Постанова

від 14.07.2020 по справі 183/4108/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3767/20 Справа № 183/4108/17 Головуючий у першій інстанції: Сорока О. В. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2020 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,

при секретарі Догоновій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі представника ОСОБА_1 - Весніна Сергія Олександровича на додаткове рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2019 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція нерухомості "22 сторіччя" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2017 року ТОВ "Агенція нерухомості "22 сторіччя" звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 29 грудня 2017 року між ним та ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг продавцю нерухомості №16096, відповідно до якого виконавець зобов`язався по завданню замовника на умовах ексклюзивності надати комплекс послуг, направлених на пошук покупців з подальшим відчуженням об`єкту нерухомого майна, а саме квартири по АДРЕСА_1 . Однак 24.07.2017 року відповідач самостійно уклав договір про відчуження об`єкту нерухомості та не сплатив вартість наданих позивачем послуг у день відчуження, як то передбачено п.1.2 підписаного між ними договором. Крім того, з метою визначення розрахунку вартості послуг сторони домовилися, що вартість об`єкта, що відчужується складає 45000,00 доларів США, що еквівалентно 1215000,00 грн. на момент укладення договору. Вартість наданих послуг позивача складає 5% від вартості об`єкту, визначеного у договорі. Також договором передбачена можливість стягнення штрафних санкцій, які замовник сплачує у розмірі 10% від вартості об`єкту за порушення умов виконання договору, в тому числі за порушення замовником ексклюзивності надання послуг. Порушенням ексклюзивності надання послуг є укладання договору з третіми особами самостійно. У разі прострочення замовником оплати наданих послуг, передбачених п.1.2 Договору, замовник також сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день. 30.12.2016 року сторони підписали акт приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання послуг нерухомості. У зазначеному акті перелічений перелік послуг, наданий замовником. Дізнавшись по закінченню терміну дії договору про самостійне відчуження об`єкту нерухомості, позивач висунув письмову вимогу відповідачеві щодо необхідності здійснення оплати вартості наданих послуг, а також штрафних санкцій. Однак відповідач вимог не виконав. Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідача заборгованість з оплати послуг за Договором про надання послуг продавцю нерухомості № 16096 від 29.12.2016 року у розмірі 2250,00 доларів США, штраф у розмірі 4500,00 доларів США, пеню у розмірі 1383,75 доларів США.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення не оскаржувалось та набрало законної сили.

03 грудня 2019 року представник ОСОБА_1 - Веснін С.О. звернулася до місцевого суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, оскільки судом не вирішено питання щодо розподілу судових витрат, в якій просив ухвалити додаткове рішення про стягнення з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 15200,00 грн.

Додатковим рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2019 року відмовлено у прийняття додаткового рішення по справі за позовом ТОВ Агенція нерухомості 22 сторіччя до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу (а.с. 250-251 т.1).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - Веснін С.О. , посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, ставить питання про скасування оскаржуваного додаткового рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення заяви щодо стягнення з позивача судових витрат на правничу правову допомогу (а.с. 1-2 т.2). Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2019 року в апеляційному порядку не оскаржується.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується, зокрема, рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки представнику ОСОБА_1 - Весніну С.О. , яке долучене до матеріалів справи, а також телефонограмою ТОВ "Агенція нерухомості "22 сторіччя" від 25.06.2020 року в особі керівника Назарова В.М. (а.с. 32-33 т.2).

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість додатково рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог заяви про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування додаткового рішення суду з ухваленням у скасованій частині нового судового рішення, виходячи з наступного.

Апеляційним судом встановлено, що у даній справі рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі; рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось, набрало законної сили.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України)

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У відповідності до вимог п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 141 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява №19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Згідно матеріалів справи, відзиву на заяву представника ОСОБА_1 - Весніна С.О. про ухвалення додаткового рішення позивачем надано не було; відзив на апеляційну скаргу позивачем також не надавався.

Як вбачається з матеріалів справи, Веснін С.О. є адвокатом та має право на заняття адвокатською діяльністю, що підтверджується копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1591, виданого Дніпропетровською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури від 17.07.2006 року (а.с. 75 т.1).

Між ОСОБА_1 та адвокатом Весніним С.О. 28 листопада 2016 року укладено договір про надання правової допомоги №01/28-11/16, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, клієнт доручає, а адвокат відповідно до чинного в Україні законодавства приймає на себе зобов`язання здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси клієнті, надавати іншу юридичну (правову) допомогу в обсязі і на умовах, встановлених цим договором (а.с. 74, 178 т.1).

Пунктом 4 вказаного вище договору погоджено, що плата за виконання адвокатом доручень клієнта, включаючи витрати організаційно-технічного характеру, визначається сторонами в додатках до договору та актах виконаних робіт (наданих юридичних послуг), які після їх підписання сторонами невід`ємною частиною цього договору.

В матеріалах справи також наявна копія ордеру серії ДП №330 від 28.11.2016 року про надання правової допомоги адвокатом Весніним С.О. відповідачу ОСОБА_1 на підставі зазначеного вище договору про надання правової допомоги №01/28-11/16 (а.с. 76 т.1).

Додатком до договору про надання правової допомоги №01/28-11/16 від 28.11.2016 року між ОСОБА_1 та адвокатом Весніним С.О. затверджено тарифи на юридичні послуги (а.с. 123 т.1).

Відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт від 18 жовтня 2019 року за договором про надання правничої допомоги від 28.11.2016 року, адвокатом Весніним С.О. здійснено наступний обсяг робіт:

- попереднє ознайомлення із матеріалами справи, наданих клієнтом (1 година) 600,00 грн.;

- ознайомлення із матеріалами справи у суді (1 година) 600,00 грн.;

- проведення усних консультацій клієнта (3 години) 1800,00 грн.;

- збір та відшукування доказів, судової практики, формування правової позиції у справі, складання і подання відзиву на позовну заяву, складання та подання до суду клопотання про допит свідків, про витребування доказів, заяв, клопотань, інших процесуальних документів, тощо (5 годин 4 документа) 3000,00 грн. + 3200,00 грн.;

- участь у судових засідання в суді першої інстанції (6 годин) 6000,00 грн. (а.с. 224 т.1).

Актом приймання-передачі виконаних робіт від 18 жовтня 2019 року погоджено зобов`язання ОСОБА_1 сплатити вартість наданих послуг у загальному розмірі 15200,00 грн. протягом місяця з моменту укладення (підписання) цього Акту.

Відповідно до квитанції ПАТ КБ "ПриватБанк" від 11.11.2019 року, ОСОБА_1 сплачено адвокату Весніну С.О. 15276,38 грн. за послуги адвоката (а.с. 121 а т.1, 27 т.2).

Зазначені вище докази були подані суду першої інстанції до ухвалення рішення місцевим судом.

Факт оплати ОСОБА_1 адвокату Весніну С.О. грошових коштів в сумі 15200,00 грн. за послуги адвоката підтверджується також копією виписки з особового рахунку Весніна С.О. , відкритого в АТ КБ "ПриватБанк", відповідно до якої 11.11.2019 року зараховано суму 15276,38 грн., з якої 76,38 грн. утримано комісії банку (а.с. 4 т.2).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 270 ЦПК України).

При визначенні розміру судових витрат на правничу правову допомогу, колегія приймає до уваги обсяг робіт, проведений адвокатом Весніним С.О. у даній справі, що підтверджуються матеріалами справи. А саме, вказаним адвокатом було складено відзив на позовну заяву (а.с. 89-94 т.1), для підготовки якого адвокату необхідно вивчення обставин справи, судової практики зі спірних правовідносин; складено та подано до суду клопотання про допит свідків (а.с. 95, 167 т.1); складено адвокатський запит (а.с. 176 т.1); складено та подано до суду клопотання про витребування доказів (а.с. 184-185 т.1).

Адвокат Веснін С.О. приймав участь особисто в судових засіданнях місцевого суду 16.02.2018 року, 18.03.2019 року, 10.07.2019 року, 09.08.2019 року, 10.10.2019 року, 11.11.2019 року, загальною тривалістю більше шести годин, що підтверджується протоколами судових засідань від вказаних дат.

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги відсутність відзиву (заперечень) на заяву про ухвалення додаткового рішення; встановивши обсяг виконаних робіт адвокатом відповідача у даній справі та факт оплати клієнтом наданих послуг; приймаючи до уваги, що в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, - колегія приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція нерухомості "22 сторіччя" на користь ОСОБА_1 судових витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем у справі в сумі 15200 (п`ятнадцять тисяч двісті) грн. 00 коп.

На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, дійшовши помилкового висновку про недоведеність заявником понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, колегія приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування додаткового рішення місцевого суду та ухвалення у цій частині нового судового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Весніна Сергія Олександровича - задовольнити.

Додаткове рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2019 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція нерухомості "22 сторіччя" (код ЄДРПОУ 37901011) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 15200 (п`ятнадцять тисяч двісті) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий

Судді