Постанова

від 05.08.2020 по справі 925/177/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 925/177/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Савінкової Ю.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника прокурора міста Києва

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05 травня 2020 року (головуючий - Чорногуз М.Г., судді - Мальченко А.О., Агрикова О.В.) та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 05 лютого 2020 року (суддя Спаських Н.М.) про закриття провадження у справі

за позовом першого заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури в інтересах держави

до: (1) Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, (2) Фермерського господарства "Щедра нива", (3) ОСОБА_1

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: (1) ОСОБА_2 , (2) ОСОБА_3

про скасування наказів та визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок

(у судовому засіданні взяли участь: прокурор Костюк О.В. та представник Відповідача-2 Савченко С.В.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. Прокурором, як позивачем, в інтересах держави заявлено позов з вимогами:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства в Черкаській області від 22.10.2014 за № 23-4871/14-14-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки за кадастровим номером 7120682600:03:001:0411, площею 45,3811 га в оренду";

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства в Черкаській області від 26.09.2014 за № 23-3729/14-14-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки за кадастровим номером 7120682600:03:001:0131, площею 110,1355 га в оренду";

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства в Черкаській області від 26.09.2014 за № 23-3728/14-14-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки за кадастровим номером 7120682600:03:001:0130 площею 14,7929 га в оренду";

- визнати недійсним договір оренди від 22.10.2014, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області та ОСОБА_1 , земельної ділянки площею 45,3811 га кадастровим номером 7120682600:03:001:0411, що знаходиться в адміністративних межах Великохутірської сільської ради Драбівського району;

- визнати недійсним договір оренди від 26.09.2014, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області та ОСОБА_1 , земельної ділянки площею 110,1355 га кадастровим номером 7120682600:03:001:0131, що знаходиться в адміністративних межах Великохутірської сільської ради Драбівського району;

- визнати недійсним договір земельної ділянки площею 14,7929 га з кадастровим номером 7120682600:03:001:0130, що знаходиться в адміністративних межах Великохутірської сільської ради Драбівського району;

- зобов`язати фермерське господарство "Щедра нива" повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області земельну ділянку площею 45,3811 га з кадастровим номером 7120682600:03:001:0411, що знаходиться в адміністративних межах Великохутірської сільської ради Драбівського району;

- зобов`язати фермерське господарство "Щедра нива" повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області земельну ділянку площею 110,1355 га з кадастровим номером 7120682600:03:001:0131, що знаходиться в адміністративних межах Великохутірської сільської ради Драбівського району;

- зобов`язати фермерське господарство "Щедра нива" повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області земельну ділянку площею 14,7929 га з кадастровим номером 7120682600:03:001:0130, що знаходиться в адміністративних межах Великохутірської сільської ради Драбівського району.

2. Позовні вимоги мотивовано тим, що спірні земельні ділянки передані ОСОБА_1 з порушенням вимог Закону України "Про фермерське господарство" оскільки заявником не обґрунтовано розмірів земельних ділянок з урахуванням можливості їх обробітку, з урахуванням наявності трудових і матеріальних ресурсів, а управлінням Держгеокадастру заяви розглянуто формально, без надання належної оцінки викладеним у ній обставинам, поза процедурою земельних торгів.

Короткий зміст і мотиви рішень судів попередніх інстанцій

3. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 05.02.2020, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2020, провадження у даній справі закрито з підстав того, що вона не підсудна господарським судам.

3.1. Мотивуючи вказані рішення суди зазначили, що до моменту створення ФГ "Щедра нива" 31.08.2015 всі три отримані гр. ОСОБА_1 у вересні-жовтні 2014 року для ведення фермерського господарства земельні ділянки, з листопада 2014 року передані у суборенду гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а отже ОСОБА_1 , отримавши землю для ведення фермерського господарства, не використовує її за цим призначенням, а передав її у суборенду іншим особам за рік до реєстрації фермерського господарства, і відповідно ФГ "Щедра нива" ніколи не володіла і не приступала до користування спірними земельними ділянками. Доказів того, що ФГ "Щедра нива" є фактичним користувачем спірних земельних ділянок, сплачує орендну плату, подає по них податкову звітність, вчиняє дії по обробітку землі чи ін., - матеріали справи не містять. До матеріалів справи не надано статуту ФГ "Щедра нива", з якого можливо було б встановити що спірні земельні ділянки відносяться до земель фермерського господарства, як і доказів передачі ОСОБА_1 орендованих ним земельних ділянок ФГ "Щедра Нива", а також внесення змін до укладених ним та ГУ Держземагенства у Черкаській області договорів оренди земельних ділянок в частині заміни орендаря. Передача ОСОБА_1 в суборенду спірних земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до створення фермерського господарства додатково свідчить про те, що вони не є землями фермерського господарства в розумінні статті 12 Закону України "Про фермерські господарства" та статті 31 ЗК України.

3.1.1. Мотивуючи власні рішення зазначеним вище суди попередніх інстанцій врахували правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, що був викладений у постанові від 19.04.2019 у справі № 468/972/17-ц.

3.2. Крім цього суди вказали також і про те, що визнання недійсними трьох укладених між гр. ОСОБА_1 та ГУ Держземагенства в Черкаській області договорів оренди землі призведе до припинення як цих договорів оренди, так і до автоматичного припинення трьох договорів суборенди між фізичними особами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , тобто судове рішення у справі безпосередньо буде стосуватися прав та обов`язків фізичних осіб, позовних вимог до яких у межах розгляду даної справи не заявлено, що виключає можливість для ФГ "Щедра Нива" нести обов`язок повернення спірних земельних ділянок на користь ГУ Держгеокадастру в Черкаській області та бути належним відповідачем у справі за цією позовною вимогою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погодившись із ухваленими рішеннями, перший заступник прокурора міста Києва звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2020 і ухвалу Господарського суду Черкаської області від 05.02.2020 у даній справі скасувати, а справу направити для продовження розгляду до місцевого господарського суду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги (узагальнено)

5. Прокурор зазначає, що суди обох інстанцій при розгляді цієї справи припустилися неправильного тлумачення норм матеріального права, а саме статей 1, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 31, 93 Земельного кодексу України, статті 5 Закону України "Про оренду землі" і як наслідок порушили приписи статті 20, пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України.

5.1. Скаржник вважає, що внаслідок неправильного тлумачення вказаних норм суди не врахували, що після укладення договорів оренди земельних ділянок для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації фермерського господарства обов`язки орендаря таких ділянок виконує саме фермерське господарство. Таким чином, з моменту створення ОСОБА_1 фермерського господарства у правовідносинах користування спірними земельними ділянками відбулася заміна орендаря, й обов`язки землекористувача перейшли до ФГ "Щедра нива" з дня його державної реєстрації, у зв`язку з чим даний спір стосується земельних ділянок, що використовуються фермерським господарством, а не фізичною особою, а тому цей спір належить до юрисдикції господарських судів.

5.2. Прокурор звертає увагу також і на тому, що Верховний Суд (постанови від 29.01.2020 у справі 927/83/19, від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 16.01.2019 у справі № 968/1275/17, від 20.06.2018 у справі № 317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 21.11.2018 у справі № 272/1652/14-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 27.03.2019 у справі № 376/331/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц) при розгляді справ аналогічної категорії, застосовуючи ці ж норми матеріального права, дотримується позиції, що якщо на момент відкриття провадження у справі щодо спору між органом державної влади чи місцевого самоврядування та, зокрема, фізичною особою, якій із земель державної або комунальної власності надана земельна для ведення фермерського господарства, фермерське господарство вже було створено (як у даній справі), то така справа має розглядатися за правилами господарського судочинства.

5.3. Тут скаржник наголошує ще і на тому, що врахований судами правовий висновок Великої Палати Верховного Суду зі справи № 468/972/17-ц не є релевантним до спірних правовідносин.

Доводи відзиву Відповідача - 1 (узагальнено)

6. Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області у своєму відзиві зазначає, що законодавством взагалі не визначено автоматичного переходу права оренди від фізичної особи до юридичної. Жодних додаткових угод щодо зміни або припинення договорів між сторонами не укладалось, а тому право оренди фізичної особи на земельні ділянки не припинилось.

