Рішення

від 10.08.2020 по справі 440/2800/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 серпня 2020 року м. ПолтаваСправа №440/2800/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велс ЮА" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - ПОВ ФСЗІ, позивач) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велс ЮА" (надалі - ТОВ "Велс ЮА", відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 52478,95 грн та пені у розмірі 692,56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на невиконання відповідачем у 2019 році вимог статей 18-20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо працевлаштування осіб з інвалідністю.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позов просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 24/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що ТОВ "Велс ЮА" у 2019 році створено додаткові робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та поінформовано державну службу зайнятості про потребу у працевлаштуванні таких осіб. Відтак, на переконання відповідача, ним у повній мірі виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", що виключає можливість застосування адміністративно-господарських санкцій.

3. Інші заяви сторін по суті спору.

26.06.2020 судом одержано відповідь на відзив /а.с. 75-76/, у якій представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог. Звертав увагу на те, що Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" не передбачено підстав для звільнення роботодавця від виконання обов`язку з працевлаштування осіб з інвалідністю. Крім того, звертав увагу на те, що додатковими доказами належного виконання роботодавцем своїх обов`язків є розміщення на телебаченні, у друкованих чи електронних ЗМІ, або у іншій формі оголошень про пошук відповідних працівників та підтверджують реальність намірів стосовно здійснення працевлаштування осіб з інвалідністю. Окрім того, зазначив, що вказані відповідачем у звітах до центру зайнятості посади не відповідають переліку посад, що відображений у відзиві на позов.

4. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 9.06.2020 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Обставини справи

ТОВ "Велс ЮА" у визначеному законом порядку зареєстровано як юридичну особу, код ЄДРПОУ 41391498.

23.01.2020 відповідачем подано до ПОВ ФСЗІ звіт за формою №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік, вх.№456 /а.с. 4/. За змістом вказаного звіту середньооблікова кількість штатних працівників роботодавця у 2019 році становила 19 осіб, фонд оплати праці штатних працівників - 997,1 тис. грн; кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - одна особа, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, за 2019 рік - нуль осіб.

Посилаючись на те, що відповідачем у 2019 році не виконано норматив працевлаштування осіб з інвалідністю, позивач, виходячи з приписів статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", стверджував про наявність у відповідача обов`язку зі сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 52478,95 грн та пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій у розмірі 692,56 грн за одне незайняте особою з інвалідністю робоче місце /а.с. 3/.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Спірні відносини урегульовані Законом України від 21.03.1991 №875-XII "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (надалі - Закон №875-XII).

Згідно з частиною першою статті 17 Закону №875-XII (у редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин) з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №875-XII, забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Разом з цим, як визначено частиною третьою вказаної статті, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Крім того, відповідно до частини першої статті 19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України від 5.07.2012 №5067-VI "Про зайнятість населення" (надалі - Закон №5067-VI) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії).

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону №5067 наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 5.12.2016 №1476), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за №988/23520, затверджено форму звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Пунктом 5 розділу І Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" визначено, що форма N 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Оцінка судом обставин справи

Виходячи з наведених вище приписів Закону №875-XII, відповідач у 2019 році був зобов`язаний створити на підприємстві щонайменше одне робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю, працевлаштувати таку особу або повідомити державну службу зайнятості про наявність вакантного місця для її працевлаштування, а також, відзвітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю на підприємстві.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що ним у 2019 році створено додаткові робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та повідомлено державну службу зайнятості про наявність вакантних місць для їх працевлаштування.

Так, до матеріалів справи залучено копії наказів ТОВ "Велс ЮА" від 3.07.2017 №№ 7, 8, відповідно до яких відповідачем вирішено створити робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю: два робочі місця за спеціальністю швачки та одне робоче місце за спеціальністю інженера-технолога швацького виробництва /а.с. 27-30/.

Суд враховує, що визначений у Законі №875-XII обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені у частині першій статті 18 Закону №875-XII.

Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, у повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність таких осіб, відмова особи з інвалідністю від працевлаштування на підприємстві, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Аналогічний висновок щодо правозастосування у спірних відносинах наведений у постанові Верховного Суду від 24.06.2020 у справі №440/2008/19, що враховується судом з огляду на приписи частини п`ятої статті 242 КАС України.

Листом Миргородської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості від 12.06.2020 вих.№16/48/390-20 підтверджено, що відповідач упродовж 2019 року щомісячно повідомляв державну службу зайнятості про наявність вакантних місць для працевлаштування осіб з інвалідністю /а.с. 22/. У цьому листі також зазначено, що особи з інвалідністю на заявлені ТОВ "Велс ЮА" вакансії не направлялись з огляду на відсутність на обліку у центрі зайнятості безробітних, що відповідали б професійно-кваліфікаційним вимогам роботодаця.

До матеріалів справи залучено копії звітів за формою №3-ПН з відміткою про їх прийняття центром зайнятості /а.с.39-72/.

Дослідивши зазначені вище письмові докази, суд дійшов висновку, що ТОВ "Велс ЮА" у 2019 році виконані вимоги Закону №875-XII, а саме: створені робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та повідомлено державну службу зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування відповідних осіб.

Докази необґрунтованих відмов зі сторони відповідача у працевлаштуванні осіб з інвалідністю у матеріалах справи відсутні, позивачем відповідні обставини не встановлені.

Стосовно посилань представника позивача на невідповідність кількості штатних посад для працевлаштування осіб з інвалідністю, що зазначені у наказах від 3.07.2017 №№ 7, 8 та у звітах форми №3-ПН, суд звертає увагу на те, що у 2019 році позивач мав створити та повідомити державну службу зайнятості про наявність одного робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю, оскільки середньооблікова кількість штатних працівників ТОВ "Велс ЮА" за звітний період становила 19 осіб.

Суд наголошує, що принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. За приписами частини другої статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Враховуючи те, що відповідачем були виконані вимоги Закону №875-XII щодо прийняття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, доказів того, що відповідач не створив робочі місця для осіб з інвалідністю, відмовляв таким особам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування осіб даної категорії, або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем не надано, суд погоджується з доводами відповідача про те, що причини непрацевлаштування у 2019 році на вакантні робочі місця осіб з інвалідністю не залежали від ТОВ "Велс ЮА", а тому у діях відповідача відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році.

Зазначений висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.02.2018 у справі №820/2124/16, від 28.02.2018 у справі №807/612/16, від 26.06.2018 у справі №806/1368/17, від 11.09.2018 у справі №812/1127/18, від 19.12.2018 у справі №812/1140/18, від 23.07.2019 у справі №820/2204/16, від 31.07.2019 у справі №812/1164/18, від 24.06.2020 у справі №440/2008/19.

Посилання позивача на те, що додатковими доказами належного виконання роботодавцем своїх обов`язків є розміщення на телебаченні, у друкованих чи електронних ЗМІ, або у іншій формі оголошень про пошук відповідних працівників, а також підписання договорів співпраці з державною службою зайнятості стосовно оперативного підбору претендентів на заявлені роботодавцем вакансії суд визнає безпідставними, адже Закон №875-XII не зобов`язує роботодавця вчиняти відповідні дії.

Разом з цим, суд враховує, що відповідачем у лютому 2019 році розміщено оголошення у обласному рекламно-інформаційному щотижневику "Нова газета ІНФО" щодо наявності вакансії для працевлаштування особи з інвалідністю /а.с. 31-32/.

За таких обставин, позовні вимоги ПОВ ФСЗІ є необґрунтованими та безпідставними, а тому у їх задоволенні належить відмовити повністю.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2102,00 грн, що підтверджено платіжним дорученням від 12.05.2020 №147 /а.с. 9/. Вказану суму судового збору зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджено випискою /а.с. 10/.

Відповідачем доказів понесення судових витрат не надано.

А оскільки у задоволенні позовних вимог суб`єкту владних повноважень відмовлено, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велс ЮА" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Кукоба