Рішення

від 04.08.2020 по справі 915/2453/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

04 серпня 2020 року Справа № 915/2453/19

м. Миколаїв

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю ВАЖТРАНСМАШ

(02094, м.Київ, вул.Гната Хоткевича, 5, код ЄДРПОУ 34291225),

до відповідача : Державного підприємства Миколаївський бронетанковий завод

(54017, м.Миколаїв, вул.1-а Слобідська, 120, код ЄДРПОУ 07856371),

Суддя Ткаченко О.В.

За участю секретаря Сулейманової С.М.

Представники:

від позивача: представник не з`явився,

від відповідача: Чуб Т.В., за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ : стягнення заборгованості та штрафних санкцій у загальній сумі 749233,97 грн.,-

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.05.2019р. позов товариства з обмеженою відповідальністю Важтрансмаш задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства Миколаївський бронетанковий завод на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВАЖТРАНСМАШ 550260,0 грн. основного боргу, 100601,42 грн. інфляційних втрат, 38293,26 грн. - 3% річних та 10338,75 грн. судового збору; в частині стягнення 60079,29 грн. пені відмовлено.

09.06.2020р. від позивача до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 17.06.2020р. розгляд вказаної був призначений на 01.07.2020р., запропоновано відповідачу у строк до 30.06.2020р. надати письмові заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення.

В судовому засіданні 01.07.2020р. представник відповідача проти вказаної заяви заперечив, зазначивши, що ним висловлювались заперечення стосовно заявлених витрат на правничу допомогу у відзиві та заявлялось клопотання про відмову у стягненні цих витрат у повному обсязі, оскільки позивачем не було подано детального опису послуг, їх фіксованого розміру та/або погодинної оплати, а у тексті договору були відсутні умови (пункти) щодо порядку обчислення форми та ціни послуг, що надаються. При цьому, з огляду на надання позивачем додаткових документів, що підтверджують надання послуг за договором про надання правових послуг, представник відповідача просив суд залишити заяву про ухвалення додаткового рішення без розгляду з огляду на те, що позивач пропустив встановлений нормами ч.8 ст. 129 ГПК України п?ятиденний строк для подання доказів, які підтверджують розмір судових витрат на правничу допомогу.

З огляду на те, що таке клопотання було заявлено представником відповідача усно в судовому засіданні 01.07.2020р. без завчасного надання до суду та направлення позивачу, ухвалою суду від 01.07.2020р. розгляд заяви позивача про ухвалення додаткового рішення був відкладений на 04.08.2020р.

13.07.2020р. від відповідача до суду надійшли письмові пояснення, в яких він проти ухвалення додаткового рішення заперечує, зазначаючи про те, що заява позивача та докази понесених адвокатських витрат подані з пропуском строку, встановленого нормами ч.8 ст. 129 ГПК України, а тому відповідні докази не можуть бути прийняті судом до уваги. При цьому, відповідач зауважив, що частина документів, доданих до заяви, датовані 01.10.2019р. та 26.11.2019р., тобто до прийняття господарський судом рішення 12.05.2020р., а акт прийому-передачі послуг та розрахунок про надання правової допомоги підписані 27.05.2020р., тобто після ухвалення судового рішення. Стосовно поданих документів, відповідач зазначив, що заява-замовлення №1/10 до договору №04/12 від 22.12.2015р. про надання правової допомоги, не містить підпису замовника ТОВ Важтрансмаш , тому відповідач вважає вказану заяву-замовлення неукладеною, а також вказана заява не містить розміру гонорару за замовлення. Також відповідач просить суд, у випадку не погодження з доводами відповідача, зменшити витрати на професійну правничу допомогу до 95%, оскільки на думку відповідача розмір таких витрат є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співмірності і становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу витрат.

03.08.2020р. від позивача до суду надійшла відповідь на пояснення відповідача, в якій він підтримує подану заяву про ухвалення додаткового рішення, зазначає, що твердження відповідача щодо пропуску строку на подання доказів відповідно до норм ч.8 ст. 129 ГПК України є маніпулятивними, оскільки вказана норма передбачає подання заяви саме з питання відшкодування витрат, тоді як позивач звернувся до суду в порядку ч.3 ст. 244 ГПК України про ухвалення додаткового рішення, яка не має обмежень у строку подачі доказів у 5 днів.

