Рішення

від 05.08.2020 по справі 908/1064/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/73/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2020 Справа № 908/1064/20

м. Запоріжжя Запорізької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Стілсервіс , (04119, м. Київ, вул. Якіра (Деревлянська), буд. 10-А, оф. 13), представник адвокат Михайлик Світлана Ігорівна, (0121, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 14/24)

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна , (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 81)

про стягнення 858394 грн. 40 коп. основного боргу, 16817 грн. 82 коп. 3 % річних, 19541 грн. 22 коп. інфляційних втрат

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Колєсніковій Н.О.

За участю представників сторін:

від позивача - Михайлик С.І, на підставі ордеру на надання правової допомоги серії ДН № 115066 від 16.03.2020;

від відповідача - Білик О.В., на підставі довіреності № 9 від 20.01.2020, (адвокат);

27.04.2020 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Стілсервіс , м. Київ до Приватного акціонерного товариства Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна , м. Запоріжжя про стягнення 1793413,10 грн. основного боргу за договором № 11170135 від 20.03.2017, 6418,68 грн. 3 % річних, 2240,17 грн. інфляційних втрат, а всього 1802071,95 грн. заборгованості.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2020 справу № 908/1064/20 за вище вказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1064/20, справі присвоєно номер провадження справи 4/73/20, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.05.2020.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.05.2020, враховуючи, що постановою Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 11.03.2020 № 211 (з подальшими змінами) на усій території України установлено карантин, із запровадженням відповідних заборонюючих та обмежувальних карантинних заходів, з огляду на приписи Закону України № 540-IX від 30.30.2020 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) , підготовче засідання відкладалося до 02.07.2020. В подальшому підготовче засідання відкладалося також до 20.07.2020, про що постановлено відповідну ухвалу суду по справі від 02.07.2020.

В судовому засіданні 20.07.2020 судом ухвалено закрити підготовче провадження у справі № 908/1064/20 та призначити справу до розгляду по суті в судовому засіданні 20.07.2020 о 09:19 годині, про що зазначено в протоколі судового засідання.

В судовому засіданні оголошувалася перерва до 05.08.2020, про що постановлено відповідну ухвалу суду по справі від 20.07.2020.

