Рішення

від 10.08.2020 по справі 640/21079/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2020 року м. Київ №640/21079/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ПРП Медіа Груп доГоловного управління Державної податкової служби у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю ПРП Медіа Груп звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 19 вересня 2019 року №004292405.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підприємство самостійно виправило помилки за червень 2019 року шляхом подачі уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість. Однак податковим органом цього до уваги не взято та необґрунтовано нараховано штрафні санкції за виявлені розбіжності в поданих податкових документах. Крім того позивачем самостійно сплачено штраф у розмірі 2034,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог. До матеріалів справи відповідач надав відзив, в якому зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю ПРП Медіа Груп до рядка 16.1 (від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду: значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду) податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2019 року віднесена сума ПДВ у розмірі 76958,00 грн. При цьому в декларації з податку на додану вартість за травень 2019 року значення Рядка 21 (сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного Звітного (податкового) періоду рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду)) становить 9 162 грн. Отже, вказані порушення зумовили заниження суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду спірний період.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним державним ревізором-інспектором відділу камеральних перевірок податкової звітності з ПД управління податків і зборів юридичних осіб Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за червень 2019 року, наданої до ДПІ у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві Товариством з обмеженою відповідальністю ПРП Медіа Груп .

За результатами перевірки складено Акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю ПРП Медіа Груп за червень 2019 року від 15 серпня 2019 року №8265/1/26-15-12-06.

Позивачем подано заперечення на акт від 15 серпня 2019 року №8265/1/26-15-12-06.

Листом від 16 вересня 2019 року про результати розгляду заперечення Головне управління Державної податкової служби у м. Києві повідомило, що на думку представника контролюючого органу висновки, покладені в основу акта камеральної перевірки, представником Товариства з обмеженою відповідальністю ПРП Медіа Груп не спростовано, а тому оскаржуваний акт від 15 серпня 2019 року залишено без змін.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки від 15 серпня 2019 року №8265/1/26-15-12-06 Головне управління Державної податкової служби у м. Києві 19 вересня 2019 року прийняло податкове повідомлення-рішення №004292405.

Вважаючи рішення контролюючого органу протиправним позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - ПК України), встановлено, що платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

ґ) виключено;

д) виключено;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно із пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Товариством з обмеженою відповідальністю ПРП Медіа Груп подано декларацію з податку на додану вартість за червень 2019 року (від 22 липня 2019 року реєстраційний №9155014960), де зазначено у рядку 16.1 суму 76958 грн.

За результатами камеральної перевірки Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві дійшло висновку про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю ПРП Медіа Груп норм пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що на думку представників контролюючого органу, призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 67 796, 00 грн.

Даний висновок обґрунтовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю ПРП Медіа Груп до рядка 16.1 (від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду: значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду)) податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2019 віднесена сума ПДВ у розмірі 76958 грн. При цьому в декларації з податку на додану вартість за травень 2019 року значення Рядка 21 (сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного Звітного (податкового) періоду рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду)) становить 9162 грн.

Судом встановлено, що у зв`язку із виявленням технічної описки при заповненні декларації з ПДВ за червень 2019 року, а саме замість вірного значення у пункті 16 податкової декларації - 9 162, 00 грн помилково було зазначено - 76958 грн, у зв`язку із чим товариством з обмеженою відповідальністю ПРП Медіа Груп подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість де було самостійно виправлено виявлені помилки у податковій декларації за червень 2019 року.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Як передбачено пунктом 50.2 статті 50 ПК України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Отже, пунктом 50.2 статті 50 ПК України встановлені обмеження на подання уточнюючих розрахунків виключно під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпунктів 75.1.1, 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Отже, оскільки відповідачем проведено саме камеральну перевірку, тому подання позивачем уточнюючих розрахунків до показників податкових декларацій подано позивачем після проведення камеральної перевірки, на переконання суду, не є порушенням податкового законодавства, адже приписами пункту 50.2 статті ПК України встановлені лише обмеження на подання уточнюючих розрахунків до поданих раніше податкових декларацій під час проведення документальних планових та позапланових перевірок.

Доказів проведення документальних планових та позапланових перевірок за періоди, за які позивачем подано уточнюючі розрахунки не надано.

Отже, уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку виправленням самостійно виявлених помилок за відповідний період червень 2019 року подано позивачем з дотриманням вимог, встановлених Податковим кодексом України.

Враховуючи викладене, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19 вересня 2019 року №004292405 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з положеннями статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт; 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На обґрунтування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано: - копію договору про надання правничої допомоги від 02 жовтня 2019 року, - копію додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги від 02 жовтня 2019 року, - копію акту приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги від 28 жовтня 2019 року, - ордер серії ДН №000,01/10 від 28 жовтня 2019 року, - копію квитанції до прибуткового ордеру від 28 жовтня 2019 року №1/10 на суму 3000,00 грн., копію свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2217 від 12 квітня 2006 року.

З наведеного вище слідує, що витрати Товариства з обмеженою відповідальністю ПРП Медіа Груп на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ПРП Медіа Груп задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 19 вересня 2019 року №004292405.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПРП Медіа Груп (03110, м. Київ, вулиця Клінічна, 23-25, код ЄДРПОУ 40857518) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1921,00 грн. та витрати на професійну (правничу) допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко