Постанова

від 02.11.2020 по справі 200/4979/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2020 року справа №200/4979/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Компанієць І.Д., Міронової Г.М., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 7 серпня 2020 року у справі № 200/4979/20-а (головуючий І інстанції Михайлик А.С., повний текст складений у м. Слов`янську Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати страхових виплат з дати припинення, зобов`язання поновити нарахування та виплату регресу і сплатити заборгованість по всіх страхових виплатах з дати припинення (а.с. 1-4).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07.08.2020 року позов задоволений:

- визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення ОСОБА_1 страхових виплат у червні-липні, листопаді 2014 року, липні 2015 року та з січня 2016 року по червень 2020 року.

- зобов`язано відповідача поновити нарахування та виплату позивачу страхових виплат і сплатити заборгованість за періоди червень-липень, листопад 2014 року, липень 2015 року та з січня 2016 року по день прийняття судового рішення (а.с. 50-52).

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду через порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані відсутністю правових підстав для виплати відповідачем заборгованості зі страхових виплат позивачу, у зв`язку із закінченням терміну дії довідки внутрішньо переміщеної особи (а.с. 55-59).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України апеляційний розгляд справи здійснений в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи, і дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі обставини.

Відповідно до довідки внутрішньо переміщеної особи від 20.05.2016 року № 1425055031 позивач взятий на облік як внутрішньо переміщена особа (а.с. 10).

Відповідно до довідки про невизнання інвалідом від 17.11.2011 року за формою 167/о, Обласною медико-соціальною експертною комісією № 3, м. Донецьк за результатом обстеження позивача підтверджено втрату позивачем 40% професійної працездатності (а.с. 9).

На підставі заяви від 25.12.2014 року позивач взятий на облік у Відділенні ВД Фонду у м. Краматорськ, яке згідно відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань припинено 19.08.2017 року. Згідно з відомостями державного реєстру правонаступником Відділення ВД Фонду у м. Краматорськ є відповідач, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231) (а.с. 40).

Постановою Відділення ВД Фонду у м. Краматорськ від 29.12.2014 року позивачу продовжено раніше призначені страхові виплати на період з 01.12.2014 року по 31.01.2015 року. ОСОБА_1 за даними Централізованої інформаційно-аналітичної системи фонду перебуває на обліку з 14.01.2010 року та має зареєстрований випадок профзахворювання, що отримане 26.10.2009 року (а.с. 41).

Постановою Відділення ВД Фонду у м. Краматорськ від 23.01.2015 року призначено позивачу до виплати щомісячну страхову виплату в розмірі 2108,10 грн., визначено провадити відкориговані виплати з 01.03.2014 року по 30.11.2014 року (зв.б. а.с. 41).

Постановою Відділенням ВД Фонду у м. Краматорськ від 30.12.2015 року припинено щомісячну страхову виплату позивачу з 23.12.2015 року у зв`язку зі зняттям з обліку справи потерпілого, причина - закінчення терміну дії довідки ВПО (а.с. 43).

Відповідно до відомостей про нараховані та виплачені страхові виплати відповідно до програмного забезпечення Реєстр потерпілих в період з червня 2014 року по червень 2020 року позивачу не нараховувалися та не виплачувалися страхові виплати за червень-липень, листопад 2014 року, липень 2015 року та з січня 2016 року по червень 2020 року (а.с. 44).

Згідно ч. 1 ст. 46 Закону України Про загальнообов`язкове соціальне страхування від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі - Закон 1105-XIV) страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

За змістом п. 3 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1105-XIV особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

За змістом ч.ч. 1-3 ст. 4 цього Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Згідно ст. 7 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

За змістом абз. 1 п. 1 постанови КМУ від 5 листопада 2014 року № 637 Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509.

Згідно статтею 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основи соціального захисту.

Чинним законодавством не передбачено можливість припинення страхових виплат з підстав відсутності довідки внутрішньо переміщеної особи, відповідний закон не приймався.

Підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Згідно статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України від 11.12.2003 року № 1382-IV Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні (далі - Закон № 1382-IV), не може позбавляти її права на отримання страхових виплат.

Отримання позивачем страхових виплат не може ставитись в залежність від місця проживання особи, наявність чи відсутність довідки про взяття особи на облік як внутрішньо переміщеної.

Відповідно до Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права, або інші права , як це зазначено у ст. 9 Закону, не звужуючи при цьому обсяг конституційних прав та свобод особи. Вказаний Закон встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Реалізація права позивача на отримання страхових виплат протиправно поставлена відповідачем у залежність від наявності/відсутності довідки внутрішньо переміщеної особи.

За викладеним у рішенні Європейського Суду з прав людини Пічкур проти України виплата соціальних платежів сама по собі не може ставити осіб, які проживають у різних країнах, у відносно схоже становище, оскільки будь-яка система соціального забезпечення, включаючи пенсійне забезпечення, у першу чергу створена для забезпечення певних мінімальних стандартів рівня життя осіб, що проживають у відповідній країні, та обслуговування їхніх потреб. Більше того, важко зробити якесь правильне порівняння між пенсіонерами, що проживають у відповідній країні, та тими, які проживають в іншому місці, через низку економічних та соціальних відмінностей, що застосовуються залежно від країни.

Практикою Суду встановлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях.

Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю.

Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Згідно статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Керуючись частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд застосовує Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про задоволення позову щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача з нездійснення позивачу страхових виплат у червні-липні, листопаді 2014 року, липні 2015 року та з січня 2016 року по червень 2020 року та зобов`язання відповідача поновити нарахування та виплату позивачу страхових виплат і сплатити заборгованість за періоди червень-липень, листопад 2014 року, липень 2015 року та з січня 2016 року по день прийняття судового рішення.

На підставі встановлених обставин справи та наведених нормативно-правових норм, які регулюють спірні відносини, суд апеляційної інстанції вирішив, що суд першої інстанції правильно вирішив справу, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 7 серпня 2020 року у справі № 200/4979/20-а за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 2 листопада 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді І.Д. Компанієць

Г.М. Міронова