Рішення

від 10.08.2020 по справі 905/2212/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.08.2020 Справа № 905/2212/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор`євій М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський ливарно-машинобудівний завод» , м.Павлоград, Дніпропетровська область

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод» , м. Дружківка, Донецька область

про стягнення 1013199,78грн., з яких основний борг - 1000000грн., 3% річних - 4588,99грн., інфляційні втрати - 8610,79грн.

та за зустрічним позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод» , м. Дружківка, Донецька область

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський ливарно-машинобудівний завод» , м.Павлоград, Дніпропетровська область

про: стягнення штрафних санкцій у розмірі 104527,56грн.

Представники сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Доманський В.П., ордер серія АЕ №1007989 від 25.11.19р.

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): не з`явився

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський ливарно-машинобудівний завод» , м.Павлоград, Дніпропетровська область, звернулось до Господарського суду Донецької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод» , м.Дружківка, Донецька область про стягнення 1013199,78грн.

Ухвалою суду від 09.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 27.12.2019.

18.12.2019 до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод» надійшла зустрічна позовна заява №03/2-81 від 16.12.2019 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський ливарно-машинобудівний завод» про стягнення штрафних санкцій у розмірі 104527,56грн., яка була залишена без руху ухвалою суду від 19.12.2019.

27.12.2019 через канцелярію суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод» №03/2-83 від 26.12.2019 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський ливарно-машинобудівний завод» про визнання недійсним договору поставки №КДРМЗ/350-19 від 05.07.2019.

Ухвалою суду від 28.12.2019 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 13.01.2020) зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод» №03/2-83 від 26.12.2019 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський ливарно-машинобудівний завод» про визнання недійсним договору поставки №КДРМЗ/350-19 від 05.07.2019 повернуто заявнику.

Ухвалою суду від 13.01.2020 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод» №03/2-81 від 16.12.2019 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський ливарно-машинобудівний завод» про стягнення штрафних санкцій у розмірі 104527,56грн. до спільного розгляду з первісним позовом. Вимоги за зустрічним позовом об`єднані в одне провадження з первісним позовом.

Ухвалою суду від 13.01.2020, у зв`язку із надходженням апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод» на ухвалу господарського суду від 28.12.2019, провадження у справі №905/2212/19 зупинено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод» задоволено, ухвалу господарського суду Донецької області від 28.12.2019 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 13.01.2020) у справі №905/2212/19 скасовано, справу №905/2212/19 передано на розгляд Господарському суду Донецької області.

Ухвалою суду від 06.04.2020 провадження у справі №905/2212/19 поновлено.

До вирішення питання щодо прийняття зустрічної позовної заяви №03/2-83 від 26.12.2019 у справі №905/2212/19 суддею Левшиною Я.О. подано заяву від 06.04.2020 про самовідвід від розгляду даної справи, яка ухвалою суду від 06.04.2020 задоволена.

Розпорядженням керівника апарату суду від 07.04.2020 призначено повторний автоматичний розподіл справи №905/2212/19.

Згідно витягів з протоколів передачі судової справи раніше визначеному складу суду справа №905/2212/19 та зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод» №03/2-83 від 26.12.2019 про визнання недійсним договору поставки №КДРМЗ/350-19 від 05.07.2019 передані на розгляд судді Лейбі М.О.

Ухвалою суду від 13.04.2020 прийнято до провадження справу №905/2212/19; підготовче засідання у справі призначено на 28.04.2020; вирішення питання про прийняття зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод» №03/2-83 від 26.12.2019 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський ливарно-машинобудівний завод» про визнання недійсним договору поставки №КДРМЗ/350-19 від 05.07.2019 відкладено.

17.04.2020 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод» надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи, а саме: копій платіжних доручень №70460 від 28.02.2020, №71757 від 13.03.2020.

Ухвалою суду від 28.04.2020 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод» про визнання недійсним договору поставки №КДРМЗ/350-19 від 05.07.2019 повернуто заявнику.

У зв`язку із виниклою необхідністю розгляд справи у підготовчому засіданні неодноразово відкладався, та ухвалою суду від 20.05.2020 було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

30.06.2020 до суду надійшла від Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровський ливарно-машинобудівний завод заява про уточнення позовних вимог (з додатками).

Ухвалою суду за результатами підготовчого засідання від 09.07.2020 закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні на 10.08.2020.

У судовому засіданні 10.08.2020 представник позивача за первісним позовом підтримав заявлені позовні вимоги, надав пояснення, що заява про уточнення позовних вимог не є заявою про зменшення позовних вимог та висловив заперечення проти зустрічного позову посилаючись на п.5.7 договору поставки №КДРМЗ/350-19 від 05.07.2019р.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) у судове засідання не з`явився, про місце, час та дату судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін та за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

05.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод» (покупець, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом), від імені та за рахунок якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю Корум Груп та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський ливарно-машинобудівний завод» (постачальник, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) укладено договір поставки №КДРМЗ/350-19 (далі - договір), згідно п.1.1 якого постачальник зобов`язався в порядку і на умовах, передбачених цим договором, передати (поставити) у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення код ДК:021 (далі - Продукція), в асортименті, кількості, в терміни, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами в цьому договорі і специфікаціях, що є невід`ємними частинами до цього договору.

Відповідно до п.1.2. договору, покупець зобов`язується прийняти і оплатити продукцію, що поставляється у його власність, відповідно до умов цього договору.

За умовами п.4.1. договору, поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками і в терміни, погоджені сторонами в специфікаціях до цього договору. Під партією продукції розуміють будь-яку кількість продукції, яка супроводжується одним товаросупровідним документом.

Умови поставки продукції - FCA, згідно Інкотермс-2010 , з урахуванням умов і обмовок, що містяться в цьому договорі і/або відповідних специфікаціях до договору. Погоджене місце призначення поставки вказується сторонами у відповідних специфікаціях до договору. Постачальник несе усі витрати та ризики, пов`язані з поставкою продукції, до моменту її поставки в погоджене місце призначення. У випадках коли сторонами в специфікаціях обумовлюються інші умови поставки, взаємовідносини сторін регулюються положеннями, погодженими сторонами у відповідних специфікаціях до договору (п.4.3. договору).

Пунктом п.4.4. договору зокрема визначено, що постачальник зобов`язаний надати покупцю наступні документи: - рахунок; - видаткову накладну; - товаросупровідні накладні (залізничну/товарно-транспортну); - сертифікат якості заводу-виробника та/або паспорт; - сертифікат відповідності (у разі, якщо продукція підлягає обов`язковій сертифікації); - дозвіл Держпраці/діючий дозвіл Держгірпромнагляду (у разі, якщо отримання дозволу є обов`язковим згідно з нормами чинного законодавства).

Не обмежуючись переліком, обумовленим в цьому пункті договору, покупцеві надається виняткове право визначати перелік документів відповідно до чинного законодавства України та/або з урахуванням специфіки продукції, які мають бути надані постачальником в строки, встановлені цим пунктом договору. Документи (крім податкових накладних), постачальник зобов`язується надати покупцеві разом з поставленою продукцією.

Відповідно до п.4.5. договору, у разі поставки продукції без товаросупровідної документації, що спричинить неможливість здійснити приймання продукції по кількості, якості, асортименту, комплектності, покупець має право відмовитися від приймання поставленої продукції. У такому випадку, повернення продукції здійснюється в порядку, передбаченому п.2.5 цього договору.

У п.4.6. договору, сторонами погоджено, що покупець має право затримати оплату продукції при не наданні або несвоєчасному наданні оригіналів рахунків, несвоєчасної реєстрації податкової накладної, а також інших документів, надання яких постачальником є обов`язковим в силу договору, при цьому, покупець не несе відповідальності за таку затримку оплати.

Згідно з п.4.8. договору, датою поставки продукції вважається дата її передачі покупцеві, вказана представником покупця у відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником. При поставці автомобільним транспортом датою поставки вважається дата її передачі покупцеві, вказана представником покупця у видатковій накладній. При поставці залізничним транспортом датою поставки вважається дата прибуття продукції на залізничну станцію призначення (у погоджене місце поставки), що вказана в залізничній накладній.

Зобов`язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції в розпорядження покупця в погоджене місце призначення поставки в належній кількості, якості, комплектності, асортименті та в строки, погоджені сторонами в договорі і специфікаціях до договору. Зобов`язання покупця вважаються виконаними з моменту оплати поставленої продукції (п.4.9. договору).

Згідно з п.5.1. договору, загальна сума договору визначається загальною сумою усіх специфікацій, що є невід`ємною частиною цього договору. У разі відхилення кількості фактично поставленої продукції від погодженої до поставки кількості, загальна вартість договору, змінюється пропорційно кількості фактично поставленої продукції з розрахунку її ціни, вказаної у відповідних специфікаціях до договору. Толеранс (відхилення по кількості) поставленої продукції складає 10%, якщо інше не обумовлено сторонами у відповідних специфікаціях до договору.

Ціна на продукцію встановлюється сторонами у відповідних специфікаціях до договору (п.5.2. договору).

Пунктом 5.3. договору визначено, що з метою контролю договірних зобов`язань за цим договором, зокрема правильного оформлення первинних і платіжних документів, сторони зобов`язуються вказувати в них номер і дату цього договору. При поступленні від покупця грошових коштів на поточний рахунок постачальника, сторони обумовлюють, що у будь-якому випадку вони зараховуються в рахунок оплати поставленої постачальником продукції.

Згідно з п.5.3.1. договору, розрахунки по цьому договору проводяться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у наступному порядку: 100% вартості продукції (партії продукції) за відповідною специфікацією, здійснюється на підставі рахунку, виставленого до оплати постачальником на протязі 10 календарних днів з моменту отримання товару.

Якщо останній день строку для оплати, що встановлений цим договором, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення такого строку є перший за ним робочий день (п.5.9. договору).

Згідно з п.6.2. договору, у разі не поставки, недопоставки продукції або її поставки з порушенням строків, передбачених договором або відповідною специфікацією, постачальник несе наступну відповідальність:

- 6.2.1. у разі прострочення поставки (не поставки, недопоставки) продукції постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 5% від вартості продукції, що постачається за відповідною специфікацією;

- 6.2.2. у разі прострочення поставки (не поставки, недопоставки) продукції понад 10 (десять) календарних днів, постачальник, починаючи з 11 (одинадцятого) календарного дня прострочення, додатково до штрафу передбаченого у п.п.6.2.1 сплачує покупцеві неустойку у розмірі 0,1% від вартості не поставленої (недопоставленої) продукції або продукції, поставленої з порушенням строків, за кожен день прострочення.

Цей договір може бути скріплений печатками сторін, вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2019, а в частині проведення розрахунків, - до повного виконання сторонами грошових зобов`язань (п.8.1. договору).

05.07.2019 ТОВ Дніпропетровський ливарно-машинобудівний завод та ТОВ Корум Дружківський машинобудівний завод від імені та за рахунок якого діє ТОВ Корум Груп підписано специфікацію №1 до договору поставки №КДрМЗ/350-19 від 05.07.2019, яка визначає найменування, одиницю виміру, кількість, ціну, строки та умови поставки продукції.

Згідно специфікації строк поставки товару/продукції до 20.08.2019.

Відповідно до п.2 специфікації умови поставки, місце призначення поставки: FCA м.Павлоград.

Згідно з п.5 специфікації, розрахунки за товар/продукцію, що поставляється за цією специфікацією, здійснюється згідно договору.

Загальна вартість товару/продукції, що поставляється за цією специфікацією складає 1560112,80грн. (з ПДВ).

За твердженнями позивача за первісним позовом на виконання умов договору №КДрМЗ/350-19 від 05.07.2019 та специфікації до нього на підставі видаткової накладної №Д-00000039 від 17.09.2019, відповідачу за первісним позовом поставлено товар на суму 1560112,80грн. (з ПДВ), який був прийнятий представником ТОВ Корум Дружківський машинобудівний завод , що підтверджується підписом представника останнього на відповідній накладній без зауважень та заперечень, а також складено та зареєстровано відповідну податкову накладну.

В підтвердження повноважень особи, яка приймала та підписувала видаткову накладну з боку покупця, позивачем за первісним позовом до матеріалів справи надано копію довіреності №3369 від 17.09.2019, видану Дмитрієву Є.Ф. на отримання цінностей від ТОВ Дніпропетровський ливарно-машинобудівний завод . Довіреність містить посилання на договір поставки №КДрМЗ/350-19 від 05.07.2019.

Найменування товару, що постачається (відвантажується) за видатковою накладною відповідає визначеному у специфікації.

Поставлена продукція за договором поставки №КДрМЗ/350-19 від 05.07.2019 була оплачена відповідачем частково в сумі 560112,18грн.

29.10.2019 позивач за первісним позовом направив на адресу відповідача за первісним позовом претензію з вимогою про сплату заборгованості за поставлений та неоплачений товар у розмірі 1000000,00грн. в семи денний строк з моменту отримання даної претензії. Вказана претензія отримана відповідачем за первісним позовом 04.11.2019 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, що останнім не спростовується.

Проте вимога про погашення заборгованості за договором поставки №КДрМЗ/350-19 від 05.07.2019 в сумі 1000000,00грн. відповідачем за первісним позовом залишена без задоволення.

Таким чином, за твердженням позивача за первісним позовом, відповідач за первісним позовом в порушення умов договору поставки №КДрМЗ/350-19 від 05.07.2019 та специфікації №1 від 05.07.2019 до нього, свої зобов`язання щодо оплати поставленого товару не виконав в повному обсязі, у зв`язку з чим за відповідачем за первісним позовом обліковується заборгованість за вищевказаним договором з оплати товару отриманого згідно видаткової накладної №Д-00000039 від 17.09.2019 в сумі 1000000,00грн.

Вказане стало підставою для звернення позивача за первісним позовом до суду з позовом у даній справі про стягнення з ТОВ Корум Дружківський машинобудівний завод заборгованості за договором поставки №КДрМЗ/350-19 від 05.07.2019 в розмірі 1000000,00грн., а також 3% річних в сумі 4588,00грн. та інфляційних втрат в сумі 8610,79грн.

В той же час ТОВ «Корум Дружківський машинобудівний завод» звернулося до суду з зустрічним позовом про стягнення з ТОВ «Дніпропетровський ливарно-машинобудівний завод» штрафних санкцій в сумі 104527,56грн., у зв`язку із порушенням строків поставки товару за договором поставки №КДрМЗ/350-19 від 05.07.2019.

Заперечуючи проти зустрічних позовних вимог ТОВ «Дніпропетровський ливарно-машинобудівний завод» , у відзиві на зустрічний позов зазначив, що:

- в зустрічній позовній заяві не зазначено в чому полягає порушене право позивача, яке стало підставою для звернення до суду;

- позивачем за зустрічним позовом не заявлялось жодних претензій та/або вимог майнового характеру щодо сплати штрафних санкцій за порушення строків поставки товару, як це передбачено умовами укладеного договору поставки №КДрМЗ/350-19 від 05.07.2019;

- ТОВ «Корум Дружківський машинобудівний завод» не надав належних доказів, які б підтверджували факт порушення його прав.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного:

Внаслідок укладення договору поставки №КДрМЗ/350-19 від 05.07.2019 між сторонами згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами у справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Разом з тим, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України).

За змістом ч.1 ст.662, ст.663 та ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, згідно п.5.3.1. договору, розрахунки по цьому договору проводяться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у наступному порядку: 100% вартості продукції (партії продукції) за відповідною специфікацією, здійснюється на підставі рахунку, виставленого до оплати постачальником на протязі 10 календарних днів з моменту отримання товару.

Якщо останній день строку для оплати, що встановлений цим договором, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення такого строку є перший за ним робочий день (п.5.9. договору).

Матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) відповідачу за первісним позовом (позивачу за зустрічним позовом) 17.09.2019 продукції на суму 1560112,80грн. згідно видаткової накладної №Д-00000039, що останнім не спростовується.

Відповідач прийняв товар без зауважень і не висловив письмових заперечень про відсутність передбачених договором супровідних документів на товар, включаючи рахунок-фактуру, що є підставою для проведення розрахунків за поставлений товар.

В підтвердження факту поставки продукції позивачем за первісним позовом також надані податкова накладна, яка відображає господарську операцію зі спірної поставки продукції та квитанція про її реєстрацію у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Надана податкова накладна не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання продукції покупцю та його прийняття ним, а оцінюється судом як доказ у сукупності з іншими доказами у справі.

Доказів того, що первинні документи (видаткова накладна, довіреність на отримання цінностей, податкова накладна) складені не у спірних правовідносинах суду не надано та протилежного перед судом не доведено.

За висновками суду, враховуючи визначений у п.5.3.1. договору порядок оплати продукції (100% вартості продукції протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару), покупець повинен був розрахуватись за поставлений товар у строк до 27.09.2019 (включно).