У судовому засідання підписано вступну та резолютивну частини додаткового рішення.

Заслухавши присутнього в судовому засіданні представника відповідача, розглянувши клопотання представника позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частинами 1, 3 ст. 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Як визначено у п.6.3 постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013р. №7 відшкодування витрат, пов`язаних з оплатою ними послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України).

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до п.6.5 постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 №7, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Позивачем заявлено у позові вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 55000,0 грн.

В судовому засіданні 12.05.2020р. вказана вимога не розглядалась.

09.06.2020р. позивач звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на норми ст. 244 ГПК України та додав до неї заяву-замовлення №1/10, рахунок, акт прийому-передачі послуг №01-05, розрахунок про надання правової допомоги.

Відповідач зазначив, що вказані документи не можуть бути прийняті судом, оскільки вони подані з пропуском строку на таке подання, передбаченим ч.8 ст. 129 ГПК України.

Також відповідач заявив, що надана суду заява-замовлення до договору про надання правової допомоги не підписана позивачем, а тому є неукладеною, а заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу є надмірною, завищеною, такою, що не відповідає критеріям розумності та співмірності і становить надмірний тягар для відповідача.

Позивач у відповіді на заперечення відповідача зазначив, що він звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення в порядку ч. 3 ст. 244 ГПК України, яка не містить обмежень по строку подачі доказів.

Господарський суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо не прийняття доказів, поданих позивачем у зв`язку із їх заявленням з пропуском строку, передбаченого ч.8 ст. 129 ГПК України з огляду на наступне.

Нормами ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву . У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, представників сторін в судовому засіданні 12.05.2020р., на якому було ухвалено рішення суду за наслідками розгляду справи, не було, питання щодо визначення розміру судових витрат не було предметом дослідження в даному судовому засіданні. П`ятиденний строк для подання доказів про розмір судових витрат передбачений ст. 129 ГПК України за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. З огляду на те, що в при розгляді даної справи по суті у судовому засіданні 12.05.2020р. фактично не було судових дебатів, представники сторін в дане судове засідання не з`явились та судом не розглядалось питання щодо обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу, відсутні правові підстави для застосування в даному випадку норм ч.8 ст. 129 ГПК України.

Натомість нормами ч.ч.1-3 ст. 244 ГПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Позивач подав заяву про ухвалення додаткового рішення до закінчення строку на виконання рішення, а тому вона підлягає розгляду відповідно до положень ст. 244 ГПК України.

Судом прийнято до уваги, що відповідач, заперечуючи проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу, зазначає про їх завищений обсяг та відсутність документального підтвердження прийняття послуг. У випадку відхилення судом доводів вказаних відповідача, він просить зменшити їх до 95%.

При цьому, відповідач не наводить суми витрат на професійну правничу допомогу, співмірної на його думку, для даного виду справ.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з нормами ч.2 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Матеріалами справи підтверджено, що 22.12.2015р. за №04/12 між позивачем та адвокатським об`єднанням Тібурон був укладений договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого позивач замовив виконавцю (адвокатському об`єднанню), а останній прийняв на себе зобов`язання із захисту прав та інтересів замовника в обсязі і на умовах, встановлених цим договором (п.1.1 договору).

Відповідно до розділу 2 даного договору, він вважається укладеним з моменту його підписання сторонами, припиняє свою дію з моменту виконання сторонами своїх обов`язків та виконання договору оформлюється підписанням остаточного акту прийому-передачі послуг.

Згідно з умовами п. 3.1 договору, виконавець зобов`язався захищати права та інтереси замовника, з приводу яких замовник звернувся до виконавця.

Після виконання конкретного завдання та його оплати, сторони складають акт прийому-передачі послуг по виставленому рахунку (п.3.2.1 договору).

Виконанням договору є складення остаточного акту прийому-передачі послуг (п.3.3 договору).

Умовами п. 4.1 договору про надання правової допомоги, його учасники визначили, що за виконання договору замовник сплачує виконавцю гонорар.

