Рішення

від 07.08.2020 по справі 808/1999/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2020 року Справа № 808/1999/18 Провадження №СН/280/66/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний, 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання протиправними та скасування податкової вимоги, рішення та податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

30 травня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0135761305 від 26.12.2017 зі сплати єдиного внеску у сумі 171761,12 грн., рішення №0135771305 від 26.12.2017 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 27241,65 грн.; податкових повідомлень-рішень №0135811305 від 26.12.2017 про нарахування суми грошового зобов`язання з військового збору у сумі 14076,23 грн. (в т.ч. - 11260,98 грн. за основним платежем та 2 815,25 грн. штрафних санкцій); №0136751305 від 26.12.2017 про нарахування суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 187611,44 грн. (в т.ч. - 150089,15 грн. за основним платежем та 37522,29 грн. штрафної санкції); податкове повідомлення-рішення №0135781305 від 26.12.2017 про нарахування суми штрафних санкцій з податку на доходи з фізичних осіб в сумі 510,00 грн.; податкове повідомлення-рішення №0135791305 від 26.12.2017 про нарахування суми штрафних санкцій з податку на доходи з фізичних осіб в сумі 510,00 грн., які були прийняті ГУ ДФС у Запорізькій області на підставі акту перевірки №3965/08-01-13-05/ НОМЕР_1 від 27.10.2017 та з врахуванням акту №4787/08-01-13-05/ НОМЕР_1 від 20.12.2017.

В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач вказував на помилковість та невідповідність фактичним обставинам справи висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки. На думку позивача, перевіряючими допущено наступні помилки:

- неправильно здійснено розрахунок суми доходу по касовому методу (без урахування витрат на обробку та транспортування сировини), а суму витрат - із застосуванням непрямих методів (використання яких не дозволено законодавством), виходячи із фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ). Такі розрахунки неправильні, оскільки проведені лише по одному виду продукції;

- взято до уваги не фактичні залишки, а лише їх частина;

- по іншим видам продукції або іншим витратам є заниження витрат, що не відображено в акті;

- відсутня інформація щодо фактичної собівартості реалізованих протягом перевіряємого періоду ТМЦ у розрізі конкретних об`єктів оподаткування, всупереч вимогам підпункту 177.4.1 пункту 177.4 статті 177 ПК України. Не зрозуміло, за якою формулою було обраховано собівартість нереалізованої продукції;

- не враховано виникнення пересортиці між видами стретч-плівки.

Крім того, на думку позивача, контролюючим органом під час перевірки безпідставно проігноровано частину первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій, віднесених в колонку 7 ( інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг ) додатку Ф4 до декларації про майновий стан і доходи.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що на запит відповідача позивачем не була надана книга обліку доходів і витрат за 2017 рік. Перевіркою встановлено завищення позивачем валових витрат за 2014 рік по колонці 4 вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані, використані у виробництві продукції (додаток 5 до розділу ІІІ податкової декларації про майновий стан від 08.07.2015 №9082027117) в сумі 78828,04 грн., яке виникло внаслідок заниження позивачем залишків товарно-матеріальних цінностей, які не були реалізовані та/або використані у господарській діяльності, станом на кінець 2014 року. Перевіркою встановлено завищення позивачем валових витрат за 2015 рік по колонці 5 вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані, використані у виробництві продукції (додаток Ф4 до декларації про майновий стан від 09.02.2016 №9275513589) в сумі 485106,26 грн., яке виникло внаслідок заниження позивачем залишків товарно-матеріальних цінностей, які не були реалізовані та/або використані у господарській діяльності, станом на кінець 2015 року. Перевіркою встановлено завищення позивачем валових витрат за 2016 рік по колонці 5 вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані, використані у виробництві продукції (додаток Ф2 до декларації про майновий стан від 28.01.2017 №9268415288) в сумі 265625,96 грн., яке виникло внаслідок заниження позивачем залишків товарно-матеріальних цінностей, які не були реалізовані та/або використані у господарській діяльності, станом на кінець 2016 року. Крім того, перевіркою встановлено факт неподання та не відображення у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку фізичних осіб-підприємців за ознакою 157 дохід виплачений самозайнятій особі … за І квартал 2015 року. Просив відмовити у позові.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд вказав, що під час судового розгляду справи було підтверджено факти порушення позивачем вимог податкового законодавства, а тому оскаржувані рішення контролюючого органу є правомірними, а підстави для їх скасування відсутні.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 5 грудня 2018 року скасовано та прийнято нову постанову. Позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано: вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0135761305 від 26 грудня 2017 року, рішення №0135771305 від 26 грудня 2017 року, податкові повідомлення-рішення №0135811305, №0136751305, №0135781305, №0135791305 від 26 грудня 2017 року, які були прийняті ГУ ДФС у Запорізькій області на підставі акта невиїзної планової документальної перевірки №3965/08-01-13-05/ НОМЕР_1 від 27 жовтня 2017 року та з врахуванням акта позапланової документальної невиїзної перевірки №4787/08-01-13-05/ НОМЕР_1 від 20 грудня 2017 року.

Скасовуючи вказане рішення та приймаючи нове про задоволення позову, апеляційний суд звернув увагу на порушення контролюючим органом процедури проведення перевірок (планової та позапланової), а також порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час дослідження відповідних актів перевірок. Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про підтвердження витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування належними первинними документами. Суд зауважив, що відповідачем неправильно було здійснено розрахунки собівартості продукції, сум доходу та витрат.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.08.2019 касаційна скарга відповідача задоволена частково, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.12.2018 та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 23.04.2019 скасовані, справа передана на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій Верховний Суд зазначив, що надання правової оцінки правомірності оскаржених рішень ГУ ДФС у Запорізькій області має здійснюватись по кожному конкретному порушенню, встановленому відповідачем із наведенням відповідних мотивів, з яких суд виходив, відхиляючи або погоджуючись із доводами кожної із сторін. Чого, на думку касаційного суду, зроблено не було. Для надання оцінки правомірності оскаржених рішень контролюючого органи суди повинні перевірити ґрунтовність висновків контролюючого органу щодо розміру загального оподатковуваного доходу та документально підтверджених витрат, пов`язаних з проведенням господарської діяльності. Звертає увагу на те, що витрати фізичної особи-підприємця, що враховуються при обчисленні чистого оподаткованого доходу, на суму якого нараховується єдиний соціальний внесок, мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому всі витрати мають бути здійснені в межах господарської діяльності такого платника. У матеріалах справи також міститься долучений позивачем під час розгляду справи судом апеляційної інстанції Звіт про результати перевірки податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та ЄСВ ФОП ОСОБА_1 за 2014-2016 роки від 28 квітня 2017 року вих.№20/АВ, виконаний ТОВ Аудиторська фірма Стимул . Разом з тим, правова оцінка прийнятності вказаного Звіту з урахуванням положень глави 5 розділу І КАС України судом надана не була.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 31.10.2019 справа передана на розгляд судді Киселю Р.В.

Ухвалою від 05.11.2018 розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 27.11.2019.

Ухвалою від 27.11.2019 підготовче засідання було відкладене на 09.12.2019.

09.12.2019 від представника позивача до суду надійшла уточнена позовна заява, в якій позовні вимоги лишились незмінними.

Ухвалою від 09.12.2019 провадження у справі було зупинене до 08.01.2020.

Ухвалою від 08.01.2020 провадження у справі було поновлене, підготовче засідання призначене на 08.01.2020.

Ухвалою від 08.01.2020 провадження у справі зупинене до 06.02.2020.

Ухвалою від 06.02.2020 провадження у справі поновлене, підготовче засідання призначене на 06.02.2020.

У підготовче засідання 06.02.2020 представник відповідача не прибув.

06.02.2020 від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, проти якого представник позивача не заперечив.

Ухвалою від 06.02.2020 у задоволенні клопотання відповідача про його заміну на Головне управління ДПС у Запорізькій області було відмовлено.

Ухвалою від 06.02.2020 підготовче засідання відкладене на 02.03.2020.

Ухвалою від 02.03.2020 провадження у справі було зупинене до 27.04.2020 (з урахуванням ухвали від 30.03.2020 про виправлення описки судовому рішенні), витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії: опису документів, наданих позивачем до перевірки, складений 29.09.2017, а також всі запити відповідача щодо надання документів до перевірки та відповіді відповідача на ці запити, складені під час проведення перевірки за наслідками якої були складені акти перевірок №3965/08-01-13-05/ НОМЕР_1 від 27.10.2017 та №4787/08-01-13-05/ НОМЕР_1 від 20.12.2017.

24.04.2020 від представника Головного управління ДПС у Запорізькій області до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі для надання часу на примирення.

В період з 13.04.2020 по 27.04.2020 суддя перебував у відпустці, через що підготовче засідання було призначене на 06.05.2020.

Ухвалою від 06.05.2020 провадження у справі поновлене, підготовче засідання призначене на 06.05.2020.

У підготовче засідання 06.05.2020 представники сторін не прибули, через що підготовче засідання було відкладене на 26.05.2020.

26.05.2020 від представників сторін надійшли клопотання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.

Ухвалою від 26.05.2020 закрито підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду на 24.06.2020.

24.06.2020 від представника позивача надійшли додаткові пояснення по суті заявлених вимог.

Також, 24.06.2020 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження. На задоволенні позовних вимог наполягає.

З урахуванням вимог ст.ст. 205, 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження та на підставі наявних у ній доказів.

Суд, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, в період з 29 вересня 2017 року по 20 жовтня 2017 року на підставі направлення на перевірку від 29 вересня 2017 року №466 посадовою особою ГУ ДФС у Запорізькій області проводилась документальна планова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2016 року, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, за результати якої складено акт №3965/08/01-13-12/ НОМЕР_1 від 27 жовтня 2017 року.

Перевіркою встановлено порушення:

- п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України, внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 127130,08 грн., у т.ч. за 2014 р. на суму 14808,77 грн., за 2015 р. - 47176,86 грн., за 2016 р. - 65144,45 грн.;

- пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, пп.1.3 п.16 - 1 підрозд.10 ПК України, а саме заниження суми утриманого військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 9458,13 грн., в т.ч. за 2015 р. в сумі 4029,43 грн., за 2016 р. - 5428,70 грн.;

- п.2 ч.1 ст.7, п.11 ст. 8, п.8 ст.9 (у редакції, що діяла з 2011 р. по 2015 р.), п.2 ч.1 ст.7, п.5 ст.8, п.8 ст.9 (у редакції, що діє з 1 січня 2016 року) Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , а саме заниження сум єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу за 2011-2016 роки на загальну суму 186670,65 грн., у т.ч. за 2011 р. на суму 679,55 грн., за 2012 р. - 599,32 грн., за 2013 р. - 14,24 грн., за 2014 р. - 34257,58 грн., за 2015 р. - 84726,59 грн., за 2016 р. - 66393,36 грн.;

- пп.49.18.2 п.49.18 ст.49, пп. б 176.2 п.176.2 ст. 176 ПК України та п.3.2, п.3.3, п.3.4, п.3.5, п.3.6 ст.3 розділу ІІІ Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого)на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку від 13 січня 2015 року № 4, а саме неподання та невідображення у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку фізичних осіб - підприємців за ознакою 157 дохід виплачений самозайнятій особі….. за І квартал 2015 року;

- пп. в п.176.1 ст.176 ПК України, а саме встановлено перекручення даних, наданих в декларації за 2014 - 2016 роки, а саме завищення валових витрат;

- п. 177.10 ст. 177 ПК України, а саме не ведення книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, що здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування протягом 2013 -2016 років;

- п.198.1, п.198.6 ст.198 ПК України в частині завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2016 року на суму 8077,0 грн.

