Рішення

від 05.08.2020 по справі 160/4551/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2020 року Справа № 160/4551/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю МАЛІМ до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеною позовною заявою, в якій просив: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2020/000117/2 від 28.02.2020 року, а також складену картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110140/2020/00012.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що на умовах та в рамках зовнішньо-економічного контракту між ТОВ МАЛІМ та CHUZHOU DONLIM ELECTRICAL APPLIANCES CO.,LTD Китай №CHZDNL/ML-2019 від 03.08.2019 р. було організовано поставки електрочайників побутових. 28.02.2020 року представником декларанта було подано митну декларацію №UA110140/2020/002047 разом із всіма необхідними документами. Проте на підставі наданих документів Дніпровською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА110000/2020/000117/2 від 28.02.2020 року, а також складено картку відмови №UA110140/2020/00012 від 28.02.2020 року. Позивач вважає вказане рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства, оскільки при подачі митної декларації ним було надано усі необхідні документи, які підтверджують ціну товару, яка визначена за ціною договору. Враховуючи викладене, позивач просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2020 року було відкрито спрощене позовне провадження по даній справі без повідомлення (виклику) учасників справи.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що в ході перевірки наданих декларантом документів, встановлено, що якісні характеристики імпортованої партії товару перевірити неможливо, декларантом не надано сертифікати, паспорти якості, інструкції, тощо. Відповідно до вимог п.2 статті 52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Так, декларантом не було надано переклади документів митного оформлення. Разом з тим, відповідно до пункту 4.3. контракту CHZDNL/ML-2019 від 03.08.2019 р. оплата за товар може здійснюватися у формі передплати та на умовах інвойс через 180 днів після отримання товару на склад покупця, і зазначається у інвойсі. Згідно з наданим інвойсом від 14.06.2019 р. №YK20190614, умови оплати - 180 дн. після отримання товару одержувачем. Проте вказана схема розрахунків за поставлений товар, суперечить світовій практиці та може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, що унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості згідно статті VII ГАТТ. У зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного прийнято рішення про коригування митної вартості від 28.02.2020 р. №UA110000/2020/000117/2. Митна вартість оцінюваного товару скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - резервним методом, згідно з положеннями ст.64 МКУ, та ґрунтується на митній вартості: ЕМД від 15.01.2020 р. №UA500070/2020/201176 на рівні 1,2 дол./шт. У зв`язку з прийняттям митницею рішення про коригування митної вартості товару, позивачу було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.02.2020 р. №UA110140/2020/00012. За таких обставин, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

До суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що витребувані відповідачем документи не можливо було надати, оскільки вони знаходились у продавця, а тому ТОВ МАЛІМ 28.02.2020 року було зроблено запит до компанії-виробника CHUZHOU DONLIM ELECTRICAL APPLIANCES CO.,LTD. Проте, у зв`язку із встановленням карантинних обмежень спричинених епідемією COVID-19, запитувані документи були отримані лише 01.04.2020 року. Крім того, неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Це узгоджується із відповідним висновком, що викладено в Пленумі Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року, а саме: УЗАГАЛЬНЕННЯ практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу (в редакції від 13.03.2012) . Таким чином, позивачем подано до митною органу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої декларантом за першим методом, а тому заявлена декларантом митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам статті 58 МКУ, а відзив на адміністративний позов не спростовує наведених у позові фактів та обставин. Позивач просив суд позов задовольнити з викладених у ньому підстав.

До суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що відсутність інформації щодо якісних та фізичних характеристик товару, унеможливлює здійснення співставлення з попередньою партією товару за заявленим контрактом. Якісні характеристики імпортованої партії товару перевірити неможливо, декларантом не надано сертифікати, паспорти якості, інструкції і т.д. На дату митного оформлення документи, що підтверджують якісні характеристики товару, не надані до митного органу. Враховуючи зазначені в повідомлені митниці результати перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваної партії товару за ЕМД від 28.02.2020 р. №UА110140/2020/002047, відсутність документального підтвердження сформованої вартості оцінюваного товару та повноти включення витрат відповідно до положень ч.10 ст.58 МКУ, відсутності документального підтвердження заявленого рівня вартості як ціни, що фактично сплачена, прийнято рішення про коригування митної вартості від 28.02.2020 р. №UА110000/2020/000117/2. Таким чином, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

В силу ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві та у відповіді на відзив, позицію відповідача, викладену у відзиві на позов та у запереченнях, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ Малім (код ЄДРПОУ 42802921) є суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності.

Між ТОВ МАЛІМ та CHUZHOU DONLIM ELECTRICAL APPLIANCES CO.,LTD Китай був укладений зовнішньо-економічний контракт №CHZDNL/ML-2019 від 03.08.2019 р.

За умовами даного контракту, ТОВ МАЛІМ (Покупець) купує товар у CHUZHOU DONLIM ELECTRICAL APPLIANCES CO.,LTD Китай (Продавець).

Відповідно до п.2.1. Контракту, ціна на товар встановлюється в доларах США і вказується в інвойсах на кожну окрему партію Товару.

Пунктом 2.4. Контракту визначено, що ціни на Товар включають в себе вартість самого Товару, упаковки, маркування, навантаження і його доставки до обумовленого умовам пункту.

Згідно з п.4.3. Контракту, оплата за товар може проводитися як на умовах передоплати, так і на умовах оплати інвойсу через 180 днів після отримання товару на склад Покупця в Україні, і це зазначається в інвойсі на конкретну партію товару.

На умовах та в рамках зовнішньо-економічного контракту між ТОВ МАЛІМ та CHUZHOU DONLIM ELECTRICAL APPLIANCES CO.,LTD Китай №CHZDNL/ML-2019 від 03.08.2019 р. було організовано поставки товарів з Китаю до України, а саме: електрочайники побутові в асортименті.

28.02.2020 року представником декларанта було подано митну декларацію №UAl10140/2020/002047 (номер встановлений після коригування - №UA110140/2020/002103).

Відповідно до поданої декларації митна вартість була встановлена відповідно до Комерційного Інвойсу №CZT450-L2191344 від 21.12.2019 року. Митна вартість товарів була визначена із застосуванням основного методу.

Так, у митній декларації №UA110140/2020/002047 поданій декларантом, було зазначено загальну суму товарів за рахунком, відповідно до інвойсу (графа 22), що складала 4 668,40 дол.США. Також було визначено розмір ПДВ та ввізного мита, сума розрахована декларантом склала - 36 691,39 грн.

28.02.2020 року уповноваженою особою митниці було складено та направлено декларанту повідомлення в якому зазначається, що відсутність у органу доходів та зборів та у декларанта необхідних документів унеможливила застосування методів на основі віднімання та на основі додавання вартості товарів, у зв`язку із неможливістю застосування вказаних методів визначення митної вартості послідовно розглядаємо можливість застосування резервного методу визначення митної вартості .

Митним органом було сформовано та направлено декларанту повідомлення, в якому міститься вимога про надання додаткових документів, яку митний орган обґрунтовує:

а) відсутність інформації щодо якісних та фізичних характеристик товару;

б) суперечність визначеному сторонами в Контракті способу розрахунку світовій практиці;

в) можливе свідчення такої системи розрахунків про наявність додаткових умов та домовленостей; прихований лізинг .

На підставі чого митний орган зобов`язав декларанта надати банківські/платіжні/бухгалтерські документи, транспортні документи, страхові документи, бухгалтерські виписки, копію митною декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів.

На підставі наданих документів Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА110000/2020/000117/2 від 28.02.2020 року, а також складено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110140/2020/00012.

Рішенням про коригування митної вартості товарів № UA110000/2020/000117/2 від 28.02.2020 року було здійснено коригування вартості за одиницю товару, а саме: Електрочайники побутові - мод. НЕК-177 - 800 шт.; мод. НЕК-178 - 800 шт.; мод. LEK-1774 - 872 шт.; мод. LEK-1773 - 872 шт.; мод. LEK-1772 - 872 шт.; мод. LEK-1770 - 800 шт.; мод.LEK-1709 - 1000 шт.; мод. LEK-1759 - 800 шт. (потужність 2000 Вт, об`єм 1,7 л); мод.LEK-2001 - 144 шт. (потужність 2000 Вт, об`єм 2л). Розрахована декларантом митна вартість товару становила 114 660,57 грн., а вартість митних платежів - 36 691,39 грн.

Внаслідок дій відповідача у вигляді коригування митної вартості загальна вартість товару склала 10 579,20 дол.США (259 835,73 грн.), а вартість митних платежів склала - 83 147,43 грн. Внаслідок коригування вартості товарів митним органом, сума додаткових нарахувань (ввізне мито та ПДВ) склала - 46 456,04 грн.

Правомірність та обґрунтованість рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2020/000117/2 від 28.02.2020 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110140/2020/00012 від 28.02.2020 року є предметом позову, який передано на розгляд суду.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Статтею 49 МКУ визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.4 та 5 ст.58 МКУ, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ч.3 ст.318 МКУ митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 МКУ визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 статті 51 МКУ встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За приписами ч.2 ст.52 МКУ декларант, який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 МКУ передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.

Згідно з ч.1 ст.53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.1, 2 ст.54 МКУ контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МКУ передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3 статті 55 МКУ, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Разом з тим, відповідно до вимог статті 57 МКУ, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч.3 ст.53 МКУ, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Так, разом з митною декларацією №UА110140/2020/002047 на підтвердження митної вартості товарів Декларантом подано наступні документи: пакувальний лист (Packing list) б/н від 21.12.2019 р.; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) CZT450-L2191344 від 21.12.2019 р.; коносамент (Bill of lading) MRFB19122686 від 23.12.2019 р.; автотранспортна накладна (Road consignment note) 0053 від 26.02.2020 р.; декларація про походження товару форми (Declaration of origin) CZT450-L2191344 від 21.12.2019 р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору 1 від 18.10.2019 р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору 2 від 20.02.2020 р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються CHZDNL/ML-2019 від 03.08.2019 р.; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №UA110140/2020/002047 від 28.02.2020 р.

Зазначені документи містять всю необхідну інформацію для підтвердження числових значень складових частин митної вартості та ціни, що була фактично сплачена за товари та методу її визначення згідно з положеннями ст.58 МКУ.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МКУ. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказана норма закону кореспондує з положеннями ч.3 ст.318 МКУ, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Зазначене вище також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно з Законом України від 15.02.2011 року №3018-Т "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, вказане узгоджується з проголошеними у статті 8 МКУ принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Таким чином, факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Відповідна правова позиція викладена Верховним судом України у постановах №21-262а 12 від 11.09.2012 року та №21-91а12 від 29.05.2012 року.

В оскаржуваному рішенні митний орган зазначає, що декларантом не підтверджено складові митної вартості. Митна вартість оцінюваного товару скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - резервним методом, згідно з положеннями ст.64 МКУ, та ґрунтується на митній вартості: ЕМД від 15.01.2020 року №UA500070/2020/201179 на рівні 1,52 дол./шт. Проте зміст вказаної декларації в оскаржуваному рішенні не наведений.

Частиною 2 статті 53 МКУ передбачено перелік документів які надаються для підтвердження розрахунку митної вартості.

Згідно з ч.5 ст.53 МКУ забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Документи про якість товару не входять у цей перелік документів, а тому зазначена розбіжність щодо відсутності документів виробника про якісні характеристики товару, як розбіжність, яка впливає на числові значення митної вартості, необґрунтована і протирічить положенням митного законодавства.

Крім того, пунктом 2.2. договору передбачена загальна вимога якості товару, який має відповідати міжнародним стандартам, технічним умовам заводу-виробника. Зазначений пункт не передбачає і не вимагає від Постачальника у обов`язковому порядку надавати спеціальні документи, що підтверджують якість товару.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МКУ, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МКУ. (Постанова від 22.04.2019 р. по справі № 815/6242/17).

Суд зауважує, що відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган, серед іншого, послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до вищенаведених приписів Митного кодексу України надавались відповідні документи, що підтверджують митну вартість.

Разом з тим, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МКУ. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 МКУ.

В силу частини п`ятої статті 53 МКУ забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Таким чином, позивачем надано до митниці документально підтверджені дані про ціну договору, ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 МКУ, а також не містили в собі розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.

Водночас відповідачем не доведено наявність обставин, які б могли бути підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів.

Крім того, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Аналогічну правову позицію висловлено Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 11.11.2014 р. по справі № 826/18065/13-а.

Також, щодо наявності в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, суд зазначає, що вказане не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Вказаний висновок узгоджується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі №826/16046/16.

Згідно з Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року» №2 від 13.03.2017 р., у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Вказане кореспондується із Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів затверджених Наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 року №598, у яких зазначено, що в графі 33 Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі 33 також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Отже, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, позивач задля підтвердження митної вартості товарів за основним методом виконав свій обов`язок та до декларації митної вартості надав всі необхідні документи, передбачені ч.2 ст.53 МКУ, а також наявні у нього документи, передбачені ч.3 ст.53 МКУ.

У відповіді на відзив позивачем також зазначалося, що у зв`язку із тим, що наведені відповідачем документи не можливо було надати, оскільки вони знаходились у продавця, ТОВ МАЛІМ 28.02.2020 року було зроблено запит до компанії-виробника CHUZHOU DONLIM ELECTRICAL APPLIANCES CO.,LTD. Проте, у зв`язку із встановленням карантинних обмежень спричинених епідемією COVID-19, запитувані документи були отримані ними лише 01.04.2020 року. Так, 01.04.2020 року нами було отримано листи від виробника CHUZHOU DONLIM ELECTRICAL APPLIANCES CO., LTD наступного змісту: 1 лист: У відповідь на Ваш запит від 28.02.2020 про надання додаткових документів по вашій поставці ПОБУТОВА ТЕХНІКА (Електрочайник ТМ LIBERTON, HILTON) відвантаженні по коносаменту №MRFB19122686, контейнер № MSKU9953082, контракт №CHZDNL/ML-2019 від 03.08.2019, Інвойс №CZT450-L2191344 від 21.12.2019, пакувальному листу Б/Н від 21.12.2019, направляємо вам скан копії таких документів: Експортна митна декларація. Специфікація електрочайників. Просимо вибачення за затримку надання документів, у зв`язку зі святкуванням Китайського Нового Року та карантинними обмеженнями спричиненими пандемією COVID-19. 2 лист: У відповідь на Ваш запит заявляємо, що відправка товару ПОБУТОВА ТЕХНІКА (Електрочайник ТМ LIBERTON, HILTON) відвантаженні по коносаменту №MRFB19122686, контейнер №MSKU9953082, контракт №CHZDNL/ML-2019 від 03.08.2019, Інвойс №CZT450-L2191344 від 21.12.2019, пакувальному листу Б/Н від 21.12.2019, виконана на умовах поставки DAP DNIPRO, Украйна (ІНКОТЕРМС 2010). 1. Всі витрати по відвантаженню контейнера на судно, транзит від порту NANJING, China в порт PIVDENNYI, Ukraine, перевантаження на інше судно в порту YANGSHAN, China, доставка в пункт призначення по території України включені у вартість товару. Страхування вантажу не проводилось. 2. Згідно правилам заповнення експортної митної декларації КНР, в графі порт відправлення вказується порт в якому здійснюється пересічення кордонів країни. Порт відвантаження NANJING, China є внутрішнім річним портом, тому в експортній митній декларації вказаний порт перевантаження й пункт пропуску кордону YANGSHAN, China .

Позивач надав до матеріалів справи висновок експерта №ГО-815/2 від 07.04.2020 року, у якому відповідно до проведеного маркетингового аналізу та розрахунків ринкової вартості товарів, з урахуванням поправочних коефіцієнтів, ціни пропозиції і дилерські надбавки в рамках поставки за контрактом № CHZDNL/ML-2019 від 03.08.2019, інвойсу №CZT450-L2191344 від 21.12.2019 вартість товарів відповідає тій, що заявлена декларантом та відображена у комерційній пропозиції та інвойсі. Щодо твердження відповідача у відзиві про порушення декларантом п.2.2., 2.3. Порядку виконання митних формальностей в частині ненадання перекладів документів, позивач зазначив наступне. Відповідач на власний розсуд доповнює зміст наведених ним норм, так відповідно до ст.254 МКУ документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. Таким чином, у законодавстві відсутня пряма вказівка на необхідність перекладів усіх документів, що подаються при митному оформленні товарів. Щодо сумнівів митного органу відносно ненадання декларантом платіжного документу, що підтверджує вартість товару та містить реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, долучили до матеріалів справи копію платіжного доручення, відповідно до якого вбачається (графа 70), що ТОВ МАЛІМ 23.01.2020 року сплачено 4 668,40 дол.США у якості передплати за товар по контракту №CHZDNL/ML-2019 DD від 03.08.2019 року. Щодо можливого свідчення схеми розрахунків за поставлений товар (відстрочення платежів) про прихований лізинг . Так, у жодному законодавчому акті України не має такого поняття як прихований лізинг . Між покупцем - ТОВ МАЛІМ та продавцем - CHUZHOU DONLIM ELECTRICAL APPLIANCES CO.,LTD був укладений контракт на купівлю товарів. Зазначений контракт не є лізинговим договором в силу закону. Твердження митного органу щодо приховування будь-яких умов поставки є безпідставними, оскільки єдиним способом визнання договору або його окремих умов недійсними є встановлення такого факту в судовому порядку. Наразі контракт є діючим, та його умови і факт його виконання свідчать про його реальність.

Таким чином, позивачем для оформлення товару за методом №1 надано всі передбачені законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару.

За вказаних обставин суд доходить висновку, що відповідачем не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості товарів.

Відповідно до ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В рішенні по справі Щокін проти України (Заяви № 23759/03 та № 37943/06, п.49-51) Європейський Суд вказав, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що при винесені рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2020/000117/2 від 28.02.2020 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110140/2020/00012 від 28.02.2020 року відповідач діяв не в порядку та не у спосіб, передбачені чинним законодавством, з викладених вище підстав.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду, тому судовий збір у розмірі 2 102 грн. підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2020/000117/2 від 28.02.2020 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110140/2020/00012 від 28.02.2020 року, складені Дніпровською митницею Держмитслужби.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (вул.Княгині Ольги, 22, м.Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43350935) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МАЛІМ (вул.Берегова, 210, кім.308, м.Дніпро, 49021, ЄДРПОУ 42802921) судові витрати по справі у розмірі 2 102 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Кучма