Рішення

від 10.08.2020 по справі 420/3045/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3045/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2020 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Добробуд-МХ» (вул. Сегедська, 18, м. Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 39967844) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Добробуд-МХ» до Головного управління ДПС в Одеській області за результатом якої позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0008480508 та 0008490508 від 23 березня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 06 лютого 2020 року по 12 лютого 2020 Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі направлення від 06 лютого 2020 року було проведено позапланову виїзну ТОВ ДОБРОБУД-МХ . За результатами перевірки ГУ ДПС в Одеській області 19 лютого 2020 року було складено Акт Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ДОБРОБУД-МХ , код ЄДРПОУ 399967844, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентом - постачальником ТОВ СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР , код ЄДРПОУ 41790568 за період за 01.07.2019 року по 31.07.2019 року.

На підставі акту перевірки було прийняті податкові повідомлення-рішення №0008480508 та 0008490508 від 23 березня 2020 року .

Позивач не погоджується з зазначеним податковим повідомленням рішенням з тих підстав, що його взаємовідносини з контрагентом є реальними, зобов`язання виконувались згідно укладених договорів, на підтвердження виконання зобов`язань за договорами було складено відповідні первинні документи, які у сукупності підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Позивач зазначає, що ним були надані всі обов`язкові для складання первинні документи, які фіксували факти здійснення господарських операцій.

Разом з цим позивач зазначає, що ТОВ ДОБРОБУД-МХ не може нести відповідність за інших осіб, зокрема за контрагента ТОВ СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР , код ЄДРПОУ 41790568.

Також, ТОВ ДОБРОБУД-МХ не має доступу до закритих баз даних ДПС України і тому не може перевірити, чи дійсно контрагент не мав найманих працівників, і чи вніс він неправдиві дані до своєї податкової звітності. Діючим законодавством України, у тому числі Податковим кодексом не покладено платника податків обов`язок перевіряти бухгалтерський, податковий облік іншого платника податків.

Також позивач зазначив, що контрагент може залучати фізичних осіб шляхом оформлення цивільно-правових договорів. Діючим законодавством України не заборонено залучати до виконань робіт/послуг/постачання ТМЦ інших осіб, що підтверджується і судовою практикою, наприклад, ухвалою ВАСУ від 29.05.17 р. у справі № К/800/5228/17: суб`єктам господарювання не заборонено залучати до здійснень фінансово-господарської діяльності інші підприємства чи підприємців на договірних засадах без їх прийняття на роботу, орендувати майно та транспортні засоби .

Позивач вважає, що висновки ГУ ДПС в Одеській області про порушення ТОВ ДОБРОБУД-МХ положень п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 345218 грн. за липень 2019 року та зменшено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту на загальну суму 9046 грн. - не відповідають дійсності, не ґрунтуються на первинних документах, а тому є необґрунтованими, безпідставними та незаконними, у зв`язку з чим прийняті на підставі акту перевірки спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасування.

04.05.2020 року від представника Відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він не визнає позовні вимоги у повному обсязі та не погоджується з доводами повивача у зв`язку з наступним.

Відповідач зазначає, що в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів підприємства ТОВ СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР , встановлено, що у підприємства ТОВ СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР відсутня можливість фактичного здійснення господарських операцій з одержання/поставки товарів, та наданням будівельних робіт та послуг оскільки ТОВ СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР не відображає у податковій звітності інформацію, що свідчить про наявність у нього основних фондів, транспортних засобів, що необхідні для здійснення господарських операцій з навантаження, розвантаження, транспортування та зберігання придбаних та реалізованих товарів та наданням будівельних робіт та послуг у задекларованих обсягах, а відповідні будівельні роботи та послуги із залученням стороннього ресурсу не здійснювались.

З урахуванням вищезазначеного, встановлено безпідставне формування показників податкової звітності за липень 2019 року по отриманих та зареєстрованих ТОВ СІТІ СТРОЙ ЦЕЦТР податкових накладних, які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту і податкових зобов`язань, оскільки не опосередковуються реальним виконанням операцій і не мають статусу юридично значимих. Виходячи з вищенаведеного, ТОВ Сіті Строй Центр (код ЄДРПОУ 41790568) здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третімособам з метою штучного формування податкового кредиту.

