Рішення

від 06.08.2020 по справі 915/189/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2020 року Справа № 915/189/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ржепецької К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Іскра-Транс-Логістик (79066, м. Львів, вул. Вулецька, буд. 14; ідентифікаційний код 41034550)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Авантес- Компані (54000, м. Миколаїв, проспект Центральний, буд. 93-Д; ідентифікаційний код 41420408)

про: стягнення 20800,00 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

Суть спору:

19.02.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Іскра-Транс-Логістик звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 112/1569юр від 12.02.2020 (з додатками) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Авантес- Компані грошових коштів у розмірі 20800,00 грн основного боргу.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов договору № 08 на транспортно-експедиторські послуги та перевезення вантажів від 06.09.2019; заявки на міжнародне перевезення № 018; CMR накладної від 10.09.2019; рахунку № 398 від 13.09.2019; акту про надання послуг за № 398 від 13.09.2019; витягу з Журналу вихідної кореспонденції позивача та експрес-накладної №59000451012739 від 27.09.2019; претензії про сплату вартості послуг № 112/1557юр від 23.01.2020; норми ст.ст. 180, 181, 193, 307 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530, 610, 882 Цивільного кодексу України, статей 180, 181, 193, 198, 307 Господарського кодексу України, статей 4, 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів та мотивовані таким:

Надані послуги були прийняті відповідачем без будь-яких зауважень та претензій, проте оплата за надані послуги здійснена не була. Датою виникнення заборгованості відповідача перед позивачем, з врахуванням спливу терміну на добровільну оплату наданих послуг згідно умов Заявки слід вважати 23.10.2019.

Також позивач зазначає, що ним належним чином було виконано умови Договору та Заявки, а саме: було здійснено перевезення вантажу на зазначених умовах та надіслано оригінали транспортної документації відповідачу, останній на сьогоднішній день не повернув позивачу підписані належним чином примірники оригіналів транспортної документації, а саме: Договору № 08 на транспортно-експедиторські послуги та перевезення вантажів від 06.09.2019, Заявки на міжнародне перевезення вантажу № 018 та Акту про надання послуг № 398 від 13.09.2019, не вказавши обґрунтованих причин відмови від їх повернення.

Ухвалою суду від 24.02.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/189/20 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; розгляд справи по суті призначено на 19 березня 2020 року о 10:30; викладено вимоги до позивача; визнано явку позивача в судове засідання обов`язковою; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

16.03.2020 до суду від позивача надійшов лист № 112/1579 юр від 10.03.2020 на виконання вимог ухвали від 24.02.2020.

Крім того, 16.03.2020 до суду від позивача засобами поштового зв`язку надійшло клопотання № 112/1578юр від 05.03.2020 про проведення судового засідання 19.03.2020 у режимі відеоконференції.

При цьому, 16.03.2020 до суду від позивача факсом надійшло клопотання № 112/1580юр від 16.03.2020 про відкладення розгляду справи, у зв`язку з запровадженням карантину. Вказане клопотання додатково надійшло до суду засобами поштового зв`язку 23.03.2020.

З урахуванням перебування судді Смородінової О.Г. у відпустці, судове засідання по справі № 915/189/20, призначене на 19.03.2020 о 10:30 не відбулося.

У зв`язку з введенням з 12.03.2020 на усій території України карантину постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (за змінами та доповненнями) ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2020 розгляд справи № 915/189/20 було відкладено без визначення дати судового засідання.

Враховуючи прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про послаблення карантинних обмежень, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів , суд ухвалою від 29.05.2020 повідомив учасників справи про те, що судове засідання з розгляду справи № 915/189/20 по суті відбудеться 23 червня 2020 року о 10:30.

17.06.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Іскра-Транс-Логістик звернулось до Господарського суду Миколаївської області з клопотанням № 112/1591юр від 09.06.2020 про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, на яке суд відреагував відповідною ухвалою від 18.06.2020.

В засіданні 23.06.2020 суд, у зв`язку з неможливістю констатувати закінчення строку на подання відповідачем відзиву у даній справі, постановив ухвалу, якою розгляд справи по суті відклав на 06 серпня 2020 року о 12:00.

27.07.2020 до суду від позивача надійшло клопотання № 112/1584юр від 20.07.2020 про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, на яке суд відреагував відповідною ухвалою від 28.07.2020.

Станом на момент проведення судового засідання будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань від учасників справи до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався.

Ухвалою від 24.02.2020 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву державною мовою з посиланням на номер справи, оформленого у відповідності до вимог ст. 165 ГПК України. Копія вказаної ухвали направлена на адресу місцезнаходження відповідача була 02.03.2020 повернута відділенням поштового зв`язку за зворотною адресою з відміткою про причини повернення інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення , адр. не розыскан (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400139617165).

Судом перевірено відомості щодо адреси місцезнаходження відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та встановлено, що процесуальний документ надіслано зазначеній юридичній особі в порядку, визначеному чинним процесуальним законодавством.

За правилами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно зі ст. 11 ГПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону).

З урахуванням наведеного слід вважати, що днем вручення відповідачу копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 24.02.2020 у справі № 915/189/20 є 02.03.2020. Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву мав тривати до 17.03.2020 включно.

При цьому, суд вважає за необхідне зауважити на такому:

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (з подальшими змінами і доповненнями) з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів (з подальшими змінами і доповненнями) з 22 травня 2020 р. до 31 липня р. на всій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 1 серпня до 31 серпня 2020 р. на всій території України встановлено карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30.03.2020 № 540-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID- 19) (далі - Закон № 540-ІХ), яким розділ Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4 такого змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційного скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) .

17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (далі - Закон № 731-ІХ), яким пункт 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином .

При цьому, пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 731-ІХ визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII Прикінцеві положення Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Виходячи з вищенаведеного, слід вважати, що строк на подання відзиву, продовжений з урахуванням пункту 4 розділу X Прикінцеві положення ГПК України (в редакції Закону № 540-IX), відповідно до приписів пункту 4 розділу X Прикінцеві положення ГПК України (в редакції Закону № 731-ІХ) для відповідача у даній справі тривав до 06.08.2020 включно.

Разом із тим, протягом встановленого процесуального строку відповідач відзиву на позовну заяву не надав. Крім того, відповідач з жодним письмовим клопотанням або заявою з процесуальних питань протягом розгляду даної справи не звертався, намірів щодо бажання оформити відзив, або надати час для цієї процесуальної дії суду не заявляв.

06.08.2020 учасники справи своїх повноважних представників в судове засідання не направили, хоча про час та місце проведення засідання були повідомлені належним чином. Так, позивач 02.07.2020 отримав копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 23.06.2020 у справі № 915/189/20, що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400140759127.

Копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 23.06.2020 у справі № 915/189/20 направлена на адресу місцезнаходження відповідача 02.07.2020 була повернута відділенням поштового зв`язку за зворотною адресою з відміткою про причини повернення адресат відсутній за вказаною адресою , адр. не розыскан (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400140759119).

Судом перевірено відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо адреси місцезнаходження відповідача та встановлено, що процесуальний документ надіслано зазначеній юридичній особі в порядку, визначеному чинним процесуальним законодавством.

Отже, з урахуванням приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, слід вважати, що днем вручення відповідачу копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 23.06.2020 у справі № 915/189/20 є 02.07.2020.

Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, оскільки відповідач повідомлявся за юридичною адресою про час та місце розгляду справи, однак не отримував копії судових ухвал, при цьому жодних заяв або клопотань, в тому числі щодо неможливості захисту своїх прав та законних інтересів в умовах карантину, до суду не подавав, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає відсутніми підстави для подальшого відкладення розгляду цієї справи та доходить висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 06.08.2020 за відсутності представників сторін.

При цьому, враховуючи відсутність відзиву по суті позову, згідно ст. 165 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 06.08.2020 за результатами розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд підписав вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

06 вересня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Іскра-Транс-Логістик та Товариством з обмеженою відповідальністю Авантес- Компані був укладений Договір № 08 на транспортно-експедиторські послуги та перевезення вантажів (далі - Договір), згідно з предметом та за загальними умовами якого відповідач, як замовник, за письмовою заявкою доручає, а позивач, як виконавець, приймає на себе зобов`язання за плату, за рахунок замовника надати транспортно-експедиторські послуги, пов`язані з організацією, забезпеченням та здійсненням перевезень (доставки) вантажу своїм транспортом або найнятим ним у третіх осіб по міжміським та міжнародним маршрутам. З метою виконання умов Договору за дорученням замовника виконавець має право укладати угоди з третіми особами.

За умовами п. 2.2 та 2.3 Договору виконавець надає послуги замовнику на умовах, зазначених в цьому Договорі та в договорі-замовленні, який є невід`ємною його частиною.

