Рішення

від 07.08.2020 по справі 200/4979/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2020 р. Справа№200/4979/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С., розглянув в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати регресу та заборгованості по всім виплатам з дати їх припинення; зобов`язання поновити нарахування та виплату регресу і сплатити заборгованість по всім виплатам з дати припинення.

Згідно викладеного в позові невиплата страхових виплат відповідачем є порушенням гарантованого Конституцією України права позивача на соціальний захист, яке включає, зокрема, право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової працездатності, а також в старості та в інших випадках, передбачених законом. Позивач зазначає, що будь-яким законом не встановлено заборони на здійснення внутрішньо переміщеним особам страхових виплат.

В тексті позову клопотання про встановлення контролю за виконанням рішення.

Від відповідача до суду надійшов відзив, в якому зазначено про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог. В обґрунтування незгоди із позовом відповідач зазначив, що з січня 2016 року по теперішній час позивач до відділень фонду як внутрішньо переміщена особа за поновленням (призначенням) соціальних виплат не звертався. Водночас, статус внутрішньо переміщеної особи має підтверджуватися відповідною довідкою, в той час як довідка позивача старого зразка та термії її дії скінчився.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалами суду від 25.05.2020 відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення рішення у справі, позовну заяву залишено без руху. Ухвалою суду від 06.07.2020 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. 07.07.2020 судом постановлено ухвалу про виправлення описки.

Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований по АДРЕСА_1 , відповідно до довідки внутрішньо переміщеної особи від 23.12.2014 № 1426/23548 позивач взятий на облік як внутрішньо переміщена особа у м. Краматорськ, відповідно до довідки від 20.05.2016 № 1425055031 - у м. Костянтинівка.

Відповідно до довідки про невизнання інвалідом від 17.11.2011 за формою 167/о, Обласною медико-соціальною експертною комісією № 3, м. Донецьк за результатом обстеження позивача підтверджено втрату ним 40% професійної працездатності .

На підставі заяви від 25.12.2014 позивач взятий на облік у Відділенні ВД Фонду у м. Краматорськ (код ЄДРПОУ 25968300), яке згідно відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань припинено 19.08.2017. Згідно з відомостями державного реєстру правонаступником Відділення ВД Фонду у м. Краматорськ є відповідач, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231).

Постановою Відділення ВД Фонду у м. Краматорськ від 29.12.2014 позивачу продовжено раніше призначені страхові виплати на період з 01.12.2014 по 31.01.2015. Відповідно до цієї постанови ОСОБА_1 (позивач) за даними Централізованої інформаційно-аналітичної системи фонду перебуває на обліку з 14.01.2010 та має зареєстрований випадок профзахворювання, що отримане 26.10.2009.

Постановою Відділення ВД Фонду у м. Краматорськ від 23.01.2015 призначено позивачу до виплати щомісячну страхову виплату в розмірі 2 108,10 грн. (вид виплати 410, КЕКВ 2730.03), визначено провадити відкориговані виплати з 01.03.2014 по 30.11.2014.

30.12.2015 Відділенням ВД Фонду у м. Краматорськ прийнято постанову Про припинення щомісячної страхової виплати , якою з 23.12.2015 припинено позивачу виплату щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 2 108,10 грн.

Відповідно до наданих відповідачем суду відомостей про нараховані та виплачені страхові виплати відповідно до програмного забезпечення Реєстр потерпілих в період з червня 2014 року по червень 2020 року позивачу не нараховувалися та не виплачувалися страхові виплати за червень-липень, листопад 2014 року, липень 2015 року та з січня 2016 року по червень 2020 року.

Позивачем не визначав період неотримання ним страхових виплат. За змістом позову до звернення до суду позивач періодично та постійно отримував регресні виплати за червень-липень, листопад 2014 року, липень 2015 року та з січня 2016 року по червень 2020 року.

Відповідно до змісту позову та відзиву, наданих відповідачем документів вбачається, що не є спірними обставини щодо наявності в позивача права на отримання страхових виплат у зв`язку із втратою професійної працездатності та неотримання наведених виплат в періоди червень-липень, листопад 2014 року, липень 2015 року та з січня 2016 року по червень 2020 року.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право громадян України на соціальний захист у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності від нещасного випадку на виробництві визначено Законом України Про загальнообов`язкове соціальне страхування від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі за текстом ЗУ № 1105-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону № 1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Пунктом третім розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1105-XIV встановлено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 4 цього Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

За приписами ст. 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до абз. 1 п. 1 Постанови КМУ від 5 листопада 2014 року № 637 Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509.

У той же час, згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основи соціального захисту.

Чинним законодавством не передбачено можливість припинення страхових виплат з підстав відсутності довідки внутрішньо переміщеної особи, відповідний закон не приймався.

Підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Стаття 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні визначено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Суд звертає увагу, що реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України від 11.12.2003 № 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (далі - Закон № 1382-IV), не може позбавляти її права на отримання страхових виплат.

Отримання позивачем страхових виплат не може ставитись в залежність від місця проживання особи, наявність чи відсутність довідки про взяття особи на облік як внутрішньо переміщеної.

Відповідно до Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права, або інші права , як це зазначено у ст. 9 Закону, не звужуючи при цьому обсяг конституційних прав та свобод особи. Вказаний Закон встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Разом з тим, реалізація права позивача на отримання страхових виплат протиправно поставлена відповідачем у залежність від наявності/відсутності довідки внутрішньо переміщеної особи.

За викладеним у рішенні Європейського Суду з прав людини Пічкур проти України виплата соціальних платежів сама по собі не може ставити осіб, які проживають у різних країнах, у відносно схоже становище, оскільки будь-яка система соціального забезпечення, включаючи пенсійне забезпечення, у першу чергу створена для забезпечення певних мінімальних стандартів рівня життя осіб, що проживають у відповідній країні, та обслуговування їхніх потреб. Більше того, важко зробити якесь правильне порівняння між пенсіонерами, що проживають у відповідній країні, та тими, які проживають в іншому місці, через низку економічних та соціальних відмінностей, що застосовуються залежно від країни.

Практикою Суду встановлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях.

Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю.

Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

За приписами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Керуючись частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд застосовує Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 77 КАС України на відповідача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладений обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про недоведення відповідачем правомірності нездійснення позивачу страхових виплат, а відтак позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо нездійснення страхових виплат (регресу) підлягають задоволенню.

Беручи до уваги наведене та враховуючи відсутність доказів здійснення страхових виплат за періоди червень-липень, листопад 2014 року, липень 2015 року та з січня 2016 року по теперішній час, суд вважає також обґрунтованими вимоги позивача про зобов`язання поновити нарахування і сплату таких виплат та сплатити заборгованість за ці періоди.

Отже, заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до положень даної статті, суд має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, проте це вказане не є обов`язком. Підстав для встановлення судового контролю за виконанням відповідачем рішення суду та зобов`язання надання звіту про виконання судового рішення в порядку частини 1 статті 382 КАС України судом не встановлено.

З огляду на таке, суд відмовляє в задоволенні вимог щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання подати звіт про виконання рішення суду.

Пунктом 1 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій та інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць, з огляду на що рішення про зобов`язання відповідача відновити виплату пенсії та сплатити заборгованість підлягає негайному виконанню в частині страхових виплат за один місяць.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом при відкритті провадження у справі відстрочено позивачу сплату судового збору, судовий збір у сумі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь Державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

З огляду на викладене вище, на підставі положень Конституції України, Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування , Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 291, 371 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо нездійснення ОСОБА_1 страхових виплат у червні-липні, листопаді 2014 року, липні 2015 року та з січня 2016 року по червень 2020 року.

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 страхових виплат і сплатити заборгованість за періоди червень-липень, листопад 2014 року, липень 2015 року та з січня 2016 року по день прийняття судового рішення.

Рішення суду у межах суми страхових виплат за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області судові витрати в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок на користь на користь Державного бюджету України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відомості про сторін:

ОСОБА_1 (позивач) - ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (відповідач) - код ЄДРОПУ 41325231, місцезнаходження: 84122, Донецька обл., місто Слов`янськ, вулиця Свободи, 5.

Суддя А.С. Михайлик