Рішення

від 10.08.2020 по справі 903/215/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.08.2020Справа № 903/215/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРПРОД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" про стягнення 298 418,98 грн., без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року позивач звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до відповідача про стягнення 298 418,98 грн. заборгованості за договором №201218-19/1г від 20.12.2018 року, що включає в себе основний борг в розмірі 238 004,66 грн., пеню в розмірі 54 511,11 грн. та 3% річних в розмірі 5 903,21 грн. на підставі ст.ст. 526, 530, 611, 625, 692, 712 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 12.05.2020 року справу №903/215/20 передано за підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2020 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

27.07.2020 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він вказує на те, що сума пені, яку може бути стягнуто з позивача за результатами розгляду даної судової справи є на 371,85 грн. меншою, ніж вказано у позовній заяві, а отже, сума, яку позивач просить суд стягнути з відповідача у даній справі є завищеною. Окрім того, у відзиві відповідач просив суд зменшити розмір штрафних санкцій (пені), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача до 10 000,00 грн., а також відстрочити виконання судового рішення, яке буде прийнято у даній справі на шість календарних місяців з дати його прийняття.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.12.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ГІППО (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ХАРПРОД (далі - постачальник) укладено договір №201218-19/1г (далі - договір), за умовами якого (п. 1.1 договору) постачальник зобов`язується виробити, упакувати промаркувати та передати продукцію під торговою маркою АЯ у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію в строк та на умовах передбачених договором.

Згідно п. 2.1. договору постачальник передає покупцеві право власності на продукцію. Моментом передачі права власності на продукцію визначається фактична дата постави продукції покупцю, що підтверджується підписом уповноваженої особи покупця на накладній оформленій в установленому порядку.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що покупець зобов`язується оплатити вартість кожної поставленої партії продукції протягом 45 (сорок п`ять) календарних днів з моменту поставки постачальником продукції на склад покупця.

13.08.2019 року між сторонами укладено договір про внесення змін до договору №201218-19/1г від 20.12.2018 року, згідно п. 1 якого змінено строк відтермінування розрахунку за отриманий товар, визначений договором та встановлено обов`язок покупця оплачувати товар, що поставляється, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки товару.

Видатковими накладними та товаро-транспортними накладними, які містяться в матеріалах справи підтверджується факт того, що позивач поставив відповідачу товар на виконання умов договору на загальну суму 815 112,75 грн.

Отже, позивач виконав свої зобов`язання з поставки відповідачеві товару, а відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання з оплати вартості товару відповідно до умов договору та має перед позивачем заборгованість в сумі 238 004,66 грн. з урахуванням часткової оплати.

Доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, тому позовні вимоги про стягнення 238 004,66 грн. основного боргу обґрунтовані та позов у цій частині вимог підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням вищезазначеного, позивачем, у зв`язку із порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати поставленого товару, позивачем нараховано відповідачеві 5 903,21 грн. 3% річних.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 903,21 грн. 3% річних підлягають задоволенню, за розрахунком позивача, який здійснено у відповідності до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п. 8.3. договору покупець сплачує пеню на користь постачальника в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

На підставі зазначеного п. 8.3. договору, у зв`язку із порушенням відповідачем взятого на себе зобов`язання з оплати вартості поставленого позивачем товару, останнім нараховано до стягнення з відповідача 54 511,11 грн. пені.

Відповідач, у свою чергу, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій (пені), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача до 10 000,00 грн. у зв`язку із своїм скрутним фінансовим становищем та з метою недопущення банкрутства та надання підприємству можливості функціонувати і здійснювати поступове погашення боргу.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена стаття кореспондується зі ст. 233 ГК України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до вимог ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Проте, відповідачем не доведено наявності виняткових обставин, що визначені у вказаних приписах ст. 233 ГК України та з наявністю яких законодавець пов`язав виникнення підстав для зменшення розміру штрафних санкцій судом, а тому у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу за несвоєчасну доставку вантажів до 10 000,00 грн. слід відмовити.

За таких обставин, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені нарахованої на підставі п. 8.3. договору, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково - на суму 54 139,26 грн., за перерахунком суду. В іншій частині позову про стягнення пені слід відмовити.

Також, відповідач просив суд відстрочити виконання судового рішення, яке буде прийнято у даній справі на шість календарних місяців з дати його прийняття.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

При цьому, відповідач не надав належних доказів на підтвердження виняткових обставин в розумінні статті 331 ГПК України, які б ускладнювали чи робили неможливим своєчасне виконання судового рішення та які б могли бути підставою для відстрочки та розстрочки виконання рішення суду.

В силу ч. 1. ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, враховуючи все вищевикладене, судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду, яке викладено у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГІППО (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, будинок 19/3, корпус 2, кабінет 33, код 32650231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ХАРПРОД (61035, Харківська область, м. Харків, вул. Каштанова 10, код 39611822) основний борг в розмірі 238 004,66 (двісті тридцять вісім тисяч чотири) грн. 66 коп., пеню в розмірі 54 139 (п`ятдесят чотири сто тридцять дев`ять) грн. 26 коп., 3% річних в розмірі 5 903 (п`ять тисяч дев`ятсот три) грн. 21 коп. та судовий збір в розмірі 4 470 (чотири тисячі чотириста сімдесят) грн. 70 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.

Повне рішення складено 10.08.2020р.

Суддя С.О. Чебикіна