Постанова

від 22.12.2020 по справі 640/21079/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/21079/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Ключковича В.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРП МЕДІА ГРУП" до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРП Медіа Груп" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 19 вересня 2019 року №004292405.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підприємство самостійно виправило помилки за червень 2019 року шляхом подачі уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість. Однак податковим органом цього до уваги не взято та необґрунтовано нараховано штрафні санкції за виявлені розбіжності в поданих податкових документах. Крім того позивачем самостійно сплачено штраф у розмірі 2034,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянт наголошує, що податкове повідомлення-рішення було прийнято в порядку визначеному законодавством, а тому підстави для його скасування - відсутні. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2020 року та на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідно до змісту якого зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з урахуванням всіх обставин справи, що мають значення для її вирішення, а також з дослідженням всіх наданих сторонами доказів у відповідності до норм матеріального права, та з дотриманням норм процесуального права. Натомість, доводи апеляційної скарги вважає безпідставними та необґрунтованими, а вимоги апеляційної скарги такими, що задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного, позивач просить відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на строк, що не перевищує п`ятнадцяти днів.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи Головним державним ревізором-інспектором відділу камеральних перевірок податкової звітності з ПД управління податків і зборів юридичних осіб ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за червень 2019 року, наданої до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві ТОВ "ПРП Медіа Груп".

За результатами перевірки складено Акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРП Медіа Груп" за червень 2019 року від 15 серпня 2019 року № 8265/1/26-15-12-06.

Як вбачається зі змісту вказаного Акту, перевіркою встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРП Медіа Груп" подано декларацію з податку на додану вартість за червень 2019 року (від 22 липня 2019 року реєстраційний № 9155014960), де зазначено у рядку 16.1 суму 76958 грн.

За результатами камеральної перевірки Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві дійшло висновку про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРП Медіа Груп" норм пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що на думку представників контролюючого органу, призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 67 796, 00 грн.

Даний висновок обґрунтовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРП Медіа Груп" до рядка 16.1 (від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду: значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду)) податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2019 віднесена сума ПДВ у розмірі 76958 грн. При цьому в декларації з податку на додану вартість за травень 2019 року значення Рядка 21 (сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного Звітного (податкового) періоду рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду)) становить 9162 грн.

Позивачем подано заперечення на акт від 15 серпня 2019 року №8265/1/26-15-12-06.

Листом від 16 вересня 2019 року про результати розгляду заперечення Головне управління Державної податкової служби у м. Києві повідомило, що на думку представника контролюючого органу висновки, покладені в основу акта камеральної перевірки, представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРП Медіа Груп" не спростовано, а тому оскаржуваний акт від 15 серпня 2019 року залишено без змін.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки від 15 серпня 2019 року №8265/1/26-15-12-06 Головне управління Державної податкової служби у м. Києві 19 вересня 2019 року прийняло податкове повідомлення-рішення №004292405.

Незгода позивача із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, зумовила його звернення до адміністративного суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було у відповідності до вимог законодавства подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість де було самостійно виправлено виявлені помилки у податковій декларації за червень 2019 року, у зв`язку з чим Окружний адміністративний суд м.Києва дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19 вересня 2019 року №004292405 є протиправним та підлягає скасуванню.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРП Медіа Груп" подано декларацію з податку на додану вартість за червень 2019 року (від 22 липня 2019 року реєстраційний №9155014960), де зазначено у рядку 16.1 суму 76958 грн.

За висновком контролюючого органу позивачем було порушено вимоги п. 200.4 ст. 200 ПК України, що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 67 796, 00 грн.

Разом з тим, як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у зв`язку з виявленням технічної описки при заповненні декларації з ПДВ за червень 2019 року, а саме замість вірного значення у пункті 16 податкової декларації - 9 162, 00 грн. помилково було зазначено - 76 958 грн., ТОВ "ПРП Медіа Груп" подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість де було самостійно виправлено виявлені помилки у податковій декларації за червень 2019 року.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Як передбачено пунктом 50.2 статті 50 ПК України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Отже, пунктом 50.2 статті 50 ПК України встановлені обмеження на подання уточнюючих розрахунків виключно під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено право контролюючих органів проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах (підпункт 75.1.1 статті 75 Податкового кодексу України).

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова (пункт 76.1 статті 76 Податкового кодексу України).

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (пункт 76.2 статті 76 Податкового кодексу України).

Згідно із пунктом 86.2 статті 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Отже, камеральна перевірка є окремим самостійним видом перевірок і не належить ні до планових, ні до позапланових.

Таким чином, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що у випадках отримання акта камеральної перевірки щодо певної податкової декларації платник податків не обмежений у праві подати уточнюючий розрахунок до цієї декларації.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд про що останнім зазначено, зокрема, у постанові від 12 березня 2020 року по справі № 805/2408/16-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що після проведення камеральної перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки платник має право подавати уточнюючі розрахунки, а контролюючий орган, приймаючи відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками такої камеральної перевірки, повинен встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.

З огляду на зазначене та враховуючи, що уточнюючий розрахунок позивачем було подано до винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а саме 20 серпня 2019 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 19 вересня 2019 року №004292405 є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з цим колегія суддів враховує, що згідно з приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, відповідач, як суб`єкт владних повноважень не довів суду правомірності прийнятого рішення.

З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріально та процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на зазначене, та враховуючи, що колегією суддів не встановлено порушень судом першої інстанції під час вирішення даної справи, які відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для його скасування, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення суду першої інстанції - без змін.

Разом з цим, вирішуючи клопотання представника позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу понесених ТОВ "ПРП МЕДІА ГРУП" під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Положеннями ч. 1-5 ст. 134 КАС України регламентовано, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 7 цієї норми встановлено, що озмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, з аналізу наведених правових норм, вбачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, варто зазначити, що склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Також, на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 у справі № 814/698/16.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні, а й у разі вчинення інших дій за його межами. Такий висновок висвітлений у постанові від 17.10.2018 у справі № 301/1894/17.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Колегія суддів, враховуючи надані стороною позивача докази понесення витрат на правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції, а також зміст/обсяг наданих стороною позивача матеріалів до суду апеляційної інстанції, приходить до висновку, про наявність правових підстав для задоволення клопотання представника позивача та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві на користь ТОВ "ПРП МЕДІА ГРУП судових витрат, понесених останнім на правову допомогу адвоката у розмірі 1500,00 грн., з урахуванням співмірності та обгрунтованості вказаного розміру витрат на оплату послуг адвоката.

Керуючись ст. 242, 311, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві залишити без задоволення.

Рішення на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2020 року залишити без змін.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРП МЕДІА ГРУП" (ЄДРПОУ 40857518, Клінічна б.23-25, Київ 110, 03110) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві (ЄДРПОУ 43141267, вул.Шолуденка 33/19, Київ 116, 04116) 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн. 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович