Ухвала

від 30.07.2020 по справі 520/17247/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1200/20

Номер справи місцевого суду: 520/17247/19 1-кс/947/9179/20

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

прокурора ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси, від 26 червня 2020 року про продовження строку домашнього арешту стосовно ОСОБА_8 , підозрюваної у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 362, ч.5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України у кримінальному провадженні №42019160000007351, внесеному до ЄРДР 04.07.2019 року,-

встановив:

Зміст оскарженого судового рішення.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси, від 26 червня 2020 року, ОСОБА_1 було частково задоволене клопотання прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_7 про продовження строку домашнього арешту стосовно ОСОБА_8 , підозрюваної у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 362, ч.5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України у кримінальному провадженні №42019160000007351, внесеному до ЄРДР 04.07.2019 року.

Строк дії ухвали визначено до 26.08.2020 року.

Рішення суду мотивоване тим, що наявність обґрунтованої підозри у сукупності з ризиками кримінального провадження, які продовжують існувати до цього часу, дає слідчому судді процесуальну можливість продовжити строк тримання підозрюваній ОСОБА_8 під домашнім арештом з покладенням відповідних обов`язків.

Між тим,слідчий суддя вважає за можливим розширити часові рамки домашнього арешту, що викликано необхідністю забезпечення нормальних умов для життєдіяльності підозрюваної.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

На вказану ухвалу захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою, невмотивованою та незаконною виходячи з наступних обставин:

- пред`явлена підозра є необґрунтована;

- органом досудового розслідування не було доведено наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України;

- слідчий суддя не проаналізував міцність соціальних зав`язків підозрюваної;

- не була доведена неможливість забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної застосуванням менш суворого запобіжного заходу.

У зв`язку з викладеним захисник просить скасувати оскаржену ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси, від 26 червня 2020 року, і постановити нову ухвалу, якою відмовити слідчому у задоволенні клопотання.

Позиції учасниківсудового розгляду.

В судовому засіданні апеляційного суду, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_7 заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив залишити оскаржену ухвалу без змін.

Мотиви апеляційного суду.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На думку апеляційного суду оскаржена ухвала слідчого судді відповідає вимогам зазначеної правової норми, зважаючи на таке.

Оскаржена ухвала слідчого судді постановлена слідчим суддею в межах його компетенції та повноважень.

Крім того, слідчий суддя постановив ухвалу на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені відповідними доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими ним відповідно до вимогстатті 94КПК України

Відповідно до ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 181 КПК України встановлено, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

Частиною 3 ст.199 КПК України визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Згідно зі ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Як вбачається з матеріалів провадження,ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42019160000007351, внесеному до ЄРДР 04.07.2019 року, за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 362, ч.5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України.(а.с.11-13)

В межах даного кримінального провадження 29 квітня 2020 року ОСОБА_8 було вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочинів, а саме: вчинення несанкціонованої зміни інформації, яка оброблюється в автоматизованих системах Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зберігається на носіях такої інформації, особами, які мають право доступу до неї, що заподіяло значну шкоду, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України, а також у вчиненні пособництва у заволодінні чужим майном шляхом обману за попередньою змовою групою осіб, вчинене шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки в особливо великих розмірах, тобто вчинення злочинів, передбачених ч.5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України.(108-118)

На думку апеляційного суду, слідчий суддя при постановленні оскаржуваної ухвали, дослідивши матеріали провадження, дійшов мотивованого висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_8 вищезазначених злочинів не вирішуючи при цьому питання про доведеність її вини.

Твердження апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , стосовно того, що пред`явлена підозра є необґрунтована, на думку апеляційного суду є такими, що не узгоджуються із нормами закону з огляду на наступні обставини.

Матеріали, додані до клопотання про продовження строку тримання під домашнім арештом та строку дії обов`язків, покладених на підозрювану ухвалою суду у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу, свідчать про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_8 злочинів, передбачених ч. 3 ст. 362, ч.5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України, що може бути підставою для застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, зокрема: заява про вчинення кримінального правопорушення; інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; покази свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ; матеріали тимчасового доступу до ДП «НАІС» щодо вчинення держаним реєстратором ОСОБА_11 реєстраційних дій; матеріали тимчасового доступу до реєстраційної справи об`єкту нерухомості нежитлових приміщень АДРЕСА_1 ; договори купівлі продажу від 25.01.2013 посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12 , які зареєстровані в реєстрі під № 129 та № 133, відповідно до яких ОСОБА_13 отримала у приватну власність нежитлове приміщення площею 200, 4 кв. м. та нежитлове приміщення № 101 площею 79 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 ; заява ОСОБА_13 від 16.05.2019 про заборону вчинення реєстраційних дій; розпорядження Приморської районної адміністрації від 27.02.2013№ 116 про присвоєння поштової адреси новому об`єкту нерухомості; декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 19.02.2013, згідно якої ОСОБА_13 провела реконструкцію належних їй двох об`єктів нерухомості, в результаті чого створено новий об`єкт права власності; свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 05.03.2013 на нежитлові приміщення об`єднані в одне приміщення, загальною площею 279,4 кв.м., за адресою: нежитлові приміщення АДРЕСА_2 , виданого Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області на ім`я ОСОБА_14 ; договір іпотеки від 24.11.2015 між ОСОБА_13 та ОСОБА_9 , який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_15 , зареєстрований в реєстрі під № 2076 відповідно до якого ОСОБА_13 передала ОСОБА_9 в іпотеку належний їй об`єкт нерухомого майна - нежитлового приміщення № 102, за адресою: АДРЕСА_1 , з метою забезпечення виконання своїх зобов`язань в сумі 3 млн. грн. по договору позики від 24.11.2015, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_15 , зареєстрованого в реєстрі під № 2074.

