Рішення

від 28.07.2020 по справі 179/975/19

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

179/975/19

2/179/430/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2020 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді - Ковальчук Т.А.

за участю:

секретаря судового засідання - Капшук М.С.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Магдалинівська селищна рада Магдалинівського району Дніпропетровської області про стягнення додаткових витрат на дитину та позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

13 червня 2019 р. до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Магдалинівська селищна рада Магдалинівського району Дніпропетровської області про стягнення додаткових витрат на дитину та позбавлення батьківських прав.

У своїй позовній заяві та в уточненій позовній заяві позивач вказує, що від шлюбу з відповідачем має неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Дніпровського районного суду м. Кам`янського Дніпропетровської області від 14 грудня 2016 р. шлюб було розірвано. 28 серпня 2017 р. Магдалинівським районним судом було прийняте рішення про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання їх спільного неповнолітнього сина у твердій грошовій сумі 700,00 грн. щомісячно. 22 березня 2019 р. рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області розмір аліментів було змінено на ј частину усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Однак відповідач рішення суду не виконує, злісно ухиляється від свого обов`язку з утримання дитини, аліменти не сплачує, у додаткових витратах на дитину участі не приймає, має заборгованість по аліментах в сумі 10000,00 грн. До того ж відповідач не виконує жодних обов`язків щодо дитини, оскільки самоусунувся взагалі від спілкування з дитиною, від її виховання тощо. Відповідач знає про місце проживання дитини, ніхто жодним чином не обмежував йому доступу до дитини для спілкування з нею, для її виховання, розвитку її здібностей, навчання тощо.

Тому звернулася до суду і прохає стягнути з відповідача додаткові витрати на утримання дитини у розмірі 3000,00 грн. щомісячно та позбавити його батьківських прав щодо неповнолітнього сина.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та прохала задовольнити. Пояснила, що їх спільний з відповідачем син проживає з нею, здоровий, перебуває у черзі для зарахування у дошкільне відділення комунального закладу Жданівська НВК Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - Дошкільний навчальний заклад Магдалинівської районної ради Дніпропетровської області. На даний час не відвідує гуртки та спеціалізовані заклади, що розвивають здібності дитини. Батько жодним чином не спілкується з сином, має заборгованість по аліментам. Проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та прохав їх задовольнити, повністю підтримав позицію позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав. Про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, у тому числі шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті Судова влада .

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, надавши письмову заяву, в якій не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місце знаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи думку позивача та її представника, на підставі наявних у справі доказів, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ст. 12 ЦПК).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи предмет спору в даній справі та заявлені межі позовних вимог, суд розглядає справу в межах наявності та достатності підстав для стягнення додаткових витрат на дитину та позбавлення батьківських прав, правомірності його утворення та існування. Вказане відповідає вимогам ст. 129 Конституції України та закріпленим в ній основним засадам судочинства.

Позиція позивача зводиться до того, що відповідач не бере участі в утриманні дитини, має заборгованість по аліментам, не виконує своїх батьківських обов`язків щодо сина, не спілкується з ним.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Дійсно, згідно свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 від 19 вересня 2015 р., ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрували шлюб 19 вересня 2015 р. у Дніпровському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській області. (а. с. 12)

Від даного шлюбу у сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , виданим 20 січня 2017 р. Магдалинівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. (а. с. 13)

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 грудня 2016 р. розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . Позивачу залишено дошлюбне прізвище ОСОБА_6 .(а. с. 14)

Заочним рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2017 р. з ОСОБА_3 стягнуто аліменти в твердій грошовій сумі 700,00 гр. щомісячно на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , починаючи з 07 квітня 2017 р. і до повноліття дитини. (а. с. 15)

Розмір стягуваних з відповідача аліментів 700,00 грн. заочним рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області змінено на ј частку з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. (а. с. 17-19)

У довідці виконкому Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області № 361 від 05 червня 2018 р. вказано, що ОСОБА_1 , 1989 р. н., являється постійною мешканкою АДРЕСА_1 . Склад сім`ї: син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7, мати - ОСОБА_7 , 1957 р. н. (а. с. 20)

У довідці про реєстрацію місця проживання особи № 228 від 30.03.2017 р. вказано, що за відомостями Жданівської сільської ради місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Дніпро, громадянина України, зареєстроване за адресою АДРЕСА_1 з 30 березня 2017 р. по теперішній час. (а. с. 21)

Довідка № 3306 від 09.04.2019 р. видана ОСОБА_1 в тому, що вона дійсно не отримувала аліменти від ОСОБА_3 у період з 01.09.2018 р. по 01.04.2019 р., згідно виконавчого листа № 2/179/997/17, виданого 30.10.2017 р. Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області, на утримання сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в твердій грошовій сумі 700,00 грн. щомісячно, починаючи з 07 квітня 2017 р. і до повноліття дитини. (а. с. 22)

Згідно повідомлення Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Кам`янське ГТУЮ у Дніпропетровській області, за боржником ОСОБА_5 станом на 01.10.2018 р. існує заборгованість по сплаті аліментів, розмір яких сукупно перевищує 3 місяці. (а. с. 23)

Довідка № 01/19 від 22 квітня 2019 р. видана ОСОБА_1 в тому, що вона працює в ТОВ Сімплі Контакт з 21.10.2016 р. і займає посаду агент. З 23.03.2017 р. перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Дохід за період з 01.10.2018 р. по 31.03.2019 р. склав 0,00 грн. (а. с. 24)

В Акті обстеження матеріально-побутових умов від 01.11.2018 р. вказано, що проведено обстеження матеріально-побутових умов мешканки АДРЕСА_1 ОСОБА_1 і встановлено, що вона дійсно проживає за вказаною адресою у будинку своєї мами ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , разом зі своїм сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Земельного паю не має, свого господарства теж не має. (а. с. 25)

Висновком від 11 червня 2018 р. засвідчено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає по АДРЕСА_1 разом з мамою ОСОБА_1 та бабусею ОСОБА_7 в с. Жданівка з моменту народження. Опікою дитини та вихованням займається самостійно мама ОСОБА_1 , без допомоги з боку батька ОСОБА_5 . З моменту народження ОСОБА_4 батько не приїздив до ОСОБА_1 , фінансову та матеріальну допомогу не отримувала з боку батька. Дідусь та бабуся ОСОБА_5 не приймають участі у вихованні дитини - онука. (а. с. 26)

У своєму висновку від 11.06.2018 р. орган опіки та піклування Жданівської сільської ради, захищаючи права малолітньої дитини ОСОБА_4 вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 щодо його малолітнього сина. (а. с. 27)

Довідка № 161 від 03.06.2019 р. видана ОСОБА_1 в тім, що її син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дійсно стоїть в черзі для зарахування в дошкільне відділення Жданівського НВК Казка з 28.05.2019 р. (а. с. 28)

Згідно довідки № 21034 від 10.10.2019 р. Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Кам`янське ГТУЮ у Дніпропетровській області, ОСОБА_5 має заборгованість по аліментам в розмірі 25367,58 грн. (а. с. 131)

У висновку від 10.01.2020 р. депутат Магдалинівської ОТГ с. Жданівка Бублич В.В. поручається за ОСОБА_1 , яка проживає по АДРЕСА_1 , разом із своєю мамою ОСОБА_7 та сином ОСОБА_4 , і підтверджує, що за період , який ОСОБА_1 проживає в с. Жданівка з 2017 р. по цей час до її сина ніхто не приїздив, матеріальної допомоги не надавав. Вихованням та матеріальним забезпеченням дитини займається самостійно лише ОСОБА_1 . Дані слова підтверджує сусідка ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (а. с. 132)

В Акті обстеження матеріально-побутових умов від 13.01.2020 р. вказано, що проведено обстеження матеріально-побутових умов мешканки АДРЕСА_1 ОСОБА_1 і встановлено, що вона дійсно проживає за вказаною адресою у газифікованому будинку мами ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Загальна площа будинку 65,21 кв. м., жила - 32,38 кв. м. Має 2 житлові кімнати. В цьому будинку прописаний та проживає син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . В підсобному господарстві ОСОБА_1 нічого не тримає, земельного паю не має. (а. с. 133)

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила, що проживає в с. Жданівка Магдалинівського району Дніпропетровської області. Знає позивача ОСОБА_1 і її сина. Також може зазначити, що не знає та жодного разу не бачила батька сина позивачки ОСОБА_5 , не впевнена, що дитина взагалі упізнає свого батька, якщо колись його побачить.

Відповідно до ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд вважає, що доводи позивача, з приводу того, що з відповідача необхідно стягнути додаткові витрати на дитину та позбавити його відносно сина батьківських прав, нею не доведені, оскільки позивачем не наведено жодної підстави для стягнення таких витрат, оскільки не приведено жодних для цього особливих обставин (розвиток здібностей дитини, її хвороба, каліцтво тощо). З пояснень самої позивачки дитина здорова, перебуває в черзі до дитячого садка, не відвідує секції, гуртки, курси чи інші розвиваючі установи. Грошових коштів на утримання дитини не вистачає, однак вона не зверталася до суду із вимогою про збільшення розміру стягуваних з відповідача аліментів, нерегулярно, але отримувала аліменти, прохає стягнути з відповідача додаткові витрати на утримання дитини.

Тоді як ст. 185 СК України вказує:

1. Той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

2. Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Статтею 12 Закону України Про охорону дитинства передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом, в тому числі за ст. 164 Сімейного Кодексу України - підставою позбавлення батьківських прав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України , мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Чинне законодавство зазначає, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Способи та методи ухилення від обов`язку з виховання та утримання дитини зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року в п. 16: Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, треба розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками .

За змістом роз`яснень, п. п. 15, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно вимог ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні.

Суд вважає за необхідне врахувати, що позбавлення судом особи батьківських прав в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод ( далі по тексту - ЄКПЛ) становить втручання у її право на повагу до його сімейного життя, яке гарантується пунктом 1 статті 8. Таке втручання не становитиме порушення статті 8 лише у тому разі, якщо воно здійснене згідно з законом , відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей.

Як зауважив Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ), у ряді рішень з цього приводу, визначаючи, чи був такий захід, як позбавлення батьківських прав, необхідним у демократичному суспільстві слід проаналізувати, чи може він найкраще задовольняти інтереси дитини. Водночас ЄСПЛ нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага.

Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельно оцінювати низку факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (п.79 рішення ЄСПЛ від 10 січня 2008 у справі Кірнс проти Франції (Kearns v. France) (заява № 35991/04).

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі М.С. проти України , у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Верховний Суд в постанові від 24.10.2018 року по справі №761/2855/17 також вказав, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, та можливе в разі доведення умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Суд повно, всебічно та об`єктивно оцінивши обставини справи, приходить до висновку, що позивачем не надано суду достатньо доказів, що підтверджують свідоме ухилення ОСОБА_5 від виконання своїх батьківських обов`язків та його небажання виховувати сина, а тому позовні вимоги не є обґрунтованими, законними та відповідача не належить позбавляти батьківських прав відносно неповнолітньої дитини.

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму.

Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Цивільного процесуального кодексу України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Суд наголошує на тому, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі. Докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, повинні бути виключно належними та допустимими.

Подавши свої докази, позивач реалізувала своє право на доказування і одночасно виконала обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

У свою чергу суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Суд виходить з того, що ч. 5 ст. 177 ЦПК України передбачено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

З урахуванням викладеного суд відмовляє у задоволенні позову у зв`язку з його необґрунтованістю та відсутністю будь-яких доказів, які свідчать про підстави для його задоволення. Суд не приймає до уваги пояснення позивача про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення додаткових витрат на дитину та позбавлення відповідача батьківських прав відносно його неповнолітнього сина, які можуть з її слів настати в майбутньому, оскільки це свідчить лише про її припущення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 150, 164, 166, 185, СК України, ст.ст. 4, 5-8, 10, 12, 13, 77-78, 81-83, 134, 210, 247, 264-265, 280-283 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Магдалинівська селищна рада Магдалинівського району Дніпропетровської області про стягнення додаткових витрат на дитину та позбавлення батьківських прав - відмовити.

Судові витрати по справі - сплачений позивачем судовий збір в сумі 768,40 грн. - віднести на користь держави.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Повний текст рішення виготовлено 06 серпня 2020 р.

Суддя Т.А. Ковальчук