В судовому засіданні 05.08.2020 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та долучених судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 05.08.2020 судом розглянуті і вирішені по суті зменшені позовні вимоги, які прийняті до розгляду ухвалою суду по справі від 20.07.2020, про стягнення з Приватного акціонерного товариства Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна , м. Запоріжжя 858394,40 грн. основного боргу за договором № 11170135 від 20.03.2017, 16817,82 грн. 3 % річних, 19541,22 грн. інфляційних втрат, а всього 894753,44 грн. заборгованості.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 11, 509, 526, 610, 625, 629, ЦК України, ст., ст. 173, 193, ГК України та умови договору № 11170135 від 20.03.2017. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що сторонами у справі укладено договір № 11170135 від 20.03.2017, за умовами якого позивач зобов`язався продати, а відповідач прийняти та оплатити метали чорні вторинні (брухт), зазначені в специфікації (додаток № 1). За умовами договору ціна на брухт та умови поставки визначаються в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору та не підлягають перегляду в односторонньому порядку. На виконання умов договору № 11170135 від 20.03.2017 позивачем та відповідачем оформлені і підписані специфікація № 21 на поставку продукції на загальну суму 1137805,90 грн., специфікація № 22 на поставку продукції на загальну суму 280021,20 грн. і специфікація № 23 на поставку продукції на загальну суму 858394,50 грн. Як зазначає позивач, обумовлена договором та специфікаціями до нього №, № 21, 22 і 23 продукція була поставлена відповідачу в повному обсязі, що підтверджується відповідними видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та актами приймання, згідно яких продукція прийнята відповідачем в повному обсязі, без заперечень і зауважень щодо якості, кількості тощо. Згідно з п. 3.2 договору сторони визначили, що датою поставки (переходу права власності) вважається дата виписки актів приймання. Порядок оплати продукції визначений в п. 3.1 договору та передбачає здійснення оплати протягом тридцяти або шістдесяти календарних днів від дати поставки продукції в залежності від підвидів брухту. Відповідач в порушення умов договору та положень чинного законодавства не виконав свої зобов`язання щодо повної і своєчасної оплати отриманої продукції, сплативши на користь позивача грошові кошти за отриману продукцію частково в сумі 1414827,20 грн. Отже, заборгованість відповідача за договором № 11170135 від 20.03.2017 станом на час вирішення справи судом становить 858394,40 грн. У зв`язку із порушенням відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати отриманої продукції позивачем на підставі вимог чинного законодавства нараховані відповідачу 3 % річних в розмірі 16817,82 грн. і інфляційні втрати в розмірі 19541,22 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на його користь 858394,40 грн. основного боргу за поставлену продукцію, 16817,82 грн. 3 % річних і 19541,22 грн. втрат від інфляції. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та витрати на правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначив, що між сторонами дійсно укладений договір № 11170135 від 20.03.2017, за умовами якого позивач зобов`язався продати, а відповідач прийняти та оплатити метали чорні вторинні (брухт), зазначені в специфікації (додаток № 1) за ціною та на умовах, які визначаються в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору. До договору № 11170135 від 20.03.2017 сторонами оформлені і підписані специфікація № 21 на поставку продукції на загальну суму 1137805,90 грн., специфікація № 22 на поставку продукції на загальну суму 280021,20 грн. і специфікація № 23 на поставку продукції на загальну суму 858394,50 грн. Відповідач також не заперечує, що на виконання умов договору та погоджених специфікацій №, № 21, 22 і 23 ним отримана від позивача відповідна продукція на обумовлені у цих специфікаціях суми. В п. 3.1 договору сторони погодили, що розрахунок за поставлену продукцію здійснюється протягом тридцяти або шістдесяти календарних днів від дати поставки продукції в залежності від підвидів брухту. Відповідач не заперечує, що розрахунки за договором № 11170135 від 20.03.2017 ним здійснювалися з порушенням умов, визначених договором, та не в повному обсязі. Враховуючи умови договору щодо порядку оплати поставленої продукції та приписи ст., ст. 253, 254 ЦК України, відповідач вказує, що позивачем неправильно виконані розрахунки річних відсотків та інфляційних нарахувань, а саме: неправильно визначена кількість днів прострочення в періодах нарахування, в періоди нарахування позивачем безпідставно включені дати здійснення оплат. Крім того, відповідач просить суд врахувати, що відповідно до ст.29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 постановою Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 11.03.2020 № 211 (з подальшими змінами) на усій території України установлено карантин, який наразі триває, із запровадженням відповідних заборонюючих та обмежувальних карантинних заходів. Установлення з 12.03.2020 на всій території України карантину внесло корективи у ведення господарської діяльності відповідача та його контрагентів, що призвело до зменшення обсягів реалізації продукції споживачам металургійної продукції. Не зважаючи на вказані обставини відповідач намагався виконувати свої договірні зобов`язання перед позивачем та здійснював часткові платежі за договором. Наведене, на думку відповідача, свідчить про те, що ним вживаються всі залежні від нього заходи щодо належного виконання своїх договірних зобов`язань, та є підставою для застосування у даному випадку приписів ст. 614 ЦК України щодо визнання відсутності підстав для притягнення відповідача до відповідальності. На підставі зазначеного, відповідач просить суд в позові відмовити повністю. Також відповідач заперечує проти заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн., оскільки вважає її неспівмірною щодо складності даної справи, а також занадто завищеною з огляду на обсяги наданої адвокатом правової допомоги, змісту цієї допомоги, а також відсутності належного обґрунтування часу, витраченого адвокатом на надання позивачу кожного виду правничої допомоги та його доцільності.

