Постанова

від 23.11.2020 по справі 910/6688/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2020 р. Справа№ 910/6688/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Завод 410 ЦА"

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2020, повний текст якого складено 10.08.2020

у справі №910/6688/20 (cуддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Приватного підприємства "Легенда Плюс"

до Державного підприємства "Завод 410 ЦА"

про стягнення 105 562,22 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Приватне підприємство "Легенда-Плюс" (надалі - позивач) звернуся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (надалі - відповідач) про стягнення 105 562,22 грн заборгованості, в тому числі: 97 286,49 грн основного боргу, 1465,42 грн інфляційних втарт та 6 810,40 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу (поставки) № УМТЗ-19-144/5 від 15.05.2019.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 у справі №910/6688/20 позов задоволено повністю, стягнуто з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" на користь Приватного підприємства "Легенда -Плюс" основний борг в розмірі 97 286 грн 40 коп., штраф у розмірі 6 810 грн 40 коп., інфляційні в розмірі 1 465 грн 42 коп. та судовий збір в розмірі 2 102 грн 00 коп.

Рішення суду мотивоване тим, що наявними у справі належними письмовими доказами є доведеним факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, 07.09.2020, Державне підприємство "Завод 410 ЦА" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 у справі №910/6688/20 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, у доводах апеляційного оскарження скаржник стверджує, що позивачем не надано до позову документів, передбачених умовами п. 5.5 договору, що підтверджують якість, комплектність та відповідність товару вимогам виробника та доказів надходження таких документів покупцю. Оскільки такі документи не подані, відсутні докази проходження товаром перевірки якості, а тому строк оплати за договором не настав.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Позивач у відзиві просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення - без змін. При цьому, посилається на те, що прийняте судове рішення є обґрунтованим та законним, судом надано вірну правову оцінку всім фактичним обставинам справи. Позивач наголосив, що відповідно до п. 2.6 договору у випадку виявлення невідповідності якості товару покупець повідомляє продавця про це факсимільним чи електронним зв`язком, або поштовим зв`язком протягом 10 днів з моменту отримання товару із зазначенням виявлених дефектів та наданням фото і відео матеріалів. Таких документів відповідач не подав. У порядку визначеним договором не звертався із зауваженнями щодо якості чи комплектності товару.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2020 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Попікова О.В., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 відновлено Державному підприємству "Завод 410 ЦА" пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 у справі №910/6688/20. Відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про здійснення розгляду апеляційної скарги Державного підприємства "Завод 410 ЦА" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 у справі №910/6688/20 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 16.10.2020. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 16.10.2020. Копію ухвали Північного апеляційного господарського суду надіслано учасникам провадження.

У відповідності до ч. 3 ст. 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову не менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимога стягнення 105 562,22 грн, вказана справа, у відповідності до приписів ГПК України, відноситься до малозначних справ.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Виходячи із зазначених правових норм, перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, враховуючи викладені пояснення у відзиві, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

15.05.2019 між Приватним підприємством "Легенда Плюс" (продавець) та державним підприємством "Завод 410- ЦА" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № УМТЗ-19-144/5.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов`язується протягом строку дії договору поставити покупцю товари, зазначені в Специфікаціях які є невід`ємною частиною договору.

Найменування товару: герметик Код ДК 021:2015-39812500-2. (п.1.2 договору).

Згідно з п. 3.1 договору загальна сума цього договору на момент його укладення складає 194 400 грн.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2020 року, а в частині виконання зобов`язань - до повного виконання їх сторонами (п.10.1 договору).

Право власності на товар, а також ризики випадкової втрати або пошкодження товару переходить від продавця до покупця в момент передачі товару на склад покупця з підписанням відповідних супровідних документів та проходження вхідного контролю на складі покупця, якщо не передбачено інше (п.5.6 договору).

В пунктах 5.1, 5.2 та 5.3 договору зазначено, що строк, місце та умови поставки товарів буде вказано в кожній специфікації окремо.

Відповідно до специфікації №1 до договору №УМТЗ-19-144/5 від 15.0852019 (додаток №1) сторонами визначено:

Найменування: герметик ВИТЕФ-1НТ (тіоколовий) ТУ 38.1051291-84, кількість - 200 кг, герметик У-30МЕС -5НТ (тіоколовий ) ТУ 38.605462-91, кількість - 250кг,.

Сума по специфікації №1 становить 194 400,00 грн в тому числі ПДВ 20%: 32 400 грн.

Умови оплати: 100% після поставки товару та перевірки якості всієї партії товару з відтермінуванням платежу до 14 календарних днів.

Місце та умови поставки: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 94 за рахунок продавця.

Строк поставки: 5 календарних днів з моменту отримання заявки від покупця.

На виконання умов договору, позивачем поставлено товар на загальну суму 97 286,40 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними №118 від 05.06.2019, №182 від 02.08.2019, №183 від 02.08.2019.

Товар по зазначеним накладним зі сторони відповідача отриманий Трофімовим Олегом Сергійовичем на підставі довіреності №718 від 05.06.2019, Димніковим Володимиром Миколайовичем на підставі довіреностей №988 від 31.07.2019 та №987 від 31.07.2019

26.11.2019 позивач направив на адресу відповідача лист - претензію з вимогою сплатити суму основного боргу в розмірі 97 286,40 грн.

На дану претензію відповідач надав відповідь від 28.11.2019, відповідно до якої суму основного боргу не заперечував та повідомив, що борг в найкоротший термін буде погашено, так як вчиняються дії щодо отримання коштів.

Будь-яких доказів сплати основного боргу по договору матеріали справи не містять.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст.663 ЦК України).

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Як було встановлено, на виконання умов договору купівлі-продажу позивачем поставлено товар на загальну суму 97 286,40 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними №118 від 05.06.2019, №182 від 02.08.2019, №183 від 02.08.2019.

Товар по зазначеним накладним зі сторони відповідача отриманий Трофімовим Олегом Сергійовичем на підставі довіреності №718 від 05.06.2019, Димніковим Володимиром Миколайовичем на підставі довіреностей №988 від 31.07.2019 та №987 від 31.07.2019

Товар прийнятий відповідачем без зауважень.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем зобов`язань по договору. До того ж сам факт отримання товару на умовах договору відповідачем не оспорено.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до специфікації №1 сторони передбачили умови оплати наступним чином: 100% після поставки товару та перевірки якості всієї партії товару з відтермінуванням платежу до 14 календарних днів.

Таким чином, останнім днем оплати є: по накладній №118 від 05.06.2019 - 20.06.2019, по накладним №№182,183 від 02.08.2019 до 17.08.2019.

У порушення умов договору, за поставлений позивачем товар відповідач своєчасно та в повному обсязі не розрахувався. Докази повної оплати в матеріалах справи відсутні, а відповідачем суду не надано, що свідчить про неналежне виконання відповідачем зобов`язань по оплаті отриманого товару.

З огляду на наведені обставини та представлені докази, вимоги позивча в частині стягнення з відповідача 97 286,49 грн боргу за переданий позивачем товар за договором є правомірними та обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Аргументи апеляційної скарги відповідача про те, що строк оплати за договором не настав, так як позивачем не подано документів, передбачених умовами п. 5.5 договору, що підтверджують якість, комплектність та відповідність товару вимогам виробника та доказів надходження таких документів покупцю не заслуговують на увагу. Матеріалами справи доведений факт поставки товару та отримання його відповідальною особою відповідача. До того, ж відповідач не використав своє право, визначене п. 2.6, 2.7 договору, та після отримання товару не повідомляв позивача про виявлення невідповідності якості товару. Докази протилежного матеріали справи не містять. Крім того, у відповіді на претензію позивача від 28.11.2019 (а.с. 22), відповідач не заперечив факт наявності боргу, та не зазначав зауважень щодо якості товару, а навпаки вказав про те, що ним вчиняються дії щодо погашення заборгованості.

Окрім основного боргу, позивачем також нараховано та пред`явлено до стягнення штраф та інфляційні втрати.

Згідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати вартості товару, поставленого по договору.

У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача на підставі п. 7.3 договору штраф в розмірі 6 810,40 грн.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з п. 7.3 договору за прострочення виконання зобов`язання за договором понад тридцять днів з винної сторони додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Дослідивши розрахунок здійснений позивачем, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо порушення строків розрахунків за договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення 6 810,40 грн штрафу в розмірі 7% від суми заборгованості.

Посилаючись на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути інфляційні втрати у розмірі 1 465,42 грн за період з 01.09.2019 по 01.12.2019.

Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник , який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо нарахувань позивачем інфляційних втрат, суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, колегія суддів дійшла висновку, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 1 465,42 грн правомірно задоволені судом першої інстанції.

Доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженого рішення скаржником не наведено. Аргументи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та в більшій мірі дублюють посилання викладені ним у позові та зводяться до переоцінки обставин зазначених місцевим судом, яким надана належна правова оцінка.

Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03 від 28.10.2010 Суд повторює, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Всім встановленим обставинам, які мають значення для правильного вирішення спору надана належна правова оцінка.

Проаналізувавши текст оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про вмотивованість судового рішення, враховуючи, що доводи та аргументи сторін були почуті, судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується його рішення, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").

Процесуальні права сторін при розгляді справи судом першої інстанції не порушено.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 у справі №910/6688/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова