Постанова

від 10.08.2020 по справі 198/15/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6658/20 Справа № 198/15/20 Суддя у 1-й інстанції - Гайдар І. О. Суддя у 2-й інстанції - Варенко О. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Варенко О.П.,

суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м.Дніпрі цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2020 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Лан про розірвання договорів оренди землі сільськогосподарського призначення,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2020 року позивач звернулася до суду з зазначеним позовом до відповідача, посилаючись на те, що їй на праві власності належать земельні ділянки, кадастрові номери: 1225982500:01:002:0832, 1225982500:01:002:0833, 1225982500:01:002:0834, 1225982500:01:002:0836, площею 7,361 га кожна, розташовані на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області.

02.09.2014 року між нею та ТОВ Лан укладено чотири договори оренди без номеру тотожного змісту, предметами яких виступили вищезазначені земельні ділянки, на строк 15 років кожний.

23.01.2015 року право користування земельними ділянками зареєстровано реєстраційною службою Юр`ївського районного управління юстиції Дніпропетровської області.

В спірних договорах сторони обумовили порядок їх дострокового розірвання, зокрема, орендар дає згоду на розірвання договору через кожні п`ять років, якщо в орендодавця виникла для цього потреба або бажання, але орендодавець повинен попередити орендаря не пізніше, ніж за 100 днів про свій намір (п. 7 договорів).

Тому, керуючись відповідними положеннями правочинів, вона 03.06.2019 року направила відповідачу листи, в яких повідомила про свій намір розірвати укладені з ТОВ Лан договори оренди землі.

Проте, відповідач відмовив їй у розірванні договорів оренди землі, посилаючись на відсутність вагомих підстав для надання згоди на розірвання укладених договорів, оскільки ним були виконані всі обов`язки за договорами, окрім того відповідач посилався на те, що умови договорів не передбачають можливості розірвання договору в односторонньому порядку.

На підставі викладеного, просила розірвати договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 1225982500:01:002:0832 від 02.09.2014 року, договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 1225982500:01:002:0833 від 02.09.2014 року, договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 1225982500:01:002:0834 від 02.09.2014 року, договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 1225982500:01:002:0836 від 02.09.2014 року, укладені між нею та ТОВ Лан та зареєстровані реєстраційною службою Юр`ївського районного управління юстиції Дніпропетровської області 23.01.2015року.

Рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції під час ухвалення рішення у справі не дослідив усі обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, не надав належної оцінки тому, що у пункті 7 договорів оренди земельної ділянки встановлений загальний строк дії договорі 15 років, між тим відповідач заздалегідь дав згоду на дострокове розірвання договору через кожні п`ять років безперервного користування, у разі якщо у позивача, як орендодавця, виникне для цього потреба або бажання, які на часі виникли у орендодавця.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду залишити без змін.

Згідно з ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав:

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності на підставі державних актів на право приватної власності на землю серії І-ДП № 096723, серії І-ДП № 096724, серії ІІ-ДП № 002293 та свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 24.04.2012 року належать земельні ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами: 1225982500:01:002:0832, 1225982500:01:002:0833, 1225982500:01:002:0834, 1225982500:01:002:0836, площею 7,361 га кожна, розташовані на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області (а.с. 10, 24, 37, 51).

02 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ Лан укладено чотири договори оренди земельної ділянки тотожного змісту, за умовами яких позивач передала в оренду товариству належні їй земельні ділянки строком на 15 років (а.с.11-16,25-30, 38-43, 52-53).

23 січня 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Юр`ївського районного управління юстиції Дніпропетровської області здійснено державну реєстрацію речового права оренди зазначених земельних ділянок, тобто з цієї дати в силу ст. 125 ЗК України та ст. 6 Закону України Про оренду землі у сторін виникли права та обов`язки за договором оренди (а.с. 14, 28, 41, 54).

В пункті 7 договорів оренди земельних ділянок сторони закріпили положення про те, що орендар дає згоду на розірвання договору через кожні п`ять років, якщо в орендодавця виникла для цього потреба або бажання, але орендодавець повинен попередити орендаря не пізніше, як за 100 днів про свій намір.

03 червня 2019 року ОСОБА_1 , керуючись вказаним пунктом договорів, звернулась до ТОВ Лан з листами про намір припинити дію договорів оренди та проектами відповідних угод про їх розірвання, пославшись на бажання обробляти належні їй земельні ділянки самостійно (а.с. 17-19, 31-33, 44-46, 55-57).

ТОВ Лан не погодилось на розірвання договорів оренди, оскільки відсутні вагомі причини для розірвання договорів в односторонньому порядку, а підприємство належним чином виконує обов`язки орендаря (а.с. 20, 34, 49, 58).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (ст. 792 ЦК України).

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 651 ЦК України та ч.ч. 3, 4 ст. 31 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на момент укладення спірних договорів), договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін, а розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Статтею 15 Закону України Про оренду землі визначено, що за згодою сторін у договорі оренди землі крім істотних умов, необхідних для такого виду договорів, можуть зазначатися також обставини, які можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди.

Таким чином, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку можливе або в силу закону, або тоді, коли це прямо передбачено у договорі, при цьому сторони договору повинні чітко визначити підстави та порядок такого розірвання. В протилежному випадку договір може бути розірвано тільки за згодою сторін.

Так, пунктом 7 укладених між ОСОБА_1 та ТОВ Лан договорів оренди землі від 02.09.2014 року встановлено, що орендар дає згоду на розірвання договору через кожні п`ять років, якщо в орендодавця виникла для цього потреба або бажання, але орендодавець повинен попередити орендаря не пізніше, як за 100 днів про свій намір.

Іншими словами, сторони обумовили, що для настання події розірвання договору за вказаним пунктом через кожні п`ять років дії договорів повинно бути дотримано одночасно дві умови - своєчасне попередження орендодавця про намір розірвати договір та згода орендаря на таке розірвання.

Разом з тим, в пунктах 27 та 28 договорів сторони домовились, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку без вагомих причин та рішення суду не допускається, а дія договору припиняється шляхом його розірвання: 1) за взаємною згодою сторін; 2) за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Всі зазначені умови пунктів 7, 27 та 28 договорів є результатом досягнення домовленості між ОСОБА_1 та ТОВ Лан , які є вільними у визначенні змісту зобов`язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладаючи договори оренди землі, сторони узгодили усі умови (пункти) договорів, визначили їх зміст, а тому зазначені договори укладено з усіма погодженими сторонами умовами.

Як виходить зі змісту договорів оренди землі, сторони не погоджували, що розірвання договору за ініціативою орендодавця, яке здійснюється відповідно до умов п. 7 договору, не потребує додаткового укладення сторонами угоди про розірвання договору або що договір вважається розірваним тільки за однієї умови - дотримання орендодавцем строку попередження.

Посилання позивача на те, що надання ТОВ Лан під час укладення договорів 02.09.2014 року безумовної згоди на розірвання договорів оренди у майбутньому (через кожні п`ять років дії договорів), та, як наслідок, виникнення у товариства обов`язку укласти угоду про розірвання договору, не може бути прийнято до уваги, оскільки згода наперед - це завуальована форма одностороннього розірвання договору, яка не допускається та яка не була погоджена сторонами за відсутності поважних причин для такого.

Враховуючи вимоги статті 14 Закону України Про оренду землі щодо укладення договору оренді землі в письмовій формі, в такому випадку належною є згода орендаря на розірвання договору у формі додаткової угоди до договору, на укладення якої ТОВ Лан не погоджується.

Отже, сторонами не досягнуто згоди на розірвання договорів оренди від 02.09.2014 року згідно з пунктами 7 та 27 договорів, а іншими умовами останніх не передбачено можливості односторонньої відмови від договору з боку орендодавця без поважних причин.

В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що розраховувала при укладенні договору.

Крім того, згідно зі ст. 32 Закону України Про оренду землі , на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Між тим, жодної іншої підстави для дострокового розірвання договорів оренди, крім посилання на п. 7 договорів та бажання самостійно обробляти земельні ділянки, ОСОБА_1 не навела. Однак, таке право власника землі-орендодавця не є самостійною та достатньою підставою, визначеною нормативно-правовими актами, для розірвання договору оренди землі.

Встановивши вищезазначені обставини, керуючись положеннями ст.ст. 6, 11, 626, 627, 628, 651, 654, 792 ЦК України, ст.ст. 2, 13, 14, 15, 31, 32 Закону України Про оренду землі , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції ухвалив незаконне рішення, оскільки не дослідив усі обставини справи, а саме те, що п.7 договорів оренди земельної ділянки встановлений загальний строк дії договорі 15 років, але відповідач заздалегідь дав згоду на дострокове розірвання договору через кожні п`ять років безперервного користування, у разі якщо у позивача, як орендодавця, виникне для цього потреба або бажання, не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до положень ст. 31 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Таким чином, умови, за наявності яких можливе розірвання договору в односторонньому порядку, мають бути чітко визначені договором про оренду земельної ділянки.

Наявність в договорі умови про можливість його розірвання в односторонньому порядку є вирішальною для розгляду справи.

Сторони у договорі мають чітко визначити можливість розірвання договору в односторонньому порядку та механізм (процедуру) такого розірвання (шляхом підписання відповідної угоди, тощо).

Проте абз. 2 п.7 укладених договорів оренди землі, на який посилається позивач як на можливість розірвання договору в односторонньому порядку, не містить чіткого визначення саме про можливість розірвання договорів в односторонньому порядку та механізм (процедуру) такого розірвання.

Водночас, зі змісту вказаного пункту вбачається, що для розірвання договорів потрібна згода відповідача, що виключає можливість розірвання договорів в односторонньому порядку без будь-яких додаткових умов.

Окрім того, п. 28 договорів оренди містить чітке зазначення, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку без вагомих причин та рішення суду не допускається, при цьому в п. 27 договорів визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін.

Тому посилання позивача на своє право у будь-який час, зі спливом п`яти років в односторонньому порядку розірвати договір за потребою чи бажанням, не знаходить свого підтвердження, оскільки ніяким із пунктів укладених Договорів сторони не погоджували умови, порядок та механізм їх одностороннього розірвання.

Доказів про наявність інших підстав для розірвання договорів в односторонньому порядку позивачем не надано.

Доводи в апеляційній скарзі позивача про те, що вона належним чином дотримувалася та виконувала умови договорів оренди землі, в тому числі вимоги п.7 договору щодо вчасного повідомлення відповідача про свій намір розірвати договори зі спливом 5 років, натомість відповідач, відмовляючись від припинення договірних відносин, порушив умови таких договорів; що положення Закону України Про оренду землі в частині мінімального строку оренди земельної ділянки 7 років не було чинним на час укладення договорів оренди, не можуть бути прийняті судом до уваги.

Так, дійсно відповідно до ч.3 ст. 19 Закону України Про оренду землі в редакції, що діяла на момент укладення договорів оренди, при передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція) від 12.02.2015 року внесено зміни до Закону України Про оренду землі , якими визначено, що при передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років.

Відповідно до ст. 3 Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція) від 12.02.2015 року, нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 19 Закону України Про оренду землі , строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

При передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років.

Отже, Закон не допускає строк дії договору менший ніж 7 років.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з абз. другим частини 3 статті 6 ЦК України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Враховуючи зазначене, свобода договору не є абсолютною. Сторони договору мають враховувати вимоги законодавства, які визначені для них як обов`язкові, та не можуть змінити дію таких вимог законодавства договором, якщо це прямо не передбачено законодавством.

Інші доводи позивача, викладені нею в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, передбачених ст.376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2020

року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів відповідно до ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий О.П.Варенко

Судді: В.С.Городнича

О.В.Лаченкова