У договорі-замовленні обумовлюються відомості про вантажовідправника, вантажоодержувача, пункт навантаження, пункт розвантаження, найменування вантажу, вага, об`єм, дата і час завантаження, дата і час розвантаження, ставка фрахту за перевезення, спосіб перевезення, цінність вантажу, особливі умови виконання послуг та інші.

Розділом 3 Договору сторони встановили обов`язки замовника, а саме: не пізніше 16 години дня, що передує дню навантаження вантажу, надати виконавцю договір-замовлення на перевезення вантажів (п.3.1); передавати для навантаження на надані виконавцем транспортні засоби супровідну документацію на вантаж. Основним перевізним документом, за яким здійснюється приймання-здавання вантажу є транспортна накладна, CMR-накладна (п. 3.2); робити вчасно розрахунки за перевезені в повній цілісності і схоронності вантажі (п.3.3).

У розділі 4 Договору визначені обов`язки виконавця до яких, зокрема, увійшло: на протязі 10 днів з моменту отримання вантажу вантажоодержувачем надавати по кожному перевезенню первинну бухгалтерську документацію. При передачі первинної документації замовнику, документи по кожному перевезенню повинні бути складені та надані в наступному порядку: 1. Договір та Договір-замовлення; 2. Акт виконаних робіт; 3. Засвідчена виконавцем копія ТТН та/або CMR-накладна; 4. Рахунок; 5. Засвідчена підписом та печаткою роздруківка електронної квитанції про реєстрацію виконавцем відповідної податкової накладної у ЄРПН (в разі, якщо виконавець являється платником податку на додану вартість). Відсутність, неповнота не реєстрація або неналежне оформлення зазначених документів є достатньою підставою замовнику для відстрочення оплати транспортно-експедиторських послуг (п. 4.10).

Пунктом 5.1 Договору сторони дійшли згоди, що оплата послуг з перевезення вантажів та інших пов`язаних з перевезенням послуг, наданих виконавцем, проводиться замовником протягом 20 банківських днів (якщо інше не обумовлено в договорі-замовленні) з моменту надання виконавцем замовнику оригіналів документів, передбачених в п. 4.11 Договору.

Термін дії Договору учасники встановили до 31.12.2019, а в частині виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором - до їх повного виконання (п. 8.1 Договору).

З письмових пояснень позивача № 112/1579-юр від 10.03.2020 (вх. № 3275/20 від 16.03.2020) та з тексту заявки на міжнародне перевезення № 018 вбачається, що договір-замовлення, про який йде мова у пунктах 2.2 та 2.3 Договору, та наведена заявка мають одне значення, оскільки матеріали справи по-перше, не містять спростування даного факту учасниками справи, по-друге, текст заявки містить обумовлені п. 2.3 Договору необхідні відомості та підписана обома сторонами без зауважень та заперечень.

Аналізуючи умови Договору судом було виявлено невідповідність викладеного сторонами у п. 5.1 Договору посилання на пункт 4.11. Однак, згідно вищенаведених пояснень, позивач повідомив, що п. 4.11 Договору є опискою. За відсутності іншої інформації, яка спростовує цю інформацію позивача, суд прийняв її до відома.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як виконавця, про стягнення з відповідача, як замовника, заборгованості за надані транспортні послуги.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин надання позивачем відповідачу послуг з перевезення вантажу та порушення відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- Договір № 08 на транспортно-експедиторські послуги та перевезення вантажів від 06.09.2019;

- заявка на міжнародне перевезення № 018;

- CMR накладна від 10.09.2019;

- рахунок № 398 від 13.09.2019;

- акт про надання послуг за № 398 від 13.09.2019;

- витяг з Журналу вихідної кореспонденції позивача та експрес-накладної №59000451012739 від 27.09.2019;

- претензія про сплату вартості послуг № 112/1557юр від 23.01.2020.

Відповідач, як було зазначено вище, відзиву на позовну заяву та будь-яких доказів на підтвердження власної правової позиції суду не надав.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями чинного законодавства про перевезення.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст.ст. 908, 909 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Приписами ч. 1 ст. 929 ЦК України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу

Статтею 931 ЦК України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору між сторонами було погоджено, підписано та скріплено печатками обох учасників заявку на міжнародне перевезення № 018, згідно з якою замовником (відповідач у справі) обумовлені відомості, зокрема, про:

- вантажоодержувач - WIKTORIA FSC Sp.z.o.o;

- вантажовідправник - ТОВ Імаго 2014 31340, Хмельницька обл., Хмельницький р-он, с.Лісові Гринівці, вул. Заводська, буд. № 4а;

- маршрут - Хмельницький - Rzeszow, Jelova;

- назва вантажу - Папір;

- вага, об`єм - Вес нетто - 23т;

- дата та час завантаження - 10-11/09/2019р.;

- адреса розвантаження - 36-060 Glogow Malopolski Rogoznica 97a, ul.Dworcowa8, 46-024 Jelova;

- адреса завантаження - м. Хмельницький;

- термін доставки - 12-16/09/19;

- сума фрахту - 20800,00 грн;

- форма оплати - Безналичный расчет соласно счета в течении 15 б/д согласно указанного адреса и предоставленя копии CMR с печатью компании грузополучателя и получения оригиналов документов по перевозке;

- перелік супровідних кодументів на вантаж від перевізника - Инвойс, Упаковочный лист, Спецификация;

- тип, марка та держ. знак автомобіля - MAN НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .

Накдадна CMR від 10.09.2019 підтверджує факт здійснення міжнародного перевезення вантажу за маршрутом: м. Хмельницький (Україна) - Rzeszow, Jelova (Польща).

Після чого, на адресу відповідача, як стверджує позивач, 27.09.2019 останній надіслав оригінали наступних документів: Договір № 08 на транспортно-експедиторські послуги та перевезення вантажів від 06.09.2019 (2 прим.); заявку на міжнародне перевезення № 018 (2 прим.); рахунок № 398 від 13.09.2019 (2 прим.); акт про надання послуг за № 398 від 13.09.2019 (2 прим.); CMR накладну № б/н від 10.09.2019 (2 прим.).

Факт відправлення вищезазначених документів позивач підтверджує витягом з журналу вихідної кореспонденції та Експрес-накладною № 59000451012739 від 27.09.2019.

01.10.2019 відповідачем було отримано даний пакет документів, про що свідчить витяг щодо поштового відправлення з офіційного сайту Нової пошти.

Наведені обставини та факти відповідачем не спростовані.

Позивач же зазначає в позові, що незважаючи на те, що ним належним чином було виконано умови Договору та Заявки, а саме: було здійснено перевезення вантажу на їх умовах та надіслано оригінали транспортної документації відповідачу, останній на сьогоднішній день не повернув позивачу підписані належним чином примірники оригіналів транспортної документації, а саме: Договору № 08 на транспортно-експедиторські послуги та перевезення вантажів від 06.09.2019, Заявки на міжнародне перевезення вантажу № 018 та Акту про надання послуг № 398 від 13.09.2019, не вказавши обґрунтованих причин відмови від їх повернення.

Після того, як послуги були прийняті відповідачем без будь-яких зауважень, документи відправлені та останнім як не повернути оригінали, так і не проведена оплата, позивач звернувся до замовника з претензією № 112/1557юр від 23.01.2020 в якій вимагав у відповідача негайно сплатити заборгованість за надані послуги згідно Договору № 08 на транспортно-експедиторські послуги та перевезення вантажів від 06.09.2019, Заявки на міжнародне перевезення № 018, що складає 20800,00 грн шляхом перерахування коштів згідно із наданими реквізитами.

Дана претензія була направлена відповідачу 29.01.2020, відповідь на вказану претензію в матеріалах справи відсутня.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту повного та своєчасного виконання зобов`язань за договором перевезення закон покладає на замовника.

Відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду належні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов`язаннями.

Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушено умови Договору № 08 на транспортно-експедиторські послуги та перевезення вантажів від 06.09.2019 в частині повноти та своєчасності проведення розрахунків з позивачем, в зв`язку з чим останній цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Судом перевірено розрахунок заборгованості за Договором № 08 на транспортно-експедиторські послуги та перевезення вантажів від 06.09.2019 та встановлено, що позивачем суму основної заборгованості в розмірі 20800,00 грн зазначено вірно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За такого, у зв`язку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі, судовий збір в сумі 2102,00 грн підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Авантес- Компані (54000, м. Миколаїв, проспект Центральний, буд. 93-Д; ідентифікаційний код 41420408) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Іскра-Транс-Логістик (79066, м. Львів, вул. Вулецька, буд. 14; ідентифікаційний код 41034550) грошові кошти у розмірі 20800,00 грн - основного боргу, а також 2102,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Іскра-Транс-Логістик (79066, м. Львів, вул. Вулецька, буд. 14; ідентифікаційний код 41034550);

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Авантес- Компані (54000, м. Миколаїв, проспект Центральний, буд. 93-Д; ідентифікаційний код 41420408).

Повне рішення складено та підписано судом 11.08.2020.

Суддя О.Г. Смородінова