Постанова

від 10.11.2020 по справі 179/975/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8969/20 Справа № 179/975/19 Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.

при секретарі - Кругман А.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Магдалинівська селищна рада Магдалинівського району Дніпропетровської області, про стягнення додаткових витрат на дитину та позбавлення батьківських права, -

в с т а н о в и л а:

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з, уточненим 07 листопада 2019 року, позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Магдалинівська селищна рада Магдалинівського району Дніпропетровської області, про стягнення додаткових витрат на дитину та позбавлення батьківських права, мотивуючи його тим, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який було розірвано на підставі рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська від 14 грудня 2016 року.

Зазначала, що вони мають спільного неповнолітнього сина ОСОБА_3 та рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2017 року з ОСОБА_2 на її користь на утримання сина стягуються аліменти, втім аліменти він не сплачує та допустив заборгованість.

Вказувала, що син перебуває на повному її утриманні, на даний час відвідує гуртки та спеціалізовані заклади у зв`язку з чим вона несе додаткові витрати.

Посилаючись на те, що доступ до дитини батькові жодним чином не обмежено, втім він самоусунувся від виконання батьківських обов`язків та відверто нехтує ними, що є підставою для позбавлення його батьківських прав, а тому просила суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання дитини у розмірі 3 000 грн. щомісячно та позбавити його батьківських прав щодо неповнолітнього сина.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове яким її позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню сина та не цікавиться ним, зазначала, що несе додаткові витрати на дитину, участь у яких повинен приймати і відповідач.

Правом на надання відзиву сторони по справі не скористались.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 19 вересня 2015 року (т.1 а.с.12)

Від даного шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.13).

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 грудня 2016 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_2 розірвано, позивачу залишено дошлюбне прізвище ОСОБА_4 (т.1 а.с.14).

Заочним рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2017 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти в твердій грошовій сумі 700 грн. щомісячно на утримання сина, починаючи з 07 квітня 2017 року і до повноліття дитини (т.1 а.с.15).

Розмір стягуваних з відповідача аліментів 700,00 грн. заочним рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області змінено на 1|4 частку з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (т.1 а.с.17-19).

У довідці виконкому Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області №361 від 05 червня 2018 року вказано, що ОСОБА_1 являється постійною мешканкою АДРЕСА_1 . Склад сім`ї: син - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_6 (т.1 а.с.20).

У довідці про реєстрацію місця проживання особи №228 від 30 березня 2017 року вказано, що за відомостями Жданівської сільської ради місце проживання ОСОБА_3 зареєстроване у АДРЕСА_1 з 30 березня 2017 року по теперішній час (т.1 а.с.21).

Довідка №3306 від 09 квітня 2019 року видана ОСОБА_1 в тому, що вона дійсно не отримувала аліменти від ОСОБА_2 у період з 01 вересня 2018 року по 01 квітня 2019 року згідно виконавчого листа №2/179/997/17, виданого 30 жовтня 2017 року Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області (т.1 а.с.22).

Згідно повідомлення Дніпровського відділу державної виконавчої служби м.Кам`янське ГТУЮ у Дніпропетровській області, за боржником ОСОБА_2 , станом на 01 жовтня 2018 року, існує заборгованість по сплаті аліментів, розмір яких сукупно перевищує 3 місяці (т.1 а.с.23).

Довідка №01/19 від 22 квітня 2019 року видана ОСОБА_1 в тому, що вона працює в ТОВ Сімплі Контакт з 21 жовтня 2016 року і займає посаду агент. З 23 березня 2017 року перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Дохід за період з 01 жовтня 2018 року по 31 березня 2019 року склав 0,00 грн. (т.1 а.с.24).

В акті обстеження матеріально-побутових умов від 01 листопада 2018 року, складеного виконавчим комітетом Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, вказано, що проведено обстеження матеріально-побутових умов мешканки АДРЕСА_1 ОСОБА_1 і встановлено, що вона дійсно проживає за вказаною адресою у будинку своєї мами ОСОБА_6 разом зі своїм сином ОСОБА_7 . Земельного паю не має, свого господарства теж не має (т.1 а.с.25).

Висновком виконавчого комітету Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 11 червня 2018 року засвідчено, що ОСОБА_5 проживає по АДРЕСА_1 разом з мамою ОСОБА_1 та бабусею ОСОБА_6 в с.Жданівка з моменту народження. Опікою дитини та вихованням займається самостійно мама ОСОБА_1 , без допомоги з боку батька ОСОБА_2 . З моменту народження ОСОБА_7 батько не приїздив до ОСОБА_1 , фінансову та матеріальну допомогу не отримувала з боку батька. Дідусь та бабуся ОСОБА_2 не приймають участі у вихованні дитини - онука (т.1 а.с.26).

У своєму висновку від 11 червня 2018 року орган опіки та піклування Жданівської сільської ради, захищаючи права малолітньої дитини ОСОБА_7 , вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо його малолітнього сина (т.1 а.с.27).

Довідка №161 від 03 червня 2019 року видана ОСОБА_1 в тім, що її син ОСОБА_7 дійсно стоїть в черзі для зарахування в дошкільне відділення Жданівського НВК Казка з 28 травня 2019 року (т.1 а.с.28).

Згідно довідки №21034 від 10 жовтня 2019 року Дніпровського відділу державної виконавчої служби м.Кам`янське ГТУЮ у Дніпропетровській області, ОСОБА_2 має заборгованість по аліментам в розмірі 25 367,58 грн. (т.1 а.с.131).

У висновку від 10 січня 2020 року депутат Магдалинівської ОТГ с.Жданівка ОСОБА_8 поручається за ОСОБА_1 , яка проживає по АДРЕСА_1 разом із своєю мамою ОСОБА_6 та сином ОСОБА_7 , і підтверджує, що за період, який ОСОБА_1 проживає в с.Жданівка, з 2017 року по цей час до її сина ніхто не приїздив, матеріальної допомоги не надавав. Вихованням та матеріальним забезпеченням дитини займається самостійно лише ОСОБА_1 . Дані слова підтверджує сусідка ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (т.1 а.с.132)

В акті обстеження матеріально-побутових умов від 13 січня 2020 року, складеного виконавчим комітетом Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, вказано, що проведено обстеження матеріально-побутових умов мешканки АДРЕСА_1 ОСОБА_1 і встановлено, що вона дійсно проживає за вказаною адресою у газифікованому будинку мами ОСОБА_6 Загальна площа будинку 65,21 кв.м, жила - 32,38 кв.м. Має 2 житлові кімнати. В цьому будинку прописаний та проживає син ОСОБА_7 . В підсобному господарстві ОСОБА_1 нічого не тримає, земельного паю не має (т.1 а.с.133).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що вони не доведені належними та допустимими доказами. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка з врахуванням обставин справи не може бути застосована.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції у зв`язку з наступним.

Стаття 180 СК України покладає обов`язок на батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Аналогічне роз`яснення щодо обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, надане Пленумом Верховного Суду України в абз.3 п.17 постанови Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів №3 від 15 травня 2006 року.

Відповідно до ч.1 ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Таким чином, участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов`язком батька (матері) незалежно від сплати ним (нею) аліментів, і закон не передбачає можливості повного звільнення особи, від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі виникнення спору.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у п.п.18,19 постанови Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів №3 від 15 травня 2006 року, до передбаченої ст.185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.

Колегія суддів, наголошує на тому, що аліменти мають своєю метою забезпечити нормальні матеріальні умови життя дитини. У тих випадках, коли в силу особливих, виняткових обставин вимагаються поверх звичайних додаткові витрати, цих коштів може виявитися недостатньо.

До особливих обставин, з якими законодавець пов`язує стягнення додаткових витрат на дитину відносяться ті обставини, що пов`язані з розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.ч.1,5,6,7 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Позивачем не було надано суду першої інстанції жодних доказів понесення додаткових витрат на дитину та їх розмір, до апеляційної скарги також таких доказів не додано, а тому доводи апеляційної скарги в частині наявності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення додаткових витрат колегією суддів відхиляються.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю Організації Об`єднаних Націй 20 листопада 1959 року, яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції України та ст.ст.2,8 ЦПК України, проголошено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про охорону дитинства" сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Так, відповідно до ст.150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Положеннями вказаної вище статті визначено основні положення з виховання дітей. Для здійснення цього завдання батьки наділяються батьківськими правами, тобто правом на особисте виховання своїх дітей.

Батьківські права є в той же час і обов`язками батьків з виховання дітей, тому що батьки не тільки володіють правом на виховання дитини, а й мають обов`язок її виховувати. Нездійснення ними своїх прав тягне за собою або повну їх втрату, або тимчасове позбавлення цих прав.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, та можливе в разі доведення умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківських прав стосовно неповнолітньої дитини є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують свої батьківські обов`язки. Однак позивач не надала належних та допустимих доказів винної поведінки відповідача щодо свідомого нехтування ним своїми обов`язками та ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини чи жорсткого поводження з нею протягом тривалого часу. Позивачем не доведено, що відповідач остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов`язків з виховання дитини.

Наявність заборгованості зі сплати аліментів наразі не може тягнути за собою такого наслідку як позбавлення батьківських прав

У рішенні по справі Мамчур проти України від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08 квітня 2020 року у справі №645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі №127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі №643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі №712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі №640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі №631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі №331/5427/17. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 стосовно того, що судом першої інстанції не повністю враховані обставини даної справи є хибними.

Рішення ухвалене з урахуванням загальних засад цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України): справедливості, добросовісності та розумності, та доводи апеляційної скарги цього не спростовують.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Макаров М.О.