Проте, поставлена позивачем за первісним позовом продукція була оплачена відповідачем за первісним позовом частково у загальному розмірі 560112,80грн., що підтверджується виписками по рахунку ТОВ Дніпропетровський ливарно-машинобудівний завод . Решта заборгованості залишилась не сплаченою та станом на дату подання позову склала 1000000,00грн.

Отже, матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем за первісним позовом свого грошового зобов`язання, тому у позивача за первісним позовом виникло право вимагати стягнення з відповідача простроченого грошового зобов`язання.

Разом з тим, під час розгляду справи судом встановлено, що заборгованість з основного боргу зі сплати вартості отриманого товару була сплачена відповідачем за первісним позовом після подання позову у період з 28.02.2020 по 13.03.2020 частково в сумі 600000,00грн., що підтверджується наданими суду та наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Платіжні доручення містять відомості про те, яка саме господарська операція оплачується платником. Згідно призначення платежу сплачені ТОВ «Корум Дружківський машинобудівний завод» кошти в загальній сумі 600000,00грн. були перераховані згідно договору №КДрМЗ/350-19 від 05.07.2019.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, зокрема, у разі якщо відсутній предмет спору. Суд зазначає, що закриття провадження у справі можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Таким чином, сплативши заборгованість у вказаній сумі під час розгляду справи, відповідач припинив відповідне грошове зобов`язання, у зв`язку з чим провадження у частині позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 600000,00грн. підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Сплату заборгованості в сумі 400000,00грн. відповідачем не здійснено, доказів перерахування грошових коштів у вказаній сумі на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, в тому числі доказів пред`явлення позивачу за первісним позовом претензій та зауважень щодо кількості, якості та вартості товару або накладних на повернення товару, суду також не представлено.

При цьому, вчинення відповідачем за первісним позовом дій з часткової сплати боргу як до звернення позивача за первісним позовом до суду так і під час розгляду справи в суді, свідчить про визнання відповідачем за первісним позовом наявності свого боргу.

За таких обставин, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 400000,00грн, які підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем за первісним позовом виконання свого зобов`язання з оплати товару за договором поставки №КДрМЗ/350-19 від 05.07.2019, то позивачем за первісним позовом правомірно здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем за первісним позовом на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред`явлено до стягнення 3% річних (нарахування здійснено на суму 1560112,80грн. за період з 27.09.2019 по 03.10.2019, на суму 1230112,80грн. за період з 04.10.2019 по 20.10.2019, на суму 1000000,00грн. за період з 21.10.2019 по 13.11.2019) в загальному розмірі 4588,99грн.

Судом перевірено розрахунок заявлених 3% річних та встановлено, що наданий розрахунок є невірним, оскільки позивачем за первісним позовом при визначені початку періоду нарахування 3% річних на суму заборгованості 1560112,80грн. не були враховані положення ст.253 ЦК України, згідно яких перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Враховуючи, що поставка товару була здійснена 17.09.2019, період обчислення 3% річних на суму заборгованості 1560112,80грн. починається з наступного дня після дати поставки, а саме з 18.09.2019. Відтак початкова дата періоду нарахування 3% річних (27.09.2019) на суму боргу 1560112,80грн., що визначена позивачем є невірною.

Провівши власний розрахунок заявлених до стягнення 3% річних за прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань (нарахування здійснено на суму 1560112,80грн. за період з 28.09.2019 по 03.10.2019, на суму 1230112,80грн. за період з 04.10.2019 по 20.10.2019, на суму 1000000,00грн. за період з 21.10.2019 по 13.11.2019), судом встановлено, що загальний розмір 3% річних складає 4460,76грн.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 4460,76грн.

Розрахунок 3% річних судом здійснено за допомогою програмного забезпечення «Ліга Закон» .

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2018 у справі №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

За приписами ч.2 п.3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності передбаченої ч.2 ст.625 ЦК України щодо стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №910/5625/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18.

Згідно наданого розрахунку інфляційних втрат позивачем за первісним позовом нараховано та пред`явлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 8610,79грн. нараховані згідно вихідних даних, наведених у таблиці розрахунку.

Судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, нарахованих позивачем на суму боргу 1230112,80грн. за період 04.10.2019 - 20.10.2019, та встановлено, що під час його проведення позивачем не були враховані наведені вимоги.

Отже, враховуючи, що заборгованість, на яку позивач нарахував інфляційні втрати, відповідачем частково сплачена 21.10.2019 в сумі 230112,80грн., суд дійшов висновку, що безпідставним є нарахування позивачем втрат від інфляції на суму боргу 1230112,80грн. за період з 04.10.2019 по 20.10.2019, оскільки прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати суми боргу 1230112,80грн. становило менше місяця.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Суд зазначає, що розглядаючи вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат судом не застосовувалась формула визначена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду по справі №905/21/19 від 26.06.2020р. з огляду на наступне.

У п.28 вказаної постанови Верховний Суд зазначив, що визначений у цій постанові спосіб розрахунку інфляції за ст.625 Цивільного кодексу України з точки зору математичного підходу не є єдиним, але вбачається найбільш простим для застосування юристами.

Таким чином, сторони по справі та суд який розглядає спір не позбавлені права до застосування інших математичних підходів щодо способів розрахунку інфляції в тому числі і передбачених постановою пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013.

Також судом приймається до уваги, той факт, що позовна заява по справі №905/2212/19 була подана до суду 30.11.19р., тобто раніше ніж була ухвалена Верховним Судом постанова по справі №905/21/19 від 26.06.2020р., тому на дату подання позову та протягом проведення підготовчого судового засідання в суді сторони не були обізнані про наявність постанови Верховного Суду по справі №905/21/19 від 26.06.2020р. в якій визначено інший спосіб розрахунку інфляції за ст.625 Цивільного кодексу України та не мали можливості здійснити як розрахунок, так і контр розрахунок інфляційних у визначений у вказаній постанові спосіб.

Розглянувши зустрічну позовну заяву про стягнення з відповідача за зустрічним позовом (позивача за первісним позовом) штрафу за прострочення постачання товару в сумі 104527,56грн., суд зазначає наступне.

Предметом зустрічних позовних вимог є матеріально-правова вимога про стягнення пені та штрафу, застосованих покупцем внаслідок порушення постачальником строків поставки товару за договором.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно положень ст.193 ГК України та ст.ст.525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За змістом ст.663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Відповідно до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом та зазначено вище, поставка товару відповідачем за зустрічним позовом відбулась згідно специфікації №1 від 05.07.2019 за видатковою накладною №Д-00000039 від 17.09.2019.

Згідно зі ст.ст.628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.4.2. договору, строк поставки продукції - протягом 30 календарних днів з дати здійснення покупцем передоплати за продукцію, якщо інше не зазначено у відповідній специфікації до договору.

За умовами специфікації №1 від 05.07.2019 до договору сторонами було узгоджено строк поставки товару - 20.08.2019.

Судом встановлено, що відповідачем за зустрічним позовом за договором №КДрМЗ/350-19 від 05.07.2019 на підставі видаткової накладної №Д-00000039 від 17.09.2019 була здійснена поставка продукції 17.09.2019 на суму 1560112,80грн. автомобільним транспортом, що підтверджується товарно-транспортною накладною №24 від 17.09.2019. Тобто поставка продукції за видатковою накладною №Д-00000039 від 17.09.2019 відбулась з порушенням встановленого у специфікації №1 від 05.07.2019 терміну.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарських зобов`язань.

Згідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з п.1 ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно з ч.4 цієї статті ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно положень частин 2-3 ст.6 та ст.627 ЦК України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на викладені положення законодавства сторони, керуючись принципом свободи договору, за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення не грошового зобов`язання - порушення строків постачання продукції.

Як встановлено судом, у пункті 6.2.1. договору сторони погодили, що у разі прострочення поставки (не поставки, недопоставки) продукції постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 5% від вартості продукції, що поставляється за відповідною специфікацією.

Пунктом 6.2.2. визначено, що у разі прострочення поставки (не поставки, недопоставки) продукції понад 10 (десять) календарних днів, постачальник, починаючи з 11 (одинадцятого) календарного дня прострочення, додатково до штрафу передбаченого у п.п.6.2.1 сплачує покупцеві неустойку у розмірі 0,1% від вартості не поставленої (недопоставленої) продукції або продукції, поставленої з порушенням строків, за кожен день прострочення.

З огляду на викладене, враховуючи, що факт прострочення відповідачем за зустрічним позовом зобов`язань за договором поставки та за специфікацією №1 від 05.07.2019 належним чином доведено і підтверджено матеріалами справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача за зустрічним позовом штрафу у сумі 78005,64грн. та неустойки у сумі 26521,92грн, оскільки встановлені обставини справи свідчать про порушення відповідачем за зустрічним позовом строків поставки товару за договором. При цьому розрахунок штрафних санкцій є належним та арифметично правильними.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача за зустрічним позовом з посиланням на п.5.7 договору поставки №КДРМЗ/350-19 від 05.07.2019р., які останній висловив у судовому засіданні під час розгляду справи по суті з огляду на наступне.

Відповідно до п.5.7 договору поставки №КДРМЗ/350-19 від 05.07.2019р. зобов`язання постачальника з поставки продукції відповідно до вимог договору та специфікації до договору забезпечується оперативно-господарською санкцією. Під оперативно-господарською санкцією розуміється право покупця отримати суму нарахованих штрафних санкцій та збитків, заподіяних невиконанням договору з сум, які підлягають виплаті постачальникові. Оперативно-господарська санкція застосовується до постачальника після того, як він не сплатив в строк, направлений на його адресу розрахунок штрафних санкцій та/або збитків, згідно з умовами цього договору. Про застосування оперативно-господарських санкцій покупець зобов`язаний письмово повідомити постачальника.

З наведеного вбачається, що під оперативно-господарською санкцією розуміється право покупця отримати суму нарахованих штрафних санкцій та збитків з сум, які підлягають виплаті постачальникові. Тобто утримання певних сум з коштів, які наявні у покупця та підлягають сплаті за поставлений товар постачальнику.

При цьому, наявність права у позивача за зустрічним позовом застосувати оперативно-господарську санкцію до відповідача за зустрічним позовом не позбавляє Товариство з обмеженою відповідальністю Корум Дружківський машинобудівний завод права на звернення до суду з відповідним позовом про стягнення штрафних санкцій.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази застосування позивачем за зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровський ливарно-машинобудівний завод оперативно-господарської санкції.

Також судом не приймаються до уваги заперечення відповідача за зустрічним позовом щодо неправомірності стягнення штрафних санкцій у зв`язку із відсутністю в його діях вини щодо прострочення зобов`язання, оскільки дані твердження не спростовують висновку суду про порушення строку виконання ним поставки товару за договором. До того ж з огляду на положення ч.1 ст.1, ст.627 ЦК України між сторонами у справі виникли господарські відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення первісного позову та задоволення зустрічного позову у повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

за первісним позовом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог;

за зустрічним позовом на відповідача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 79, 86, 129, 231, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровський ливарно-машинобудівний завод , м.Павлоград, Дніпропетровська область до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Корум Дружківський машинобудівний завод , м.Дружківка, Донецька область про стягнення 1013199,78грн., з яких основний борг - 1000000грн., 3% річних - 4588,99грн., інфляційні втрати - 8610,79грн., задовольнити частково.

Закрити провадження у справі №905/2212/19 в частині стягнення основного боргу в розмірі 600000,00грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод» (84205, Донецька область, м.Дружківка, вул. Соборна, буд. 7, ЄДРПОУ 37295825) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровський ливарно-машинобудівний завод (51400, Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул. Іскрівська, буд. 1/11, код ЄДРПОУ 36151010) суму основного боргу у розмірі 400000,00 грн., 3% річних у розмірі 4460,76грн., та судовий збір в розмірі 15066,91грн.

В задоволенні решти первісних позовних вимог відмовити.

Зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод» , м.Дружківка, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровський ливарно-машинобудівний завод , м.Павлоград, Дніпропетровська область про стягнення штрафних санкцій у розмірі 104527,56грн. задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровський ливарно-машинобудівний завод (51400, Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул. Іскрівська, буд. 1/11, код ЄДРПОУ 36151010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод» (84205, Донецька область, м.Дружківка, вул. Соборна, буд. 7, ЄДРПОУ 37295825) штраф у розмірі 78005,64грн., неустойку у розмірі 26521,92грн., та судовий збір в розмірі 1921,00грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області.

У судовому засіданні 10.08.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.08.2020.

Суддя М.О. Лейба