Рішення

від 10.08.2020 по справі 620/1447/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2020 року м.Чернігів Справа № 620/1447/20

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Повного товариства Партнер про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В:

Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до Повного товариства Партнер , в якому просить стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України 25 166,67 грн адміністративно-господарських санкцій та 60,40 грн пені.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що відповідачем протягом звітного 2019 року не виконано норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю, у зв`язку з чим до нього позивачем застосовано адміністративно-господарські санкції та пеню, які позивач просить стягнути у судовому порядку.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Житняк Л.О. від 04.05.2020 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов або заяви про визнання позову.

Ухвалою суду від 21.05.2020 позивачу відмовлено у задоволенні клопотання про проведення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що створено робочі місця у відповідній кількості для осіб з інвалідністю. У 2019 році ( протягом року) товариством своєчасно та в повному обсязі подавалися звіти до державної служби зайнятості, а саме, інформація про попит на робочу силу (вакансії) за формою №10-ПІ.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що відповідач не спростував твердження та аргументи стосовно суті позовних вимог. Законом України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 №875-ХII (далі - Закон) та Законом України Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні від 06.10.2005 №2916-IV визначені основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантовано їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливості особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями. Звертають увагу суду на те що, при заповненні звіту відповідачем було допущено ряд помилок, про що його було повідомлено листом від 28.01.2020 №03-57/122.(а.с.7) Однак, при поданні уточнюючого звіту відповідачем не було враховано всіх зауважень щодо його заповнення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Повним товариством Партнер подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік до державної служби зайнятості за формою №10-ПІ, згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві - 9 осіб, з них: фактично середньооблікова кількість осіб з інвалідністю на підприємстві - 0 осіб; чисельність осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві на робочих місцях для осіб з інвалідністю відповідно до 4-відсоткового нормативу (відповідно до ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ) - 1 особа (а.с.4).

Згідно з поданим Повним товариством Партнер 24.01.2020 звітом за формою №10-ПІ Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів були допущенні помилки, про що позивач повідомив листом від 28.01.2020 №03-57/122. Відповідач виправив помилки в звіті за формою №10-ПІ та надіслав 11.02.2020 в Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів з супровідним листом.

Відповідачем вимоги Закону №875-ХІІ виконанні в повному обсязі: в 2019 році відповідач інформував державну службу зайнятості про наявні вільні робочі місця на яких може використовуватися праця осіб з інвалідністю, що підтверджується звітом про наявність вакансій форми №3-ПН, який подавався 13.05.2019 (а.с.47).

Як передбачено ч.3 ст.18 Закону України від 21.03.1991 №875-XII Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

У ч.1 ст.20 даного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

За змістом ч.3 ст.50 Закону України від 05.07.2012 №5067 Про зайнятість населення роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Форма звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником (п.5 Розділу І Порядку подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316).

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань (ч.3 ст.18-1 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ).

Аналіз наведених правових норм свідчить, що законодавством встановлено обов`язок роботодавця створити робочі місця для інвалідів відповідно до нормативу та подавати, інформацію про попит на робочу силу (вакансії) до територіального органу Державної служби зайнятості. При цьому, законодавством не встановлено обов`язку для роботодавця здійснювати пошук працівників (інвалідів) самостійно. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ст.18-1 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні .

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем протягом 2019 року неодноразово подавалася до центру зайнятості інформація про попит на робочу силу за формою №3-ПН (а.с.46-47).

З наведеного слідує, що протягом 2019 року відповідачем вчинялись дії, спрямовані на працевлаштування інвалідів на вакантні посади.

А отже, відповідачем було виконано вимоги Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , зокрема, створені робочі місця для інвалідів, неодноразово поінформовано центр зайнятості про вакансії для їх працевлаштування, та вжито дій щодо самостійного пошуку інвалідів на вакантні посади, відповідно вжито всіх можливих заходів, спрямованих на пошук та працевлаштування інвалідів.

Разом з тим, суд зазначає, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Так, відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. У ч.2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Таким чином, суд вважає, що відповідачем вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення адміністративно-господарського правопорушення.

Як вже зазначалось, згідно ст.18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні (у редакції до 18.03.2006) працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Законом України від 23.02.2006 №3483 зазначену статтю було викладено в іншій редакції, а Закон України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні доповнено ст.18-1, за змістом якої пошук підходящої роботи для інваліда здійснює саме державна служба зайнятості.

Отже, суд встановив, що позивачем не надано суду доказів відмови в працевлаштуванні інвалідів збоку відповідача, а також, не надано доказів, що державна служба зайнятості в спірний період направляла інвалідів для працевлаштування відповідачу. Також не надано доказів безпосереднього звернення інвалідів на підприємство з метою працевлаштування, і відмови в такому працевлаштуванні. Позивач не надав жодного доказу, який би свідчив про порушення відповідачем вимог чинного законодавства.

З урахуванням системного аналізу положень законодавства України, на підставі наданих доказів в їх сукупності, згідно ч.1 ст.77 та ч.2 вказаної статті Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів належить відмовити.

Судові витрати по справі згідно ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Повного товариства Партнер про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач - Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів ( вул. В.Радченка,14, м.Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 14220194);

Відповідач - Повне товариство Партнер (вул.Московська, 1, м.Ніжин, Чернігівська область, 16600, код ЄДРПОУ 14255554).

Повний текст рішення суду складено 10.08. 2020.

Суддя Л.О. Житняк