Враховуючи вищенаведені обставини з`ясовано, що операції здійснені ТОВ СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР не мали реального характеру, оскільки не підтверджено факт надання послуг від підприємства ТОВ СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР на адресу ТОВ ДОБРОБУД-МХ , що свідчить про те, що правочини між ТОВ СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР та ТОВ ДОБРОБУД-МХ на суму 2125586,70 грн., в т.ч. ПДВ 354264,45грн., здійснений без мети настання реальних наслідків,

Оскільки можливість вчинення даних господарських операцій у підприємства ТОВ СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, у ТОВ ДОБРОБУД-МХ не було підстав для податкового обліку вказаних; операцій.

Встановлені вище дані і факти, що доводять нереальність господарської операції, дозволяють зробити наступні висновки щодо складених ТОВ ДОБРОБУД-МХ для цілей оподаткування документів: укладений між ТОВ ДОБРОБУД-МХ та ТОВ СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР договір не опосередковувався виконанням операцій, які становлять його предмет

Фактично ТОВ СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР здійснено безпідставне документальне оформленнягосподарських операцій з надання послуг для ТОВ ДОБРОБУД-МХ і складено первинні документи, всупереч норм п.1, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-ХІУ (зі змінами та доповненнями), згідно якого, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. , п.2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року N 996-ХIV (із змінами та доповненнями): первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

назву документа (форми): дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції ,

п.2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 (із змінами і доповненнями) (далі - Положення): первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній "формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. та п.2*2 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 (із змінами і доповненнями) (далі - Положення) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації ніг основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи)

Оскільки відсутній факт формування згідно з абзацом другим ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб`єктів господарювання або власного виробництва. Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу п`ятого ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в основі якої має бути дійсний рух певного активу.

При перенесенні ТОВ ДОБРОБУД-МХ інформації з неправомірно складеного первинного документа до облікових регістрів порушено норми частини п`ятої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, абзацу другого розділу 1 Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 № 291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.99 за № 893/4186.

При перенесенні ТОВ ДОБРОБУД-МХ неправомірно відображеної інформації у регістрах бухгалтерського обліку до фінансової звітності порушено норми п. З розділу. III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № » 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за № 336/22868.

Вищезазначені документи не можуть за змістом п. 44.1 ст. 44 ПК^України вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності.

Оскільки реальність та можливість вчинення даної господарської операції у постачальника ТОВ СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР відсутня, а наслідком для податкового обліку лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, у ТОВ ДОБРОБУД-МХ не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Таким чином, документальною перевіркою встановлено порушення ТОВ ДОБРОБУД-МХ п.44.1. ст.44, п. 198.1. п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010, року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого донараховано податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 245218грн., в тому числі за липень 2019 року в сумі 345218 грн., та зменшене від`ємне значення річниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту на загальну суму 9046грн. в тому числі за липень 2019 року в сумі 9046грн.

Ухвалою від 10.04.2020 р. відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою від 09.06.2020 року справу було призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 01.07.2020 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання 27.07.2020 року сторони не з`явились, про час та місце розгляду повідомлялись належним чином та своєчасно. Від представника позивача 27.07.2020 надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, серед іншого, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. У разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття в судове засідання сторін та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.

Відповідно до ч. 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання 27.07.2020 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, не здійснювалося.

З метою всебічного та об`єктивного розгляду справи, судом досліджено матеріали адміністративної справи, обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов та докази, якими він обґрунтовується, і встановлено наступне.

Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового, кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) та на підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області від 04.02.2020 року № 321 проведена позапланова виїзна документальна, перевірка товариства з обмеженою відповідальністю ДОБРОБУД-МХ , код за ЄДРПОУ 39967844 (ТОВ ДОБРОБУД-МХ код за ЄДРПОУ 39967844), з питань дотримання вимог податкового, законодавства з податку на додану вартість з контрагентом - постачальником СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР , код 41790568, за період з 01.07.2019 по 31.07.2019 року.

Результати позапланової виїзної перевірки ТОВ ДОБРОБУД-МХ оформлено актом від 19.02.2020 року №96/15-32-05-09/39967844.

За результатами перевірки встановлено порушення:

п.44.1. ст.44, п.198.1. п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010, року №2755-У1 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого донараховано податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 245218 грн., в тому числі за липень 2019 року в сумі 345218грн., та зменшене від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту на загальну суму 9046 грн. в тому числі за липень 2019 року в сумі 9046 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 23.03.2020 року №0008480508 та 0008490508 .

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об`єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 201 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підприємства, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, можуть узагальнювати інформацію в регістрах бухгалтерського обліку без застосування подвійного запису.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах:

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв`язку з чим особисте майно та зобов`язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

послідовність - постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у державному секторі, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

безперервність - оцінка активів та зобов`язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати й надалі;

нарахування - доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці;

інших принципах, визначених міжнародними стандартами або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі залежно від того, які з наведених стандартів застосовуються підприємством.

Відповідно до ч. 6 ст. 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , керівник підприємства зобов`язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Судом встановлено, що ТОВ ДОБРОБУД-МХ у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з контрагентом ТОВ СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР .

Взаємовідносини між Позивачем та зазначеним контрагентом відбувались згідно укладеного Договору підряду №051218-01 від 05 грудня 2018 року, відповідно якого ТОВ СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР прийняло на себе зобов`язання в межах динамічної договірної ціни виконати на свій ризик та залученими силами комплекс робіт з капітального (ремонту будівлі казарми по ГП №520, в/м № Ч-3, смт. Чорноморське, Одеської області.

Дослідивши зміст вказаного договору, суд дійшов висновку, що він містить всі істотні умови, які передбачені законодавством. Зазначений договір, укладений між позивачем та контрагентом, є чинним, ніким не скасований, а його виконання підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, що знаходяться в матеріалах справи.

Згідно договірної ціни, що затверджена і підписана ТОВ ДОБРОБУД-МХ і ТОВ СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР , вартість робіт з будівництва Капітальний ремонт будівлі казарми по ГП №520, в/м № Ч-3, смт. Чорноморське, Одеської області, шифр 4-3/520 ; Будівля казарми по ГП №520, що здійснюється в 2019 році - складає 875,24117 тис. грн., при цьому договірна ціна є динамічною.

Згідно Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2019 року від 17 липня 2019 року, - ТОВ СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР виконало для ТОВ ДОБРОБУД-МХ будівельних робіт на загальну суму 875,24117 тис. грн., що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт за червень 2019 року, Відомістю витрачених ресурсів витрат підрядника, відомістю витрат ресурсів витрат замовника, Локальні кошторисом на будівельні роботи № 2-1-3 на Електротехнічні роботи Ремонтно-будівельні роботи, Локальні кошторисом на будівельні роботи № 2-1-2 на Улаштування перегородок, опорядження стін/перегородок та стель Ремонтно-будівельні роботи, Відомістю ресурсів витрат замовника, Відомістю ресурсів витрат підрядника, Локальним кошторисом на будівельні роботи № 2-1-1 на Демонтажні будівельні роботи Ремонтно-будівельні роботи, Актом прийому-передачі матеріалів в будівництво зг. Договору №051218-01 від 05.12.2018

Також, згідно з Договірною ціною на будівництво Капітальний ремонт будівлі казарми по ГП №520, в/м № Ч-3, смт. Чорноморське, Одеської області, шифр Ч-3/520 , на суму 1250,34550 тис. грн., Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2019р. від 29.07.2019р. на суму 1250,34550 тис. грн. ТОВ СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР виконало будівельні роботи на замовлення ТОВ ДОБРОБУД-МХ на суму 1250,34550 тис. грн.. що підтверджується Актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2019 року, Підсумкової відомістю ресурсів (витрати - по факту), Локальним кошторисом на будівельні роботи на Демонтажні будівельні роботи Ремонтно-будівельні роботи, Локальним кошторисом на будівельні роботи № 2-1-3 на Улаштування перегородок, опорядження стін/перегородок та стель Ремонтно-будівельні роботи, Локальним кошторисом на будівельні роботи № 2-1-14 на Підсилення будівельних конструкцій Ремонтно-будівельні роботи, Підсумкової відомістю ресурсів, Гарантійними зобов`язаннями від 29.07.2019р.

За виконані будівельні роботи Позивачем була здійснена оплата на розрахунковий рахунок ТОВ СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР , що підтверджується платіжними дорученнями № 1408 від 08 липня 2019 року на суму 500000,00 грн., № 1412 від 17 липня 2019 року на суму 375241,17 грн., №1424 від 29 липня 2019 року на суму 1250345,5 грн., заключною випискою з банку позивача за період з 01.07.2019 по 31.07.2019.

Виконання будівельних робіт і отримання грошових коштів ТОВ СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР відобразило у податковій звітності, зокрема на адресу ТОВ ДОРБРОБУД-МХ були виписані наступні податкові накладні: №871 від 08.07.2019р. на загальну суму 500 000,00 грн., №2973 від 29.07.2019р. на загальну суму 1250345,50 грн., №1772 від 17.07.2019р. на загальну суму 375241,18 грн.

Таким чином суд зазначає, що матеріали справи містять необхідні документи на підтвердження здійснення фінансово-господарських відносин позивача з ТОВ СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР в періоді, що перевірявся, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій.

Надаючи оцінку правовідносинам позивача з ТОВ СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР , відповідач, як на підстави відсутності реальності господарських операцій, посилається на ті обставини, що обсяги господарських операцій не співвідносні із наявним трудовим ресурсом, у ТОВ СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР відсутні власні (ОЗ та НА) устаткування, машини та механізми для забезпечення робіт. Також у ТОВ СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР відсутні власні складські приміщення для зберігання ТМЦ та транспортні засоби для поставки ТМЦ покупцям та на об`єкти замовлення. Крім того, зазначено, що у ТОВ СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР відсутня можливість фактичного здійснення господарських операцій з одержання/поставки товарів, та наданням будівельних робіт та послуг оскільки ТОВ СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР не відображає у податковій звітності інформацію, що свідчить про наявність у нього основних фондів, транспортних засобів, що необхідні для здійснення господарських операцій з навантаження, розвантаження, транспортування та зберігання придбаних та реалізованих товарів та наданням будівельних робіт та послуг у задекларованих обсягах, а відповідні будівельні роботи та послуги із залученням стороннього ресурсу не здійснювались.

При цьому відповідачем не наведено факти, які б безспірно підтверджували недобросовісність саме ТОВ ДОБРОБУД-МХ , як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності своїх контрагентів, якщо така мала місце.

Разом з цим, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Також, слід зазначити, що обставини, зазначені відносно контрагента ТОВ ДОБРОБУД-МХ , не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Верховний Суд у постанові від 16.01.2018 р. у справі № 820/4648/13-а зазначив, що твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. У межах перевірки позивача відповідачем не досліджено можливість залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період поставок ТМЦ.

Без встановлення у судовому порядку обставин відсутності у контрагентів суб`єкта господарювання основних засобів, трудових ресурсів тощо, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій, носить лише характер припущень. При цьому відсутність необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагентів платника податків не є безумовним свідченням нереальності господарської операції, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб`єктів не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами (постанова ВС від 05.09.2019 року у справі №520/10016/18).

Відповідно до Постанови Касаційного адміністративного суду від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Наданими до матеріалів справи первинними документами підтверджено реальність здійснення господарських операцій.