Замовник робить заяву-замовлення виконавцю, у якій визначається обсяг замовлення та розмір гонорару за замовлення (п.4.2 договору).

Підставою для оплати ціни договору є виставлення рахунку виконавця (п.4.3 договору).

Даний договір підписаний сторонами та скріплений печатками належним чином без заперечень та зауважень.

Також позивачем надано суду заяву-замовлення №1/10 від 01.10.2019р. до договору про надання правової допомоги (а.с.249 т.1), з якої вбачається, що позивач замовив адвокатському об`єднанню стягнення заборгованості і штрафних санкцій з ДП Миколаївський бронетанковий завод по договору поставки №104 від 11.04.2016р.

Дослідивши надану заяву-замовлення суд встановив, що вона містить підпис та печатку адвокатського об`єднання Тібурон та не підписана від імені позивача ТОВ Важтрансмаш .

При цьому в матеріалах справи також наявні рахунок №03/11 від 26.11.2019р. на оплату суми гонорару 55000,0 грн., оплачений позивачем, що підтверджується платіжним дорученням №196 від 11.12.2019р.

Враховуючи викладене, зважаючи на надання суду належних доказів з оплати адвокатського гонорару та відсутність заперечень щодо його розміру з боку замовника (позивача), суд приходить до висновку, що сторонами за договором про надання правової допомоги було узгоджено питання щодо розміру гонорару за надання такої допомоги належним чином та відсутність підпису замовника на заяві-замовленні не свідчить про непонесення таких витрат позивачем.

Також судом прийнято до уваги, що акт прийому-передачі послуг на виконання договору про надання правових послуг та розрахунок за даним договором складені фактично 27.05.2020р., тобто після ухвалення судом рішення від 12.05.2020р., а тому позивач не мав можливості надати ці докази до суду до ухвалення рішення. Чинне ж законодавство України та умови договору не містять обмежень щодо строків складання актів та інших документів за фактично надані послуги, тому у суду відсутні підстави для неприйняття наданих позивачем акту та розрахунку.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (ч. 5 ст. 126 ГПК).

Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, відповідач не надав.

Судом також враховано, що фактично, правовідносини сторін, які виникли із договору поставки були триваючими, що, в свою чергу, підтверджує значний обсяг документації, яка підлягала дослідженню та врахуванню адвокатом позивача, матеріали справи містять численні розрахунки, виконані адвокатом, тому на думку суду розмір гонорару за договором про надання правничої допомоги в сумі 55000,0 грн. не є неспівмірним із заявленою сумою боргу в сумі 749233,97 грн.

Виходячи з того, що позов задоволено частково, суд вважає за доцільне зменшити розмір витрат на правничу допомогу пропорційно задоволених позовних вимог, що складає 50594,5 грн. (91,99% від задоволених позовних вимог; 55000 - 91,9813% = 50589,71 грн.).

При цьому, суд вважає за доцільне зменшити ще на 10% розмір витрат на правничу допомогу за клопотанням відповідача з урахуванням його матеріального стану та значної заборгованості за основним зобов`язанням.

Посилання відповідача на те, що витрати на правничу допомогу становлять для нього надмірний тягар судом не приймаються до уваги, оскільки саме з підстав невиконання належним чином відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №104 від 11.04.2016р. та невжиттям можливих заходів із досудового вирішення спору, які б свідчили про його добросовісність, позивач був змушений звернутись до суду з відповідним позовом.

Отже, сума витрат на правничу допомогу, яка підлягає покладенню на відповідача становить 45530,74 грн. (50589,71 - 10%).

За таких обставин, заява ТОВ Важнтрансмаш підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 181, 241, 244 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ВАЖТРАНСМАШ від 04.06.2020р. (вх. №6815/20) задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Миколаївський бронетанковий завод (54017, м.Миколаїв, вул.1-а Слобідська, 120, код ЄДРПОУ 07856371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВАЖТРАНСМАШ (02094, м.Київ, вул.Гната Хоткевича, 5, код ЄДРПОУ 34291225) витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 45530,74 грн.

3. В решті вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням п.4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України та підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Повний текст додаткового рішення складений та підписаний 10 серпня 2020 року.

Суддя О.В. Ткаченко