Постанова

від 02.11.2020 по справі 440/2827/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2020 р.Справа № 440/2827/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Кононенко З.О. , Сіренко О.І. ,

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Петрівцівської сільської ради Миргородського району Полтавської області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 року, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський, м.Полтава, по справі № 440/2827/20

за позовом ОСОБА_1

до Петрівцівської сільської ради Миргородського району Полтавської області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Петрівцівської сільської ради Миргородського району Полтавської області, в якому просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність Петрівцівської сільської ради Миргородського району Полтавської області в частині невжиття заходів щодо прийняття рішення сільською радою про розроблення генерального плану населеного пункту за зверненням ОСОБА_1 від 14.04.2020 та в частині невиконання вимог статті 17 частини 7 пунктів 1, 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності";

- зобов`язати Петрівцівську сільську раду Миргородського району Полтавської області вжити всіх необхідних організаційно-розпорядчих заходів відповідно до вимог статті 17 частини 7 пунктів 1, 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо внесення змін до бюджету на поточний 2020 рік для потреби у розробленні необхідної документації.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Петрівцівської сільської ради Миргородського району Полтавської області щодо не розгляду колективного звернення ОСОБА_1 та мешканців села від 14.04.2020.

Зобов`язно Петрівцівську сільську раду Миргородського району Полтавської області розглянути колективне звернення ОСОБА_1 та мешканців села від 14.04.2020.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення в цій частині та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивачем не доведено факту порушення її прав відсутністю розробленого та затвердженого генерального плану.

Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вона, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.

З урахуванням ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 в числі з іншими фізичними особами звернулась із колективним зверненням до голови Перівцівської сільської ради з проханням негайно вжити заходи щодо розроблення генерального плану села /а.с. 21/.

Листом Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області від 28.04.2020 № Ко-01.2-58/475 повідомлено позивача, що колективне звернення направлено на розгляд Петрівцівської сільської ради з послідуючим винесенням цього питання до чергової сесії сільської ради /а.с. 9/.

Листом Петрівцівської сільської ради від 08.05.2020 № 45/04-22 на лист від 28.04.2020 № Ко-01.2-58/475 повідомлено, що фактично з 01.01.2015 призупинено первинну приватизацію землі в межах населеного пункту. Для оформлення та впорядкування документів по старих державних актах на право власності на землю перешкод немає. Для оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в межах норм ЗКУ - перешкод немає. Від громадян, які підписали заяву до Миргородської РДА, жодних звернень до сесії сільської ради, щодо оформлення і впорядкування документів на землю не було. Перешкод щодо використання громадянами неприватизованих земельних ділянок в межах населеного пункту с. Петрівці, які були надані в користування раніше, немає. Орієнтовна вартість виготовлення генерального плану забудови населеного пункту становить більше 400 тис.грн. Наразі в Петрівцівській сільській раді відсутні такі кошти /а.с. 10/.

Вважаючи свої права порушеними у зв`язку з не наданням відповіді на таке звернення, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з їх обгрунтованості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, приписами ст. 144 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правовий статус і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно ст. 2 Закону № 280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Статтею 4 Закону № 280/97-ВР визначено, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах: народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування.

Нормами ст. 6 Закону № 280/97-ВР зазначено, що первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Приписами ч. 1 та 3 ст. 24 Закону № 280/97-ВР встановлено, що правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону. Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Загальна компетенція сільських, селищних, міських рад врегульована ст. 25 Закону № 280/97-ВР, згідно якої сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що сільські, селищні, міські ради повинні представляти інтереси територіальної громади та здійснювати від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією та законами України.

Пунктом 42 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Так, судом встановлено, що 14.04.2020 ОСОБА_1 та мешканцями подано звернення, відповідно до яких вони просили негайно вжити заходів щодо розроблення генерального плану села, що адресоване голові Петрівцівської сільської ради /а.с.6-7/.

Листом Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області від 28.04.2020 № Ко-01.2-58/475 повідомлено, що колективне звернення від 14.04.2020 направлено на розгляд Петрівцівської сільської ради з послідуючим винесенням цього питання до чергової сесії сільської ради /а.с. 9/.

Листом Петрівцівської сільської ради від 08.05.2020 № 45/04-22 на лист Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області від 28.04.2020 № Ко-01.2-58/475 повідомлено, що фактично з 01.01.2015 призупинено первинну приватизацію землі в межах населеного пункту. Для оформлення та впорядкування документів по старих державних актах на право власності на землю перешкод немає. Для оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в межах норм ЗКУ - перешкод немає. Від громадян, які підписали заяву до Миргородської РДА, жодних звернень до сесії сільської ради, щодо оформлення і впорядкування документів на землю не було. Перешкод щодо використання громадянами неприватизованих земельних ділянок в межах населеного пункту с. Петрівці, які були надані в користування раніше, немає. Орієнтовна вартість виготовлення генерального плану забудови населеного пункту становить більше 400 тис.грн. Наразі в Перівцівській сільській раді відсутні такі кошти /а.с. 10, 23/.

У той же час, колегія суддів звертає увагу на те, що колективне звернення від 14.04.2020, адресоване голові Петрівцівської сільської ради, отримання якого відповідачем не заперечується та підтверджено наданою засвідченою його копією самим відповідачем, - залишилось не розглянутим. Доказів розгляду саме звернення ОСОБА_1 (та інших мешканців) від 14.04.2020 та надання їй відповіді - відповідачем до матеріалів суду не надано.

Відомостей на спростування даної обставини відповідачем суду надано не було.

В свою чергу, позивач, звертаючись до суду з даним позовом фактично наголошує про не надання належної відповіді на звернення від 14.04.2020.

Питання реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 №393/96-ВР (надалі - Закон № 393/96-ВР).

Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до статті 3 цього Закону, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Згідно з частиною другою статті 5 Закону № 393/96-ВР звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).

Звернення може бути усним чи письмовим (частина четверта статті 5 Закону № 393/96-ВР).

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення) (частина шоста статті 5 Закону № 393/96-ВР).

Частинами сьомою та восьмою статті 5 Закону № 393/96-ВР визначено, що у зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Питання розгляду заяв (клопотань) врегульовано статтею 15 Закону № 393/96-ВР, згідно з частиною першою якої органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки станом на час розгляду цієї справи наявна бездіяльність Петрівцівської сільської ради щодо не розгляду колективного звернення ОСОБА_1 та мешканців села від 14.04.2020, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгурунтовано дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та про те, що належним способом захисту прав позивача є визнання такої бездіяльності протиправною та зобов`язання відповідача розглянути колективне звернення ОСОБА_1 та мешканців села від 14.04.2020.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Колегія суддів зазначає, що вказані в апеляційній скарзі обставини ґрунтуються на довільному трактуванні норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 року по справі №440/2827/20 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Петрівцівської сільської ради Миргородського району Полтавської області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 року по справі № 440/2827/20 залишити без змін.

< Судові витрати >

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді З.О. Кононенко О.І. Сіренко Повний текст постанови складено 05.11.2020 року