При цьому суд зазначає, що при вирішенні податкових спорів, суд виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Подання платником податку до контролюючого органу належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Суд зазначає, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази податковим органом в акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій не спростовано, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами договорів не виконано.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів. ТОВ ДОБРОБУД-МХ не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій Позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У рішенні по справі Інтерсплав проти України (заява № 803/02) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

При цьому Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування» . Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, « Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії» . З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Суд зазначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу приймати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (див. рішення Броньовський проти Польщі [GC], N 31443/96, п. 143, CEDH 2004). У кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права, Суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (див. Рішення Спорронг та Лонрот п. Швеції , рішення від 23 вересня 1982, серія A N 52, стор. 26, п. 69).

Також, практика Європейського суду з прав людини свідчить, що найчастіше втручання у право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Протоколу № 1 забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів. Втручання має бути законним, тобто здійснено на підставі закону. При цьому під «законом» Конвенція розуміє нормативний акт, що має бути «доступним» (accessible) та «передбачуваним» (forseable). Також, закон має відповідати всім вимогам нормативного акта. «Доступність закону» означає наявність доступу та знань щодо цього закону в суспільстві та у осіб. «Передбачуваність» означає можливість передбачити певні дії або наслідки, що можуть виникнути в зв`язку із застосуванням закону.

Суд у своїх рішеннях нагадує, що незважаючи на те, що держави мають широкі рамки розсуду при визначенні умов і порядку, за яких приватна особа може бути позбавлена своєї власності, позбавлення останньої, навіть, якщо воно переслідує законну мету в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст.1 Протоколу № 1, якщо не була дотримана розумна пропорційність між втручанням у права фізичної чи юридичної особи й інтересами суспільства. Також, буде мати місце порушення ст.1 Протоколу № 1 й у випадку, коли наявний істотний дисбаланс між тягарем, що довелося понести приватній особі, і переслідуваними цілями інтересів суспільства.

Закріплюючи право кожного на мирне володіння своїм майном, стаття 1 за своєю суттю є гарантією права власності (рішення від 13.06.1979 року у справі «Маркс проти Бельгії» , п.69). Поняття майно має автономне значення, яке, не обмежується правом власності на речі матеріального світу: у розумінні цього положення певні інші права та інтереси, які є активами, можуть також розглядатися як майнові права, а отже - майно (рішення від 23.02.1995 року у справі «Гасус Дозір унд Фьордертехнік Гмбг проти Нідерландів» , п.53). Під дію статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції підпадає право вимоги, якщо воно достатньою мірою встановлене, щоб являти собою актив. Коли основою вимоги є майновий інтерес, то особа, яка її має, вважатиметься такою, що має «легітимне сподівання» («Федоренко проти України» , «Едуард Петрович Мельник проти України» ) на отримання майна, за наявності однієї з умов: - якщо наявне остаточне судове рішення, що підтверджує це право («Бурдов проти Росії» , «Юрій Миколайович Іванов проти України» , «Агрокомплекс проти України» ); - якщо є достатнє правове підґрунтування у національному законодавстві, що підтверджує вимогу («Брезовец проти Хорватії» , «Рисовський проти України» , «Кечко проти України» , «Стреч проти Великобританії» , «Москаль проти Польщі» , «Сук проти України» , «Федоренко проти України» , «Україна-Тюмень проти України» ).

Відповідно до п.50 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «ЩОКІН ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF SHCHOKIN v.UKRAINE) (Заяви №№ 23759/03 та 37943/06) судом констатовано, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів» , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що висновки ГУ ДПС в Одеській області про порушення ТОВ ДОБРОБУД-МХ положень п.44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 345218грн. за липень 2019 року та зменшено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту на загальну суму 9046грн., - не відповідають дійсності, не ґрунтуються на первинних документах, а тому є необґрунтованими та безпідставними, у зв`язку з чим, прийняті на підставі акту перевірки спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов належить до задоволення.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 9869,4 грн.

У зв`язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з Відповідача на користь Позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 9869,4 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Добробуд-МХ» (вул. Сегедська, 18, м. Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 39967844) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0008480508 та 0008490508 від 23 березня 2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 43142370) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Добробуд-МХ» (вул. Сегедська, 18, м. Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 39967844) судові витрати у розмірі 9869 (дев`ять тисяч вісімсот шістдесят дев`ять) гривень 40 (сорок) копійок.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук

.