Стандарт доказування обґрунтована підозра вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення ЄСПЛ Фокс, Кембел і Хартлі проти Сполученого Королівства, Лабіта проти Італії, Мюррей проти Сполученого Королівства, Ільгар Маммадов проти Азейбарджану, Нечипорук і Йонкало проти України).

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування обґрунтована підозра не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваної, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

На думку апеляційного суду, слідчий суддя дійшов правильного висновку про обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_8 вищевказаних злочинів, що підтверджується сукупністю зібраних доказів, а наявні в матеріалах провадження докази є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання обґрунтована підозра.

Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 про недоведеність існування передбачених ч. 1 ст. 177КПК України ризиків є непереконливими, виходячи з наступних обставин.

Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризику переховування від органів досудового розслідування або суду, апеляційний суд встановив, що такі доводи є обґрунтованими, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній, а саме верхня межа покарання, яка може бути застосована відносно останньої у випадку подальшого доведення її вини у вчиненні інкримінованих злочинів у встановленому законом порядку судом, становить 12 (дванадцять) років, конкретні обставини провадження та дані про особу підозрюваної, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Згідно із позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Колегія суддів погоджується, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі Ілійков проти Болгарії, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі Летельє проти Франції Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи сторони захисту про наявність міцних соціальних зв`язків, які в умовах притягнення до кримінальної відповідальності, могли б утримувати підозрювану від переховування від органу досудового розслідування, однак родинні та соціальні зв`язки не є настільки міцними та впливовими на поведінку підозрюваної, щоб гарантовано забезпечити виконання нею процесуальних обов`язків.

Апеляційний суд бере до уваги, що підозрювана здала до державної міграційної служби паспорт для виїзду за кордон, однак вважає, щопереховуватися від органів досудового розслідування та/або суду можливо якза межами території України, так і в межах держави.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про продовження існування ризику переховування від органів досудового розслідування або суду.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи сторони захисту щодо відсутності ризику впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з урахуванням того, що потерпіла та свідки вже допитані.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно ч.4 ст.95 КПК передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано у порядку, передбаченому ст.225 цього кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Отже, лише з моменту надання показань потерпілими та свідками у суді першої інстанції під час розгляду справи та їх повної фіксації на технічному носії такі показання з огляду на положення стст.84, 95 КПК, набувають ознак доказу в кримінальному провадженні.

Апеляційний суд погоджується із висновками слідчого судді щодо продовження існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню.

При судовому розгляді клопотання про продовження строку тримання під домашнім арештом підозрюваної, суд врахував вимоги п. п. 3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Суд враховує той факт, що інкриміновані злочини мають високий ступінь суспільної небезпеки, наявність ризиків, передбачених ч. 1ст. 177 КПК України, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваної, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Надані із клопотанням про продовження строку тримання під домашнім арештом матеріали доводять наявність правових підстав для продовження строку тримання під домашнім арештом підозрюваної ОСОБА_8 та продовження строку дії покладення на неї обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси підозрюваної з метою забезпечення кримінального провадження.

Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді, що застосування до підозрюваної іншого більш м`якого запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання або особистої поруки, не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування, в тому числі щодо належного виконання підозрюваною своїх процесуальних обов`язків.

Істотних порушень вимогКримінального процесуального кодексу України, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, апеляційним судом не встановлено.

У зв`язку з цим, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак вважає постановлене нею рішення законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.

Усі обставини, посилання на які міститься в апеляційній скарзі захисника, були враховані слідчим суддею при прийнятті рішення, і не спростовують законність та обґрунтованість оскарженої ухвали.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.

Керуючись статями 176, 177, 181, 183, 194, 196, 370-372, 376, 404, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси, від 26 червня 2020 року про продовження строку домашнього арешту стосовно ОСОБА_8 , підозрюваної у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 362, ч.5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України у кримінальному провадженні №42019160000007351, внесеному до ЄРДР 04.07.2019 року, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3