6.1. Відповідач-1 вважає, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій повністю відповідають закону.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

7. Громадянин ОСОБА_1 у 2014 році тричі звертався до Головного управління Держземагенства у Черкаській області із заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення окремих земельних ділянок для ведення фермерського господарства в адмінмежах Великохутірської сільської ради Драбівського району Черкаської області.

8. Наказами Головного управління Держземагенства в Черкаській області від 22.10.2014 за № 23-4871/14-14-СГ, від 26.09.2014 за № 23-3729/14-14-СГ та від 26.09.2014 за № 23-3728/14-14-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки за кадастровими номерами 7120682600:03:001:0411, площею 45,3811 га (за кадастровим номером 7120682600:03:001:0131, площею 110,1355 га та за кадастровим номером 7120682600:03:001:0130 площею 14,7929 га) в оренду гр. ОСОБА_1 передано три земельні ділянки.

9. В подальшому між ГУ Держземагенства у Черкаській області та гр. ОСОБА_1 укладено три окремі договори оренди вказаних земельних ділянок для ведення фермерського господарства:

- від 22.10.2014 щодо земельної ділянки площею 45,3811 га кадастровим номером 7120682600:03:001:0411, що знаходиться в адміністративних межах Великохутірської сільської ради Драбівського району;

- від 26.09.2014 щодо земельної ділянки площею 110,1355 га кадастровим номером 7120682600:03:001:0131, що знаходиться в адміністративних межах Великохутірської сільської ради Драбівського району;

- від 26.09.2014 року щодо земельної ділянки площею 14,7929 га з кадастровим номером 7120682600:03:001:0130, що знаходиться в адміністративних межах Великохутірської сільської ради Драбівського району;

9.1. Всі договори оренди укладені з терміном дії до 2035 року.

10. Відразу після укладення спірних договорів оренди земельних ділянок гр. ОСОБА_1 передав орендовані ним земельні ділянки в суборенду третім особам громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_3

10.1. 18.11.2014 між гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 укладено договір суборенди землі площею 45,3811 га, а із гр. ОСОБА_3 укладено два договори суборенди землі площею 14,7929 га та площею 110,1355 га відповідно.

10.2. В пунктах 1.2. всіх договорів вказано, що Договори суборенди укладені на підставі, відповідно до умов та в межах строку дії кожного із вищевказаних спірних договорів оренди землі між гр. ОСОБА_1 та ГУ Держземагенства у Черкаській області.

10.3. В пунктах 14, 15 договорів зазначено про те, що в суборенду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства за її цільовим використанням.

11. Наявна у матеріалах справи Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 16.01.2019 свідчить про те, що право оренди на спірні земельні ділянки зареєстровано 30.10.2014 за ОСОБА_1 , а право суборенди 16.12.2014 за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

12. Великохутірська сільська рада Драбівського району Черкаської області повідомила Золотоніську місцеву прокуратуру листом від 21.01.2019 № 02-42/34 про те, що орендна плата за землю за трьома спірними договорами оренди сплачується ОСОБА_1 і заборгованість зі сплати орендної плати відсутня.

13. Пізніше, 31.08.2015 зареєстровано Фермерське господарство "Щедра нива" із єдиним засновником ОСОБА_1 .

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій

14. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

15. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

16. Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

17. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

18. Згідно із частиною 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

19. Частинами 2, 3 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

20. Статтею 20 ГПК України встановлені особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

21. Як убачається з позовної заяви, перший заступник керівника Золотоніської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом до органу, уповноваженого розпоряджатися землею державної власності у спірних правовідносинах, до фізичної особи та до створеного фізичною особою фермерського господарства про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди та зобов`язання повернути державі земельні ділянки, надані для ведення фермерського господарства.

22. Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України від 19.06.2003 № 973-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 973-IV; у редакції, чинній на час надання відповідачеві земельних ділянок, укладення оспорюваних договорів та реєстрації фермерського господарства) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

22.1. У статті 2 Закону № 973-IV закріплено, що відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Спеціальним нормативно-правовим актом у таких правовідносинах є Закон № 973-IV.

22.2. За частиною 1 статті 5, частиною 1 статті 7 Закону № 973-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

22.3. Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону № 973-IV).

23. Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

23.1. Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

24. Зі змісту положень статті 12 Закону № 973-IV вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

25. З комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону № 973-IV можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство мало бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набути статусу юридичної особи. З цього часу землекористувачем земельної ділянки є фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

26. Оскільки фермерське господарство є юридичною особою, його спори щодо користування землями, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, з фермерським господарством, розглядаються господарськими судами.

27. Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, від 13.03.2018 у справі 348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 317/2520/15-ц, від 12.12.2018 у справі № 388/1103/16-ц, від 13.03.2019 у справі № 691/1148/17, від 27.03.2019 у справі № 574/381/17-ц, від 04.09.2019 у справі № 697/2767/16, від 02.10.2019 у справі № 922/538/19.

28. Судами у даній справі встановлено, що наказами Головного управління Держземагенства в Черкаській області № 23-4871/14-14-СГ, № 23-3729/14-14-СГ та № 23-3728/14-14-СГ в оренду гр. ОСОБА_1 передано три земельні ділянки, на підставі яких між ним та гр. ОСОБА_1 укладено договори оренди цих земельних ділянок з метою ведення фермерського господарства на підставі Закону № 973-IV. Після державної реєстрації цих договорів гр. Сідлецьким М.Л. засновано ФГ "Щедра нива", яке зареєстровано як юридична особа.

29. Таким чином, з урахуванням викладених вище приписів Закону № 973-IV у правовідносинах користування спірними земельними ділянками відбулася фактична заміна орендаря і обов`язки землекористувача перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації, а тому сторонами у спірних правовідносинах є юридичні особи.

30. Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до змісту спірних правовідносин та суб`єктного складу сторін спору як таких, що виникли на підставі Закону № 973-IV та пов`язані з реалізацією громадянином своїх прав на створення фермерського господарства, що є формою підприємницької діяльності.

31. Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України не відповідають наведеним вище нормам матеріального та процесуального права.

32. Описана вища, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду (постанова від 19.04.2019 у справі № 468/972/17-ц) мотивація рішень судів попередніх інстанцій колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визнається помилковою, позаяк у подібних правовідносинах, навіть і у випадку передання спірних земельних ділянок у суборенду третім особам, є більш пізня практика Великої Палати Верховного Суду про віднесення цієї категорії спорів до юрисдикції господарських судів (постанови від 04.09.2019 у справі № 697/2767/16, від 02.10.2019 у справі № 922/538/19) і яка врахована колегією суддів, що здійснює касаційний перегляд судових рішень у даній справі.

33. В частині спростування доводів Відповідача-1, які були викладенні ним у відзиві на касаційну скаргу, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що була викладена у подібних правовідносинах у постанові від 30.06.2020 у справі № 927/79/19 і зазначає, що нормами Закону № 973-IV запроваджений механізм, за яким земельна ділянка спочатку надається в оренду громадянину з метою здійснення підприємницької діяльності (для ведення фермерського господарства), проте останній може використовувати її лише шляхом створення фермерського господарства як форми здійснення своєї підприємницької діяльності. Таке фермерське господарство створюється після отримання громадянином земельної ділянки в оренду. З моменту створення цього фермерського господарства та його державної реєстрації до нього за нормами Закону № 973-IV переходять права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі.

33.1. Отже, в цьому випадку не відбувається відчуження орендарем права на оренду земельної ділянки, що обмежено частиною 1 статті 8-1 Закону України "Про оренду землі" № 161-XIV, а здійснюється встановлений нормами Закону № 973-IV перехід прав та обов`язків орендаря земельної ділянки від громадянина до створеного ним фермерського господарства. При цьому такий перехід відбувається в силу вищенаведених норм Закону № 973-IV та не потребує вчинення сторонами орендних правовідносин будь-яких додаткових дій, у тому числі укладення додаткових угод.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

34. Відповідно до частини 6 статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

35. Враховуючи наведене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а прийняті у справі ухвала та постанова - скасуванню з направленням справи до господарського суду першої інстанції для продовження розгляду.

36. Оскільки колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про направлення справи для продовження розгляду до місцевого господарського суду, розподіл судових витрат буде здійснено за результатом розгляду спору.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 306, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу першого заступника прокурора міста Києва задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05 травня 2020 року та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 05 лютого 2020 року у справі № 925/177/19 скасувати.

3. Справу № 925/177/19 направити до господарського суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.