Постанова

від 07.08.2020 по справі 509/4830/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

07 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 509/4830/17

провадження № 61-8203св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Селянське (фермерське) господарство Тритікум ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу голови Селянського (фермерського) господарства Тритікум ОСОБА_2 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2020 року в складі судді Таварткіладзе О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до голови Селянського (фермерського) господарства Тритікум (далі -

СФГ Тритікум ) ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та реєстрації іншого речового права.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки в„– НОМЕР_1 площею 7,8733 га, яка розташована у масиві АДРЕСА_2 , яку позивач використовувала особисто. У червні 2017 року

СФГ Тритікум незаконно зібрало вирощений ОСОБА_1 урожай, тому позивач звернулася до правоохоронних органів, а за вказаним фактом порушено кримінальне провадження.

У подальшому позивач дізналася про існування договору оренди вищевказаної земельної ділянки, який нібито укладений між сторонами

01 лютого 2016 року та зареєстрований у державному реєстрі. Вказувала, що спірний договір оренди вона не підписувала, тому він є недійсним.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просила: визнати недійсним договір оренди землі від 01 лютого 2017 року; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер - 30994276 від 18 серпня 2016 року, та реєстрації іншого речового права, номер запису про інше речове право - 15967789 від 16 серпня 2016 року.

У квітні 2018 року ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги до СФГ Тритікум про визнання договору оренди землі недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та реєстрації іншого речового права.

У січні 2020 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про заміну відповідача з голови СФГ Тритікум ОСОБА_2 на СФГ Тритікум .

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 відповідно до вимог закону подала до суду уточнену позовну заяву, тому згідно з частиною другою статті 51 ЦПК України суд повинен замінити первісного відповідача належним відповідачем.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 лютого 2020 року (в складі судді Козирського Є. С.) замінено неналежного відповідача - голову СФГ Тритікум ОСОБА_2, на належного відповідача - СФГ Тритікум .

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що клопотання позивача про заміну відповідача є обґрунтованим, тому відповідно до вимог частини другої статті 51 ЦПК України підлягає задоволенню.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2020 року апеляційну скаргу голови СФГ Тритікум ОСОБА_2 на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 лютого 2020 року повернуто апелянту.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до вимог

статті 353 ЦПК України ухвала Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 лютого 2020 року оскарженню окремо від рішення суду не підлягає, тому згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі до голова СФГ Тритікум ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу апеляційного суду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що право голови СФГ Тритікум ОСОБА_2 на оскарження ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 лютого 2020 року передбачено пунктом 28 частини першої статті 353 ЦПК України, тому апеляційний суд помилково повернув апеляційну скаргу, не правильно застосувавши указану норму процесуального права.

Суд апеляційної інстанції безпідставно позбавив голову СФГ Тритікум ОСОБА_2 права на оскарження ухвали місцевого суду про заміну відповідача, яка також постановлена з порушенням вимог закону.

Доводи інших учасників справи

ОСОБА_1 подала до суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що ухвала апеляційного суду є законною, підстави для її скасування відсутні.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2020 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

01 липня 2020 року справу передано до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що у грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до голови СФГ Тритікум ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та реєстрації іншого речового права.

У квітні 2018 року ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги до СФГ Тритікум про визнання договору оренди землі недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та реєстрації іншого речового права.

У січні 2020 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про заміну відповідача з голови СФГ Тритікум ОСОБА_2 на СФГ Тритікум .

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 лютого 2020 року замінено неналежного відповідача - голову СФГ Тритікум ОСОБА_2, на належного відповідача - СФГ Тритікум .

У березні 2020 року голова СФГ Тритікум ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 лютого 2020 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2020 року апеляційну скаргу голови СФГ Тритікум ОСОБА_2 на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 лютого 2020 року повернуто апелянту.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частину друга статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення .

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною третьою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. Право на суд , одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (рішення ЄСПЛ у справі Воловік проти України від 06 грудня 2007 року).

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі Дія 97 проти України від 21 жовтня 2010 року).

Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього кодексу.

У постанові від 29 травня 2019 року у справі № 219/10010/17 (провадження № 14-190цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною. Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом.

Отже, перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 353 ЦПК України є вичерпним.

У цьому переліку відсутня ухвала суду першої інстанції щодо заміни неналежного відповідача за клопотанням позивача.

Відповідно до пункту четвертого частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо: скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 51 ЦПК України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Згідно з частиною першою статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Встановлено, що місцевим судом вирішено питання не про заміну відповідача у порядку процесуального правонаступництва (частина перша статті 55 ЦПК України), а про заміну неналежного відповідача у порядку частини другої статті 51 ЦПК України.

Крім того, залучення правонаступника відбувається ухвалою суду за заявою правонаступника або з ініціативи суду на будь-якій стадії судового процесу (частина перша статті 55 ЦПК України), а заміна неналежного відповідача -за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання (частина друга статті 51 ЦПК України), а після спливу зазначених строків виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про заміну неналежного відповідача (частина третя статті 51 ЦПК України).

Установивши, що ухвала місцевого суду постановлена в силу вимог частини другої статті 51 ЦПК України (заміна неналежного відповідача), а не

статті 55 ЦПК України (процесуальне правонаступництво), суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказана ухвала суду першої інстанції про заміну неналежного відповідача - голови СФГ Тритікум ОСОБА_2, на належного відповідача - СФГ Тритікум , не підлягає оскарженню в апеляційному порядку згідно зі статтею 353 ЦПК України та обґрунтовано повернув апеляційну скаргу заявнику відповідно до статті 357 ЦПК України.

Зазначені у касаційній скарзі доводи щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права, зокрема пункту 28 частини першої

статті 353 ЦПК України, не знайшли свого підтвердження, оскільки, заявник помилково ототожнив поняття заміни неналежного відповідача та процесуального правонаступництва.

Відповідно до частини другої статті 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 442/4490/18 (провадження № 14-158цс19).

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України , заява

№ 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження

в апеляційному суді з наданням відповідної правової оцінки всім обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції та не є достатніми для скасування ухвали апеляційного суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу голови Селянського (фермерського) господарства Тритікум ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко