Рішення

від 30.07.2020 по справі 912/1373/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2020 рокуСправа № 912/1373/20 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участі секретаря судового засідання Солдатової К.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1373/20

за позовом: Комунальної установи спільної власності територіальних громад Роздільнянського району "Роздільнянський районний центр забезпечення та обслуговування закладів і установ освіти", 67400, Одеська область, м. Роздільна, вул. Ярослава Мудрого, 1а

до: Приватного підприємства "КІРОВ-ДМ", 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, Звенигородське шосе, 12

про розірвання договору, відшкодування вартості майна в розмірі 827 432,71 грн

Представники сторін участі в засіданні суду не брали.

Комунальною установою спільної власності територіальних громад Роздільнянського району "Роздільнянський районний центр забезпечення та обслуговування закладів і установ освіти" (далі - КУ "Роздільнянський районний центр забезпечення та обслуговування закладів і установ освіти", позивач) подано до суду позовну заяву з вимогами до Приватного підприємства "Кіров-ДМ" (далі - ПП "Кіров-ДМ, відповідач), згідно яких позивач просив:

1. Розірвати Договір № 17 від 03.06.2019 між Приватним підприємством "Кіров-ДМ" та Комунальною установою спільної власності територіальних громад Роздільнянського району "Роздільнянський районний центр забезпечення та обслуговування закладів і установ освіти".

2. Зобов`язати Приватне підприємство "Кіров-ДМ" вчинити певні дії, а саме: повернути Комунальній установі спільної власності територіальних громад Роздільнянського району "Роздільнянський районний центр забезпечення та обслуговування закладів і установ освіти" майно (сировину та сировину, що містить дорогоцінні метали (у кількості 1269 од.), яке було прийнято, згідно Актів прийому-передачі матеріальних цінностей на утилізацію по Договору № 17 від 03.06.2019, або відшкодувати вартість в сумі 827 432,71 грн, з покладенням на відповідача витрат судового збору у сумі 12 411,49 грн.

В обґрунтування позову зазначено про невиконання відповідачем зобов`язань за договором № 17 від 03.06.2019, що є підставою для розірвання договору та стягнення грошових коштів в розмірі вартості переданого за договором майна.

Ухвалою суду від 13.04.2020 позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви, допущених при її подані, у тому числі, визначити безальтернативно зміст позовних вимог. Зазначено, що висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення) (ч. 5 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України). Тобто, резолютивна частина рішення суду ні за яких умов не повинна викладатись альтернативно.

Заявою від 22.04.2020 позивач уточнив позовні вимоги по пункту 2 прохальної частини позовної заяви та просить стягнути з ПП "Кіров-ДМ" вартість майна, яке було прийнято згідно Актів прийому-передачі матеріальних цінностей на утилізацію по Договору № 17 від 03.06.2019 в сумі 827 432,71 грн.

Ухвалою від 05.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/1373/20 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.06.2020, встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

03.06.2020 суд розпочав підготовче провадження.

Ухвалою від 03.06.2020 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 02.07.2020.

02.07.2020 суд відкрив судове засідання з розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 02.07.2020 оголошено перерву до 30.07.2020, від позивача витребувано додаткові письмові пояснення щодо підстав отримання вартості майна саме позивачем, з огляду на передачу окремого майна на утилізацію (підписання актів прийому-передачі) іншими юридичними особами (навчальними закладами) та підстав неможливості повернення відповідачем майна в натурі.

20.07.2020 від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, а також клопотання № 395 від 17.07.2020 про повернення розгляду справи до підготовчого провадження та заява № 394 від 17.07.2020 про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив:

- розірвати договір № 17 від 03.06.2019 між Приватним підприємством "Кіров-ДМ" та Комунальною установою спільної власності територіальних громад Роздільнянського району "Роздільнянський районний центр забезпечення та обслуговування закладів і установ освіти";

- зобов`язати ПП "Кіров-ДМ" вчинити певні дії, а саме повернути Комунальній установі спільної власності територіальних громад Роздільнянського району "Роздільнянський районний центр забезпечення та обслуговування закладів і установ освіти" майно (сировину та сировину, що містить дорогоцінні метали (у кількості 1269 од.), яке було прийнято, згідно Актів прийому-передачі матеріальних цінностей на утилізацію по Договору № 17 від 03.06.2019.

30.07.2020 суд відкрив судове засідання з розгляду справи по суті.

В судове засідання представники сторін не з`явились, про причини відсутності суду не повідомлено, заяви про відкладення судового засідання не надходили, відзив на позов відповідачем не подано.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомленні про дату, час і місце проведення судового засідання, тоді як причини неявки суду не повідомлено, керуючись положеннями пункту 1 частини 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу за відсутності учасників справи.

Ухвалою від 30.07.2020, постановленої в судовому засіданні 30.07.2020, судом відмовлено у задоволенні клопотання позивача № 395 від 17.07.2020 про повернення розгляду справи до підготовчого провадження та повернуто без розгляду заяву № 394 від 17.07.2020 про уточнення позовних вимог.

Згідно ухвали від 30.07.2020 судом зазначено, що нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено повернення до підготовчого провадження зі стадії розгляду справи по суті. Окрім того, несвоєчасна реалізація стороною своїх прав на вчинення процесуальних дій у визначені строки не є підставою для повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні, оскільки вказане суперечать принципу рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Подана позивачем заява про уточнення позовних вимог по суті є заявою про зміну предмета позову, оскільки позивачем змінено вимогу про стягнення вартості майна на вимогу про зобов`язання повернути майно, тоді як строки і порядок подання такої заяви позивачем пропущено.

Таким чином, розгляд справи здійснюється щодо позовних вимог про розірвання договору № 17 від 03.06.2019 та стягнення вартості майна в сумі 827 432,71 грн.

У відповідності до частини 9 ст. 165, частини 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами справи.

Розглянувши наявні у справі матеріали, суд дослідив в судовому засіданні докази та встановив наступний перелік обставин, які є предметом доказування у справі.

03.06.2019 між ПП "Кіров-ДМ" (Виконавець) та КУ "Роздільнянський районний центр забезпечення та обслуговування закладів і установ освіти" (Замовник) укладено договір № 7 (далі - Договір), відповідно до якого:

1. Виконавець надає Замовнику послуги з технічного обстеження комп`ютерної техніки, обладнання ( в т.ч. медичне обладнання), транспорту, виробничого обладнання (станки), приборів та перефирійного устаткування, які підлягають списанню або виводу з експлуатації та надає дефектні акти (акти обстеження) про стан вищевказаного обладнання та його придатність (або інше) до подальшої експлуатації (а.с. 18).

2. Виконавець приймає на переробку зазначене вище обладнання, а також електропобутові прилади і матеріали, комплектувальні вироби, деталі, тощо, лом і відходи (сировина), що містять дорогоцінні метали (ДМ) та здійснює їх утилізацію згідно коду ДК021:2015-90519999-5 "Утилізація сміття та поводження зі сміттям".

Згідно з пунктом 2.1. Договору, Замовник зобов`язаний:

2.1.1. Передати сировину, на яку було попередньо виготовлені акти з технічного обстеження лише Виконавцю.

2.1.2. Розформувати сировину по видам і підготувати її для відвантаження лише Виконавцю. За згодою сторін допускається відвантаження сировини у нерозформованому вигляді і без сортування.

2.1.3. Підготувати на всю сировину акт прийому-передачі у двох екземплярах.

2.1.4. Передати сировину та сировину, що містить ДМ, Виконавцю згідно акту прийому-передачі.

Виконавець, відповідно до пункту 2.2. Договору, зобов`язаний:

2.2.1. Провести технічне обстеження та надати Акт технічного обстеження (з роз`ясненням щодо кожної одиниці) обладнання, наданого Замовником, протягом 15 календарних днів від дати передачі обладнання для проведення технічного обстеження.

2.2.2. Прийняти сировину та сировину, що містить ДМ згідно акту прийому-передачі в присутності Замовника.

2.2.3. Переробити сировину та сировину, що містить ДМ і надати Замовнику акт виконаних робіт та паспорт на партію фактичного вмісту ДМ, чорних та кольорових металів не пізніше 3-х місяців з моменту надходження сировини.

2.2.4. Сплатити Замовнику вартість фактично вилучених ДМ (після доведення їх до стану банківських), полімерів, чорних та кольорових металів.

Згідно пункту 3.1. Договору, загальна сума Договору визначається на підставі фактичної кількості ДМ, чорних та кольорових металів, що містяться у сировині (пункт 2.2.2. Договору). Ціни на дорогоцінні, чорні та кольорові метали встановлюються згідно прайс-листа, що є невід`ємною частиною Договору.

Пунктом 5.1. Договору встановлено термін його дії до 31.12.2019 та в пункті 5.2. передбачено, що у випадку, якщо ні одна із сторін на заявить про припинення дії чи зміну умов Договору за 15 календарних днів до його закінчення, він вважається продовженим на наступний календарний рік.

Договір підписано та скріплено печатками обох сторін.

До Договору між сторонами підписано Прайс-лист з цінами (а.с. 19).

Відповідно до Актів прийому-передачі матеріальних цінностей на утилізацію, протягом 18-21 червня 2019 року позивачем, а також закладами освіти Роздільнянського району передано ПП "Кіров-ДМ" майно на утилізацію на загальну суму по залишковій балансовій вартості 827 432,71 грн (а.с. 22-99).

29.10.2019 КУ "Роздільнянський районний центр забезпечення та обслуговування закладів і установ освіти" направлено на юридичну та поштову адресу ПП "Кіров-ДМ" претензію з вимогою надати акти виконаних робіт і паспорти на партію фактично вилучених дорогоцінних металів та сплатити вартість фактично вилучених дорогоцінних металів із сировини, прийнятої ПП "Кіров-ДМ" за актами (а.с. 100-107). Претензія повернута без вручення адресату з відмітками: "За закінченням терміну зберігання".

Норми права, застосовані судом.

Згідно ст. ст. 173, 174 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення зобов`язання, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію, зокрема, господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Цивільний кодекс України встановлює, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. ст. 6, 627).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, загальні положення щодо якого врегульовано главою 63 (ст. ст. 901-907) Цивільного кодексу України.

В ст. 901 Цивільного кодексу України зазначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

За загальним правилом, виконавець повинен надати послугу особисто (ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Збитками у сфері господарювання в розумінні ст. 225 Господарського кодексу України є: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 906 Цивільного кодексу України передбачено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 907 Цивільного кодексу України також передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Згідно положень частини 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Правові наслідки розірвання договору визначені в ст. 653 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 вказаної статті, у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Згідно правил частини 3 наведеної норми, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Мотивована оцінка аргументів позивача та наданих доказів.

Матеріалами справи підтверджено передача відповідачу протягом 18-21 червня 2019 року на утилізацію майна на загальну вартість 827 432,71 грн. Відповідні акти містить підписи і печатки ПП "Кіров-ДМ" про прийняття зазначеного в актах майна.

Виходячи з положень пункту 2.2.3. Договору та дати передачі майна, кінцевим терміном переробки сировини та надання замовнику актів виконаних робіт і паспорту на партію фактично вилучених ДМ, чорних, кольорових металів є 18-21 вересня 2019 року.

У відповідності з правилами Господарського процесуального кодексу України, зокрема статті 13, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачем під час розгляду справи не надано докази на підтвердження виконання обов`язків за Договором в частині, зокрема, складення і надання Замовнику документів, визначних Договором та сплати вартості вилучених металів, з підстав чого суд вважає підтвердженими доводи позивача щодо порушення ПП "Кіров-ДМ" Договору відносно отриманого на утилізацію майна.

Умови укладеного між сторонами Договору не визначають підстав для його розірвання, а тому суд застосовує підстави, які визначені законом та на які посилається позивач, а саме частину 2 ст. 651 Цивільного кодексу України

Як вже зазначено, за наведеною нормою передбачено розірвання договору за рішенням суду за вимогою однієї із сторін у разі, зокрема, істотного порушення іншою стороною договору.

Оскільки за умовами Договору відповідачу передано на утилізацію майно, що передбачало, у тому числі, вилучення ДМ, чорних і кольорових металів та оплату їх вартості Замовнику, то невиконання відповідачем у відповідній частині Договору є істотним порушенням, оскільки внаслідок вказаного позивач був позбавлений того, на що розраховував при укладенні Договору, а саме - на отримання доходу зі списаного майна у вигляді вартості вилучених відповідних металів. Фактично позивач залишився і без майна, оскільки передав його на виконання Договору для утилізації, а також і без будь-якого доходу від передбаченої Договором господарської операції щодо майна.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку про підтвердження наявності підстав для розірвання Договору № 17 від 03.06.2019, укладеного між ПП "Кіров-ДМ" та КУ "Роздільнянський районний центр забезпечення та обслуговування закладів і установ освіти", внаслідок істотного порушення Договору ПП "Кіров-ДМ".

При цьому враховано наявність в Договорі положень про його автоматичну пролонгацію (пункт 5.2.) та відсутність доказів подання однією зі сторін заяви про припинення Договору.

Щодо вимоги про стягнення вартості майна, яке було прийнято на утилізацію згідно актів в сумі 827 432,71 грн, суд зазначає наступне.

Згідно обґрунтувань позову в частині вимог про стягнення коштів позивач посилається, зокрема, на ст. 906 Цивільного кодексу України, якою передбачено відповідальність виконавця за порушення договору про надання у вигляді збитків. Розмір спірної суми визначено, виходячи з вартості майна, яке передавалось в рамках виконання Договору на утилізацію, з чого суд доходить висновку, що розмір збитків, з урахуванням вимог ст. 225 Господарського кодексу України, визначено як вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

У даній категорії спору позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір та довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків. Оскільки для кваліфікації збитків обов`язковою умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями боржника і виникненням у кредитора збитків, то вимагаючи відшкодування збитків позивач повинен також довести, що протиправні дії відповідача є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки, тобто причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та отриманими збитками від таких дій.

Однак, позивачем не доведено, що внаслідок порушення відповідачем виконання Договору в частині здійснення, передбачених пунктом 2.2.3. обов`язків, відповідне майно, яке передавалось на виконання Договору, було втрачено, пошкоджено або знищено.

У зв`язку з наведеним, позивачем не доведено склад правопорушення з боку відповідача, а саме причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та заподіянням у зв`язку з цим збитків.

Також суд враховує, що згідно поданого позову позивач не повідомляє та не надає жодних доказів на підтвердження фактичного проведення відповідачем в рамках виконання Договору утилізації переданого майна. Натомість, у позовній заяві позивач зазначає про відсутність актів виконаних робіт з переробки сировини. Тобто, позивач не повідомляє про виконання відповідачем Договору в частині утилізації майна до моменту його розірвання, з підстав чого не доводить понесення збитків у розмірі вартості майна внаслідок розірвання Договору.

В поданому позові позивач також посилається на норми частини 2 ст. 208 Господарського кодексу України, які визначають наслідки визнання господарського зобов`язання недійсним.

Суд не застосовує вказану норму права та зазначає про безпідставність посилання позивача на застосування правових наслідків недійсності зобов`язання (договору), оскільки докази визнання недійсним Договору в матеріалах справи відсутні.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Одночасно суд звертає увагу на положення глави 83 та ст. 1212 Цивільного кодексу України, якими передбачено повернення безпідставно набутого майна.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Як вже зазначено вище, договір є підставою для виникнення зобов`язань, однак після розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Таким чином, правова підстава для набуття та утримання відповідачем майна, переданого за Договором для проведення його утилізації відпала після розірвання Договору в судовому порядку.

Вказаний висновок щодо застосування положень ст. 1212 Цивільного кодексу України відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18.

У даному випадку розірвання Договору є підставою для повернення майна в натурі, яке було передано за розірваним Договором на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Положення ст. 1213 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Тобто, відшкодування вартості безпідставно набутого майна за наведеною нормою відбувається в тих випадках, коли майно зазнало суттєвих змін чи воно є повністю/частково знищеним, що унеможливлює його повернення потерпілому в тому вигляді, в якому воно існувало на момент укладення договору.

Суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.

Однак, позивач не доводить неможливість повернення відповідачем майна в натурі, отриманого за Договором. Як вже зазначено вище, в позовній заяві позивачем не повідомлено про фактичну відсутність майна, у тому числі внаслідок його утилізації, натомість вказано про відсутність актів переробки сировини. Ухвалою від 02.07.2020 суд витребував від позивача додаткові письмові пояснення неможливості повернення відповідачем майна в натурі. В наданих до суду поясненнях від 17.07.2020 позивачем не зазначено жодних обставин для висновку про неможливість повернути майно в натурі, натомість вказано, що можливість повернення майна в натурі заявлялась позивачем у первісній редакції позовної заяви як альтернативна вимога.

Проте, судом не було прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову в частині стягнення вартості майна на вимогу про повернення майна, про що постановлено відповідну ухвалу.

Таким чином, позивачем, згідно поданого позову та пояснень до суду НЕ повідомлено суд про неможливість повернення майна, переданого за Договором, в натурі, як і НЕ надано доказів відсутності такого майна, у тому числі, внаслідок його утилізації за Договором.

Згідно із частиною 1 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Враховуючи наведене суд згідно обґрунтувань підстав позову та в межах наявних у справі доказів не встановив правових підстав для стягнення з ПП "Кіров-ДМ" на користь КУ "Роздільнянський районний центр забезпечення та обслуговування закладів і установ освіти" 827 432,71 грн вартості майна.

Вказане не позбавляє можливості позивача на звернення до суду з вимогою про стягнення зазначеної суми з відповідною правовою кваліфікацією спірної суми та обґрунтуванням підстав для такого стягнення в залежності від фактичних обставин реального стану майна, зокрема, з повідомленням та доведенням обставин здійснення відповідачем утилізації майна в рамках виконання Договору чи неможливість повернення такого майна в натурі через інші обставини.

З підстав наведеного позов КУ "Роздільнянський районний центр забезпечення та обслуговування закладів і установ освіти" у справі підлягає частковому задоволенню в межах позовних вимог про розірвання Договору. У задоволенні позову в частині стягнення 827 432,71 грн суд відмовляє.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за вимогою про розірвання договору покладається на відповідача, за вимогою про стягнення грошових коштів - на позивача.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Розірвати договір № 17 від 03.06.2019, укладений між Приватним підприємством "Кіров-ДМ" (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, Звенигородське шосе, 12, код ЄДРПОУ 38127240) та Комунальною установою спільної власності територіальних громад Роздільнянського району "Роздільнянський районний центр забезпечення та обслуговування закладів і установ освіти" (67400, Одеська область, м. Роздільна, вул. Ярослава Мудрого, 1а, код ЄДРПОУ 38302654).

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "Кіров-ДМ" (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, Звенигородське шосе, 12, код ЄДРПОУ 38127240) на користь Комунальної установи спільної власності територіальних громад Роздільнянського району "Роздільнянський районний центр забезпечення та обслуговування закладів і установ освіти" (67400, Одеська область, м. Роздільна, вул. Ярослава Мудрого, 1а, код ЄДРПОУ 38302654) 2102,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Примірники рішення направити Комунальній установі спільної власності територіальних громад Роздільнянського району "Роздільнянський районний центр забезпечення та обслуговування закладів і установ освіти" за адресою: 67400, Одеська область, м. Роздільна, вул. Ярослава Мудрого, 1а та Приватному підприємству "КІРОВ-ДМ", 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, Звенигородське шосе, 12.

Повне рішення складено 10.08.2020.

Суддя В.В.Тимошевська