Позивач на підставі ст. 166 ГПК України надав відповідь на відзив, в якій, зокрема зазначив, що твердження відповідача про відсутність підстав для притягнення його до відповідальності у вигляді стягнення річних відсотків та інфляційних нарахувань, оскільки відсутня його вина, є безпідставним і необґрунтованим. Так, відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Згідно зі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Таким чином, приймаючи до уваги положення ст., ст. 218, 263 ЦК України щодо визначення непереборної сили (форс-мажорної обставини), відповідач не надав доказів відсутності своєї вини у порушенні зобов`язання з оплати товару, поставленого позивачем. Посилання відповідачем на карантин як на підставу для звільнення від відповідальності, не може бути враховано судом, оскільки відповідач не скористався своїм правом, щодо відстрочення виконання зобов`язання у зв`язку з форс-мажором відповідно до п. 10.1 договору та не надав сертифікат ТПП України на підтвердження виникнення обставин непереборної сили. При цьому, позивач просить суд врахувати, що діяльність відповідача не обмежувалась на час карантину, а відсутність коштів не може бути підставою для звільнення від відповідальності. Більш того, зобов`язання зі сплати коштів за специфікаціями №, № 21 і 22 виникли до введення карантинних обмежень, а зобов`язання за специфікацією № 23 досі не виконано.

Розглянувши зібрані у справі письмові докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ

20.03.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю Стілсервіс , (Постачальник, позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна , (Покупець) укладено Договір № 11170135 (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується продати, а Покупець прийняти та оплатити метали чорні вторинні (брухт), зазначені в специфікації (додаток № 1). ( п. 1.1)

Відповідно до вимог Закону України Про акціонерні товариства змінено тип товариства з Публічного акціонерного товариства Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна на Приватне акціонерне товариство Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна (відповідач у справі), яке є правонаступником всіх прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна , про що зазначено в Статуті Підприємства.

У зв`язку із зазначеними змінами 14.06.2017 сторонами укладена Додаткова угода № 1 до Договору відповідного змісту.

За змістом п., п. 8.1, 8.2 Договір набуває чинності з 20.03.2017 і діє в частині поставок продукції до 31.12.2017. У випадку, якщо у сторін на момент закінчення терміну дії Договору залишаються невиконаними договірні зобов`язання і не задоволені законні вимоги, дія Договору продовжується до повного виконання таких зобов`язань і законних вимог. Якщо за 30 календарних днів до припинення терміну дії Договору жодна з сторін у письмовій формі не повідомить іншу про його розірвання, термін дії Договору автоматично подовжується на кожний наступний рік.

Сторонами доказів розірвання Договору суду не надано.

Умовами п. 2.2 Договору визначено, що ціна брухту і умови поставки встановлюються у специфікаціях (додаток № 1), які є невід`ємною частиною Договору і не підлягають перегляду в односторонньому порядку.

В пункті 2.7 Договору сторонами погоджено, що сума Договору становить орієнтовно 100000000,00 грн. без ПДВ Остаточна сума договору визначається сумою вартості всіх специфікацій. Сума за Договором не може перевищувати 100000000,00 грн. без ПДВ

Згідно з п. 3.2 Договору датою поставки (переходу права власності) вважається дата виписки актів приймання.

В пункті 3.1 Договору встановлено, що оплата за легований брухт підвидів 326, 319, 328, 331, 12Х18Н9(У) здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки брухту на підприємство Покупця шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата за інший брухт здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки брухту на підприємство Покупця шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. За погодженням сторін допускається передплата за узгоджену партію брухту.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору № 11170135 від 20.03.2017 сторонами у справі оформлена і підписана Специфікація № 21 на поставку позивачем відповідачу продукції на загальну суму 1134805,90 грн., на умовах: DAP, склад Покупця, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 18, згідно Інкотермс 2010, в тому числі наступних видів:

- вид № 4/326 (3Б26) на суму 873705,00 грн.;

- вид № 4 (3а) на суму 1547,00 грн.;

- вид № 4/Х20Н80 (3гр. 192) на суму 259553,90 грн.

