Ухвала

від 05.08.2020 по справі 461/4918/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

05 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 461/4918/17

провадження № 61-10880ск20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

розглянувши касаційну скаргу Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області на ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 10 жовтня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 липня 2020 року в справі за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

18 липня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії головного державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - Галицький ВДВС міста Львів) Левко Л. Р., в якій просила визнати дії головного державного виконавця щодо винесення постанови від 25 жовтня 2016 року про звільнення майна боржника з-під арешту в межах виконавчого провадження № 44831119 неправомірними, скасувати постанову головного державного виконавця Галицького ВДВС міста Львів Левко Л. Р. від 25 жовтня 2016 року про звільнення майна боржника з-під арешту в межах зазначеного виконавчого провадження і зобов`язати державного виконавця відновити чинність знятих арештів.

Скаргу обґрунтовувала тим, що на виконанні у Галицькому ВДВС міста Львів перебувала ухвала Галицького районного суду міста Львова від 11 вересня 2014 року у справі № 461/10920/14-ц за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ТОВ Квадрос , ТОВ Євген , ПП М-Студія , ТОВ Спільне Українсько-Кіпрське підприємство Лео Порто , ТОВ САМШИТ про стягнення боргу за договором позики, якою в порядку забезпечення позову було накладено арешт на майно ОСОБА_3 , зокрема на житлову будівлю та земельну ділянку на АДРЕСА_1 , а також на автомобіль марки Тойота Ленд Крузер Прадо , державний номерний знак НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 . Постановою державного виконавця від 25 жовтня 2016 року зазначене майно було звільнено з-під арешту на підставі рішення Галицького районного суду міста Львова від 03 жовтня 2016 року у справі № 461/5308/16-ц про зняття заборони на відчуження майна. Вважала дії державного виконавця неправомірними, оскільки зазначене судове рішення було отримане державним виконавцем не від сторони виконавчого провадження і без винесення постанови про відкриття або відновлення виконавчого провадження. Арешт на спірне майно був накладений в порядку виконання ухвали суду про забезпечення позову, тому єдиною підставою для його зняття може бути лише ухвала суду про скасування таких заходів.

Ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 10 жовтня 2019 року, яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного суду від 02 липня 2020 року, скаргу задоволено частково.

Визнано дії головного державного виконавця Галицького ВДВС міста Львів Левко Л. Р. щодо винесення постанови від 25 жовтня 2016 року про звільнення майна боржника з-під арешту в межах ВП № 44831119 неправомірними.

Постанову головного державного виконавця Галицького ВДВС міста Львів Левко Л. Р. від 25 жовтня 2016 року про звільнення майна боржника з-під арешту в межах ВП № 44831119 скасовано.

Зобов`язано державного виконавця Галицького ВДВС міста Львів усунути порушення (поновити порушене право заявника) та прийняти рішення у відповідності до вимог Закону України Про виконавче провадження .

Ухвала суду першої інстанції, з якою погодився суд апеляційної інстанції, мотивована тим, що майно боржника ОСОБА_3 звільнено з-під арешту необґрунтовано, оскільки в рішенні Галицького районного суду міста Львова від 03 жовтня 2016 року у справі № 461/5308/16-ц, скасованому рішенням Апеляційного суду Львівської області від 20 червня 2017 року, не було зазначено про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою цього суду від 11 вересня 2014 року.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Галицького ВДВС міста Львів,в якій заявник просить скасувати ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 10 жовтня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 липня 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не було досліджено наявні в матеріалах справи докази, повно та всебічно не з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

Відповідно до вимог статті 477 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно із статтею 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно з пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України, пунктом 7 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами судочинства є: обов`язковість судового рішення.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення у справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року).

Відповідно до частин першої, третьої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Відповідно до статті 18 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною четвертою статті 59 Закону України Про виконавче провадження (у редакції закону на час винесення оскаржуваної постанови) встановлено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина п`ята статті 59 Закону України Про виконавче провадження ).

Враховуючи, що в рішенні Галицького районного суду міста Львова від 03 жовтня 2016 року у справі № 461/5308/16-ц, скасованому рішенням Апеляційного суду Львівської області від 20 червня 2017 року, не було зазначено про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою цього суду від 11 вересня 2014 року, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що майно боржника ОСОБА_3 звільнено з-під арешту необґрунтовано.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись частинами четвертою, п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області на ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 10 жовтня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 липня 2020 року в справі за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

В. С. Висоцька

І. М. Фаловська