Постанова

від 22.10.2010 по справі 2-1905/2010

ПОЛОГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1905/2010

Провадження № 2-1905/2010

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2010 р. Пологівський районний суд Запорізької області

у складі: головуючого судді Іванченка М.В.

при секретарі Колісник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Пологи в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання нарахувати і виплатити підвищення до пенсії, -

в с т а н о в и в:

26.08.2010 року ОСОБА_1 звернувся із даним позовом до суду, в якому зазначив, що він має статус дитини війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни (далі Закон N2195-IV від 18.11.2004 року) має право на щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2007 році відповідач такі виплати позивачу не здійснював, а у 2008-2010 роках він отримував підвищення до пенсії у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком. Позивач зазначає, що сума невиплаченого йому підвищення до пенсії складає за 2007 рік - 710,9грн., за 2008 рік - 587,8грн., за 2009 рік - 1240,2грн., за січень - липень 2010 року - 476,1грн. Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на Закон України Про Державний бюджет України на 2007 рік від 19.12.2006 року, Закон України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28.12.2007 року, Закон України Про Державний бюджет України на 2009 рік від 26.12.2008 року, Рішення Конституційного Суду України №6-рп від 09.07.2007 року, Рішення Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.2008 року. У зв`язку з цим позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком у періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року у розмірах менших ніж це передбачено ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни ; зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по день розгляд справи суму пенсії, підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком, розрахованої відповідно до ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни та ст.28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування і законодавчо встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на час виплати, з відрахуванням отриманих сум підвищення до пенсії у вказаний період.

Представник відповідача у письмових запереченнях вказав про те, що відповідно до ч.1, 2 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного, що становить шість місяців. Позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності. При цьому строк позовної давності треба визначати з моменту коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, тобто з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами. Останні набирають чинність шляхом опублікування в офіційних джерелах, проходять державну реєстрацію, є загальновідомими, діють на всіх території України. Рішення Конституційного Суду України є також загальновідомими і у кожного громадянина є до них доступ. Тому представник відповідача вважає, що підстав для призначення та виплати підвищення пенсії позивачу поза межами шестимісячного строку звернення до адміністративного суду немає. У з цим просить відмовити у задоволенні позовних вимог за період, який знаходиться поза межами шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.

Позивач та представник відповідача до суду не з`явились, але подали до суду письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності, тому суд відповідно до ч.3 ст.122 та ч.6 ст.128 КАС України судовий розгляд справи здійснює в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та давши оцінку доказам, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

3 матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Пологівському районі та відповідно до ст.1 Закону N 2195-IV від 18.11.2004 року має правовий статус дитини війни , що надає йому права на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом N 2195-IV від 18.11.2004 року.

Згідно довідки управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі від 13.09.2009 року позивачу ОСОБА_1 у 2007 році виплата підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком не здійснювалась, а у 2008-2010 роках така виплата йому здійснювалась, але в розмірі, який є меншим ніж 30% мінімальної пенсії за віком. Так, у 2008 році: протягом травня-червня йому було виплачено по 48,1грн. щомісячно, протягом липня-вересня йому було виплачено по 48,2грн. щомісячно, протягом жовтня-грудня йому було виплачено по 49,8грн. щомісячно. У 2009 році та протягом січня-серпня 2010 року йому було виплачено по 49,8грн. щомісячно. Загалом протягом травня-грудня 2008 року, у 2009 році та протягом січня-серпня 2010 року йому було виплачено підвищення до пенсії в сумі 1386,2грн.

Ухвалою Пологівського районного суду від 22.10.2010 року позивачу був поновлений пропущений з поважних причин строк для звернення до адміністративного суду з даним позовом в частині позовних вимог за період з 26.08.2007 року по 26.02.2010 року. При цьому, цією ж ухвалою суду даний позов в частині позовних вимог за період з 09.07.2007 року по 25.08.2007 року був залишений без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку для звернення до адміністративного суду та відсутністю підстав для його поновлення.

Предметом спору по цій справі є право позивача на отримання у 2007-2010 роках передбаченого ст.6 Закону N 2195-IV від 18.11.2004 року підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, та захист цього права від порушень з боку органів пенсійного фонду, які проявлені у вигляді бездіяльності суб`єкта владних повноважень, уповноваженого державою на надання визначеної Законом N 2195-IV від 18.11.2004 року державної соціальної підтримки.

Згідно ст.6 Закону N 2195-IV від 18.11.2004 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За Преамбулою Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків па оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов`язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про пенсійний фонд України і здійснює свої повноваження на підставі п.15 цього Положення через створені в установленому порядку територіальні управління.

Надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно ст.87 Бюджетного кодексу України відноситься до видатків Державного бюджету, а Пенсійний фонд України згідно ст.21 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітям війни та відповідно до ч.4 ст.22 Бюджетного кодексу України розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх до Мінфіну України чи місцевому фінансовому органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (до яких відноситься і відповідач) та інше.

Таким чином, вищенаведені норми свідчать про те, що обов`язок по нарахуванню та виплаті підвищення до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону N 2195-IV від 18.11.2004 року, покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види соціального забезпечення.

Дію ст.6 Закону N 2195-IV від 18.11.2004 року було зупинено ст.111 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік від 19.12.2006 року (з урахуванням положень п.12 ст.71 цього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону N 2195-IV від 18.11.2004 року виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України №6-рп від 09.07.2007 року визнані неконституційними положення п.12 ст.7l та ст.111 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік . Положення п.12 ст.7l та ст.111 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік , визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача, які стосуються 2007 року підлягають задоволенню за період з 26.08.2007 року по 31.12.2007 року.

Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28.12.2007 року N107-VІ положення ст.6 Закону N 2195-IV від 18.11.2004 року, було викладено в наступній редакції: Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.2008 року визнані неконституційними положення п.41 розділу 2 Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України . Положення п.41 розділу 2 Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України , визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Таким чином, положення ст.6 Закону N 2195-IV від 18.11.2004 року було відновлено в попередній редакції.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача, які стосуються 2008 року підлягають задоволенню за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.

За змістом ч.3 ст.150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов`язковими до виконання на території України.

У 2009 році та протягом січня-жовтня 2010 року положення ст.6 Закону N 2195-IV від 18.11.2004 року, яким передбачено підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, не було зупинено чи скасовано, а тому не втрачало своєї дії. У зв`язку з цим будь-які перешкоди щодо нарахування і виплати відповідачем позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у 2009 році та протягом січня-жовтня 2010 року не було.

Оскільки функції з призначення, виплати пенсій, надбавок, підвищень та доплат діючим законодавством покладено на органи Пенсійного фонду України, тому відповідач по справі заперечуючи проти адміністративного позову, у відповідності до вимог ч.2 ст.71 КАС України повинен був доказати правомірність своєї бездіяльності стосовно позивача. Таких доказів відповідачем не надано. Ніяких заперечень проти позовних вимог позивача, крім посилання на пропуск позивачем шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду, відповідачем до суду надано не було.

Чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

У Прикінцевих положеннях Закону N 2195-IV від 18.11.2004 року Кабінету Міністрів України було дано доручення подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом. Невиконання Кабінетом Міністрів України наведених норм Закону не може слугувати підставою для порушення прав позивача стосовно належної, гарантованої державою соціальної підтримки.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Таким чином, мінімальний розмір пенсії за віком залежить від розміру прожиткового мінімуму. Тому позивачу слід нарахувати вказане підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Законом N 2195-IV від 18.11.2004 року, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до абз.5 ч.1 ст.62 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, з 1 квітня 2007 року складав 406грн., з 1 жовтня 2007 року складав 411грн.

Відповідно до абз.4 ч.1 ст.58 Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, з 1 квітня 2008 року складав 481грн., з 1 липня 2008 року складав 482грн., з 1 жовтня 2008 року складав 498грн.

Відповідно до ст.54 Закону України Про Державний бюджет України на 2009 рік від 26.12.2008 року, у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, встановлений у розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, прожитковий мінімум на одну особу складав 498грн. Відповідно до ст.1 Закону України Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати від 20.10.2009 року, з 1 листопада 2009 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, складає 573грн., з 1 січня 2010 року - 695грн., з 1 квітня 2010 року - 706грн., з 1 липня - 709 грн., з 1 жовтня - 723грн.

Таким чином, за періоди з 26.08.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, та з 01.01.2010 року по день розгляду справи, тобто по 22.10.2010 року позивачу ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.6 Закону N 2195-IV від 18.11.2004 року має бути нараховане і виплачене підвищення до пенсії у розмірі 30% визначених розмірів мінімальної пенсії за віком.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що невиконання відповідачем законодавчо визначеного обов`язку здійснити за періоди з 26.08.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по день розгляду справи, тобто по 22.10.2010 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 у розмірі, встановленому ст.6 Закону N2195-IV від 18.11.2004 року, є безпідставним.

Відповідно до вимог ст. ст. 2, 11, 162 КАС України спосіб захисту, обраний судом, не обов`язково має збігатись з тим, що просить позивач в позовних вимогах. Суд може змінити чи уточнити його формулювання, а в необхідних випадках і вийти за межі позовних вимог -застосувати спосіб захисту з метою повного захисту прав, свобод чи інтересів особи, про захист яких вона просить, але в межах визначених КАС України повноважень.

Адміністративний суд не наділений правом на призначення та визначення розміру виплати щомісячної надбавки до пенсії особі, яка має статус дитини війни , замість суб`єкта владних повноважень, ці дії відносять до виключної компетенції суб`єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи, що щомісячне підвищення до пенсії позивачу у розмірі 30% визначених розмірів мінімальної пенсії за віком за період з 26.08.2007 року по 31.12.2007 року відповідачем не нараховувалось і не виплачувалось, а у 2008-2010 роках нараховувалось, але в меншому розмірі ніж 30% мінімальної пенсії за віком, то суд вважає за можливе визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області щодо не нарахування та невиплати позивачу щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за періоди з 26.08.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по день розгляду справи, тобто по 22.10.2010 року виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та зобов`язати відповідача здійснити таке нарахування та виплату за вказані періоди з врахуванням раніше виплачених сум зазначеного підвищення за вказані періоди.

На підставі наведеного, керуючись Законом України Про соціальний захист дітей війни N2195-IV від 18.11.2004 року, ст.ст. 11, 86, 94, 99, 122, 128, 158-163, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за періоди з 26.08.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 22.10.2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування

Зобов`язат и управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як дитині війни недоплачену суму щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за періоди з 26.08.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 22.10.2010 року відповідно до вимог ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни N2195-IV від 18.11.2004 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , з врахуванням раніше виплачених сум зазначеного підвищення за вказані періоди.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Пологівський районний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: