Рішення

від 10.08.2020 по справі 923/542/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" серпня 2020 р.м. Одеса Справа № 923/542/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А. при секретарі судового засідання Рибці Ю. Е. розглянувши матеріали справи № 916/542/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЙО Україна" (02660, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-б, код - 35390512)

до відповідача 1: Сільськогосподарського підприємства "Гран" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (Одеська обл., Біляївський район, с. Маяки, вул. Гагаріна, 28, код - 13906966)

та відповідача 2: Приватного підприємства "Біле озеро" (м. Херсон, вул. 12 Північна, 44, код 36329920)

про солідарне стягнення 40725,30 грн.

В порядку ч. 13 ст. 8, ч. 2, 5 ст. 252 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

СУТЬ СПОРУ : 09.06.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕЙО Україна" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Сільськогосподарського підприємства "Гран" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Відповідач 1) та Приватного підприємства "Біле озеро" (далі - Відповідач 2) про солідарне стягнення 40725,30 грн., з яких: з яких - 21000,00 грн. - основного боргу; 10 620,80 грн. - пеня, 1 007,40 грн. - 3% річних, 1 736,70 грн. - інфляційних витрат, 5310,40 грн. - відсотків за користування чужими грошовими коштами та 1 050 грн. - штрафу за ухилення від оплати товару.

11.06.2020 року Господарський суд Херсонської області ухвалив направити матеріали справи за територіальною підсудністю до Господарського суду Одеської області.

06.07.2020 року Господарський суд Одеської області отримав матеріали справи № 923/542/20 за територіальною підсудністю з Господарського суду Херсонської області.

В порядку авторозподілу справа призначена до розгляду судді Демешину О. А.

07.07.2020 року суд прийняв справу до свого провадження, ухвалив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст. 247- 252 ГПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановити відповідачам строк на подання відзивів на позов із врахуванням вимог ст.165 ГПК України та ч.1 ст.251 ГПК України - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Копія Ухвали була направлена Відповідачам за адресами місцезнаходження, згідно витягів з ЄДР, отримана Відповідачем )1 25.07.2020 року, про що свідчить відповідне поштове повідомлення, від Відповідача 2) повернулась до суду з відміткою: „адресат відсутній". Тому, за приписами ч. 7 ст. 120 ГПК України Відповідачі вважаються повідомленим належним чином про розгляд справи судом.

На підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України у зв`язку із ненадання відповідачами відзивів у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В С Т А Н О В И В :

16.03.2018 року між Позивачем (постачальник) та Відповідачем 1 (покупець) було укладено договір поставки № 2017/205, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити у зумовлені Сторонами строки Покупцеві насіння овочевих культур..., а Покупець зобов`язується приймати зазначений товар і оплачувати його вартість згідно встановленого цим Договором порядку.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що асортимент, номенклатура, кількість, ціна та характеристики Товару визначаються Сторонами на підставі замовлення Покупця та виходячи з наявності Товару на складі компанії - виробника Товару й вказуються у відповідній специфікації Кожна Специфікація підписується Сторонами, додається до Договору і є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 4.1. оплата Товару Покупцем здійснюється у безготівковій формі, за ціною зазначеною у рахунку-фактурі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Постачальника в наступному порядку: Відповідно до п. 4.2. - Покупець виконує попередню оплату у розмірі 40 % (сорок відсотків) вартості замовленого згідно рахунку - фактури товару. Залишок коштів 60 % (шістдесят відсотків) Покупець перераховує Постачальнику до 30.09.2018 р. згідно з рахунками фактурами, які Постачальник виставляє на його прохання.

Відповідно до п. 4.4. Договору зобов`язання зі здійснення платежів передбачені цим Договором, будуть вважатися виконаними належним чином в момент коли ці платежі у повному розмірі будуть зараховані на рахунок Постачальника, за умови дотримання термінів та обсягів платежів, вказаних у п. 3.3 та п.4.2 даного договору.

На виконання п. 4.2. Договору поставки Відповідач-1 04.04.2018 року здійснив попередню оплату у розмірі 14040,00 грн.

Загальна вартість поставленого та прийнятого відповідачем товару склала 35040,00 грн. Факт поставки та отримання зазначеної продукції підтверджується видатковими накладними №17-РН03187 від 04.04.2018 на суму 35040,00 грн.

Позов ґрунтується на тому, що залишок коштів, а саме 21000,00 грн. Покупець Постачальнику до 30.09.2018 р. не перерахував чим порушив умови договору.

Крім того, 11.04.2020 року між Позивачем та Відповідачем-2 було укладено договір поруки № 1/21, відповідно до пункту 1.1 якого Поручитель (Відповідач-2) поручається перед Кредитором (Позивачем) за виконання Боржником (Відповідач-1) зобов`язань за Договором поставки №2017/205 від 16 березня 2018 року, укладеним між Кредитором і Боржником.

Відповідно до умов договору поруки №1/21 від 11.04.2020 року Поручитель зобов`язується відповідати перед Кредитором у повному обсязі за порушення Боржником зобов`язань за Основним договором. У випадку порушення Боржником обов`язку за Основним договором, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники, тобто Кредитор має право вимагати виконання зобов`язань за Основним договором як від Божника з Поручителем разом, так і від будь-кого з них окремо.

