Рішення

від 05.08.2020 по справі 908/1603/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/119/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2020 Справа № 908/1603/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Керуючої компанії "Мрія" (69098, м. Запоріжжя, вул. Полякова, буд. 13-В; код ЄДРПОУ 40413159)

До відповідача : Приватного підприємства "НІЗАМ" (69068, м. Запоріжжя, вул. Кругова, буд. 156; код ЄДРПОУ 25484849)

про стягнення 23107,15 грн.

Без виклику представників

Суть спору:

24.06.2020 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Керуючої компанії "Мрія" до Приватного підприємства "НІЗАМ"" про стягнення заборгованості у розмірі 23 107,15 грн.

24.06.2020 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 25.06.2020 позовну заяву на підставі п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України залишено без руху. Ухвалою від 07.07.2020 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1603/20 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи, присвоєно справі номер провадження 5/119/20. Розгляд справи по суті розпочато 05.08.2020р. У судовому засіданні 05.08.2020р. судом прийнято рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем як співвласником багатоквартирного будинку належним чином не виконано зобов`язання щодо своєчасної оплати наданих послуг на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № 071-У/18 від 01.08.2019, який укладено на підставі рішення загальних зборів співвласників будинку. Додатком №2 до договору визначено вартість послуги, яка становить 6,265 грн. для власників квартир та нежитлових приміщень 1 -го поверху, підвальних та цокольних поверхів. Споживачі зобов`язані оплачувати послугу за ціною та в строки, встановлені умовами Договору (п.п.3.2.4 договору). При цьому строк оплати встановлено п.2.3. договору - плата вноситься Споживачами щомісячно, не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Відповідач є власником нежитлового приміщення підвалу та першого поверху (літ.А-9) загальною площею 335,3 кв.м. Жодних претензій з боку відповідача щодо якості та кількості фактично отриманих послуг від відповідача не надходило. Позивач належним чином виконував свої зобов`язання за договором, а Відповідач зі свого боку зобов`язання з оплати отриманих послуг не виконував, що призвело до виникнення заборгованості з оплати послуг з управління багатоквартирним будинком за період з серпня 2019 року по червень 2020 року включно в розмірі 23107,15 гривень, яку Позивач просить стягнути з Відповідача. Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на ст.ст. 1,5,8,9 Закону України Про житлово-комунальні послуги , ст.ст. 525, 526, 360 Цивільного кодексу України, ст.ст.7,11,12 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку .

Відповідач відзиву на позовну заяву в установлений судом строк не представив. Клопотань про відкладення розгляду скарги на адресу суду не надходило. Про час слухання справи повідомлявся у встановленому порядку шляхом направлення на його юридичну адресу (69068, м. Запоріжжя, вул. Кругова, буд. 156) ухвали від 07.07.2020р. про відкриття провадження у справі, яка повернулася до суду з відміткою поштової установи "Адресат відсутній за вказаною адресою".

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце призначеного судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в матеріалах справи документами.

Дослідивши надані до матеріалів справи докази суд встановив наступне.

01 серпня 2019 року між співвласниками багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: вул. Кругова, 156 в м. Запоріжжя (відповідач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Мрія" (позивач, управитель) було укладено договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № 071-У/18, яким зокрема визначено наступне:

1.1. Управитель зобов`язується надавати Споживачам послугу з управління багатоквартирним будинком який розташований за адресою м. Запоріжжя , вул. Кругова, 156 (надалі - Будинок), а Споживачі зобов`язуються своєчасно оплачувати послугу у строки та на умовах, передбачених цим Договором.

1.2. Послуга з управління багатоквартирним будинком (надалі - Послуга) включає в себе утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території, зокрема прибирання прибудинкової території, прибирання сходових клітин, прибирання підвалу, технічних поверхів та покрівлі, технічне обслуговування ліфтів (у разі їх наявності), технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем, дератизація, дезінсекція, обслуговування димових та вентиляційних каналів, технічне обслуговування мереж електропостачання та електрообладнання, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем (у разі їх наявності); купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових газових мереж; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; винагорода управителю.

2.3. Плата за Послугу нараховується Управителем та вноситься на його банківський рахунок Споживачами щомісяця, не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

3.2. Споживач зобов`язаний:

3.2.4 оплачувати надану Послугу за ціною та у строки, встановленими цим Договором;

3.4. Управитель зобов`язаний:

3.4.6. надавати щомісячно рахунки на оплату Послуги з управління багатоквартирним будинком;

5.4. Послуга за цим Договором, вважається наданою Управителем в повному об`ємі і належної якості та прийнятими Споживачами у повному об`ємі і належної якості, якщо Уповноважений представник Споживачів протягом 10 календарних днів що передує даті вказаної у п.2.3.Договору не заявив обґрунтовані, письмові претензії щодо якості та об`єму конкретних робіт, що свідчить про належне виконання Послуги та робіт за цим Договором.

Згідно умов Договору, він набрав чинності з моменту його підписання строком на два року, але договір вважається продовженим на наступний однорічний строк, якщо за один місяць до закінчення строку дії жодна зі сторін не повідомить письмово іншу сторону про відмову від договору (п.п.7.1, 7.2. Договору).

Договір підписаний з боку Позивача - Генеральним директором Калояном А.В., з боку Споживача - співвласниками багатоквартирного будинку №156 по вул. Круговій, від імені яких діє Величко Олександр Володимирович.

Як свідчить витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 09.04.2019р. Приватне підприємство "Нізам" є власником нежитлового приміщення підвалу та першого поверху літ.А-9 загальною площею 335,3 кв.м, що розташоване за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вулиця Кругова, будинок 156 , приміщення 55 на підставі договору купівлі-продажу 2344, від 19.10.2006.

Тобто відповідач є співвласником багатоквартирного будинку за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вулиця Кругова, будинок 156, та на нього розповсюджується обов`язок оплачувати надані позивачем за договором № 071-У/18послуги.

Разом з тим судом встановлено, що на підтвердження факту надання Відповідачу послуг з серпня 2019 року по червень 2020 року включно на суму 23107,15 грн. Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, а саме первинних документів (рахунків на оплату, актів приймання-передачі наданих послуг тощо). При цьому Позивач посилається лише на перелік складових послуги та періодичність її надання, які визначені Додатком №1 до Договору, а також на Додаток №2 до договору, яким визначено вартість послуги, яка становить 6,265 грн. за 1 кв.м. для власників квартир та нежитлових приміщень 1 -го поверху, підвальних та цокольних поверхів.

Відповідач доказів оплати вказаної суми суду не представив.

Доказів направлення вимоги або претензії на адресу відповідача з пропозицією сплатити заборгованість по оплаті за послуги управління будинком Позивач суду також не надав.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості по оплаті послуг з управління багатоквартирним будинком в примусовому порядку.

Аналіз норм чинного законодавства та наданих матеріалів дозволяє суду дійти висновку, що правовідносини сторін врегульовані договором про надання послуг.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено Договором. Зазначені положення можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Як передбачено ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому Законом України "Про житлово-комунальні послуги" визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Ст. 1 цього Закону передбачено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом. Виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Виробник - суб`єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги. Власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов`язаний сплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Так, статтею 9 Закону України Про житлово-комунальні послуги порядок оплати житлово-комунальних послуг та встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

У п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву кореспондує визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Хоч у частині першій статті 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із наведеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними . Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.03.2018 р. у справі № 910/15085/16 ).

У відповідача, як співвласника багатоквартирного будинку № 156 по вул. Круговій у м. Запоріжжі може виникати обов`язок зі сплати, однак лише за фактично отримані житлово-комунальні послуги.

Статтею 360 Цивільного кодексу України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів) а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Приймаючи рішення суд враховує, що постановою Судових палат у цивільних і господарських справах Верховного Суду України від 20.04.2016 р. у справі № 6-2951цс15 з метою усунення неоднаковості застосування судами норм матеріального права наголошено на обґрунтованості стягнення заборгованості за надані комунальні послуги навіть за відсутності укладеного договору в силу п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", згідно з якою встановлено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними. Таким чином, встановивши, що Позивачем надавалися житлово-комунальні послуги та виставлялися відповідні рахунки на їх оплату, суди дійшли законних висновків про наявність у Відповідача оплатити отримані послуги.

Таким чином, суд приходить до висновку, що згідно із зазначеними нормами законодавства споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Оцінюючи подані Позивачем докази на підтвердження фактичного надання Відповідачу послуг з управління будинком суд констатує, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів самого факту надання Позивачем послуг відповідачу - не надано ані рахунків на оплату згідно п. 3.4.6 Договору, ані актів приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг), та доказів їх направлення на адресу Відповідача. В розрахунку суми позову Позивач лише щомісячно з серпня 2019р. по червень 2020р. включно нарахував по 2100,65 грн. на загальну суму 23107,15 грн.

При цьому умови п. 5.4 Договору Відповідач був позбавлений можливості виконати, оскільки сам Позивач не виконав вказаний у п. 3.4.6 Договору свій обов`язок надіслання рахунків Відповідачу.

Наявність в Додатках №1 та № 2 до Договору переліку складових послуги з управління та Кошторису витрат на управління будинком не скасовують вказаний у п. 3.4.6 обов`язок Позивача направити Відповідачу рахунок на оплату наданих послуг, а також довести належними та допустимими доказами в порядку визначеному ГПК України обставини, які входять до предмету доказування у цій справі, а саме факт надання Відповідачу послуг з управління будинком у спірному періоді.

Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Руїс Торіха проти Іспанії").

З огляду на викладене, враховуючи основні засади судочинства, в тому числі але не виключно принципи верховенства права, змагальності сторін, диспозитивності та пропорційності, а також необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами обох сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості в розмірі 23107,15 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати, в тому числі по сплаті судового збору у розмірі 2102 грн., покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 202, 219, 231, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.