Постанова

від 03.12.2020 по справі 420/3045/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/3045/20 Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Домусчі С.Д. та Кравця О.О.,

за участю секретаря судового засідання Цандура М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року (суддя Радчук А.А., м. Одеса, повний текст рішення складений 10 серпня 2020 року ) по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Добробуд-МХ до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

07 квітня 2020 року ТОВ Добробуд-МХ звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ГУ ДПС в Одеській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23 березня 2020 року:

- №0008480508, яким донараховано податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 345218 грн та штрафні санкції у розмірі 172609 грн;

- №0008490508, яким зменшене від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту на загальну суму 9046 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року адміністративний позов ТОВ Добробуд-МХ був задоволений. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення №0008480508 та 0008490508 від 23 березня 2020 року.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням ГУ ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову ТОВ Добробуд-МХ .

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач вказує на те, що поза уваги суду першої інстанції залишилося те, що в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів підприємства ТОВ СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР , встановлено, що у цього підприємства відсутня можливість фактичного здійснення господарських операцій з одержання/поставки товарів та надання будівельних робіт та послуг, оскільки ТОВ СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР не відображає у податковій звітності інформацію, що свідчить про наявність у нього основних фондів, транспортних засобів, що необхідні для здійснення господарських операцій з навантаження, розвантаження, транспортування та зберігання придбаних та реалізованих товарів та надання будівельних робіт та послуг у задекларованих обсягах, а відповідні будівельні роботи та послуги із залученням стороннього ресурсу не здійснювались. З урахуванням вищезазначеного податковим органом встановлено безпідставне формування показників податкової звітності за липень 2019 року по отриманих та зареєстрованих ТОВ СІТІ СТРОЙ ЦЕЦТР податкових накладних, які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту і податкових зобов`язань, оскільки не опосередковуються реальним виконанням операцій і не мають статусу юридично значимих. Виходячи з вищенаведеного, ТОВ Сіті Строй Центр , на думку апелянта, здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту.

Позивач відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надіслав.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС Україна неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справа розглянута апеляційним судом за їх відсутністю. Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового, кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) та на підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області від 04.02.2020 року № 321 проведена позапланова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю ДОБРОБУД-МХ , код за ЄДРПОУ 39967844 (ТОВ ДОБРОБУД-МХ код за ЄДРПОУ 39967844) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентом - постачальником ТОВ СІТІ СТРОЙ ЦЕЦТР , код 41790568, за період з 01.07.2019 по 31.07.2019 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 19.02.2020 року №96/15-32-05-09/39967844, яким встановлено наступні порушення:

п. 44.1. ст. 44, п. 198.1. п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010, року №2755-У1 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого донараховано податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 245218 грн., в тому числі за липень 2019 року в сумі 345218 грн., та зменшене від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту на загальну суму 9046 грн. в тому числі за липень 2019 року в сумі 9046 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 23 березня 2020 року - №0008480508, яким донараховано податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 345218 грн та штрафні санкції у розмірі 172609 грн; - №0008490508, яким зменшене від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту на загальну суму 9046 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ Добробуд-МХ суд першої інстанції виходив з того, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази податковим органом в акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ СІТІ СТРОЙ ЦЕЦТР не спростовано, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами договорів не виконано.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України установлено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об`єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України установлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 201 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні установлено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підприємства, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, можуть узагальнювати інформацію в регістрах бухгалтерського обліку без застосування подвійного запису.

Відповідно до ст. 4 цього ж Закону бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах:

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв`язку з чим особисте майно та зобов`язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

послідовність - постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у державному секторі, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

безперервність - оцінка активів та зобов`язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати й надалі;

нарахування - доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці;

інших принципах, визначених міжнародними стандартами або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі залежно від того, які з наведених стандартів застосовуються підприємством.

Відповідно до ч. 6 ст. 8 Закону керівник підприємства зобов`язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ ДОБРОБУД-МХ у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з контрагентом ТОВ СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР .

Взаємовідносини між Позивачем та зазначеним контрагентом відбувались згідно укладеного Договору підряду №051218-01 від 05 грудня 2018 року, відповідно якого ТОВ СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР прийняло на себе зобов`язання в межах динамічної договірної ціни виконати на свій ризик та залученими силами комплекс робіт з капітального (ремонту будівлі казарми по ГП №520, в/м № Ч-3, смт. Чорноморське, Одеської області.

Зі змісту вказаного договору вбачається, що він містить всі істотні умови, які передбачені законодавством. Зазначений договір, укладений між позивачем та контрагентом, є чинним, ніким не скасований, а його виконання підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, що знаходяться в матеріалах справи.

Так, згідно договірної ціни, що затверджена і підписана ТОВ ДОБРОБУД-МХ і ТОВ СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР , вартість робіт з будівництва Капітальний ремонт будівлі казарми по ГП №520, в/м № Ч-3, смт. Чорноморське, Одеської області, шифр 4-3/520 ; Будівля казарми по ГП №520, що здійснюється в 2019 році - складає 875,24117 тис. грн., при цьому договірна ціна є динамічною.

Згідно Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2019 року від 17 липня 2019 року, - ТОВ СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР виконало для ТОВ ДОБРОБУД-МХ будівельних робіт на загальну суму 875,24117 тис. грн., що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт за червень 2019 року, Відомістю витрачених ресурсів витрат підрядника, відомістю витрат ресурсів витрат замовника, Локальні кошторисом на будівельні роботи № 2-1-3 на Електротехнічні роботи Ремонтно-будівельні роботи, Локальні кошторисом на будівельні роботи № 2-1-2 на Улаштування перегородок, опорядження стін/перегородок та стель Ремонтно-будівельні роботи, Відомістю ресурсів витрат замовника, Відомістю ресурсів витрат підрядника, Локальним кошторисом на будівельні роботи № 2-1-1 на Демонтажні будівельні роботи Ремонтно-будівельні роботи, Актом прийому-передачі матеріалів в будівництво зг. Договору №051218-01 від 05.12.2018

Крім того, згідно з Договірною ціною на будівництво Капітальний ремонт будівлі казарми по ГП №520, в/м № Ч-3, смт. Чорноморське, Одеської області, шифр Ч-3/520 , на суму 1250,34550 тис. грн., Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2019 р. від 29.07.2019 р. на суму 1250,34550 тис. грн. ТОВ СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР виконало будівельні роботи на замовлення ТОВ ДОБРОБУД-МХ на суму 1250,34550 тис. грн.. що підтверджується Актом №2 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2019 року, Підсумкової відомістю ресурсів (витрати - по факту), Локальним кошторисом на будівельні роботи на Демонтажні будівельні роботи Ремонтно-будівельні роботи, Локальним кошторисом на будівельні роботи № 2-1-3 на Улаштування перегородок, опорядження стін/перегородок та стель Ремонтно-будівельні роботи, Локальним кошторисом на будівельні роботи №2-1-14 на Підсилення будівельних конструкцій Ремонтно-будівельні роботи, Підсумкової відомістю ресурсів, Гарантійними зобов`язаннями від 29.07.2019 р.

За виконані будівельні роботи Позивачем була здійснена оплата на розрахунковий рахунок ТОВ СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР , що підтверджується платіжними дорученнями №1408 від 08 липня 2019 року на суму 500000,00 грн., №1412 від 17 липня 2019 року на суму 375241,17 грн., №1424 від 29 липня 2019 року на суму 1250345,5 грн., заключною випискою з банку позивача за період з 01.07.2019 по 31.07.2019.

Виконання будівельних робіт і отримання грошових коштів ТОВ СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР відобразило у податковій звітності, зокрема на адресу ТОВ ДОРБРОБУД-МХ були виписані наступні податкові накладні: №871 від 08.07.2019 р. на загальну суму 500000,00 грн., №2973 від 29.07.2019 р. на загальну суму 1250345,50 грн., №1772 від 17.07.2019 р. на загальну суму 375241,18 грн.

Враховуючи наведене, можна дійти висновку, що у матеріалах справи наявні усі необхідні документи на підтвердження здійснення фінансово-господарських відносин позивача з ТОВ СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР в періоді, що перевірявся, які відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, з чим погоджується апеляційний суд.

Надаючи оцінку правовідносинам позивача з ТОВ СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР , відповідач, як на підстави відсутності реальності господарських операцій, посилається на ті обставини, що обсяги господарських операцій не співвідносні із наявним трудовим ресурсом, у ТОВ СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР відсутні власні (ОЗ та НА) устаткування, машини та механізми для забезпечення робіт. Також, у ТОВ СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР відсутні власні складські приміщення для зберігання ТМЦ та транспортні засоби для поставки ТМЦ покупцям та на об`єкти замовлення.

Крім того, відповідач вказує на те, що у ТОВ СІТІ СТРОЙ ЦЕНТР відсутня можливість фактичного здійснення господарських операцій з одержання/поставки товарів, та наданням будівельних робіт та послуг, оскільки зазначений контрагент позивача не відображає у податковій звітності інформацію, що свідчить про наявність у нього основних фондів, транспортних засобів, що необхідні для здійснення господарських операцій з навантаження, розвантаження, транспортування та зберігання придбаних та реалізованих товарів та наданням будівельних робіт та послуг у задекларованих обсягах, а відповідні будівельні роботи та послуги із залученням стороннього ресурсу не здійснювались.

При цьому відповідачем не наведено факти, які б безспірно підтверджували недобросовісність саме ТОВ ДОБРОБУД-МХ , як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності своїх контрагентів, якщо така мала місце.

Разом з тим, як вірно зазначив суд першої інстанції, податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Нормами ч. 2 ст. 61 Конституції визначено індивідуальний характеру юридичної відповідальності.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, ст. 6 КАС України та ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності (див. п. 71 рішення ЄСПЛ у справі Булвес АД проти Болгарії (заява №3991/03).

У разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Однак це не мало б прямого впливу на оподаткування організації-заявника (див п. 23 рішення ЄСПЛ у справі Бізнес Спорт Сентре проти Болгарії (заява №6689/03).

Адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав для призначення податкових штрафів має саме податкове управління ( див п. 110 рішення ЄСПЛ у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції (заява №36985/97).

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (див п. 38 рішення ЄСПЛ у справі Інтерсплав проти України (заява №803/02).

Крім того, слід зазначити, що обставини, зазначені відносно контрагента ТОВ ДОБРОБУД-МХ , не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Верховний Суд у постанові від 16.01.2018 р. у справі №820/4648/13-а зазначив, що твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. У межах перевірки позивача відповідачем не досліджено можливість залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період поставок ТМЦ.

Без встановлення у судовому порядку обставин відсутності у контрагентів суб`єкта господарювання основних засобів, трудових ресурсів тощо, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій носить лише характер припущень. При цьому відсутність необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагентів платника податків не є безумовним свідченням нереальності господарської операції, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб`єктів не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами (постанова ВС від 05.09.2019 року у справі №520/10016/18).

Відповідно до Постанови Касаційного адміністративного суду від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

На підставі викладеного можна дійти висновку, що наданими до матеріалів справи первинними документами підтверджено реальність здійснення господарських операцій.

При цьому, як вірно вказав суд першої інстанції, при вирішенні податкових спорів, суд виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Подання платником податку до контролюючого органу належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Апеляційний суд також зазначає, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази податковим органом в акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій не спростовано, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами договорів не виконано.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів. ТОВ ДОБРОБУД-МХ не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій Позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

З огляду на таке, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки ГУ ДПС в Одеській області про порушення ТОВ ДОБРОБУД-МХ положень п.44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 345218грн. за липень 2019 року та зменшено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту на загальну суму 9046грн., - не відповідають дійсності, не ґрунтуються на первинних документах, а тому є необґрунтованими та безпідставними, у зв`язку з чим, прийняті на підставі акту перевірки спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову ТОВ Добробуд-МХ .

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Підсумовуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження та є тотожними доводам відзиву на позовну заяву, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, оскаржуване рішення прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко

Суддя С.Д.Домусчі

Суддя О.О.Кравець

Повне судове рішення складено 07 грудня 2020 року.