Ухвала

від 11.08.2020 по справі 910/8979/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

11.08.2020Справа № 910/8979/20 Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Боричів Тік", м. Київ

про забезпечення позову

у справі

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Боричів Тік", м. Київ

до Національної академії прокуратури України, м. Київ

про зобов`язання вчинити дії, -

за зустрічним позовом Національної академії прокуратури України, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боричів Тік", м. Київ

про визнання договору удаваним та визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

23.06.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Боричів Тік" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про зобов`язання Національної академії прокуратури України в особі ліквідаційної комісії, визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Боричів Тік", що виникли станом на 06.05.2020 року в загальному розмірі 38 021 481,59 грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали №910/8979/20 передані на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою від 30.06.2020 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Боричів Тік" було залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

13.07.2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Боричів Тік" до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд до набрання чинності рішенням у справі, заборонити комісії з ліквідації Національної академії прокуратури України, а також будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо складання проміжного ліквідаційного балансу, у будь-який спосіб відчужувати майно, належне Національній академії прокуратури України, складання та/або затвердження ліквідаційного балансу та проводити дії по припиненню юридичної особи - Національної академії прокуратури України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2020 матеріали заяви передано для розгляду судді Морозову С.М.

Ухвалою від 13.07.2020 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Боричів Тік" про забезпечення позову було повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалою від 15.07.2020 року позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 22.09.2020 року.

16.07.2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Боричів Тік" до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд до набрання чинності рішенням у справі, заборонити комісії з ліквідації Національної академії прокуратури України, а також будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо складання проміжного ліквідаційного балансу, у будь-який спосіб відчужувати майно, належне Національній академії прокуратури України, складання та/або затвердження ліквідаційного балансу та проводити дії по припиненню юридичної особи - Національної академії прокуратури України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2020 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Боричів Тік" про забезпечення позову було відмовлено повністю.

03.08.2020 року відповідачем подано до суду зустрічну позовну заяву про визнання Договору про дольову участь у будівництві від 20.09.2018 року, укладеного між Національною академією прокуратури України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Боричів Тік" удаваним договором про спільну діяльність та про визнання цього договору недійсним.

Ухвалою від 10.08.2020 року було прийнято зустрічний позов Національної академії прокуратури України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боричів Тік" про визнання договору удаваним та визнання недійсним договору до спільного розгляду з первісним позовом по справі №910/8979/20, об`єднано їх в одне провадження, підготовче засідання за зустрічним позовом призначено разом з первісним позовом на 22.09.2020 року.

11.08.2020 до суду позивачем була подана заява про забезпечення первісного позову, в якій заявник просить суд до набрання чинності рішенням у справі, заборонити комісії з ліквідації Національної академії прокуратури України вчиняти дії по припиненню юридичної особи - Національної академії прокуратури України, зокрема, складання та/або затвердження ліквідаційного балансу.

Згідно з ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подану Товариством з обмеженою відповідальністю "Боричів Тік" заяву про забезпечення позову, суд встановив наступне.

Приписами ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову").

Тобто, з метою збалансування інтересів сторін у справі законодавцем визначено умови, за яких постановлення ухвали про забезпечення позову є правомірним, а саме - наявність обставин, які прямо свідчать, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. А тому відсутність доказів на підтвердження таких умов та вжиття заходів до забезпечення позову на підставі лише припущень матиме наслідком порушення прав та інтересів особи, щодо якої вжиті такі заходи.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі, грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" №16 від 26.11.2011.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Як на підставу для забезпечення первісного позову заявник вказує на те, що ліквідаційна комісія не виконала вимоги закону та не направила на адресу позивача повідомлення про припинення Національної академії прокуратури України, у зв`язку з чим кредиторські вимоги позивача не включені до проміжного ліквідаційного балансу. Отже, як зазначає заявник, існує реальна загроза того, що до ухвалення рішення по даній справі, ліквідаційною комісією відповідача будуть вчинені дії по завершенню розрахунків із кредиторами та затвердження ліквідаційного балансу, що призведе до припинення юридичної особи відповідача.

За змістом п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно з п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів і ускладнень ефективного захисту або поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся у випадку задоволення позову.

Відповідно до статті 86 ГПК України, cуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе відновити свій правовий стан, який існував до імовірного порушення його прав та захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Враховувавши викладені вище обставини, фактично наявне існування обставин можливого невключення кредиторських вимог ТОВ Боричів Тік до проміжного ліквідаційного балансу Національної академії прокуратури України у зв`язку із завершенням процедури ліквідації в період перебування даної справи в провадженні суду.

Наведені обставини у їх сукупності дають обґрунтовані підстави вважати, що має місце існування обставин, а не виключно припущення заявника, щодо неможливості виконання рішення суду, оскільки фактично право товариства заявника на захист своїх інтересів буде нівельоване.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні Європейського Суду з прав людини "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін. Не може бути й мови, щоб закріплені в пункті 1 статті 6 процесуальні гарантії, що надаються сторонам, - справедливий, відкритий та швидкий судовий розгляд - не передбачали виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно доступу до суду та провадження у справі, скоріш за все призвело б до виникнення ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, який держави зобов`язалися поважати, підписавши Конвенцію. Таким чином, виконання рішення, постановленого судом, мало вважатися невіддільним складником "судового розгляду", передбаченого у статті 6.

Сфера зобов`язань Договірних держав за статтею 13 коливається в залежності від природи скарги заявника; проте засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як на практиці, так і за законом (рішення у справі "Кудла проти Польщі"). Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності (рішення у справі "Міфсуд проти Франції" та у справі "Пантелеєнко проти України").

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення №3-рп/2003 від 30.01.2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Як слідує з матеріалів справи, предметом спору за первісним позовом у даній справі є наявність чи відсутність включення кредиторських вимог ТОВ Боричів Тік до проміжного ліквідаційного балансу Національної академії прокуратури України, у зв`язку з чим заборона комісії з ліквідації Національної академії прокуратури України вчиняти дії по припиненню юридичної особи - Національної академії прокуратури України, зокрема, складання та/або затвердження ліквідаційного балансу до набранням чинності рішення у даній справі, забезпечить ефективний захист прав сторін.

З огляду на викладене, суд вбачає наявність зв`язку між зазначеними заходами забезпечення позову і предметом спору, співмірність заходів із заявленими позивачем вимогами. Вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду. Навпаки, невжиття зазначених заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду.

Суд Згідно з п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Таким чином, суд визнає заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Боричів Тік обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Боричів Тік про забезпечення первісного позову задовольнити.

2. До набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/8979/20 заборонити Комісії з ліквідації Національної академії прокуратури України (ідентифікаційний код 26297233, адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, будинок 81-Б) вчиняти дії по припиненню юридичної особи - Національної академії прокуратури України (ідентифікаційний код 26297233, адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, будинок 81-Б), зокрема, складання та/або затвердження ліквідаційного балансу.

3. Ухвала про забезпечення позову має силу виконавчого документу, набирає законної сили з моменту її підписання (11.08.2020 року) та може бути пред`явлена до виконання у строк до 12.08.2023 року.

4. Стягувачем у виконавчому провадженні за цією ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю Боричів Тік (ідентифікаційний код 40703921, місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 22).

5. Боржником у виконавчому провадженні за цією ухвалою Національна академія прокуратури України (ідентифікаційний код 26297233, адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, будинок 81-Б) в особі Комісії з ліквідації Національної академії прокуратури України (ідентифікаційний код 26297233, адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, будинок 81-Б).

6. Ухвала може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М. Морозов