Поставка продукції за Специфікацією № 21 відбулася на підставі видаткової накладної № 88 від 20.12.2019 на суму 429808,50 грн. за актом приймання № 6647/19 від 20.12.2019 та видаткової накладної № 89 від 20.12.2019 на суму 704997,40 грн. за актом приймання № 6651/19 від 26.12.2019. Також факт поставки цієї партії продукції підтверджується товарно-транспортними накладними № 2012-1 і № 2012-2 від 20.12.2019. На оплату продукції поставленої за видатковими накладними № 88 і № 89 від 20.12.2019 позивачем відповідачу виставлені відповідні рахунки-фактури № 5200269163 і № 5200269641 від 20.12.2019.

Також сторонами оформлена і підписана Специфікація № 22 на поставку позивачем відповідачу продукції на загальну суму 280021,20 грн., на умовах: DAP, склад Покупця, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 18, згідно Інкотермс 2010, в тому числі наступних видів:

- вид № 4/326 (3Б26) на суму 29975,00 грн.;

- вид № 503/326(16Б26) на суму 228112,50 грн.;

- вид № 4/331 (3Б55) на суму 18513,00 грн.;

- вид № 503 (16А) на суму 3049,20 грн.;

- вид № 4/310(3Б10) на суму 371,50 грн.

Поставка продукції за Специфікацією № 22 відбулася на підставі видаткової накладної № 1 від 23.01.2020 на суму 280021,20 грн. за актом приймання № 174/20 від 28.01.2020. Також факт поставки цієї партії продукції підтверджується товарно-транспортною накладною № 23 від 23.01.2020. На оплату продукції поставленої за видатковою накладною № 1 від 23.01.2020 позивачем відповідачу виставлений рахунок-фактура № 5200270948 від 23.01.2020.

Крім того, сторонами оформлена і підписана Специфікація № 23 на поставку позивачем відповідачу продукції на загальну суму 858394,50 грн., на умовах: DAP, склад Покупця, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 18, згідно Інкотермс 2010, в тому числі наступних видів:

- вид № 500/326(5Б26) на суму 858394,50 грн.

Поставка продукції за Специфікацією № 23 відбулася на підставі видаткової накладної № 4 від 24.02.2020 на суму 858394,50 грн. за актами приймання № 662/20 і № 666/20 від 25.02.2020. Також факт поставки цієї партії продукції підтверджується товарно-транспортними накладними № 24 і № 24янв від 24.02.2020. На оплату продукції поставленої за видатковою накладною № 4 від 24.02.2020 позивачем відповідачу виставлений рахунок-фактура № 5200272793 від 24.02.2020.

Зазначені вище видаткові накладні підписані уповноваженими особами з боку Постачальника і Покупця та скріплені печатками обох підприємств.

Відповідач факт отримання від позивача продукції за вище вказаними Специфікаціями №, № 21, 22 і 23 до Договору № 11170135 від 20.03.2017 на загальну суму 2273221,60 грн. не заперечив.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу продукції згідно умов Договору № 11170135 від 20.03.2017 та Специфікаціями №, № 21, 22 і 23 до нього на суму 2273221,60 грн. є доведеним.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару . Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Виходячи зі змісту Договору № 11170135 від 20.03.2017, зокрема пунктів 3.1 і 3.2 Договору, порядок розрахунків за Договором передбачає здійснення оплати протягом тридцяти або шістдесяти календарних днів від дати поставки продукції в залежності від підвидів брухту, при цьому датою поставки є дата виписки актів приймання.

