від 18.03.2019 року №1 та від 16.04.2019 року №2.

ТОВ ВЕРНЕР ПРОФІ ГРУП виписано рахунки на оплату від 18.03.2019 року №1 та від 16.04.2019 року №3.

На підтвердження передачі товару у власність ТОВ «ГРУПА ТЕРМІК» , позивачем надано видаткові накладні від 20.03.2019 року №2, від 17.04.2019 року №88, від 18.04.2019 року №89, від 22.04.2019 року №90 та товарно-транспортні накладні від 20.03.2019 року №ВПГ0002, від 17.04.2019 року №ВПГ0088, від 18.04.2019 року №ВПГ0089, від 22.04.2019 року №ВПГ0090.

Розрахунок за вказаною господарською операцією здійснювався у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями від 22.04.2019 року №456, від 13.05.2019 року №481, №482, №483.

Також, ТОВ ВЕРНЕР ПРОФІ ГРУП оформлено податкові накладні від 20.03.2019 року №9, від 17.04.2019 року №70, від 22.04.2019 року №72, від 18.04.2019 року №147.

Крім того, між ТОВ «ГРУПА ТЕРМІК» та TOB ВІСМАР М укладено договір поставки 16.05.2019 року №1/16-05-2019. Крім того, до вказаного договору складено специфікацію від 16.05.2019 року №1.

TOB ВІСМАР М виписано рахунок на оплату від 20.05.2019 року №1.

На підтвердження передачі товару у власність ТОВ «ГРУПА ТЕРМІК» , позивачем надано видаткові накладні від 20.05.2019 року №6, від 24.05.2019 року №7, №8 та товарно-транспортні накладні від 20.05.2019 року №В0000006, від 24.05.2019 року №В0000007, №В0000008.

Розрахунок за вказаною господарською операцією здійснювався у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями від 27.05.2019 року №504, від 28.05.2019 року №505, 506, від 29.05.2019 року №511, від 31.05.2019 року №517.

Також, TOB ВІСМАР М оформлено податкові накладні від 20.05.2019 року №5 та від 24.05.2019 року №6.

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Приписами п. 187.1 ст.187 Податкового Кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Згідно з пп. 192.1.2 п. 192.1 ст.192 Податкового Кодексу України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку. Отримувач має право збільшити суму податкового кредиту лише після реєстрації постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Положеннями п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Колегія суддів зазначає, що позивачем надано належним чином оформлені документи, які підтверджують факт реального здійснення господарських операцій ТОВ «ГРУПА ТЕРМІК» з ТОВ ВЕРНЕР ПРОФІ ГРУП та TOB ВІСМАР М .

Судом встановлено, що весь придбаний товар був використаний в подальшому у господарській діяльності позивача на виконання умов договорів підряду з ДП "ХНАТОБ імені М.В. Лисенка" від 05.11.2018 року №08-11/С-18 та від 17.09.2018 року №7-09/С-18.

Щодо доводів відповідача в апеляційній скарзі про відсутність у ТТН конкретної адреси навантаження товару колегія суддів зазначає таке.

Так, відповідно до п.11.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

З оглянутих товарно-транспортних накладних колегією суддів встановлено, що вони відповідають затвердженій формі. Так, у пункті навантаження дійсно зазначено лише місто, у якому відбувалось навантаження, проте у пункті розвантаження зазначено конкретну та повну адресу.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що ТТН підтверджує лише факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Колегія суддів зазначає, що позивачем було надано усі необхідні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з його контрагентами.

При цьому, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Суд зазначає, що Листом Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» зазначено, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Крім того, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб`єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження його розміру.

Таким чином, ймовірне порушення ТОВ ВЕРНЕР ПРОФІ ГРУП та TOB ВІСМАР М податкового законодавства при фактичному здійсненні господарських операцій з позивачем не впливає на обов`язки ТОВ «ГРУПА ТЕРМІК» .

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ «ГРУПА ТЕРМІК» виконані умови для формування податкового кредиту щодо господарських операцій з ТОВ ВЕРНЕР ПРОФІ ГРУП та TOB ВІСМАР М , а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області №00000150517 від 29.01.2020 року винесене всупереч приписів чинного законодавства, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2020 по справі № 520/1913/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Г.Є. Бершов Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко