Рішення

від 04.08.2020 по справі 440/1623/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/1623/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Протас О.М.,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Какоркіної М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

25 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі про:

- визнання протиправною бездіяльності Міністерства внутрішніх справ України в частині, що стосується не призначення ОСОБА_1 після закінчення відпустки по догляду за дитиною 30.06.2014 на рівнозначну посаду;

- зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України призначити ОСОБА_1 на посаду, рівнозначну раніше займаній посаді, а саме, начальника відділу Державної автомобільної інспекції УМВС України в м. Севастополі, або поновити на раніше зайнятій посаді.

Позовні вимоги позивач мотивує бездіяльністю МВС України щодо не призначення його після закінчення відпустки по догляду за дитиною 30.06.2014 на рівнозначну посаду, а саме, начальника відділу Державної автомобільної інспекції УМВС України в м. Севастополі. Зазначає, що в період надання йому додаткової відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною з 04.01.2014 по 30.06.2014 з незалежних від нього причин йому довелося покинути територію АР Крим та переїхати зі своєю родиною до м. Херсон. Неодноразовим поданням рапортів до МВС України позивач підтвердив своє бажання у подальшому проходити службу в ОВС на раніше займаній чи рівнозначній посадах. Разом з тим, МВС України на подані ОСОБА_1 рапорти від 25.06.2014, 08.09.2014, 12.06.2015 та 20.02.2017 жодним чином не відреагувало, а на останній рапорт від 23.01.2020 МВС України листом безпідставно вказало про необхідність позивачу пройти конкурс на заміщення посади поліцейського на загальних підставах. Позивач наполягає на тому, що на нього, як працівника ОВС, який перебував у відпустці по догляду за дитиною та не отримував жодного повідомлення про його наступне вивільнення у зв`язку зі скороченням штатів та пропозицій щодо призначення на іншу посаду, розповсюджується дія норм КЗпП України щодо недопущення звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Ухвалою суду від 30.03.2020 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху; встановлено по позивачу строк для усунення недоліку - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду - позовної заяви та її копій відповідно до кількості учасників справи, оформленої відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України із зазначенням змісту позовних вимог щодо кожного з відповідачів; двох примірників належним чином завірених копій додатків до позовної заяви для направлення їх відповідачам; заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою з доказами поважності причин пропуску позивачем такого строку або належних документальних доказів на підтвердження факту дотримання останнім строку звернення до суду.

07.04.2020 від позивача на усунення недоліків позовної заяви, визначених в ухвалі суду від 30.03.2020, надійшли: - клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду; - три примірники уточненої позовної заяви із визначенням МВС України в якості відповідача, а УМВС України в м. Севастополі - в якості третьої особи; - два примірники належним чином завірених копій додатків до позовної заяви.

Ухвалою суду від 13.04.2020 визнано причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду з позовними вимогами до МВС України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії поважними. Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з позовом до МВС України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/1623/20. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

28.04.2020 від МВС України до суду надійшло клопотання про вихід із спрощеного провадження.

Ухвалою суду від 29.04.2020 клопотання міністерства про вихід із спрощеного провадження залишено без задоволення.

26.05.2020 від МВС України надійшов відзив на позовну заяву, в якому міністерство заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Зазначає, що позивач на підтвердження направлення на адресу міністерства рапортів від 25.06.2014, 08.09.2014, 12.06.2015 та 20.02.2017 та отримання їх останнім не надав жодних документальних доказів. При цьому, наданий позивачем до матеріалів справи на підтвердження направлення міністерству рапорту від 25.06.2014 власноручно заповнений бланк кур`єрської служби доставки GrandEX не містить інформації про отримання даного відправлення МВС України, а тому не може вважатися належним документальним доказом. Відповідно до інформації, наданої заступником директора Департаменту забезпечення діяльності апарату - начальником управління документування службової діяльності Бачинським С., за результатами перевірки електронних журналів реєстрації вхідної кореспонденції МВС України рапортів ОСОБА_1 з приводу призначення після закінчення відпустки по догляду за дитиною не виявлено. До МВС України надходив лише один рапорт позивача від 23.01.2020 і на нього міністерством надано відповідь листом від 25.02.2020 №6368/22-2020. Поряд з цим, відповідач вказує, що позивач у трудових відносинах з МВС України не перебував, і міністерство відносно нього не приймало жодних управлінських рішень та не має відомостей щодо його звільнення з ОВС. ОСОБА_1 проходив службу в УМВС України в м. Севастополі, тобто, саме наказами цього управління позивач був прийнятий на службу в ОВС, переміщався по службі, отримував грошове забезпечення, цим управлінням йому надавалися відпустки, встановлювалися премії та надбавки до грошового забезпечення, тощо. УМВС України в м. Севастополі є окремою юридичною особою, яка самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, УМВС України в м. Севастополі станом на 20.05.2020 перебуває у стані припинення та на теперішній час не ліквідовано. Відтак, саме у ліквідаційної комісії УМВС України в м. Севастополі зберігається особова справа позивача та вся інформація стосовно призначення, переміщення, звільнення (не звільнення), грошового забезпечення ОСОБА_1 та інше. Доказів звернення позивача з відповідними рапортами до УМВС України в м. Севастополі матеріали позовної заяви не містять (а.с. 101-112).

У відповіді на відзив, що надійшла до суду 04.06.2020, позивач, зокрема, наполягає на тому, що призначення, переміщення або звільнення ОСОБА_1 повинно відбуватися за поданням начальника УМВС України в м. Севастополі проте за наказом Міністра внутрішніх справ України. Зазначає, що наказом, яким ОСОБА_1 було призначено на посаду начальника відділу ДАІ УМВС України в м. Севастополі, є наказ МВС України від 31.03.2010 №553 о/с. Вказує, що представником МВС України у відзиві навмисно зазначено недостовірну інформацію, яка суперечить офіційно наданій відповіді Департаменту забезпечення діяльності апарату МВС України від 30.04.2020 №12835/09. Також позивач відмічає те, що лише 25.06.2020 йому стало відомо, що ліквідаційна комісія УМВС України в м. Севастополі перебуває за адресою м. Херсон, проспект Сенявіна Адмірала, 128, хоча вказана адреса не зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що фактично унеможливило звернення позивача до ліквідаційної комісії УМВС України в м. Севастополі з відповідним рапортом про подальше проходження служби (а.с. 143-145).

Третя особа - УМВС України в м. Севастополі правом на надання письмових пояснень по суті даного спору не скористалася та жодних пояснень з цього приводу до суду не направила.

Представник позивача в судовому засіданні 04.08.2020 позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.08.2020 проти позову заперечувала, просила суд відмовити у його задоволенні.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

З 17.07.1996 ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, а саме, в УМВС України в м. Севастополі, що учасниками справи не заперечується та підтверджується довідкою начальника УМВС України в м. Севастополі (а.с. 191-192).

Згідно наказу МВС України від 31.03.2010 №553 о/с По особовому складу відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1 (С-649319) призначено начальником відділу Державної автомобільної інспекції Управління МВС України в м. Севастополі (а.с. 184).

У січні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до начальника УМВС України в м. Севастополі з рапортом про надання йому відпустки по догляду за дитиною на підставі довідки ВКК №423 від 30.12.2019 (а.с. 11).

Наказом УМВС України в м. Севастополі від 10.01.2014 №3 о/с По особовому складу відповідно до пункту 3 статті 25 Закону України Про відпустки підполковнику міліції ОСОБА_1 (С-649319) начальнику відділу Державної автомобільної інспекції УМВС України в м. Севастополі надано додаткову відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною з 04.01.2014 по 30.06.2014 (а.с. 12).

Позивач стверджує, що 18.03.2014 Російською Федерацією була здійснена анексія АР Крим, у зв`язку з чим він був змушений покинути територію АР Крим та переїхав зі своєю родиною до м. Херсон.

25.06.2014, 08.09.2014, 12.06.2015, 20.02.2017 та 03.12.2017 позивачем на ім`я Міністра внутрішніх справ України Авакова А.Б. складені рапорти з проханням розглянути можливість його подальшого проходження служби в ОВС (а.с. 13-18).

Будь-яких належних доказів направлення вказаних рапортів на адресу Міністра внутрішніх справ України Авакова А.Б. та отримання їх останнім матеріали справи не містять.

При цьому, на підставі іншого рапорту позивача, а саме, від 10.07.2014, начальником УМВС України в Херсонській області Міністру внутрішніх справ України Авакову А.Б. направлено подання про перевід до УМВС України в Херсонській області начальника відділу ДАІ УМВС України в м. Севастополі підполковника міліції ОСОБА_1 (а.с. 187-195).

Вказані матеріали по переводу начальника відділу ДАІ УМВС України в м. Севастополі підполковника міліції ОСОБА_1 отримані Департаментом кадрового забезпечення МВС України 16.07.2014, про що свідчить відповідний вхідний штамп (а.с. 187).

Незважаючи на це, за інформацією, що міститься у довідці начальника УМВС України в м. Севастополі Білоус Б.Б. продовжує перебувати у розпорядженні УМВС України в м. Севастополі (а.с. 191-192), оскільки відрядження ОСОБА_1 для подальшого проходження служби до УМВС України в Херсонській області визнано недоцільним (а.с. 195).

23.01.2020 позивачем на адресу Міністра внутрішніх справ України Авакова А.Б. для вирішення питання щодо подальшого проходження ним служби в ОВС на раніше займані посаді або на посаді, яка є рівнозначною цій посаді, подано рапорт від 23.01.2020 (а.с. 19).

У відповідь на вказаний рапорт МВС України листом від 25.02.2020 №6368/22-2020 проінформувало ОСОБА_1 про те, що процедура звільнення з органів внутрішніх справ урегульована Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114. Відповідно до відомчих нормативних документів, які регламентують діяльність МВС України, у міністерстві не ведеться автоматизований облік персональних даних працівників органів внутрішніх справ, у тому числі особового складу органів і підрозділів внутрішніх справ УМВС України в м. Севастополі, де заявник проходив службу. Наприкінці лютого 2014 року листування з підрозділами ГУМВС України в Автономній республіці Крим та УМВС України в м. Севастополі припинено. Вся документація, у тому числі й особові справи колишніх працівників цих підрозділів, залишилися на тимчасово окупованій території. На офіційні запити жодної відповіді не отримано, відомчий зв`язок відсутній, контактів через мережі мобільного зв`язку посадові особи уникають. Тому у МВС інформація щодо проходження заявником служби та звільнення з органів внутрішніх справ в УМВС України в м. Севастополі відсутня. У зв`язку з набранням чинності Законом України Про національну поліцію Закон України Про міліцію втратив чинність з 07.11.2015. Тобто посад, які б комплектувалися особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, та підрозділів органів внутрішніх справ не існує. З метою вирішення питання проходження служби в поліції заявнику запропоновано звернутися до територіального органу поліції за місцем проживання або до будь-якого органу поліції для участі в конкурсі на заміщення посад поліцейського, передбаченому Законом України Про Національну поліцію (а.с. 32-33).

Не погодившись з такою відповіддю, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності МВС України в частині, що стосується не призначення його після закінчення відпустки по догляду за дитиною 30.06.2014 на рівнозначну посаду, та зобов`язання МВС України призначити його на посаду, рівнозначну раніше займаній посаді, а саме, начальника відділу Державної автомобільної інспекції УМВС України в м. Севастополі, або поновити на раніше зайнятій посаді.

Оцінюючи обґрунтованість заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки визначає Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (далі - Положення №114).

Відповідно до пунктів 39, 40, 42 Положення №114 посади, що підлягають заміщенню особами рядового, молодшого, середнього і старшого начальницького складу, і відповідні цим посадам спеціальні звання визначаються переліками, затверджуваними Міністром внутрішніх справ.

Перелік посад, що підлягають заміщенню особами вищого начальницького складу, затверджується відповідно до законодавства.

Призначення на посади рядового і начальницького складу провадиться відповідними начальниками згідно з номенклатурою посад, що визначається Міністром внутрішніх справ відповідно до його компетенції.

Рішення про переміщення по службі осіб середнього, старшого або вищого начальницького складу приймається відповідним начальником з урахуванням думки їх прямих начальників і колективу працівників.

У відповідності до пункту 69 Положення №114 звільнення зі служби осіб рядового і молодшого начальницького складу провадиться начальниками, яким таке право надане Міністром внутрішніх справ.

Відповідно до абзацу 2 пункту 70 Положення №114 звільнення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу в запас і відставку провадиться до полковника міліції, полковника внутрішньої служби включно - начальниками головних управлінь, управлінь МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі і рівними їм начальниками, яким таке право надано Міністром внутрішніх справ.

Нормативно-правовий акт, що визначав право посадових осіб на звільнення осіб рядового і начальницького складу та працівників органів внутрішніх справ - це наказ МВС від 30.06.2011 №378 Про затвердження номенклатури посад щодо призначення, переміщення, звільнення осіб рядового і начальницького складу та працівників органів внутрішніх справ (чинний до 26.04.2019, далі Наказ №378).

Так, підпунктом 1.2 пункту 1 Наказу №378 було затверджено перелік №2 посад керівного складу МВС України, на які працівники призначаються і з яких звільняються наказами Міністра внутрішніх справ України.

Згідно з пунктом 2 Наказу №378 начальникам головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізницях надано право самостійно визначати номенклатуру посад щодо призначення, переміщення та звільнення працівників ГУМВС, УМВС (за винятком посад, зазначених у переліку N 2).

Переліком №2 визначено посади керівного складу Міністерства внутрішніх справі України, на які працівники призначаються і з яких звільняються наказами Міністра внутрішніх справ України:

- керівники структурних підрозділів апарату Міністерства, їх перші заступники та заступники, працівники Служби Міністра;

- начальники головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Ким, областях, містах Києві та Севастополі, на залізницях, їх перші заступники та заступники;

- ректори вищих навчальних закладів МВС, їх перші проректори та проректори;

- начальники районних, районних у містах, міських управлінь (відділів), лінійних управлінь (відділів) головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізницях;

- керівники державних підприємств МВС;

- керівники науково-дослідних установ, медико-реабілітаційних центрів, будинку відпочинку Пуща-Водиця , лікарні відновного лікування МВС.

