Рішення

від 10.08.2020 по справі 440/2827/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2827/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Петрівцівської сільської ради Миргородського району Полтавської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Полтавського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (надалі також - позивач) до Петрівцівської сільської ради Миргородського району Полтавської області (надалі також - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності Петрівцівської сільської ради Миргородського району Полтавської області в частині невжиття заходів щодо прийняття рішення сільською радою про розроблення генерального плану населеного пункту за зверненням ОСОБА_1 від 14.04.2020 та в частині невиконання вимог статті 17 частини 7 пунктів 1, 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", зобов`язавши Петрівцівську сільську раду Миргородського району Полтавської області вжити всіх необхідних організаційно-розпорядчих заходів відповідно до вимог статті 17 частини 7 пунктів 1, 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо внесення змін до бюджету на поточний 2020 рік для потреби у розробленні необхідної документації.

В обґрунтування своїх вимог позивач наголошувала, що в порушення вказаної вище норми відповідачем на сьогоднішній день в с. Петрівці Миргородського району не розроблено та не затверджено генеральний план такого населеного пункту. У зв`язку з чим звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

01.07.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено факту порушення її прав відсутністю розробленого та затвердженого генерального плану. Окремо наголосив, що враховуючи існування інших соціально-побутових та фінансових зобов`язань сільської ради, не дає можливості виділити кошти, що необхідні для розроблення такого генерального плану. Також, зазначив, що питання планування бюджету і прийняття рішень з цього приводу входить до компетенції сесії Петрівцівської сільської ради, яка і визначає найбільш відповідальні і критично необхідні видатки. У зв`язку з чим зауважив, що суд не може підміняти державний орган та приймати замість нього рішення /а.с. 16-18/.

03.07.2020 до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач, наполягаючи на заявлених вимогах, наголошує, що кошти сільського бюджету, на її думку, фактично витрачаються на заробітну плату голови та працівників сільської ради, а також встановлення високих ставок зі сплати податку на землю. Звертає увагу суду на невитребувані земельній ділянки. На спростування твердження відповідача про відсутні звернення мешканців щодо приватизації зазначає про звернення її свекрухи щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а також наголошує, що роботи по виготовленню проекту землеустрою незавершені у зв`язку з відсутністю генерального плану. Окремо наголосила, що у її позові до суду оскаржується бездіяльність відповідача щодо не розгляду звернення та звернення односельців стосовно вжиття всіх необхідних організаційно-розпорядчих заходів відповідно до статті 17 частини 7 пунктів 1, 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Наголосила, що жодного з рішення відповідачем з приводу її звернень до цього часу не прийнято і саме в цьому, як вона стверджує, і полягає бездіяльність відповідача, яка є предметом оскарження до суду /а.с. 28-29/.

14.07.2020 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких наголосив, що доводи стосовно встановлених ставок зі сплати податку на землю не стосуються предмету даного спору, а посилання на значну кількість невитребуваних земельних ділянок не підтверджено жодними доказами. Посилання на звернення свекрухи позивача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а також незавершення робіт по виготовленню проекту землеустрою може свідчити лише про наявні договірні відносини такої громадянки з кооперативом "Геолог". Окремо, зазначив, що заява ОСОБА_1 від 13.02.2020 до сільської ради не надходила, про що свідчить відсутність на наданому позивачем примірнику штампу вхідної кореспонденції чи іншого доказу направлення такої заяви на адресу відповідача. У той же час, колективне звернення, що згадується позивачем, не містило звернення щодо внесення змін до бюджету, тоді як така вимога з`явилась лише у позові /а.с. 45-46/.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 в числі з іншими фізичними особами зверталась із колективним зверненням до голови Перівцівської сільської ради з проханням негайно вжити заходи щодо розроблення генерального плану села /а.с. 21/.

Листом Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області від 28.04.2020 № Ко-01.2-58/475 повідомлено позивача, що колективне звернення направлено на розгляд Петрівцівської сільської ради з послідуючим винесенням цього питання до чергової сесії сільської ради /а.с. 9/.

Листом Петрівцівської сільської ради від 08.05.2020 № 45/04-22 на лист від 28.04.2020 № Ко-01.2-58/475 повідомлено, що фактично з 01.01.2015 призупинено первинну приватизацію землі в межах населеного пункту. Для оформлення та впорядкування документів по старих державних актах на право власності на землю перешкод немає. Для оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в межах норм ЗКУ - перешкод немає. Від громадян, які підписали заяву до Миргородської РДА, жодних звернень до сесії сільської ради, щодо оформлення і впорядкування документів на землю не було. Перешкод щодо використання громадянами неприватизованих земельних ділянок в межах населеного пункту с. Петрівці, які були надані в користування раніше, немає. Орієнтовна вартість виготовлення генерального плану забудови населеного пункту становить більше 400 тис.грн. Наразі в Петрівцівській сільській раді відсутні такі кошти /а.с. 10/.

Вважаючи свої права порушеними у зв`язку з не наданням відповіді на таке звернення, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Закон) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтями 25-26 того ж Закону визначена компетенція сільських, селищних, міських рад, зокрема, щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації, а ст. 42 - повноваження сільського, селищного, міського голови.

За змістом ст. 31 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить організація за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва, реконструкції і ремонту об`єктів комунального господарства та соціально-культурного призначення, жилих будинків, шляхів місцевого значення, а також капітального та поточного ремонту вулиць і доріг населених пунктів та інших доріг, які є складовими автомобільних доріг державного значення.

Згідно ч. 3 ст. 8 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 вище вказаного Закону планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Статтею 17 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану.

Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану /ч. 1/.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Для населених пунктів з чисельністю населення до 50 тисяч осіб генеральні плани можуть поєднуватися з детальними планами всієї території таких населених пунктів /ч. 2/.

Для населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, в межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови та розробляється історико-архітектурний опорний план, в якому зазначається інформація про об`єкти культурної спадщини /ч. 3/.

Склад, зміст та порядок розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування /ч. 4/.

Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради /ч. 5/.

Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада /ч. 6/.

Частиною сьомою вказаної статті визначено, що виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації в установлений строк:

1) подають пропозиції до проекту відповідного місцевого бюджету на наступний рік або про внесення змін до бюджету на поточний рік щодо потреби у розробленні містобудівної документації;

2) визначають в установленому законодавством порядку розробника генерального плану населеного пункту, встановлюють строки розроблення та джерела його фінансування;

3) звертаються до обласної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим (для міст обласного та республіканського Автономної Республіки Крим значення), центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування (для міст Києва та Севастополя), щодо визначення державних інтересів для їх урахування під час розроблення генерального плану населеного пункту;

4) повідомляють через місцеві засоби масової інформації про початок розроблення генерального плану населеного пункту та визначають порядок і строк внесення пропозицій до нього фізичними та юридичними особами;

5) забезпечують попередній розгляд матеріалів щодо розроблення генерального плану населеного пункту архітектурно-містобудівними радами відповідного рівня;

6) узгоджують проект генерального плану населеного пункту з органами місцевого самоврядування, що представляють інтереси суміжних територіальних громад, з метою врегулювання питань планування територій у приміських зонах;

6 1 ) забезпечують розроблення проекту генерального плану населеного пункту з урахуванням обмежень використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України;

7) забезпечують здійснення стратегічної екологічної оцінки.

В силу частини 10 статті 17 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання.

Окрім цього, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси, і просити про їх захист.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм, судовому захисту підлягає лише порушене право особи. До адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб`єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.

Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Якщо ж таке право порушеним не є, то, відповідно, воно не може бути захищеним (поновленим) судом, а тому відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо такі рішення прийняті суб`єктом владних повноважень поза межами визначеної законом компетенції, або ж оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 21.08.2018 року у справі № 295/14795/16-а, від 23.11.2018 року у справі № 296/10121/17, від 29.01.2019 року у справі № 826/10853/17, від 05.03.2019 року у справі № 360/2334/17, від 18.10.2019 року у справі № 813/38/16.

Вирішуючи переданий на розгляд суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась із позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, та наявність повноважень та правомірності дії відповідача в межах, визначених частиною 2 статті 2 КАС України.

Встановивши наявність у особи, яка звернулась з позовом до суду, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання вказаного права (інтересу) і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Зміст суб`єктивного матеріального права, або охоронюваного законом інтересу визначається не предметом позову, а його підставою.

Під підставою позову, слід розуміти фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога (вимоги) позивача. Зокрема, йдеться про юридичні факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, та які зумовлюють виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин, а також інші доказові факти, на підставі яких можна зробити висновок про наявність або відсутність зазначених юридичних фактів.

В даному випадку позивачем не обґрунтовано наявність фактично порушеного права, оскільки не надано доказів на підтвердження відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, наданого відповідачем саме з мотивів відсутності затвердженого генерального плану населеного пункту.

Також, суд враховує, що надана копія звернення про надання відповідного дозволу не містить відмітки про отримання чи іншого направлення останнього відповідачеві, відтак не може бути розцінена як належний доказ /а.с. 42/.

Варто наголосити, що подані позивачем документи стосовно взаємовідносин, як зазначає позивач, її свекрухи ОСОБА_2 , як замовника, і кооперативу "Геолог", як виконавця з виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства /а.с. 33-40/ судом також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, по-перше, не стосуються спірних правовідносин, що виникли між ОСОБА_1 та Петрівцівською сільською радою, по-друге, не містять доказів неможливості виконання зобов`язань з підстав не затвердження генерального плану села Петрівці, і по-третє, самі матеріали справи не містять доказів на підтвердження уповноваження ОСОБА_1 на представництво ОСОБА_2 чи кооперативу "Геолог", відтак і засвідчення копій документів від їх імені.

Відтак, у суду відсутні підстави у даній справі, виходячи із підстав позову, для задоволення вимоги позивача зобов`язати Петрівцівську сільську раду Миргородського району Полтавської області вжити всіх необхідних організаційно-розпорядчих заходів відповідно до вимог статті 17 частини 7 пунктів 1, 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо внесення змін до бюджету на поточний 2020 рік для потреби у розробленні необхідної документації.

В межах даного спору, позивач, звертаючись до суду з даними вимогами фактично наголошує про не надання належної відповіді на звернення від 14.04.2020.

Окремо у відповіді на відзив позивач наголошує, що нею оскаржується бездіяльність відповідача щодо не прийняття жодного рішення з приводу звернення її та односельців стосовно вжиття всіх необхідних організаційно-розпорядчих заходів відповідно до статті 17 частини 7 пунктів 1, 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Так, судом встановлено, що 14.04.2020 ОСОБА_1 та мешканцями подано звернення, відповідно до яких просили негайно вжити заходів щодо розроблення генерального плану села, що адресоване голові Петрівцівської сільської ради /а.с.6-7/.

Листом Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області від 28.04.2020 № Ко-01.2-58/475 повідомлено, що колективне звернення від 14.04.2020 направлено на розгляд Петрівцівської сільської ради з послідуючим винесенням цього питання до чергової сесії сільської ради /а.с. 9/.

Листом Петрівцівської сільської ради від 08.05.2020 № 45/04-22 на лист Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області від 28.04.2020 № Ко-01.2-58/475 повідомлено, що фактично з 01.01.2015 призупинено первинну приватизацію землі в межах населеного пункту. Для оформлення та впорядкування документів по старих державних актах на право власності на землю перешкод немає. Для оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в межах норм ЗКУ - перешкод немає. Від громадян, які підписали заяву до Миргородської РДА, жодних звернень до сесії сільської ради, щодо оформлення і впорядкування документів на землю не було. Перешкод щодо використання громадянами неприватизованих земельних ділянок в межах населеного пункту с. Петрівці, які були надані в користування раніше, немає. Орієнтовна вартість виготовлення генерального плану забудови населеного пункту становить більше 400 тис.грн. Наразі в Перівцівській сільській раді відсутні такі кошти /а.с. 10, 23/.

У той же час, колективне звернення від 14.04.2020, адресоване голові Петрівцівської сільської ради, отримання якого відповідачем не заперечується та підтверджено надання засвідченої його копії самим відповідачем, - залишилось не розглянутим. Доказів розгляду саме звернення ОСОБА_1 (та інших мешканців) від 14.04.2020 та надання їй відповіді - відповідачем до матеріалів суду не надано.

Відомостей на спростування даної обставини відповідачем суду надано не було.

Питання реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 №393/96-ВР (надалі - Закон № 393/96-ВР).

Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до статті 3 цього Закону під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Згідно з частиною другою статті 5 Закону № 393/96-ВР звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).

Звернення може бути усним чи письмовим (частина четверта статті 5 Закону № 393/96-ВР).

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення) (частина шоста статті 5 Закону № 393/96-ВР).

Частинами сьомою та восьмою статті 5 Закону № 393/96-ВР визначено, що у зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Питання розгляду заяв (клопотань) врегульовано статтею 15 Закону № 393/96-ВР, згідно з частиною першою якої органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог . Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд звертає увагу, що станом на час розгляду цієї справи, належним способом захисту прав позивача є визнати протиправною бездіяльність Петрівцівської сільської ради щодо не розгляду колективного звернення ОСОБА_1 та мешканців села від 14.04.2020, зобов`язавши розглянути колективне звернення ОСОБА_1 та мешканців села від 14.04.2020, у зв`язку з чим вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, частково задовольнивши вимоги у вказаній редакції.

Відтак позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Факт сплати позивачем судового збору у розмірі 840,80 грн підтверджується квитанцією за №31356977-1 від 01.06.2020 /а.с. 3/.

Зважаючи на обставини часткового задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача частину витрат зі сплати судового збору у розмірі 420,40 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Петрівцівської сільської ради Миргородського району Полтавської області (вул. Центральна, 48, с. Петрівці, Миргородський район, Полтавська область, 37673, ідентифікаційний код 24832840) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Петрівцівської сільської ради Миргородського району Полтавської області щодо не розгляду колективного звернення ОСОБА_1 та мешканців села від 14.04.2020.

Зобов`язати Петрівцівську сільську раду Миргородського району Полтавської області розглянути колективне звернення ОСОБА_1 та мешканців села від 14.04.2020.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Петрівцівської сільської ради Миргородського району Полтавської області (вул. Центральна, 48, с. Петрівці, Миргородський район, Полтавська область, 37673, ідентифікаційний код 24832840) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) частину судових витрат, що пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 420,40 грн (чотириста двадцять гривень сорок копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення .

Суддя І.Г.Ясиновський