Так, на виконання умов договору поруки Приватному підприємству БІЛЕ ОЗЕРО було виставлено вимогу на суму 21000,00 грн основного боргу, яку поручителем виконано не було.

Тому, посилаючись на умови вказаних договорів поставки та поруки та ст. ст. 251, ч. 5 ст. 254, 526, 530, 536, 611, ч. 2 ст. 625, ч. 3 ст. 692, ст. 1048 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, ч. 6 ст. 231, 265 Господарського кодексу України, позивач просить суд солідарно стягнути з відповідачів: 40725,30 грн., з яких: з яких - 21000,00 грн. - основного боргу; 10 620,80 грн. - пеня, 1007,40 грн. - 3% річних, 1736,70 грн. - інфляційних витрат, 5310,40 грн. - відсотків за користування чужими грошовими коштами та 1050 грн. - штрафу за ухилення від оплати товару.

Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За відсутності в матеріалах справи доказів повної оплати Відповідачем-1 за поставлений Товар, згідно Договору № 2017/205 та видатковими накладними №17-РН03187 від 04.04.2018 року - суд вважає доведеним належними та допустимими доказами наявність боргу у розмірі 21000,00 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Крім того, відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ч. 1 ст. 229 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 549 ЦК України Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

А ст. 3 вказаного Закону зазначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 3 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Крім того, відповідно до пункту 7.3. Договору поставки №2017/205 від 16.03.2018 року у разі прострочення строків оплати Товару відповідно до п. 4.1. Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочки.

На підставі наведених норм Законодавства України та умов Договору, Позивачем правомірно нараховано 10620,80 грн. пені, 1007,40 грн. сплати 3% річних, 1 736,70 грн. інфляційних.

В цій частині позовні вимоги, також, підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 5310,40грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, суд зазначає, що питання сплати за прострочення по грошовому зобов`язанню врегульовано нормами Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та статтею 625 ЦК України.

В даному випадку суд вважає неможливим застосування аналогії закону до правовідносин між сторонами, що виникли з договору поставки, оскільки статтею 1048 ЦК України, на яку посилається позивач, обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, врегульовано питання визначення розміру процентів на рівні облікової ставки НБУ, які має право одержати позикодавець від позичальника по договорам позики, якщо саме договором позики не встановлено розміру таких процентів.

Тобто, нарахування відсотків за прострочення оплати про грошовому зобов`язанню може бути застосовано до всіх правовідносин, коли у боржника існує заборгованість по такому зобов`язанню, а визначення процентів за користування чужими грошовими коштами, якщо їх розмір не передбачений умовами договору позики, - є можливим тільки для договорів позики.

В правовідносинах по договору поставки розмір процентів, можливість нарахування яких за користування чужими грошовими коштами у разі прострочення оплати товару, передбачена ч. 3 ст. 692 ЦК України, повинна бути передбачена умовами відповідного договору поставки.

Щодо нарахування штрафу за ухилення від оплати товару у розмірі 1050 грн., на підставі п. 57 Положення про поставку товарів народного споживання , затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 року, суд звертає увагу Позивача, що ним не враховано Постанову Верховної ради України Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР від 12 вересня 1991 року N 1545-XII.

Так, вказаною Постановою визначено Встановити, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України , за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України. .

Станом на теперішній час, питання відповідальності за неналежне виконання грошових зобов`язань врегулювано законодавством України, зокрема, нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , тому суд не вбачає підстав для застосування до спірних відносин норм Положення про поставку товарів народного споживання , затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 року.

Приймаючи до уваги вищевикладене, у задоволені позову в частині стягнення з відповідачів солідарно 5310,40грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами та 1050 грн. слід відмовити.

Ст. 553 ЦК України передбачає, що поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язань боржником.

Згідно ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Солідарний обов`язок боржників (відповідачів) встановлено ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

На підставі викладеного позов слід задовольнити частково, з покладенням на відповідачів витрат по сплаті судового збору пропорційно задоволених вимог, враховуючи, що нормами ГПК України не передбачено солідарне стягнення судових витрат.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Сільськогосподарського підприємства "Гран" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (Одеська обл., Біляївський район, с. Маяки, вул. Гагаріна, 28, код - 13906966) та Приватного підприємства "Біле озеро" (м. Херсон, вул. 12 Північна, 44, код 36329920) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЙО Україна" (02660, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-б, код - 35390512): 21000 гривень 00 коп. боргу; 10 620 гривень 80 коп. пені; 1007 гривень 40 коп. сплати 3% річних та 1736 гривень 70 коп. інфляційних.

3. Стягнути з Сільськогосподарського підприємства "Гран" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (Одеська обл., Біляївський район, с. Маяки, вул. Гагаріна, 28, код - 13906966) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЙО Україна" (02660, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-б, код - 35390512): 856 гривень 46 коп. судового збору.

4. Стягнути з Приватного підприємства "Біле озеро" (м. Херсон, вул. 12 Північна, 44, код 36329920) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЙО Україна" (02660, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-б, код - 35390512): 856 гривень 46 коп. судового збору.

5. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України

та може бути оскаржено в порядку ст.ст.253-259 ГПК України .

Суддя Демешин О.А.

Повний текст складено 10 серпня 2020 р.

Суддя О.А. Демешин