Як слідує з матеріалів справи, позивач дійсно обіймав посаду начальника відділу Державної автомобільної інспекції Управління МВС України в м. Севастополі та мав спеціальне звання підполковник міліції .

Так, згідно наказу МВС України від 31.03.2010 №553 о/с По особовому складу відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ ОСОБА_1 (С-649319) призначено начальником відділу Державної автомобільної інспекції Управління МВС України в м. Севастополі (а.с. 184), а згідно наказу УМВС України в м. Севастополі від 10.01.2014 №3 о/с По особовому складу відповідно до пункту 3 статті 25 Закону України Про відпустки підполковнику міліції ОСОБА_1 (С-649319) начальнику відділу Державної автомобільної інспекції УМВС України в м. Севастополі надано додаткову відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною з 04.01.2014 по 30.06.2014 (а.с. 12).

За змістом матеріалів справи, позивач, заявляючи позовні вимоги до МВС України про визнання протиправною бездіяльності в частині, що стосується не призначення його після закінчення відпустки по догляду за дитиною 30.06.2014 на рівнозначну посаду, та зобов`язання призначити його на посаду, рівнозначну раніше займаній посаді, а саме, начальника відділу Державної автомобільної інспекції УМВС України в м. Севастополі, або поновити на раніше зайнятій посаді, виходив з того, що наказом МВС України від 11.06.2014 №556 за порушення Присяги працівника органів внутрішніх справ України, невиконання вимог законодавчих та відомчих нормативних актів весь керівний склад органів внутрішніх справ АР Крим та м. Севастополя притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби за пунктом 64 є (за порушення дисципліни) (а.с. 195).

Згідно з наявною у матеріалах справи інформацією управління документування службової діяльності ДЗДА МВС України від 15.06.2020 №18035/09, наказ МВС України від 11.06.2014 №556 Про порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУМВС України в Автономній Республіці Крим в УМВС України в м. Севастополі та покарання винних зареєстрований 11.06.2014 і у ньому відсутня інформація стосовно ОСОБА_1 (а.с. 163).

Таким чином, з огляду на відсутність у наказі МВС України від 11.06.2014 №556 інформації про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу Державної автомобільної інспекції УМВС України в м. Севастополі, а також враховуючи відомості довідки начальника УМВС України в м. Севастополі, за якими ОСОБА_1 продовжує перебувати у розпорядженні УМВС України в м. Севастополі (а.с. 191-192), суд доходить висновку, що останній до цього часу не є звільненим зі служби в органах внутрішніх справ та із займаної ним посади - начальника відділу Державної автомобільної інспекції УМВС України в м. Севастополі.

Також, суд вважає за доцільне зауважити на тому, що оскільки ОСОБА_1 рахується таким, що перебуває у розпорядженні УМВС України в м. Севастополі, то саме наказами цього управління позивач має переміщатися по службі.

Матеріалами справи підтверджується, що УМВС України в м. Севастополі є окремою юридичною особою.

При цьому, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, УМВС України в м. Севастополі станом на 20.05.2020 перебуває у стані припинення та на теперішній час не ліквідоване (а.с. 123-126).

За інформацією МВС України ліквідаційна комісія УМВС України в м. Севастополі фактично знаходиться за адресою Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополя: проспект Адмірала Сенявина, 128, м. Херсон, Херсонська область, 73034.

Доказів звернення позивача з відповідними рапортами до ліквідаційної комісії УМВС України в м. Севастополі для вирішення питання про подальше проходження ним служби в ОВС станом на дату звернення до суду з цим позовом до МВС України матеріали справи не містять.

З долученого ОСОБА_1 до справи рапорту від 30.05.2020 на ім`я голови ліквідаційної комісії УМВС України в м. Севастополі слідує, що лише у травні 2020 року позивач фактично звернувся до УМВС України в м. Севастополі з повідомленням про намір в подальшому проходити службу в ОВС.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги до МВС України про визнання протиправною бездіяльності в частині, що стосується не призначення ОСОБА_1 після закінчення відпустки по догляду за дитиною 30.06.2014 на рівнозначну посаду, та зобов`язання призначити його на посаду, рівнозначну раніше займаній посаді, а саме, начальника відділу Державної автомобільної інспекції УМВС України в м. Севастополі, або поновити на раніше зайнятій посаді, заявлені безпідставно та необґрунтовано, а тому задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат у справі відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01024, ідентифікаційний код 00032684), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі (юридична адреса: вул. Пушкіна, буд. 10, м. Севастополь, 99011, фактична адреса: проспект Сенявіна Адмірала, 128, м. Херсон, 73034, ідентифікаційний код 08673543) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення .

Повне рішення складено 10 серпня 2020 року.

Суддя О.В. Гіглава