Отже, з моменту поставки позивачем відповідачу обумовленої Договором продукції (дати виписки відповідних актів приймання за Специфікаціями №, № 21, 22 і 23), враховуючи кожний окремий вид продукції (брухту), що поставлялася за вказаними Специфікаціями, та встановлений п. 3.1 Договору строк оплати, кінцевим терміном сплати за поставлену продукцію є:

- по специфікації № 21 (дата поставки 20.12.2019) на суму 429035,00 грн. - 20.01.2020 /строк оплати 30 календарних днів з дати поставки/;

- по специфікації № 21 (дата поставки 20.12.2019) на суму 773,50 грн. - 18.02.2020 /строк оплати 60 календарних днів з дати поставки/;

- по специфікації № 21 (дата поставки 26.12.2019) на суму 444670,00 грн. - 27.01.2020 /строк оплати 30 календарних днів з дати поставки/;

- по специфікації № 21 (дата поставки 26.12.2019) на суму 260327,40 грн. - 24.02.2020 /строк оплати 60 календарних днів з дати поставки/;

- по специфікації № 22 (дата поставки 28.01.2020) на суму 276600,50 грн. - 27.02.2020 /строк оплати 30 календарних днів з дати поставки/;

- по специфікації № 22 (дата поставки 28.01.2020) на суму 3420,70 грн. - 30.03.2020 /строк оплати 60 календарних днів з дати поставки/;

- по специфікації № 23 (дата поставки 25.02.2020) на суму 858394,50 грн. - 26.03.2020 /строк оплати 30 календарних днів з дати поставки/.

При цьому, суд вважає за необхідне зауважити, що при визначені кінцевих термінів оплати за поставлену продукцію у даному випадку судом враховані положення ч. 5 ст. 254 ЦК України, відповідно до яких якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, сторонами чітко визначений строк оплати отриманої за Договором продукції.

Як вже зазначалося раніше за текстом рішення, за загальним правилом (ч. 1 ст. 692 ЦК України) оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

За приписами частини 2 статті 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обов`язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Однак сторони можуть відійти від цього положення, застосувавши розстрочення платежу (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

У випадку, якщо договором купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.

Якщо покупець не виконує свого обов`язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати (ч. 3 ст. 692 ЦК України).

Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата отриманої продукції у передбачені строки та в повному обсязі не здійснена, всього відповідачем на користь позивача перераховано 1414827,20 грн. за продукції, поставлену по Договору за Специфікаціями №, № 21, 22 і 23.

За таких обставин, матеріалами справи доведено, що відповідач в порушення вимог ст. 692 ЦК України не виконав умови Договору поставки № 11170135 від 20.03.2017 в частині оплати поставленої продукції, своєчасно та в повному обсязі не сплатив кошти за отриману продукцію, що призвело до невиконання грошового зобов`язання і виникнення боргу за поставлену продукцію в сумі 858394,40 грн., тобто на час вирішення судом спору у цій справі заборгованість (основний борг) відповідача перед позивачем за Договором № 11170135 від 20.03.2017 становить 858394,40 грн.

За змістом положень статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення наведено й у статтях 525 , 526 ЦК України.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення заборгованості в повному обсязі суду не надав.

З урахуванням викладеного, оскільки заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 858394,40 грн. за поставлену позивачем продукцію станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача 858394,40 грн. основного боргу підлягає задоволенню судом.

Позивачем заявлено також вимоги про стягнення з відповідача 16817,82 грн. 3 % річних і 19541,22 грн. втрат від інфляції, стосовно яких суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до змісту ст., ст. 610-612 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати продукції, поставленої за Договором № 11170135 від 20.03.2017, вимоги про стягнення з нього 3 % річних та інфляційних втрат заявлено позивачем обґрунтовано.

При цьому судом відхиляються як безпідставні і необґрунтовані доводи відповідача стосовно застосування до спірних правовідносин положень ст. 614 ЦК України, а саме щодо визнання відсутності підстав для притягнення відповідача до відповідальності у зв`язку із запровадженням постановою Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 11.03.2020 № 211 (з подальшими змінами) на усій території України карантину з відповідними заборонюючими та обмежувальними карантинними заходами. Такий висновок ґрунтується на нступному.

