Рішення
від 10.08.2020 по справі 640/6356/19
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2020 року м. Київ № 640/6356/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю

секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового

провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Винтех доГоловного управління ДФС у м. Києві про представники сторін: свідок:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень позивача - Медведська В.В., відповідача - Заруцький Р.І., ОСОБА_1, ВСТАНОВИВ:

11.04.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Винтех (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 28.03.2019 № 00004271402, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Винтех збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 2 945 553,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 2 356 442,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 589 111,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 28.03.2019 № 00004281402, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Винтех збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1 298 784, 00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 865 856, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 432 928, 00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 28.03.2019 № 00004291402, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Винтех зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2018 року у сумі 322 733, 00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 28.03.2019 № 00004301402, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Винтех встановлено порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних та застосовано загальну суму штрафу 80 562,10 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем прийнято протиправні податкові повідомлення-рішення з порушенням чинного законодавства, що підлягають скасуванню. Зокрема, позивач зазначає, що на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 09.01.2019 № 114 було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Винтех дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, валютного - за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 16.12.2013 по 30.09.2018; за результатами перевірки складено акт від 27.02.2019 № 143/26-15-14-02-05/39023025; не погоджуючись з висновками інспекторів, викладеними в акті, позивачем подано заперечення на акт перевірки; в ході розгляду заперечення позивача листом від 25.03.2019 № 53472/10/26-15-14-02-05 ГУ ДФС у м. Києві викладено висновки акту перевірки у новій редакції; на підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення; 1) від 28.03.2019 № 00004271402, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 2 945 553,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 2 356 442,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 589 111,00 грн.; 2) від 28.03.2019 № 00004281402, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Винтех збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1 298 784, 00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 865 856, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 432 928, 00 грн.; 3) від 28.03.2019 № 00004291402, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Винтех зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2018 року у сумі 322 733,00 грн.; 4) від 28.03.2019 № 00004301402, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Винтех встановлено порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних та застосовано загальну суму штрафу 80 562,10 грн.; проте, висновки викладені в акті є помилковими, оскільки ТОВ Винтех здійснило реальні витрати та у відповідності до норм чинного податкового законодавства суми ПДВ за накладними включено до складу податкового кредиту відповідного періоду; операції були реальними, відбувся рух активів суб`єктів господарської операції, наявна спеціальна податкова правосуб`єктність, наявний безпосередній зв`язок між фактом господарської операції та господарською діяльністю товариства тощо; щодо висновків контролюючого органу про встановлення реалізації позивачем оргтехніки та комплектуючих до неї, телекомунікаційного обладнання, витратних матеріалів тощо за ціною, що нижча ніж ціна придбання, то такі висновки є помилковими, оскільки товар був придбаний у нерезидента у кількості 11 штук за ціною 274 474,25 грн. (вартість одиниці 24 952,20 грн.), а у подальшому позивач реалізував товар у кількості 8 штук за ціною 226 844,80 грн. (28 355,60 грн. за штуку); щодо порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, то відповідачем взагалі не обґрунтовано правомірність прийняття такого рішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Пащенку К.С.

23.04.2019 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/6356/19 та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовче судове засідання на 06.06.2019.

05.06.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на таке. За результатами аналізу ЄРПН встановлено, що ланцюг постачання ТОВ Вангард Груп за період з 01.11.2017 по 31.03.2018 формується за рахунок придбання товарів (робіт, послуг), що не мають відношення до номенклатури товарів поставлених на адресу ТОВ Винтех , а саме одяг, продукти харчування, зоотовари, батарейки і т.п.; таким чином, за результатами аналізу номенклатури придбання та реалізації встановлено суттєву невідповідність номенклатури придбання і реалізації, в номенклатурі придбання головним чином фігурують товари широкого вжитку, а серед номенклатури реалізації переважають різного роду роботи та послуги, які неможливо надати використовуючи придбані товари, фізичну неможливість здійснення господарських операцій в задекларованих обсягах при наявних трудових відносинах та основних фондах, відсутність супутніх послуг, необхідних для ведення господарської діяльності; окрім цього встановлено, що у провадженні СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві знаходяться матеріали досудового розслідування, внесені 28.02.2018 до ЄРДР під № 32018100060000023 за фактом фіктивного підприємництва за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України; в ході судового розслідування встановлено, що підприємства транзитно-конвертаційної групи в т.ч. і ТОВ Вангард Груп створені з метою надання послуг з мінімізації податкових зобов`язань, які підлягають сплаті до бюджету, тобто своїми діями в період 2017-2018 років сприяли умисному ухиленню від сплати податків реально діючим суб`єктам господарювання; також в ході проведення перевірки було встановлено, що ТОВ Винтех реалізує окремі товари за ціною, яка нижче від ціни придбання; щодо порушення строків реєстрації податкових накладних, то при проведенні аналізу інформації внесеної до ЄРПН за перевіряємий період встановлено, що позивачем в порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України не забезпечено своєчасну реєстрацію 5 податкових накладних та 9 розрахунків коригувань, що тягне за собою накладення штрафу за несвоєчасну реєстрацію у відповідності до п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України.

06.06.2019 Окружним адміністративним судом м. Києва оголошено перерву у справі до 04.07.2019.

01.07.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній зазначає, що надані позивачем первинні документи у своїй сукупності відображають відомості щодо здійснюваних господарських операцій, дозволяють чітко встановити дати та місця здійснення господарських операцій, зміст здійснюваних операцій, їх кількісні та якісні характеристики тощо; безпідставними є доводи ГУ ДФС у м. Києві про відсутність у ТОВ Вангард Груп виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарської діяльності, з огляду на те, що жодного доказу на підтвердження цієї інформації ГУ ДФС у м. Києві не надано, як і не доведено неможливості контрагента укладати договори в межах своєї діяльності з іншими суб`єктами господарювання з метою виконання зобов`язань перед позивачем у справі; натомість в обов`язок ТОВ Винтех при здійсненні власної господарської діяльності не входить проведення перевірки штатного розпису працівників у підприємств-контрагентів, у т.ч. у ТОВ Вангард Груп ; також можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про наявність таких порушень з боку самого позивача; неможливість встановити факт придбання товару контрагентом позивача податковий орган робить виключно на підставі аналізу реєстрів ДФС, проте зустрічну звірку або перевірку господарської діяльності ТОВ Вангард Груп проведено не було; щодо посилань ГУ ДФС у м. Києві на кримінальне провадження, фігурантом якого ніби є ТОВ Вангард Груп , то слід акцентувати, що ГУ ДФС у м. Києві не надано до матеріалів справи доказів існування зазначеного кримінального провадження.

01.07.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва від позивача надійшла заява про виклик свідка, а саме ОСОБА_1 - директора ТОВ Вангард Груп на момент фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Винтех .

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.07.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд по суті на 05.09.2019. У якості свідка викликано у наступне судове засідання ОСОБА_1 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.09.2019 повторно викликано у якості свідка ОСОБА_1 . У справі оголошено перерву до 31.10.2019.

У судове засідання 31.10.2019 з`явився свідок ОСОБА_1 - керівник ТОВ Вангард Груп у періоді, операції в межах якого перевірялися.

При допиті в якості свідка 31.10.2019 з попередженням про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань, дачу завідомо неправдивих показань, передбачених ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України, ОСОБА_1 надав покази про те, що він у період з 27.05.2017 по 05.08.2018 був керівником ТОВ Вангард Груп , у якого в штаті перебувало 4 найманих працівники та яким в межах цивільних угод найму залучалися інші особи, які виконували певні роботи/надавали послуги. По взаємовідносинам з ТОВ Винтех пояснив, що у ТОВ Вангард Груп було укладено кілька договорів із зазначеним суб`єктом господарювання, в т.ч. поставки. Товар придбавався ТОВ Вангард Груп у різних суб`єктів господарювання, як платників ПДВ, так і ні. Товар, який був предметом договору поставки, укладеного з ТОВ Винтех , поставлявся на склад останнього у м. Києві, натомість ТОВ Вангард Груп для здійснення транспортних перевезень вантажів використовувало послуги перевезення, які надавалися іншим суб`єктом господарювання. Щодо договорів про надання послуг, то їх предметом були послуги з технічного супроводу програмного забезпечення та врегулювання різноманітних технічних несправностей. Заборгованість ТОВ Винтех перед ТОВ Вангард Груп у періоді, коли директором останнього був ОСОБА_1 , була відсутня.

Свідок на прохання суду оглянув документи щодо поставки та надання послуг, які підписані від ТОВ Вангард Груп ОСОБА_1 , та зазначив, що підписи на документах належать йому, а операції він визнає як такі, що мали місце.

31.10.2019 представники позивача та відповідача надали суду заяву про здійснення розгляду справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

31.10.2019 Окружним адміністративним судом м. Києва, зважаючи на клопотання представників сторін, у відповідності до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі направлень від 29.01.2019 № 80/26-15-14-02-05, від 29.01.2019 № 81/26-15-14-02-05, від 29.01.2019 № 154/26-15-14-06-03, від 29.01.2019 № 959/26-15-14-09-01, від 29.01.2019 № 196/26-15-14-06-03 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ Винтех з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.05.2015 по 30.09.2018, валютного - за період з 01.05.2015 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 16.12.2013 по 30.09.2018, відповідно до затвердженого плану (переліку) питань документальної перевірки.

За результатами перевірки було складено акт від 27.02.2019 № 143/25-15-14-02-05/39023025 Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ Винтех податкового законодавства за період з 01.05.2015 по 30.09.2018, валютного - за період з 01.05.2015 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 16.12.2013 по 30.09.2018 .

Зазначеною перевіркою було встановлено порушення ТОВ Винтех п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5 П(с)БО № 11 Зобов`язання , п. 5 П(с)БО № 15 Дохід , ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , П(с)БО 16 Витрати , внаслідок чого занижено податок на прибуток всього в сумі 2 356 442 грн., у тому числі за 2017 рік в сумі 1 871 342 грн., за три квартали 2018 року в сумі 485 100 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 904 005 грн., у тому числі за лютий 2017 року в сумі 64 грн., за березень 2017 року в сумі 7 170 грн., за квітень 2017 року в сумі 252 грн., за червень 2017 року в сумі 846 грн., за серпень 2017 року в сумі 2 694 грн., за листопад 2017 року в сумі 585 463 грн., за грудень 2017 року у сумі 14 918 грн., за червень 2018 року у сумі 81 094 грн., за липень 2018 року в сумі 211 504 грн., та завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду всього в сумі 342 371 грн.; п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України щодо порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригувань (лютий 2017 року, березень 2017 року, квітень 2017 року, травень 2017 року, серпень 2017 року, вересень 2017 року, жовтень 2017 року, листопад 2017 року, грудень 2017 року, січень 2018 року, лютий 2018 року, березень 2018 року, квітень 2018 року, травень 2018 року, червень 2018 року, липень 2018 року, серпень 2018 року, вересень 2018 року).

14.03.2019 за вих. № 14 від 13.03.2019 ТОВ Винтех подало до Головного управління ДФС у м. Києві заперечення на акт Головного управління ДФС у м. Києві від 27.02.2019 № 143/26-15-14-02-05/39023025, у яких просило скасувати вказаний акт.

25.03.2019 за вих. № 53472/10/26-15-14-02-05 ГУ ДФС у м. Києві висновки акта перевірки викладено у наступній редакції: Перевіркою встановлено порушення ТОВ Винтех п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5 П(с)БО № 11 Зобов`язання , п. 5 П(с)БО № 15 Дохід , ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , П(с)БО 16 Витрати , внаслідок чого занижено податок на прибуток всього в сумі 2 356 442 грн., у тому числі за 2017 рік в сумі 1 871 342 грн., за три квартали 2018 року в сумі 485 100 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 865 856 грн., у тому числі за лютий 2017 року в сумі 64 грн., за березень 2017 року в сумі 7 170 грн., за квітень 2017 року в сумі 252 грн., за червень 2017 року в сумі 846 грн., за серпень 2017 року в сумі 2 694 грн., за листопад 2017 року в сумі 585 463 грн., за грудень 2017 року у сумі 4 503 грн., за червень 2018 року у сумі 59 881 грн., за липень 2018 року в сумі 204 983 грн., та завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду всього в сумі 322 733 грн.; п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України щодо порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригувань (лютий 2017 року, березень 2017 року, квітень 2017 року, травень 2017 року, серпень 2017 року, вересень 2017 року, жовтень 2017 року, листопад 2017 року, грудень 2017 року, січень 2018 року, лютий 2018 року, березень 2018 року, квітень 2018 року, травень 2018 року, червень 2018 року, липень 2018 року, серпень 2018 року, вересень 2018 року) .

28.03.2019 Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення рішення № 00004271402, яким позивачу донараховано 2 356 442 грн. за платежем з податку на прибуток приватних підприємств та 589 111 грн. за штрафними санкціями, податкове повідомлення-рішення № 00004281402, яким позивачу донараховано 865 856 грн. за платежем з податку на додану вартість та 432 928 грн. за штрафними санкціями, податкове повідомлення-рішення № 00004291402, яким позивачу встановлено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 322 733 грн., та податкове повідомлення-рішення № 00004301402, яким встановлено відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого п. 120-1.2 ст. 120-1 Податкового кодексу України, податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 159 445 грн. 42 коп.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Податковим кодексом України, та іншими нормативно-правовими актами (тут і по тексту всі нормативно-правові акти наведені в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

В силу приписів п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Право на проведення перевірок платників податків (крім Національного банку України) передбачено пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до ст. 77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Під час офіційного з`ясування обставин у справі, судом встановлено, що позивачем не заперечується правомірність підстав проведення перевірки та порядок проведення останньої.

Щодо порушень податкового законодавства, виявлених під час перевірки ТОВ Винтех суд зазначає таке.

Згідно усталеної судової практики при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції, зв`язку між фактом придбання товарів (послуг) та понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій ТОВ Винтех з його контрагентом - ТОВ Вангард Груп , мету придбання та обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарської операції.

Згідно відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами економічної діяльності ТОВ Винтех є: 46.51 оптова торгівля комп`ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням; 95.11 ремонт комп`ютерів і периферійного устатковання; 46.66 оптова торгівля іншими офісними машинами й устаткованням (основний); 46.69 оптова торгівля іншими машинами й устаткованням; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 47.99 інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 62.02 консультування з питань інформатизації; 62.09 інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем; 33.20 установлення та монтаж машин і устатковання.

Судом встановлено, що для здійснення господарської діяльності між ТОВ Винтех та ТОВ Вангард Груп було укладено договір поставки від 01.11.2017 № 011117, відповідно до п. 1.1 якого покупець доручає, а постачальник зобов`язується виконати у відповідності до умов цього договору поставку обладнання та витратних матеріалів до оргтехніки, оргтехніку згідно рахунків-фактур.

Відповідно до пп. 1.1.1 договору поставки від 01.11.2017 № 011117 обладнання означає елементи, частини, вузли, блоки, програмне забезпечення, ліцензійне програмне забезпечення, апаратно-програмні комплекси, термінали, модулі, шлюзи і т.д., що постачаються згідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору поставки від 01.11.2017 № 011117 розрахунок між покупцем і постачальником по даному договору проводиться у національній валюті України шляхом безготівкового платежу на підставі цього договору.

Відповідно до п. 3.2 договору поставки від 01.11.2017 № 011117 поставка обладнання проводиться на умовах СРТ Київ склад покупця.

На виконання договору поставки від 01.11.2017 № 011117 ТОВ Вангард Грпу було виписано ТОВ Винтех наступні рахунки фактури: № 203 від 20.11.2017, № 216 від 21.11.2017, № 205 від 22.11.2017, № 206 від 22.11.2017, № 217 від 23.11.2017, № 207 від 24.11.2017, № 214 від 24.11.2017, № 208 від 27.11.2017, № 209 від 27.11.2017, № 218 від 28.11.2017, № 210 від 29.11.2017, № 215 від 30.11.2017, № 220 від 18.12.2017, № 221 від 19.12.2017, № 222 від 20.12.2017, № 223 від 21.12.2017, № 224 від 22.12.2017, № 228 від 26.12.2017, № 229 від 27.12.2017, № 230 від 28.12.2017, № 233 від 29.12.2017, № 234 від 29.12.2017, № 3 від 04.01.2018, № 4 від 10.01.2018, № 5 від 17.01.2018, № 9 від 19.01.2018, № 10 від 29.01.2018, № 12 від 01.02.2018, № 13 від 06.02.2018, № 16 від 09.02.2018, № 17 від 12.02.2018, № 18 від 14.02.2018, № 19 від 16.02.2018, № 21 від 19.02.2018, № 22 від 21.02.2018, № 23 від 23.02.2018, № 24 від 01.03.2018, № 25 від 05.03.2018, № 27 від 12.03.2018, № 28 від 14.03.2018.

На підставі договору поставки від 01.11.2017 № 011117 ТОВ Вангард Груп поставило ТОВ Винтех товар, що підтверджується наступними видатковими накладними: № 543 від 20.11.2017, № 553 від 21.11.2017, № 544 від 22.11.2017, № 545 від 22.11.2017, № 554 від 23.11.2017, № 546 від 24.11.2017, № 551 від 24.11.2017, № 547 від 27.11.2017, № 548 від 27.11.2017, № 555 від 28.11.2017, № 550 від 29.11.2017, № 552 від 30.11.2017, № 556 від 18.12.2017, № 557 від 19.12.2017, № 558 від 20.12.2017, № 559 від 21.12.2017, № 560 від 22.12.2017, № 561 від 26.12.2017, № 562 від 27.12.2017, № 563 від 28.12.2017, № 564 від 29.12.2017, № 565 від 29.12.2017, № 3 від 04.01.2018, № 4 від 10.01.2018, № 5 від 17.01.2018, № 7 від 19.01.2018, № 8 від 29.01.2018, № 10 від 01.02.2018, № 11 від 06.02.2018, № 12 від 09.02.2018, № 13 від 12.02.2018, № 14 від 14.02.2018, № 15 від 16.02.2018, № 17 від 19.02.2018, № 18 від 21.02.2018, № 19 від 23.02.2018, № 20 від 01.03.2018, № 21 від 05.03.2018, № 23 від 12.03.2018, № 24 від 14.03.2018.

На виконання п. 3.2 договору поставки від 01.11.2017 № 011117 доставка товару відбулася до складу ТОВ Винтех у м. Київ, що підтверджується наступними товаро-транспортними накладними: № 543 від 20.11.2017, № 553 від 21.11.2017, № 544 від 22.11.2017, № 545 від 22.11.2017, № 554 від 23.11.2017, № 546 від 24.11.2017, № 551 від 24.11.2017, № 551 від 24.11.2017, № 547 від 27.11.2017, № 548 від 27.11.2017, № 555 від 28.11.2017, № 550 від 29.11.2017, № 552 від 30.11.2017, № 556 від 18.12.2017, № 557 від 19.12.2017, № 558 від 20.12.2017, № 559 від 21.12.2017, № 560 від 22.12.2017, № 561 від 26.12.2017, № 562 від 27.12.2017, № 563 від 28.12.2017, № 564 від 29.12.2017, № 565 від 29.12.2017, № 3 від 04.01.2018, № 4 від 10.01.2018, № 5 від 17.01.2018, № 7 від 19.01.2018, № 8 від 29.01.2018, № 10 від 01.02.2018, № 11 від 06.02.2018, № 12 від 09.02.2018, № 13 від 12.02.2018, № 14 від 14.02.2018, № 15 від 16.02.2018, № 17 від 19.02.2018, № 18 від 21.02.2018, №19 від 23.02.2018, № 20 від 01.03.2018, № 21 від 05.03.2018, № 23 від 12.03.2018, № 24 від 14.03.2018.

В подальшому ТОВ Вангард Груп були складені податкові накладні на користь ТОВ Винтех , в саме:

№ 79 від 20.11.2017 на загальну суму 239 508,12 грн., в т.ч. ПДВ 39 918,02 грн.;

№ 26 від 21.11.2017 на загальну суму 143 627,34 грн., в т.ч. ПДВ 23 937,89 грн.;

№ 50 від 22.11.2017 на загальну суму 149 344,20 грн., в т.ч. ПДВ 24 890,70 грн.;

№ 51 від 22.11.2017 на загальну суму 342 816,12 грн., в т.ч. ПДВ 57 136,02 грн.;

№ 23 від 23.11.2017 на загальну суму 434 014,62 грн., в т.ч. ПДВ 72 335,77 грн.;

№ 36 від 24.11.2017 на загальну суму 203 154,96 грн., в т.ч. ПДВ 33 859,16 грн.;

№ 35 від 24.11.2017 на загальну суму 160 954,26 грн., в т.ч. ПДВ 26 825,71 грн.;

№ 41 від 27.11.2017 на загальну суму 196 079,22 грн., а т.ч. ПДВ 32 679,87 грн.;

№ 42 від 27.11.2017 на загальну суму 423 193,74 грн., в т.ч. ПДВ 70 532,29 грн.;

№ 32 від 28.11.2017 на загальну суму 237 372,96 грн., в т.ч. ПДВ 39 562,16 грн.;

№ 28 від 29.11.2017 на загальну суму 427 683,54 грн., в т.ч. ПДВ 71 280,59 грн.;

№ 84 від 30.11.2017 на загальну суму 47 700,00 грн., в т.ч. ПДВ 7 950,00 грн.;

№ 86 від 30.11.2017 на загальну суму 94 800,00 грн., в т.ч. ПДВ 15 800,00 грн.;

№ 90 від 30.11.2017 на загальну суму 379 611,36 грн., в т.ч. ПДВ 63 268,56 грн.;

№ 22 від 18.12.2017 на загальну суму 930 215,10 грн., в т.ч. ПДВ 155 035,85 грн.;

№ 3 від 19.12.2017 на загальну суму 677 413,86 грн., в т.ч. ПДВ 112 902,31 грн.;

№ 8 від 20.12.2017 на загальну суму 972 191,16 грн., в т.ч. ПДВ 162 031,86 грн.;

№ 1 від 21.12.2017 на загальну суму 1 087 005,00 грн., в т.ч. ПДВ 181 167,50 грн.;

№ 16 від 22.12.2017 на загальну суму 554 992,74 грн., в т.ч. ПДВ 92 498,79 грн.;

№ 3 від 26.12.2017 на загальну суму 578 407,50 грн., в т.ч. ПДВ 96 401,25 грн.;

№ 5 від 27.12.2017 на загальну суму 371 579,64 грн., в т.ч. ПДВ 61 929,94 грн.;

№ 3 від 28.12.2017 на загальну суму 330 465,36 грн., в т.ч. ПДВ 55 077,56 грн.;

№ 4 від 29.12.2017 на загальну суму 94 800,00 грн., в т.ч. ПДВ 15 800,00 грн.;

№ 5 від 29.12.2017 на загальну суму 91 800,00 грн., в т.ч. ПДВ 15 300,00 грн.;

№ 10 від 29.12.2017 на загальну суму 755 382,48 грн., в т.ч. ПДВ 125 897,08 грн.;

№ 12 від 29.12.2017 на загальну суму 527 078,46 грн., в т.ч. ПДВ 87 846,41 грн.;

№ 3 від 04.01.2018 на загальну суму 285 848,88 грн., в т.ч. ПДВ 47 641,48 грн.;

№ 3 від 10.01.2018 на загальну суму 176 383,98 грн., в т.ч. ПДВ 29 397,33 грн.;

№ 1 від 17.01.2018 на загальну суму 44 656,44 грн., в т.ч. ПДВ 7 442,74 грн.;

№ 7 від 19.01.2018 на загальну суму 200 680,56 грн., в т.ч. ПДВ 33 446,76 грн.;

№ 5 від 29.01.2018 на загальну суму 516 898,92 грн., в т.ч. ПДВ 86 149,82 грн.;

№ 2 від 01.02.2018 на загальну суму 71 461,74 грн., в т.ч. ПДВ 11 910,29 грн.;

№ 4 від 06.02.2018 на загальну суму 228 856,98 грн., в т.ч. ПДВ 38142,83 грн.;

№ 4 від 09.02.2018 на загальну суму 16 434,90 грн., в т.ч. ПДВ 2 739,15 грн.;

№ 5 від 12.02.2018 на загальну суму 72128,88 грн., в т.ч. ПДВ 12 021,48 грн.;

№ 7 від 14.02.2018 на загальну суму 65 294,10 грн., в т.ч. ПДВ 10 882,35 грн.;

№ 5 від 16.02.2018 на загальну суму 63 711,66 грн., в т.ч. ПДВ 10 618,61 грн.;

№ 1 від 19.02.2018 на загальну суму 37 861,38 грн., в т.ч. ПДВ 6 310,23 грн.;

№ 4 від 21.02.2018 на загальну суму 54 403,92 грн., в т.ч. ПДВ 9 067,32 грн.;

№ 3 від 23.02.2018 на загальну суму 24011,04 грн., в т.ч. ПДВ 4 001,84 грн.;

№ 3 від 01.03.2018 на загальну суму 69 891,96 грн., в т.ч. ПДВ 11 648,66 грн.;

№ 1 від 05.03.2018 на загальну суму 161 556,32 грн., в т.ч. ПДВ 26 926,05 грн.;

№ 1 від 12.03.2018 на загальну суму 450 513,24 грн., в т.ч. ПДВ 75 085,54 грн.;

№ 1 від 14.03.2018 на загальну суму 154410,06 грн., в т.ч. ПДВ 25 735,01 грн.

Відповідно до п. 2.3 договору поставки від 01.11.2017 № 011117 покупець здійснює оплату за договором на умовах відстрочки платежу терміном на 30 (тридцять) календарних днів від дати, вказаної в рахунках-фактурах. Можлива попередня оплата обладнання згідно домовленості сторін.

З метою виконання зобов`язань щодо оплати відвантаженого товару ТОВ Винтех перерахувало на користь ТОВ Вангард Груп грошові кошти відповідно до наступних платіжних доручень: № 489 від 19.12.2017, № 6 від 03.01.2018, № 8 від 04.01.2018, № 12 від 05.01.2018, № 14 від 09.01.2018, № 25 від 23.01.2018, № 27 від 02.02.2018, № 29 від 07.02.2018, № 21 від 16.01.2018, № 30 від 12.02.2018, № 41 від 22.02.2018, № 40 від 22.02.2018, № 42 від 22.02.2018, № 43 від 23.02.2018, № 50 від 02.03.2018, № 52 від 03.03.2018, № 63 від 07.03.2018, № 65 від 15.03.2018, № 66 від 16.03.2018, № 67 від 19.03.2018, № 69 від 21.03.2018, № 73 від 23.03.2018, № 74 від 23.03.2018, № 75 від 23.03.2018, № 78 від 03.04.2018, № 81 від 06.04.2018, № 80 від 06.04.2018, № 79 від 06.04.2018, № 103 від 23.04.2018, № 104 від 23.04.2018, № 105 від 23.04.2018, № 106 від 23.03.2018, № 115 від 25.04.2018, № 116 від 25.04.2018, № 117 від 25.04.2018, № 118 від 25.04.2018, № 207 від 02.07.2018, № 208 від 02.07.2018, № 209 від 02.07.2018, № 210 від 02.07.2018, № 242 від 27.07.2018, № 243 від 27.07.2018, № 244 від 27.07.2018, № 245 від 27.07.2018, № 246 від 27.07.2018, № 254 від 31.07.2018, № 255 від 31.07.2018, № 257 від 31.07.2018, № 256 від 31.07.2018.

Судом також встановлено, що 01.11.2017 між ТОВ Винтех (замовник) та ТОВ Вангард Груп (виконавець) було укладено договір про надання послуг № 031117, відповідно до п. 1.1 якого замовник замовляє, а виконавець надає замовнику послуги, перелік яких визначено в додатках до договору.

Відповідно до п. 2.1 договору надання послуг № 031117 від 01.11.2017 сторони погодились, що під наданням послуг на умовах цього договору слід розуміти виконання комплексу робіт з метою забезпечення якісної та безперебійної роботи обладнання замовника.

До договору про надання послуг № 031117 від 01.11.2017 сторонами укладено додаток № 1 від 01.11.2017 Специфікація послуг , додаток № 2 від 01.11.2017 Перелік обладнання у відношенні якого надаються послуги , додаток № 3 від 01.11.2017 Об`єм послуг за програмою POLYCOM PREMIER .

На підтвердження надання послуг сторонами було складено та підписано акти № 308, № 313 здачі-прийняття робіт (надання послуг).

В подальшому ТОВ Вангард Груп склало на користь Винтех податкову накладну № 86 від 30.11.2017 на загальну суму 94 800,00 грн., в т.ч. ПДВ 15 800,00 грн., та податкову накладу № 4 від 29.12.2017 на загальну суму 94 800,00 грн., в т.ч. ПДВ 15 800,00 грн.

Відповідно до платіжних доручень № 490 від 19.12.2017, № 9 від 04.01.2018, № 22 від 16.01.2018 ТОВ Винтех оплатило на користь ТОВ Вангард Груп суму оплати за послуги згідно договору № 031117 від 01.11.2017.

Судом також встановлено, що 01.11.2017 між ТОВ Винтех (замовник) та ТОВ Вангард Груп (виконавець) було укладено договір про надання послуг № 041117, відповідно до п. 1.1 якого замовник замовляє, а виконавець надає замовнику послуги зі встановлення, налаштування, технічної підтримки та обслуговування програмного забезпечення Замовника, перелік якого зазначено в додатках до договору.

До договору про надання послуг № 041117 від 01.11.2017 сторонами укладено додаток № 2 від 01.11.2017 Специфікація послуг , додаток № 3 від 01.11.2017 Специфікація на замовлення послуг .

На підтвердження надання послуг сторонами було складено та підписано акти № 309, № 314 здачі-прийняття робіт (надання послуг).

В подальшому ТОВ Вангард Груп склало на користь Винтех податкову накладну № 84 від 30.11.2017 на загальну суму 47 700,00 грн., в т.ч. ПДВ 7 950,00 грн., та податкову накладу № 5 від 29.12.2017 на загальну суму 91 800,00 грн., в т.ч. ПДВ 15 300,00 грн.

Відповідно до платіжних доручень № 491 від 19.12.2017, № 10 від 04.01.2018, № 21 від 16.01.2018 ТОВ Винтех оплатило на користь ТОВ Вангард Груп суму оплати за послуги згідно договору № 041117 від 01.11.2017.