Не погоджуючись з вказаним актом, позивач подав до контролюючого органу свої заперечення від 03 листопада 2017 року.

30 листопада 2017 року ФОП ОСОБА_1 надіслано лист до ГУ ДФС у Запорізькій області з проханням провести позапланову перевірку з 07 грудня 2017 року.

Наказом відповідача від 06.12.2017 №3351 було поновлено з 07.12.2017 термін проведення позапланової невиїзної перевірки позивача з питань викладених у запереченнях від 03.11.2017 (вх.. №1255/ФОП від 03.11.2017) до акту перевірки №3965/08-01-13-12/ НОМЕР_1 від 27.10.2017.

ГУ ДФС у Запорізькій області було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань, що викладені у запереченні від 3 листопада 2017 року до акта перевірки №3965/08-01-13-12/ НОМЕР_1 від 27 жовтня 2017 року про результати документальної планової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт №4787/08-01-13-05/ НОМЕР_1 від 20 грудня 2017 року.

Перевіркою встановлено порушення:

- п.2 ч.1 ст.7, п.11 ст.8, п.8 ст.9 (у редакції, що діяла з 2011 року по 2015 рік), п.2 ч.1 ст.7, п.5 ст.8, п.8 ст.9 (у редакції, що діє з 1 січня 2016 року) Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а саме заниження сум єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу за 2011-2016 роки на загальну суму 171764,12 грн., у т.ч. за 2011 рік на суму 679,55 грн., за 2012 рік - 599,32 грн., за 2013 рік - 14,24 грн., за 2014 рік - 27306,71 грн., за 2015 рік - 84726,59 грн., за 2016 рік - 58437,71 грн.;

- пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 ПК України, а саме заниження суми утриманого військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 11260,98 грн., в т.ч. за 2015 рік в сумі 7276,59 грн., за 2016 р. - 3984,39 грн.;

- пп.49.18.2 п.49.18 ст.49, пп. б 176.2 п.176.2 ст. 176 ПК України та п.3.2, п.3.3, п.3.4, п.3.5, п.3.6 ст.3 розділу ІІІ Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку від 13 січня 2015 року № 4, а саме не подання та не відображення у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку фізичних осіб - підприємців за ознакою 157 дохід виплачений самозайнятій особі….. за І квартал 2015 року;

- п.138.4. ст.138, п.177.2, пп.177.4.1, п.177.4 ст. 177 ПК України (у редакції, що діяла протягом періоду у якому було вчинено правопорушення), а саме: занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в загальній сумі 150088,88 грн., у т.ч. за 2014 рік на суму 11804,07 грн., за 2015 рік - 90472,41 грн., за 2016 рік - 47812,67 грн.;

- пп. в п.176.1 ст.176 ПК України в частині перекручення даних, наданих в декларації за 2014 - 2016 роки, а саме завищення валових витрат;

- п.177.10 ст.177 ПК України, а саме не ведення книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи підприємці, що здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування протягом 2014-2016 років.

На підставі актів перевірки №3965/08/01-13-12/ НОМЕР_1 від 27 жовтня 2017 року та №4787/08-01-13-05/ НОМЕР_1 від 20 грудня 2017 року, відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення рішення №0136751305 від 26 грудня 2017 року про нарахування суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 187611,44 грн., в т.ч. за основним платежем - 150089,15 грн., за фінансовою санкцією - 37522,29 грн.;

- податкове повідомлення рішення №0135811305 від 26 грудня 2017 року про нарахування суми грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 14076,23 грн., в т.ч. за основним платежем - 11260,98 грн., за фінансовою санкцією - 2815,25 грн.;

- податкове повідомлення рішення №0135781305 від 26 грудня 2017 року про нарахування штрафних санкцій з ПДФО (не подання та не відображення у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку фізичних осіб-підприємців за ознакою 157 дохід виплачений самозайнятій особі… за 1 квартал 2015 року) в сумі 510 грн.;

- податкове повідомлення рішення №0135791305 від 26 грудня 2017 року про нарахування штрафних санкцій з ПДФО (неведення книги обліку доходів і витрат) у сумі 510 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0135761305 від 26 грудня 2017 року у розмірі 171764,12 грн.;

- рішення №0135771305 від 26 грудня 2017 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 27241,65 грн.

Позивач оскаржила зазначені рішення до ДФС України, проте рішенням ДФС України у задоволенні скарги позивача відмовлено.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними, позивач звернувся до суду із вказаним позовом про їх скасування.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Статтею 67 Конституції України закріплено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).

Матеріалами справи встановлено, що позивач зареєстрована як Фізична особа-підприємець 20.11.2002. Основним видом діяльності позивача є оптова торгівля іншими проміжними продуктами.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0135791305 від 26.12.2017, яким до позивача застосований штраф на підставі вимог пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 і п. 121.1 ст. 121 ПК України в розмірі 510 грн. за порушення п. 177.10 ст. 177 ПК України суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Перевіркою встановлено, що позивач у перевіряємому періоді не вела книгу обліку доходів і витрат відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 16.09.2013 №481 "Про затвердження форми обліку доходів і витрат платника податку з доходів фізичних осіб та Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу".

Позивачем 29.05.2017 було подане до Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області повідомлення від 26.05.2017 про втрату документів (вх№1342/ФОП).

Відповідно до п.44.3 ст.44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до п.44.5 ст.44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

Згідно талону - повідомлення №15 від 24.05.2017, що виданий Дніпровським ВП ГУНП в Запорізькій області на підставі заяви позивача про крадіжку документів та майна встановлено, що факт втрати документів відбувся 24.05.2017.

Дніпровський ВП ГУНП в Запорізькій області, листом від 28.07.2017 №3203/40/02/08-2017, повідомив, що за вказаним зверненням відомості внесено до Єдиного реєстру досудового розслідування №1201708005002354 за ч.1 ст.185 КК України.

Враховуючи, що позивачем надано письмове повідомлення до органів ДФС, з урахуванням вимог абз.1 до п.44.5 ст.44 ПК України, 90 днів на відновлення документів спливли 27.08.2017.

Відповідачем позивачу надіслано запит від 29.09.2017 №2880/14/08-01-13-12-09 з проханням надати до перевірки книгу обліку доходів і витрат.

Згідно листа, наданого до ГУ ДФС у Запорізькій області від 21.09.2017 (вх№820/ФОП), позивач повідомила, що станом на 21.09.2017 документи для проведення планової перевірки зібрані в повному обсязі.

Документальна планова перевірка розпочата 29.09.2017.

Станом на 27.10.2017 позивачем не надано книгу обліку доходів та витрат.

При цьому в листі від 29.09.2017 №2880/14/08-01-13-12-09 "Про надання пояснень та документального підтвердження під час проведення перевірки" ФОП ОСОБА_1 , повідомлено про можливість застосування контролюючим органом положень Кодексу, що містять вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності (п. 44.6 ст. 44 Кодексу).

Отже, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п. 44.7 ст. 44 Кодексу, самозайнята особа не надає посадовій особі контролюючого органу, що проводить перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені такою особою у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такої самозайнятої особи на час складення такої звітності.

Таким чином актом перевірки встановлено порушення вимог пункту 177.10 статті 177 ПК України, а саме не ведення книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, що здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування, протягом 2014-2016 років.

Ані в позові, ані в інших заявах по суті справи позивач не наводить аргументів щодо спростування факту зазначеного порушення.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0135781305 від 26.12.2017, яким до позивача застосований штраф на підставі вимог пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 і п. 119.2 ст. 119 ПК України в розмірі 510 грн. за порушення пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, пп. б п. 176.2 ст. 176 ПК України суд зазначає наступне.

На стор. 52-54 Акту перевірки від 27.10.2017 визначено, що позивач при здійсненні підприємницької діяльності у І кварталі 2015 року сплачувала та придбавала товар (послуги) у фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у зв`язку із чим повинна була подати податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків та сум утриманого з них податку за І квартал 2015 року з відображенням вищевказаних фізичних осіб-підприємців за ознакою 157 дохід виплачений самозайнятій особі … .

Згідно із пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Підпунктом б пункту 176.2 статті 176 ПК України визначено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Відповідно до п. 119.2 ст. 119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Ані в позові, ані в інших заявах по суті справи позивач не наводить аргументів щодо спростування факту зазначеного порушення.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0136751305 від 26.12.2017, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 187611,44 грн. (з яких 150089,15 грн. за податковим зобов`язанням та 37522,29 грн. за штрафними санкціями) суд зазначає наступне.

В обґрунтування зазначеного податкового повідомлення-рішення відповідач навів норми п. 138.4 ст. 138, п. 177.2, пп. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 ПК України.

За приписами п. 138.4 ст. 138 ПК України (в редакції, яка діяла протягом 2014 року) витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 177.2 статті 177 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно із п. 177.4 ст. 177 ПК України (в редакції чинній протягом 2014 року) до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до пп. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 ПК України (в редакції чинній протягом 2015-2016 років) до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

В обґрунтування висновків про завищення позивачем витрат у 2014-2016 роках в актах перевірок зазначено наступне:

1. Завищення задекларованих валових витрат на суму 78693,80 грн. за 2014 рік.

Як зазначено в акті перевірки за 20.12.2017 актом документальної планової невиїзної перевірки від 27.10.2017 №3965/08-01-13-12/ НОМЕР_1 в частині перевірки правильності визнання вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності за 2014 рік встановлено завищення задекларованих валових витрат на суму 98725,13 грн. колонка 7 (декларація від 08.07.2015 №9082027118) інші витрати включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг внаслідок включення до їх складу витрат на придбання ТМЦ, що не були реалізовані протягом 2014 року.

Актом перевірки від 20.12.2017 встановлено завищення позивач витрат за 2014 році на суму 78693,80 грн.

В обґрунтування цього висновку податковим органом покладений аналіз залишків стретч-плівки 20 мкм 0,5 м та 23 мкм 0,5 м, у зв`язку з включенням до складу витрат суми на придбання ТМЦ, що не були реалізовані протягом 2014 року.

Аналіз залишків стретч-плівки 17 мкм 0,5 м, повітряно-пузирчастої плівки, гофрокартону та скотчу під час перевірки не проводилось. При цьому в матеріалах справи відсутні докази нереалізації таких товарів позивачем протягом 2014 року, навпаки, залишки таких товарів змінювались.

Крім того, зі змісту актів перевірки вбачається, що під час визначення залишків товарних запасів (фактично вираховувалась вартості реалізованих позивачем товарів) відповідач виходив виключно з вартості їх придбання та не враховував витрат на транспортування, перероблення (перемотку) (в актах відсутні розрахунки, які б спростовували дане твердження). Відтак, в даних розрахунках наявна методологічна помилка.

Твердження, позивача про неврахування відповідачем витрат на зазначені операції, зокрема із ФОП ОСОБА_4 , підтверджується викладеним в актах перевірки.

Суд зазначає, що відповідно до звіту про результати перевірки податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та ЄСВ ФОП ОСОБА_5 за 2014 - 2016 роки від 28.04.2017, складеного ТОВ АФ Стимул , загальна сума доходу позивача за 2014 рік склала 2170661,31 грн., собівартість реалізованої продукції (рулонів стретч-плівки власної намотки) та товару за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 склала 2094007,88 грн., інші витрати за результатами 2014 року склали 62691,42 грн. Чистий оподатковуваний дохід визначений у сумі 13962,01 грн., відповідно ПДФО за 2014 рік визначений у сумі 2094,30 грн., ЄСВ - 4844,82 грн.

За даними уточнюючої податкової декларації про майновий стан і доходи, поданої позивачем (а.с. 107-110 т. 5) позивачем задекларована загальна сума оподатковуваного доходу в розмірі 2170661,31 грн. За даними розрахунку податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем (додаток 5 до уточнюючої декларації за 2014 рік, а.с. 111 т. 5), вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції позивачем була визначена у розмірі 2009411,76 грн., інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг - 150287,55 грн.

При цьому суд зазначає, що колонка 7 розрахунку податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем (додаток 5 до уточнюючої декларації за 2014 рік, а.с. 111 т. 5) має назву Сума чистого оподатковуваного доходу (колонка 3 - колонка 4 - колонка 5 - колонка 6) (грн.) , а колонка 6 інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг. Тобто, висновок акту планової перевірки про завищення задекларованих валових витрат на суму 98725,13 грн. колонка 7 (декларація від 08.07.2015 №9082027118) інші витрати включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг внаслідок включення до їх складу витрат на придбання ТМЦ, що не були реалізовані протягом 2014 року, є очевидно необґрунтованим, оскільки містить три помилки щодо змісту порушення (не враховуючи висновку про суму порушення).

У акті перевірки від 20.12.2017 зазначені помилки щодо аналізу витрат позивача за 2014 рік усунені.

З наведеного вбачається, що під час перевірки відповідачем досліджувались данні задекларовані позивачем в колонці 4 розділу І розрахунку податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем (додаток 5 до уточнюючої декларації за 2014 рік, а.с. 111 т. 5) щодо включення до цієї колонки вартості залишків стретч-плівки 20 мкм 0,5 м та 23 мкм 0,5 м, при цьому дані колонки 6 відповідачем не аналізувалися.

2. Завищення задекларованих валових витрат на суму 485106,26 грн. за 2015 рік.

Як зазначено в акті перевірки за 20.12.2017 актом документальної планової невиїзної перевірки від 27.10.2017 №3965/08-01-13-12/ НОМЕР_1 в частині перевірки правильності визнання вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності за 2015 рік встановлено завищення задекларованих валових витрат на суму 268628,53 грн. по колонці 5 вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції та колонки 7 інші витрати включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг додатку Ф4 до податкової декларації про майновий стан і доходи (декларація від 09.02.2016 №9275513598).

Актом перевірки від 20.12.2017 встановлено завищення позивач витрат за 2015 році на суму 485106,26 грн., у зв`язку з включенням до складу витрат суми на придбання ТМЦ, що не були реалізовані протягом 2015 року, навпаки, залишки таких товарів змінювались.

В обґрунтування цього висновку податковим органом покладений аналіз залишків стретч-плівки 20 мкм 0,5 м та 23 мкм 0,5 м.

Аналіз залишків стретч-плівки 17 мкм 0,5 м, повітряно-пузирчастої плівки, гофрокартону та скотчу під час перевірки не проводилось. При цьому в матеріалах справи відсутні докази нереалізації таких товарів позивачем протягом 2015 року, навпаки, залишки таких товарів змінювались.

Крім того, зі змісту актів перевірки вбачається, що під час визначення залишків товарних запасів (фактично вираховувалась вартості реалізованих позивачем товарів) відповідач виходив виключно з вартості їх придбання та не враховував витрат на транспортування, перероблення (перемотку) (в актах відсутні розрахунки, які б спростовували дане твердження). Відтак, в даних розрахунках наявна методологічна помилка.

Суд зазначає, що за відповідно до звіту про результати перевірки податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та ЄСВ ФОП ОСОБА_5 за 2014 - 2016 роки від 28.04.2017, складеного ТОВ АФ Стимул , загальна сума доходу позивача за 2015 рік склала 3366541,81 грн., собівартість реалізованої продукції (рулонів стретч-плівки власної намотки) та товару за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 склала 3102583,28 грн., інші витрати за результатами 2015 року склали 248667,45 грн. Чистий оподатковуваний дохід визначений у сумі 15291,08 грн., відповідно ПДФО за 2015 рік визначений у сумі 2293,66 грн., військовий збір - 229,37 грн., ЄСВ - 5306,00 грн.

За даними податкової декларації про майновий стан і доходи, поданої позивачем (а.с. 112-114 т. 5) позивачем задекларована доходи, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу, в розмірі 15183,17 грн. За даними розрахунку податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою (додаток Ф4 до декларації за 2015 рік, а.с. 115 т. 5), сума одержаного доходу позивачем визначена у розмірі 3366541,81 грн., вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції позивачем була визначена у розмірі 3056014,89 грн., інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг - 295343,75 грн.

З наведеного вбачається, що під час перевірки відповідачем досліджувались данні задекларовані позивачем в колонці 5 розділу І розрахунку податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою (додаток Ф4 до декларації за 2015 рік, а.с. 115 т. 5) щодо включення до цієї колонки вартості залишків стретч-плівки 20 мкм 0,5 м та 23 мкм 0,5 м, при цьому дані колонки 7 відповідачем не аналізувалися.

3. Завищення задекларованих валових витрат на суму 265625,96 грн. за 2016 рік.

Як зазначено в акті перевірки за 20.12.2017 актом документальної планової невиїзної перевірки від 27.10.2017 №3965/08-01-13-12/ НОМЕР_1 в частині перевірки правильності визнання вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності за 2016 рік встановлено завищення задекларованих валових витрат на суму 361913,62 грн. по колонці 5 вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції та колонки 7 інші витрати включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг додатку Ф4 до податкової декларації про майновий стан і доходи (декларація від 09.02.2016 №9275513598).

Актом перевірки від 20.12.2017 встановлено завищення позивач витрат за 2016 році на суму 265625,96 грн., у зв`язку з включенням до складу витрат суми на придбання ТМЦ, що не були реалізовані протягом 2016 року.

В обґрунтування цього висновку податковим органом покладений аналіз залишків стретч-плівки 20 мкм 0,5 м, 23 мкм 0,5 м та 17 мкм 0,5 м.

Аналіз залишків повітряно-пузирчастої плівки, гофрокартону та скотчу під час перевірки не проводилось. При цьому в матеріалах справи відсутні докази нереалізації позивачем таких товарів протягом 2016 року, навпаки, залишки таких товарів змінювались.

Крім того, зі змісту актів перевірки вбачається, що під час визначення залишків товарних запасів (фактично вираховувалась вартості реалізованих позивачем товарів) відповідач виходив виключно з вартості їх придбання та не враховував витрат на транспортування, перероблення (перемотку) (в актах відсутні розрахунки, які б спростовували дане твердження). Відтак, в даних розрахунках наявна методологічна помилка.

Суд зазначає, що за відповідно до звіту про результати перевірки податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та ЄСВ ФОП ОСОБА_5 за 2014 - 2016 роки від 28.04.2017, складеного ТОВ АФ Стимул , загальна сума доходу позивача за 2016 рік склала 1995523,00 грн., собівартість реалізованої продукції (рулонів стретч-плівки власної намотки) та товару за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 склала 1885358,59 грн., інші витрати за результатами 2016 року склали 92913,53 грн. Чистий оподатковуваний дохід визначений у сумі 17250,88 грн., відповідно ПДФО за 2016 рік визначений у сумі 3105,16 грн., військовий збір - 258,76 грн., ЄСВ - 3795,19 грн.

За даними податкової декларації про майновий стан і доходи, поданої позивачем (а.с. 117-119 т. 5) позивачем задекларована доходи, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу, в розмірі 17262 грн. За даними розрахунку податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою (додаток Ф2 до декларації за 2016 рік, а.с. 120 т. 5), сума одержаного доходу позивачем визначена у розмірі 1995523 грн., вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції позивачем була визначена у розмірі 1839782,73 грн., інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг - 138478,27 грн.

З наведеного вбачається, що під час перевірки відповідачем досліджувались данні задекларовані позивачем в колонці 5 розділу І розрахунку податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою (додаток Ф2 до декларації за 2016 рік, а.с. 120 т. 5) щодо включення до цієї колонки вартості залишків стретч-плівки 20 мкм 0,5 м, 23 мкм 0,5 м та 17 мкм 0,5 м, при цьому дані колонки 7 відповідачем не аналізувалися.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0135811305 від 26.12.2017, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 14076,23 грн. (з яких 11260,98 грн. за податковим зобов`язанням та 2815,25 грн. за штрафними санкціями) суд зазначає наступне.

В обґрунтування зазначеного податкового повідомлення-рішення відповідач навів норми пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 ПК України.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

1.1. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

1.2. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

1.3. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

1.4. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

1.5. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

1.6. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Згідно із пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

За приписами пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Отже, з 01.01.2015 позивач є платником військового збору.

В обґрунтування висновку про заниження позивачем суми військового збору в акті перевірки від 20.12.2017 податковий орган послався на попередні висновки щодо заниження позивачем у 2015-2016 роках об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, у зв`язку із чим зробив висновок про заниження позивачем військового збору в сумі 11260,98 грн. (за 2015 рік - 7276,59 грн., за 2016 рік - 3984,39 грн.).

Враховуючи висновки суду щодо наявності методологічної помилки під час визначення грошового зобов`язання позивача з податку на доходи фізичних осіб, суд дійшов висновку про безпідставність нарахування позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням грошового зобов`язання з військового збору.

Щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) №0135761305 від 26.12.2017, якою від позивача вимагається сплатити недоїмку в сумі 171764,12 грн. з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування суд зазначає наступне.

В акті перевірки від 20.12.2017 податковий орган зазначив (а.с. 175 т. 6), що плановою перевіркою позивача, акт від 27.10.2017 №3965/08-01-13-12/ НОМЕР_1 , встановлено порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 11 ст. 8, п. 8 ст. 9 (у редакції, що діяла з 2011 по 2015 роки), п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 5 ст. 8, п. 8 ст. 9 (у редакції, що діє з 01.01.2016) Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , а саме заниження сум єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу за 2011-2016 роки на загальну суму 186670,65 грн., у т.ч. за 2011 рік на суму 679,55 грн., за 2012 рік на суму 599,32 грн., за 2013 рік на суму 14,24 грн., за 2014 рік на суму 34257,58 грн., за 2015 рік на суму 84726,59 грн., за 2016 рік на суму 66393,36 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (в редакції, яка діяла з 2011 по 2015 роки) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід

(прибуток).

Пунктом 5 частини 1 статті 1 зазначеного Закону визначено, що мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Позивачем не наведено жодного аргументу щодо спростування висновків відповідача про заниження позивачем єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 2011 по 2013 роки, а саме щодо невірно визначеної бази для нарахування ЄСВ.

