Рішення

від 06.08.2020 по справі 367/2631/19

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/2631/19

Провадження № 2/367/2056/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2020 року Ірпінський міський суд Київської області в складі

судді Карабаза Н.Ф. ,

за участю секретаря Стародубець О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою

в с т а н о в и в :

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою. В позовній заяві позивач зазначає, що 21.08.2013 року ОСОБА_1 було позичено ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 20 000 доларів США, про що складена розписка. Строк виконання зобов`язання визначений за вимогою. На момент подачі позову, згідно офіційному курсу НБУ 100 доларів США становить 26,36 грн. Таким чином сума боргу за розпискою в розмірі 20000 доларів США становить 527200 грн. Зазначає, що на усні звернення про повернення боргу відповідач не реагувала. 26.02.2019 року направлено письмову вимогу про повернення коштів, 11.03.2019 року вимога була вручена відповідачу, однак відповідач ухиляється від повернення суми боргу, чим порушує взяті на себе зобов`язання. Просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму основного боргу у розмірі 20000 доларів США за офіційним курсом НБУ відповідної валюти на день платежу (погашення боргу), судові витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача, судові витрати на правову допомогу покласти на відповідача.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву у якому зазначила, що позивач є її колишнім чоловіком з яким вона перебувала у шлюбі з 23.02.1985 року, від шлюбу мають двох дітей. 19.01.2013 року шлюб було розірвано, також було досягнуто згоди щодо добровільного розподілу спільно нажитого майна. З метою підтвердження та виконання досягнутих домовленостей, позивач змусив її написати розписку у серпні 2013 року на 20000 доларів США в рахунок належної їй на праві власності земельної ділянки, вказана розписка фактично була безгрошовою та була для позивача гарантією передачі йому земельної ділянки. 21.08.2013 року нею було власноручно написано дану розписку, кошти по розписці отримані не були, оскільки основною вимогою була застава земельної ділянки площею 0,174 га (кадастровий номер 3223188000:01:005:0017), розташованої за адресою: Київська область, Обухівський район, село Трипілля, яка належала їй на праві особистої власності. Разом з довіреністю було передано позивачу усі правовстановлюючі документи на вказану земельну ділянку. Також зазначила, що коли вийшли від нотаріуса, попросила позивача віддати розписку, оскільки передала йому права на земельну ділянку, позивач розірвав розписку, однак це була її копія. З того часу, як передала позивачу права на земельну ділянку жодних претензій від нього не було. Також у серпні 2015 року позивач звернувся до неї з проханням про видачу йому довіреності, оскільки попередню він загубив, тому 11.08.2015 року державним нотаріусом на ім`я позивача повторно видано довіреність на переоформлення, продаж земельної ділянки, довіреність була видана строком на п`ять років, тобто діє до 11.08.2020 року. Вважає позовні вимоги є обманом і містить ознаки складу злочину, оскільки просить стягнути кошти за безгрошовою розпискою. Просила відмовити у задоволенні позову.

Представником позивача надано відповідь на відзив у якому зазначила, що позивачем надано оригінал розписки, що свідчить про невиконання відповідачем взятого на себе зобов`язання. У наданій боржником розписці зазначені сторони зобов`язання, грошова сума, яка передається, повернення коштів за вимогою (без строку) та особистий підпис позичальника, тому вказана розписка є одночасно документом, який підтверджує передання грошей позикодавцем позичальнику і укладення договору позики. Відповідач посилається на те, що передала земельну ділянку позивачу шляхом надання йому довіреності. Земельна ділянка на яку посилається відповідач є землею сільськогосподарського призначення (для ведення особистого селянського господарства), що видно з публічної кадастрової карти. Відповідно до ст. 244 ЦКУ представництво , яке ґрунтується на договорі може здійснюватися за довіреністю. Ч. 3 ст. 238 ЦКУ встановлено обмеження, а саме, представник не може вчиняти правочин від імені особи, представником якої він одночасно є за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. Відповідач не передала належним чином земельну ділянку, на яку посилається у відзиві та не повернула кошти, вказані у розписці, отже, не надала належного обґрунтування та доказів, які б спростовували позовні вимоги позивача.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив обставини, викладені у позовній заяві, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні відповідач надала пояснення у яких зазначила, що розписка була нею написана, але грошей не отримувала. Відповідач змусив написати розписку, хотів отримати земельну ділянку та отримав документи на неї. Розірвали шлюб з відповідачем у відділі РАЦС, розподілу майна не було, не отримавши нічого віддала земельну ділянку і з відповідачем мирно розійшлися, а через 6 років він звернувся до суду.

В судовому засідання представник відповідача надала пояснення у яких зазначила, що сама форма розписки свідчить про її формальність. В серпні 2013 року була написана дана розписка і уже в жовтні відповідач звернувся до позивача, що вона повинна переоформити земельну ділянку. Позивач оформила на відповідача довіреність на переоформлення земельної ділянки. Жодних грошових зобов`язань не було.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно розписки від 21.08.2013 року ОСОБА_2 взяла в борг у ОСОБА_1 гроші в сумі 20 тисяч доларів США під заставу землі, що їй належить згідно договору дарування в„–801 . Гроші зобов`язалась повернути по вимозі.

ОСОБА_1 звертався до ОСОБА_2 із вимогою про сплату боргу в сумі 20 тисяч доларів США, проте дана вимога задоволена не була.

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу Серія НОМЕР_1 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано 19.01.2013 року.

18.10.2013 року державним нотаріусом Ірпінської міської державної нотаріальної контори Київської області Журавель А.М. посвідчено довіреність згідно якої ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_1 представляти її інтереси у відповідних органах щодо підготовки, подання та отримання відповідних документів, в тому числі право встановлювальних, стосовно зміни цільового призначення земельної ділянки площею 0,174 га (кадастровий номер 3223188000:01:005:0017), розташованої за адресою: Київська область, Обухівський район, село Трипілля, на умовах йому відомих, з правом подання та підпису заяви про реєстрацію права власності, з правом отримання документів на підтвердження проведеної реєстрації; отримати на її ім`я у відповідній Державній реєстраційній службі України право встановлювальний документ на вищевказану земельну ділянку та Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності; продати за ціну і на умовах на його розсуд належну їй на праві особистої власності земельну ділянку площею 0,174 га (кадастровий номер 3223188000:01:005:0017), розташованої за адресою: Київська область, Обухівський район, село Трипілля. Дана довіреність була видана строком на п`ять років та була дійсна до 18.10.2018 року.

11.08.2015 року державним нотаріусом Ірпінської міської державної нотаріальної контори Київської області Журавель А.М. посвідчено аналогічну довіреність, строку дії довіреності - п`ять років і дійсна до 11.08.2020 року.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Згідно зі статтями 12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч.1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України від 18.09.2013 року № 6 -63цс13, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладання договору, але й факту передачі грошей.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем), у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України , якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

Враховуючи викладене, факт неналежного виконання відповідачем умов договору позики знайшов своє підтвердження при розгляді справи і є підставою відповідно до змісту договору та вимог чинного законодавства для задоволення позову. Суд не бере до уваги посилання відповідача та її представника, що розписка фактично була безгрошовою та була для позивача гарантією передачі йому земельної ділянки, оскільки на даний час, як зазначила у судовому засіданні відповідачка, земельна ділянка належить їй на праві приватної власності. Крім того, відповідачка не зверталась до суду із позовом або зустрічним позовом у даній справі про визнання договору позики недійсним.

Щодо стягнення судових витрат, суд частково задовольняє вимоги позивача, оскільки відповідно до положень статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а томуз відповідача в користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 5272,00 грн.

Керуючись ст.16, 526, 530, 533, 524, 610, 625, 628, 638, 1046, 1049, 1050 ЦК України, ст.4, 10, 76, 133, 141, 259, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 суму заборгованості за договором позики від 21.08.2013 року в розмірі 20 тисяч доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 судовий збір в розмірі 5272,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст судового рішення буде складено протягом 10 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Суддя Н.Ф. Карабаза