Умовами Договору, зокрема пункту 10.1, сторони передбачили, що у разі виникнення форс-мажорних обставин (пожежа, стихійне лихо, аварія, військові дії будь-якого характеру, страйки, акти органів влади та місцевого самоврядування і т.д.) терміни виконання зобов`язань за Договором продовжуються на час дії цих обставин. При цьому сторони можуть відмовитися від виконання зобов`язань частково або повністю без подальшої відповідальності. Факт форс-мажорних обставин повинен підтверджуватися відповідним органом Торгово-промислової Палати України.

В даному випадку суд вважає цілком доречними заперечення позивача, що відповідач не скористався своїм правом щодо відстрочення виконання зобов`язання у зв`язку з форс-мажором відповідно до п. 10.1 Договору та не надав сертифікат Торгово-промислової Палати України на підтвердження виникнення обставин непереборної сили.

Частина 2 статті 617 ЦК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

З приводу посилань відповідача на норми Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби COVID-19 від 17.03.2020 № 530-ІХ та віднесення установленого з 12.03.2020 на всій території України карантину до форс-мажорних обставин суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України Про торгово-промислові палати від 02.12.1997 № 671/97-ВР торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: ….. введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України … (ч. 2 ст. 14-1 ст. 14 Закону України Про торгово-промислові палати в редакції Закону України від 17.03.2020 № 530-ІХ).

Разом з тим, відповідачем до матеріалів справи не наданий сертифікат (чи інший документ) Торгово-промислової палати України чи уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат, який би засвідчував факт наявності форс-мажорних обставин (введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України) за відповідним зверненням ПрАТ Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна .

Суд також зазначає, що посилання відповідача на введення на території України карантинних заходів, як на підставу для звільнення його від відповідальності за невиконання зобов`язань за Договором № 11170135 від 20.03.2017, є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі (ТОВ Стілсервіс ) також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому заборгованості за Договором та трьох відсотків річних і інфляційних нарахувань як способу захисту його майнових прав, передбаченого законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство розрахунок 3 % річних, наданий позивачем, та встановлено, що цей розрахунок позивачем виконаний не правильно, оскільки в періоди нарахування річних відсотків позивачем безпідставно включені дати здійснення відповідачем часткових оплат,а, відтак, неправильно визначена кількість днів прострочення виконання зобов`язань.

У зв`язку із цим, заперечення відповідача проти наведеного позивачем розрахунку 3 % річних, викладені у відзиві на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив, судом визнані обґрунтованими і враховані при вирішені даного спору.

За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача 3 % річних заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню частково в розмірі 16696,21 грн. В іншій частині вимог про стягнення 3 % річних в задоволені позову відмовляється.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, та встановлено, що цей розрахунок позивачем виконаний неправильно.

Зокрема, за Специфікацією № 21 щодо оплати продукції, поставленої 20.12.2019 зі строком оплати 30 календарних днів з моменту поставки, позивачем не дотримано вимог вищенаведеного законодавства щодо нарахування інфляційних втрат, у зв`язку із чим стягненню з відповідача підлягає більша сума інфляційних втрат, ніж заявлена позивачем.

Проте, у відповідності до приписів ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасником справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат за Специфікацією № 21 щодо оплати продукції, поставленої 20.12.2019 зі строком оплати 30 календарних днів з моменту поставки, задовольняються судом в заявленому позивачем розмірі.

В іншій частині при розрахунку інфляційних втрат позивачем не правильно враховані часткові оплати відповідача, а, відтак, неправильно визначені періоди нарахування з урахуванням вимог законодавства щодо нарахування інфляційних втрат.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню частково в розмірі 19521,89 грн. В іншій частині вимог про стягнення 3 % річних в задоволені позову відмовляється.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов, частково не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, а частково враховані судом при вирішенні даного спору.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача на користь позивача 858394,40 грн. основного боргу, 16696,21 грн. 3 % річних і 19521,89 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовляється.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Позивачем згідно з платіжним дорученням № 125 від 22.04.2020 при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 27031,08 грн.