Разом з тим, щодо заниження ЄСВ за 2014-2016 роки відповідач в акті перевірки від 20.12.2017 зазначив, що відхилення виникло внаслідок порушення викладеного в розділі 2.2.2 даного акту, а саме заниження за 2014-2016 роки суми чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7% (у період з 01.01.2014), 22% (з 01.01.2016) на загальну суму, з урахуванням максимального розміру 635756,37 грн., що в свою чергу призвело до порушення п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Суд зазначає, що попереднім висновком суду визнана необґрунтованою позиція податкового органу щодо нарахування зобов`язання з податку на доходи фізичної особи за 2014-2016 роки, відтак, оскаржувана вимога в частині періоду 2014-2016 роки на суму 170471,01 грн. є необґрунтованою.

Щодо рішення №0135771305 від 26.12.2017, яким до позивача застосовані штрафні санкції за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 27241,65 грн. суд зазначає, що в обґрунтування цього рішення відповідач послався на висновки вищенаведених актів перевірок щодо заниження позивачем єдиного соціального внеску.

З розрахунку доданого до цього рішення вбачається, що сума штрафу нарахована позивачу за період 2011-2016 роки, при цьому за 2011-2013 роки нарахований штраф в сумі 365,55 грн., за 2014-2016 роки - 26885,10 грн.

Зазначений штраф нарахований на підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , відповідно до якого орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків (у редакції з 01.01.2015 - 10%) зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

З врахуванням вищенаведених висновків суду щодо оскаржуваної вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки) №0135761305 від 26.12.2017, суд дійшов висновку про необґрунтованість рішення №0135771305 від 26.12.2017 в частині нарахування штрафних санкцій за 2014-2016 роки на суму 26885,10 грн., при цьому щодо періоду 2011-2013 роки позивач не навів жодного аргументу щодо спростування правомірності цього рішення.

Разом з тим, суд зазначає, що суб`єкт владних повноважень має діяти лише у спосіб передбачений Конституцією і законами.

Так, статтею 21 ПКУ (п.21.1.1) визначено, що посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органі відповідно до їх повноважень (п. 21.1.3).

Суд зазначає, що 26 травня 2020 року відповідачем на виконання ухвали від 02.03.2020 було надано завірені копії:

Запиту про надання пояснень та копій документів від 29.09.2017;

Відповіді ФОП ОСОБА_1 від 24.10.2020;

Відповіді ФОП ОСОБА_1 без дати та номеру;

Опису наданих документів від 29.09.2017;

Опису переданих документів після перевірки від 24.10.2017.

Слід також зазначити, що в запиті від 29.09.2017 відповідач запитував, зокрема, документи, які впливають на собівартість продукції, а саме: ...8. товарно-транспортні накладні за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 по постачальникам та покупцям;... 13. Інші документи, які протягом перевіряємого періоду мали безпосередній вплив на показними поданої вами звітності .

Отже, контролюючий орган мав в розпорядженні всі звіти за формою 1ДФ, в яких зазначено які саме контрагенти надавали послуги позивачу та за який саме період. В звітах 1ДФ значився і ФОП ОСОБА_6 , але в запиті жодним чином не акцентується увага, на ту обставину, що по цьому контрагенту не було надано якихось документів, чи надані документи не в повній мірі підтверджують витрати ФОП ОСОБА_1 .

У відповіді від 29.09.2017 ФОП ОСОБА_1 вказує, що всі документи вже було надано згідно опису від 29.09.2017. Тобто вся переписка між сторонами відбулася в один день.

При цьому опис від 29.09.2020 виконаний контролюючим органом в довільній формі і в ньому зазначено, що передано певні документи в кількості 1-2 папок.

В той же час акти перевірки не містять жодних даних щодо відсутності документів по ФОП ОСОБА_6 чи вони не в повній мірі підтверджують витрати. Контролюючий орган в актах перевірки обмежився тільки зазначенням, що частина витрат не підтверджена первинними документами , проте не зазначено яка саме частина витрат не підтверджена первинними документами.

В акті перевірки не враховані витрати на транспортування товару, в розрізі контрагента-постачальника транспортних послуг ФОП ОСОБА_4 .

Не врахування даних витрат в акті перевірки є порушенням податкового законодавства.

В Акті №3965/08/01-13-12/ НОМЕР_1 від 27.10.2017 зазначено, що копія наказу від 28.09.2017 року №2617 про поновлення термінів проведення документальної планової виїзної перевірки з 29.09.2017 року отримано позивачем 29.09.2017. При цьому виїзна планова перевірка проведена в приміщенні ГУ ДФС у Запорізькій області.

Проте статтею 79 Податкового кодексу України визначені особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Так, згідно п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом. Однак, матеріали справи не містять наказ керівника контролюючого органу про проведення невиїзного заходу контролю.

При цьому, лише виконання цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Натомість, порядок проведення документальних планових перевірок передбачено статтею 77 ПК України. Планова перевірка передбачена у плані графіку планових документальних перевірок.

В силу, п. 77.6 статті 77 ПК України, документальна планова невиїзна перевірка здійснюється в порядку, передбаченому статтею 79 ПК України.

Отже, для проведення документальної планової невиїзної перевірки необхідною є наявність наказу керівника контролюючого органу про проведення документальної планової невиїзної перевірки.

Матеріали справи не містять наказу керівника контролюючого органу про призначення невиїзного заходу контролю, що в свою чергу свідчить про те, що контролюючий орган провів позапланову невиїзну перевірку без відповідного наказу.

Суд зазначає, що Податковим кодексом України не передбачене видання керівником податкового органу наказу про поновлення терміну проведення перевірки.

В Акті №3965/08/01-13-12/ НОМЕР_1 від 27.10.2017 про результати невиїзної планової документальної перевірки зазначено про те, що 25.05.2017 року було здійснено вихід за адресою місцезнаходження позивача.

