Ухвала

від 10.08.2020 по справі 240/12791/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження у справі

10 серпня 2020 року м. Житомир справа № 240/12791/20

категорія 105000000

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Єфіменко О.В., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріел Істейт Індепендент" до Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), в.о. начальника Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління у Житомирській області Чернеги В`ячеслава Олександровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Управління Служби безпеки України в Житомирській області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування рішення і акту,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріел Істейт Індепендент" із позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Комісії утвореної в.о. начальника Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління у Житомирській області Чернегою В`ячеславом Олександровичем з метою прийняття рішення про безоплатну передачу конфіскованого майна від 13.12.2018 та акту про безоплатну передачу конфіскованого майна від 18.12.2018 при примусовому виконанні виконавчого листа №1-81/11 виданого 25.12.2012 Коростенським міськрайонним судом Житомирської області про конфіскацію всього майна належного ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати Рішення Комісії утвореної в.о. начальника Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління у Житомирській області Чернегою В`ячеславом Олександровичем про безоплатну конфіскованого майна від 13.12.2018 при примусовому виконанні виконавчого листа №1-81 11 виданого 25.12.2012 Коростенським міськрайонним судом Житомирської області про конфіскацію всього майна належного ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати акт про безоплатну передачу конфіскованого майна від 18.12.2018, складеного в.о. начальника Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління у Житомирській області Чернегою В`ячеславом Олександровичем при примусовому виконанні виконавчого листа №1-81 11 виданого 25.12.2012 Коростенським міськрайонним судом Житомирської області про конфіскацію всього майна належного ОСОБА_1 .

Товариство звернулося до суду із даним позовом у зв`язку із тим, що не погоджується з діями посадової особи відділу державної виконавчої служби щодо проведеної безоплатної передачі однокімнатної житлової квартири, яка належала ОСОБА_1 на корить Управління служби безпеки України в Житомирській області.

Зазначає, що реалізація квартири не відбулась, а тому грошові кошти, які підлягали розподілу між стягувачами були відсутні. Проте, враховуючи, що передача нереалізованого на торгах майна стягувачу зумовлює погашення вимог стягувача на суму початкової вартості такого майна, вважає, що за своїми правовими наслідками передача майна стягувачу є аналогічною погашення його вимог коштами, отриманими від його реалізації, відтак таке погашення має відбуватись у черговості, передбаченій ст. 46 Закону № 1404-VIII, згідно з положеннями якого ТОВ Ріел Істейт Індепендент має пріоритет у задоволенні своїх вимог перед вимогами держави щодо конфіскації майна.

Звертає увагу суду на те, що виконавче провадженні № 36744950 розпочато з 26.02.2013, в той час коли рішення про безоплатну передачу квартири Управлінню СБУ в Житомирській області прийняте 13.12.2018. При цьому наголошує, що до прийняття зазначеного рішення, у державного виконавця було більше 5 років для того щоб виявити майно на яке можливо звернути стягнення в рамках виконавчого провадження №36744950, однак увесь цей час ним вчинялася протиправна бездіяльність, що на думку позивача, має наслідком порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача та позбавлення останнього права на справедливе виконання рішення суду та відновлення його порушених прав та інтересів.

Так, відповідно до п.4 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Вважаю, що у відкритті провадження за вказаними позовними вимогами слід відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Зокрема, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS N 005, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом , національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття суд, встановлений законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Статтею 55 Конституції України проголошено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 125 Конституції України, з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає та встановлює Кодекс адміністративного судочинства України.

Пунктом першим частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини 1 статті 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

В свою чергу, частиною 5 статті 287 КАС України визначено, що адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби врегульовано статтею 74 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (надалі - Закон №1404-VIII).

Частиною 1 вказаної статті Закону №1404-VIII визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

У частині другій статті 74 Закону №1404-VIII закріплено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Аналіз вищевказаних норм, дає підстави вважати що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом. Це правило діє і при виконанні зведеного виконавчого провадження, в якому об`єднані судові рішення, ухвалені за правилами однієї юрисдикції.