Згідно з п.1 ч. 1, ч., ч. 2, 3 статті 7 Закону України Про судовий збір в разі зменшення розміру позовних вимог, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми. Сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи клопотання позивача про повернення переплаченої суми судового збору, суд вважає наявними підставі для повернення позивачу з Державного бюджету України за відповідною ухвалою суду суми судового збору в розмірі 13609,78 грн. в порядку ст. 7 Закону України Про судовий збір у зв`язку із зменшенням позовних вимог.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн., то з цього приводу суд зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч., ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката суд має виходити також з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Частиною 4 ст. 129 ГПК України унормовано, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн. позивачем додано до матеріалів справи належним чином посвідчені копії наступних документів: Договору про надання правової допомоги б/н від 17.10.2018, укладеного між Адвокатським об`єднанням Курчин і Партнери в особі в.о. Голови об`єднання Потей І.Д. та ТОВ Стілсервіс , з Додатковою угодою № 2 від 31.03.2020 до нього; Акту прийняття-передачі виконаних послуг б/н від 21.04.2020; рахунку-фактури № СФ-0000003 від 31.03.2020 на оплату юридичних послуг на суму 15000,00 грн.; платіжного доручення № 121 від 01.04.2020 на суму 15000,00 грн., яке свідчать про оплату ТОВ Стілсервіс 15000,00 грн. грошових Адвокатському об`єднанню Курчин і Партнери ; Детального опису робіт (послуг), наданих адвокатом Михайлик С.І. відповідно до Договору про надання правової допомоги б/н від 17.10.2018 та Додаткової угоди № 2 від 31.03.2020.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивач довів належними та допустимими доказами понесення ним судових витрат на правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.

Дослідивши зміст наданої Адвокатом професійної правничої допомоги, про яку зазначено в Акті прийняття-передачі виконаних послуг б/н від 21.04.2020, а також Детальний опис робіт (послуг), наданих адвокатом Михайлик С.І. відповідно до Договору про надання правової допомоги б/н від 17.10.2018 та Додаткової угоди № 2 від 31.03.2020, суд вважає, що такий зміст наданої правничої допомоги відповідає умовам Договору про надання правової допомоги б/н від 17.10.2018 та Додаткової угоди № 2 від 31.03.2020, а час, витрачений на складання та подання цих документів, є обґрунтованим, оскільки виходячи із конкретних обставин справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.

Приймаючи до уваги предмет, категорію та складність спору між сторонами, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав, кількість процесуальних документів, складених адвокатом Михайлик С.І., які наявні в матеріалах справи, а також кількість судових засідань, в яких приймала участь адвокат Михайлик С.І. (в тому числі судових засідань, проведених в режимі відеоконференції), суд дійшов висновку, що розмір адвокатських витрат, який є співрозмірним категорії спору та наданому об`єму адвокатських послуг, становить 10000,00 грн.

За таких обставин, суд вважає наявними підстави для покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. В іншій частині витрати на професійну правничу допомогу покладаються на позивача.

Керуючись ст., ст. 123, 129, 130, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Стілсервіс , м. Київ до Приватного акціонерного товариства Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна , м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за договором № 11170135 від 20.03.2017 задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна , (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 81, ідентифікаційний код юридичної особи 00186536) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Стілсервіс , (04119, м. Київ, вул. Якіра (Деревлянська), буд. 10-А, оф. 13, ідентифікаційний код юридичної особи 39445402) 858394 (вісімсот п`ятдесят вісім тисяч триста дев`яносто чотири) грн. 40 коп. основного боргу, 16696 (шістнадцять тисяч шістсот дев`яносто шість) грн. 21 коп. 3 % річних, 19521 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот двадцять одну) грн. 89 коп. інфляційних втрат, 13419 (тринадцять тисяч чотириста дев`ятнадцять) грн. 18 коп. судового збору та 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Стілсервіс , (04119, м. Київ, вул. Якіра (Деревлянська), буд. 10-А, оф. 13, ідентифікаційний код юридичної особи 39445402) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 13609,78 грн. у зв`язку із зменшенням позовних вимог.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України 10 серпня 2020 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.