Рішення

від 10.08.2020 по справі 910/6688/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2020Справа № 910/6688/20 Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Приватного підприємства "Легенда Плюс"

до Державного підприємства "Завод 410 ЦА"

про стягнення 105 562,22 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства "Легенда-Плюс" до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про стягнення 105 562,22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу (поставки) № УМТЗ-19-144/5 від 15.05.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2020 № 910/6688/20 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

05.06.2020 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.

Відповідно до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 10.06.2020 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за №0105473338331 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03151, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 94. Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 15.06.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення за №0105473338331. Відповідач письмового відзиву на позов не надав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд справи судом, у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

15.05.2019 між Приватним підприємством №Легенда Плюс (продавець) та державним підприємством "Завод 410- ЦА" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № УМТЗ-19-144/5.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до п.1.1 договору продавець зобов`язується протягом строку дії договору поставити покупцю товари, зазначені в Специфікаціях які є невід`ємною частиною договору.

Найменування товару: герметик Код ДК 021:2015-39812500-2. (п.1.2 договору).

Згідно з п.3.1 договору загальна сума цього договору на момент його укладення складає 194 400 грн.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2020 року, а в частині виконання зобов`язань - до повного виконання їх сторонами (п.10.1 договору).

Право власності на товар, а також ризики випадкової втрати або пошкодження товару переходить від продавця до покупця в момент передачі товару на склад покупця з підписанням відповідних супровідних документів та проходження вхідного контролю на складі покупця, якщо не передбачено інше (п.5.6 договору).

В пунктах 5.1, 5.2 та 5.3 договору зазначено, що строк, місце та умови поставки товарів буде вказано в кожній специфікації окремо.

Відповідно до специфікації №1 до договору № УМТЗ-19-144/5 від 15.0852019 (додаток №1) сторонами визначено:

Найменування: герметик ВИТЕФ-1НТ (тіоколовий) ТУ 38.1051291-84, кількість - 200 кг, герметик У-30МЕС -5НТ (тіоколовий ) ТУ 38.605462-91, кількість - 250кг,.

Сума по специфікації №1 становить 194 400 грн. в тому числі ПДВ 20%: 32 400 грн.

Умови оплати: 100% після поставки товару та перевірки якості всієї партії товару з відтермінуванням платежу до 14 календарних днів.

Місце та умови поставки: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 94 за рахунок продавця.

Строк поставки: 5 календарних днів з моменту отримання заявки від покупця.

На виконання умов договору, позивачем поставлено товар на загальну суму 97 286,40 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними №118 від 05.06.2019 року, №182 ід 02.08.2019, №183 від 02.08.2019.

Товар по зазначеним накладним зі сторони відповідача отриманий Трофімовим Олегом Сергійовичем на підставі довіреності №718 від 05.06.2019, Димніковим Володимиром Миколайовичем на підставі довіреностей №988 від 31.07.2019 року та №987 від 31.07.2019

Частинами 1-3 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до специфікації №1 сторони передбачили умови оплати наступним чином: 100% після поставки товару та перевірки якості всієї партії товару з відтермінуванням платежу до 14 календарних днів.

Товар прийнятий відповідачем без зауважень.

Таким чином, останнім днем оплати є: по накладній №118 від 05.06.2019 - 20.06.2019, по накладним №№ 182,183 від 02.08.2019 до 18.08.2019.

26.11.2019 позивач направив на адресу відповідача лист - претензію з вимогою сплатити суму основного боргу в розмірі 97 286,40 грн.

На дану претензію відповідач надав відповідь від 28.11.2019, відповідно до якої суму основного боргу визнав та повідомив, що борг в найкоротший термін буде погашено.

Будь-яких доказів сплати основного боргу по договору матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором купівлі-продажу № УМТЗ-19-414/5 від 15.05.2019 року у відповідача перед позивачем в сумі 97 286,40 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача на підставі п.7.3 договору штраф в розмірі 6 810,40 грн.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з п.7.3 договору за прострочення виконання зобов`язання за договором понад тридцять днів з винної сторони додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Суд погоджується з розрахунком штрафу в розмірі 6 810,40 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 1 465,42 грн., суд враховує наступне.

Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник , який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо нарахувань позивачем інфляційних втрат, суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних, суд дійшов висновку про його обґрунтованість та арифметичну правильність, а тому позовні вимоги в даному випадку підлягають задоволенню повністю.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 94, код ЄДРПОУ 01128297) на користь Приватного підприємства Легенда -Плюс (49081, м. Дніпро, пр. Воронцова, 73, офіс 712, код ЄДРПОУ 32058093) основний борг в розмірі 97 286 грн. 40 коп., штраф у розмірі 6 810 грн. 40 коп., інфляційні в розмірі 1 465 грн. 42 коп. та судовий збір в розмірі 2 102 грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 10.08.2020

Суддя Т. Ю. Трофименко