Як вказує позивач вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 08.06.2012 у справі № 1-81/11 ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ст.190 ч.4 КК України та призначено їй покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна. 25.12.2012 на підставі вказаного вироку був виданий виконавчий лист № 1-81/11, відповідно до якого, державним виконавцем відділу ДВС Коростенського міськрайонного управління юстиції Ренкасом Романом Вікторовичем було відкрите виконавче провадження № 36744950 (постанова від 26.02.2013). Також, на виконання вироку суду в частині конфіскації майна боржника, 16.01.2013 Коростенським міськрайонним відділом ДВС ГТУЮ у Житомирській області відкрито виконавче провадження № 35971684. Передача конфіскованого майна зафіксована у акті від 18.12.2018, за змістом якого таке майно безоплатно передано Управлінню служби безпеки України в Житомирській області. Постановою державного виконавця від 22.12.2018 виконавче провадження закінчено.

У даному випадку товариство звернулося до адміністративного суду з позовом про визнання протиправними дії Комісії утвореної в.о. начальника Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління у Житомирській області Чернегою В`ячеславом Олександровичем з метою прийняття рішення про безоплатну передачу конфіскованого майна від 13.12.2018 та акту про безоплатну передачу конфіскованого майна від 18.12.2018 при примусовому виконанні виконавчого листа №1-81/11 виданого 25.12.2012 Коростенським міськрайонним судом Житомирської області про конфіскацію всього майна належного ОСОБА_1 , в межах виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, виданого на виконання вироку суду, розглянутого в порядку кримінального судочинства.

Позивач вказує про неодноразові порушення другим відповідачем його прав при виконанні виконавчого провадження №36744950: з 26 лютого 2013 року не отримано жодного листа з інформацією про стан виконання рішення суду та не отримано постанову про повернення виконавчого листа у зв`язку з невиявленням майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу.

Підстави та порядок звернення та розгляду цивільного позову в кримінальному процесі передбачені ст. 128 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).

Частинами 4 та 5 ст. 128 КПК України визначено, що форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Тобто інститут цивільного позову у кримінальному провадженні є суміжним із позовним провадженням, врегульованим ЦПК України.

Отже, у разі оскарження дій чи рішень державного виконавця щодо виконання виконавчого документа, який був виданий на виконання задоволеного в межах кримінального провадження цивільного позову, такий спір належить до юрисдикції суду, який видав виконавчий документ, та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що позивач, як сторона виконавчого провадження, стягувач - має право оскаржувати дії та/або рішення Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління у Житомирській області при виконанні вироку суду Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 08.06.2012 у справі № 1-81/11, у порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, оскільки суд дійшов до висновку, що даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів та має розглядатися в порядку цивільного судочинства, а саме судом загальної юрисдикції, який видав виконавчий лист, то відповідно до п.1 ч.1 ст. 170 КАС України слід відмовити у відкритті провадження у даній справі.

Крім того, до позовної заяви позивачем додано заяву про забезпечення позову, проте враховуючи те, що підстави для розгляду даної позовної заяви Житомирським окружним адміністративним судом відсутні, відповідно і така заява не підлягає розгляду Житомирським окружним адміністративним судом а тому повертається без розгляду.

Керуючись статтями 170, 248, 256, 287 КАС України, суд,

ухвалив:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Ріел Істейт Індепендент" у відкритті провадження в адміністративній справі за її позовом до Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), в.о. начальника Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління у Житомирській області Чернеги В`ячеслава Олександровича, третя особа, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Управління Служби безпеки України в Житомирській області - Управління Служби безпеки України в Житомирській області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування рішення і акту.

Роз`яснити позивачу, що розгляд та вирішення таких справ віднесено до юрисдикції загальних судів, в порядку цивільного судочинства.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Єфіменко