Захід контролю позивача здійснено 29.09.2017 на підставі наказу від 28.09.2017 за №2617 про поновлення термінів проведення документальної планової виїзної перевірки.

Проте, в наданих актах перевірки зазначено, що перевірка проводилася в приміщенні контролюючого органу - тобто була невиїзною, що також не спростовується відповідачем.

Суд зазначає, що суб`єкт владних повноважень має діяти лише у спосіб передбачений Конституцією і законами.

В Акті №4787/08-01-13-05/ НОМЕР_1 від 20.12.2017 Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки з питання що визначені у запереченні від 03.11.2017 року до акту перевірки №3965/08/01-13-12/ НОМЕР_1 від 27.10.2017 р. про результати документальної планової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів в період з 01.01.2014 по 31.12.2016 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування в період з 01.01.2014 по 31.12.2016 року зазначено, що не підтверджено висновки акту планової документальної невиїзної перевірки в частині порушень вимог пункту 198.1, 198.6 ст. 198 ПК України.

Крім того, у висновках акту перевірки зазначено: станом на 27.10.2017 р. ФОП ОСОБА_7 не надано документи, що підтверджують в повному обсязі, суму валових витрат відображених колонці 7 інші витрати включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг додатку Ф4 декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік .

Такі самі висновки було зроблено по 2015-2016 роках.

Відповідно до наданих позивачем первинних документів повністю підтверджуються дані, зазначені в деклараціях позивача по спірним періодам.

Згідно акту перевірки, перевіряючі розраховували суму доходу по касовому методу (без урахування витрат на обробку та транспортування сировини), а суму витрат - із застосуванням непрямих методів, виходячи із фактичних залишків ТМЦ. Такі розрахунки невірні, оскільки проведені лише по одному виду продукції. Перевіряючими взято до уваги не фактичні залишки, а лише їх частина, а по іншим видам продукції або іншим витратам є заниження витрат - і ці факти не відображені в акті перевірки.

Застосування непрямих методів для визначення об`єкту оподаткування чинним законодавством не передбачено.

В акті перевірки немає жодної інформації щодо фактичної собівартості реалізованих протягом перевіряємого періоду ТМЦ у розрізі конкретних об`єктів оподаткування, що не відповідає вимогам пп.177.4.1 п.177.4 ст.177 ПК України.

Крім того, перевіряючими не враховано виникнення пересортиці між видами стретч - плівки. Стретч - плівка 17 мкм 0,5, стретч - плівка 20 мкм 0,5 та стретч - плівка 23 мкм 0,5 є аналогічними товарами, мають однакову собівартість, відповідно п.5 розділу IV Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань 02.09.2014 №879, затвердженого наказом Мінфіну: Взаємний залік лишків і нестач внаслідок пересортиці допускається тільки щодо запасів однакового найменування і в тотожній кількості за умови, що лишки і нестачі утворились за один і той самий період, що перевіряється, та в однієї і тієї самої матеріально відповідальної особи .

Акт перевірки не містить інформації щодо фактичної собівартості реалізованих протягом періоду, що перевірявся, ТМЦ у розрізі конкретних об`єктів оподаткування, що не відповідає вимогам пп.177.4.1 п.177.4 ст.177 ПК України.

Також наявний в матеріалах справи аудиторський висновок, який складений незалежним аудитором Крисан Євгенією Анатоліївною та акти перевірки містять суттєво важливі відмінності між сумою витрат, а відтак і між базою оподаткування, яка визначена перевіряючими під час складання акту перевірки.

Як встановлено ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР та вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року.

Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч.2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду справи відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті рішення дотримано не було.

В даному випадку, відповідачем не надано оцінку вищезазначеним обставинам.

Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень (ч.2 ст.77 КАС України).

У свою чергу податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України).

Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов`язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних штрафних (фінансових) санкцій, та правомірність прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018 у справі №817/149/17, від 29.03.2018 у справі №813/2758/16 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов`язковим для суду при вирішенні даної справи.

З системного аналізу матеріалів справи та наведених норм законодавства, суд дійшов висновку, що спірні рішення були винесені з порушенням порядку проведення перевірки (призначалась виїзна, а проведена невиїзна), необґрунтовано (без з`ясування всіх суттєвих обставин), а отже є такими, що підлягають скасуванню.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду з даним позовом, позивачем було сплачено судовий збір в сумі 4017,13 грн., при зверненні до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою сплачено 6025,69 грн., а загалом 10042,82 грн.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний, 166, м. Запоріжжя, 69107; ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкової вимоги, рішення та податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0135761305 від 26.12.2017 зі сплати єдиного внеску у сумі 171 761,12 грн.,

- рішення №0135771305 від 26.12.2017 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 27 241,65 грн.;

податкові повідомлення-рішення:

- №0135811305 від 26.12.2017 про нарахування суми грошового зобов`язання з військового збору у сумі 14 076,23 грн.;

- №0136751305 від 26.12.2017 про нарахування суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 187 611,44 грн.;

- №0135781305 від 26.12.2017 про нарахування суми штрафних санкцій з податку на доходи з фізичних осіб в сумі 510грн.;

- №0135791305 від 26.12.2017 про нарахування суми штрафних санкцій з податку на доходи з фізичних осіб в сумі 510 грн.,

які були прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області на підставі акту №3965/08-01-13-05/ НОМЕР_1 від 27.10.2017 невиїзної планової документальної перевірки та з врахуванням акту №4787/08-01-13-05/ НОМЕР_1 від 20.12.2017 позапланової документальної невиїзної перевірки.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 10042,82 грн. (десять тисяч сорок дві гривні 82 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 07.08.2020.

Суддя Р.В. Кисіль