В подальшому ТОВ Винтех реалізувало придбані у ТОВ Вангард Груп товари наступним суб`єктам: ТОВ Українська Сервісна Компанія (договір поставки № 8 від 27.02.2017, рахунки-фактури № ВИН-001753 від 23.11.2017, № ВИН-001809 від 29.11.2017, № ВИН-001909 від 19.12.2017, № ВИН-001984 від 26.12.2017, № ВИН-001992 від 27.12.2017, № ВИН-001996 від 27.12.2017, видаткова накладна № ВИН-001501 від 06.12.2017, довіреність № 90 на отримання ТМЦ від імені ТОВ Українська сервісна компанія , видаткова накладна № ВИН-001533 від 18.12.2017, довіреність № 89 на отримання ТМЦ від імені ТОВ Українська Сервісна Компанія , видаткова накладна № ВИН-001541 від 19.12.2017, довіреність № 92 на отримання ТМЦ від мені ТОВ Українська Сервісна Компанія , видаткова накладна № ВИН-001620 від 26.12.2017, довіреність № 93 на отримання ТМЦ від імені ТОВ Українська Сервісна Компанія , видаткова накладна № ВИН-001621 від 27.12.2017, довіреність № 94 на отримання ТМЦ від імені ТОВ Українська Сервісна Компанія , видаткова накладна від 27.12.2017, довіреність № 95 на отримання ТМЦ від імені ТОВ Українська Сервісна Компанія , виписки по рахунку від 15.12.2017, 27.12.2017, 03.01.2018, 11.01.2018); ТОВ Деком Україна (договір поставки № 26 від 07.03.2017, рахунки-фактури № ВИН-001490 від 18.10.2017, № ВИН-001856 від 15.12.2017, № ВИН-001862 від 18.12.2017, № ВИН-001943 від 20.12.2017, № ВИН-001944 від 20.12.2017, № ВИН-002012 від 29.12.2017, видаткова накладна № ВИН-001508 від 18.12.2017, довіреність № 202 на отримання ТМЦ від імені ТОВ Деком Україна , видаткова накладна № ВИН-001509 від 18.12.2017, довіреність № 203 на отримання ТМЦ від імені ТОВ Деком Україна , видаткова накладна № ВИН-001566 від 21.12.2017, довіреність № 215 на отримання ТМЦ від імені ТОВ Деком Україна , видаткова накладна № ВИН-001567 від 21.12.2017, довіреність № 214 на отримання ТМЦ від імені ТОВ Деком Україна , видаткова накладна № ВИН-001609 від 26.12.2017, довіреність № 225 на отримання ТМЦ від імені ТОВ Деком Україна , видаткова накладна № ВИН-001637 від 29.12.2017, довіреність № 231 на отримання ТМЦ від імені ТОВ Деком Україна , виписки по рахунку від 20.10.2017, 19.12.2017, 21.12.2017, 26.12.2017, 24.01.2018); ТОВ Дніпрозв`язокбуд (договір постачання № 42 від 16.03.2017, рахунки-фактури № ВИН-001855 від 14.12.2017, № ВИН-002017 від 21.12.2017, № ВИН-001991 від 27.12.2017, № ВИН-002002 від 28.12.2017, № ВИН-002005 від 28.12.2017, № ВИН-002006 від 28.12.2017, № ВИН-002015 від 29.12.2017, № ВИН-002016 від 29.12.2017, видаткова накладна № ВИН-001524 від 18.12.2017, довіреність № 151 на отримання ТМЦ від імені ТОВ Дніпрозв`язокбуд , видаткова накладна № ВИН-001619 від 27.12.2017, довіреність № 155 на отримання ТМЦ від імені ТОВ Дніпрозв`язокбуд , видаткова накладна № ВИН-001631 від 28.12.2017, довіреність № 156 на отримання ТМЦ від імені ТОВ Дніпрозв`язокбуд , видаткова накладна № ВИН-001632 від 28.12.2017, довіреність № 157 на отримання ТМЦ від імені ТОВ Дніпрозв`язокбуд , видаткова накладна № ВИН-001633 від 28.12.2017, довіреність № 158 на отримання ТМЦ від імені ТОВ Дніпрозв`язокбуд , видаткова накладна № ВИН-001642 від 29.12.2017, довіреність № 160 на отримання ТМЦ від імені ТОВ Дніпрозв`язокбуд , видаткова накладна № ВИН-001643 від 29.12.2017, довіреність № 161 на отримання ТМЦ від імені ТОВ Дніпрозв`язокбуд , видаткова накладна № ВИН-001644 від 29.12.2017, довіреність № 163 на отримання ТМЦ від ТОВ Дніпрозв`язокбуд , виписки по рахункам від 23.01.2018, 29.01.2018); ТОВ ВС Технолоджі (договір поставки № 119 від 23.08.2017, рахунок-фактура № ВИН-001952 від 21.12.2017, видаткова накладна № ВИН-001570 від 21.12.2017, довіреність № 1342 на отримання ТМЦ від імені ТОВ ВС Технолоджі , виписки по рахунку від 22.12.2017, 28.12.2017); ТОВ Мегатрейд Дистрибюшн (договір поставки № 189 від 18.12.2017, рахунок-фактура № ВИН-001742 від 19.12.2017, видаткова накладна 3 ВИН-001557 від 20.12.2017, довіреність № 343 на отримання ТМЦ від ТОВ Мегатрейд Дистрибюшн , виписка по рахунку від 09.01.2018); ТОВ Гиом Україна (договір поставки № 196, рахунок-фактура № ВИН-001971 від 22.12.2017, видаткова накладна № ВИН-001608 від 22.12.2017, довіреність № 36 на отримання ТМЦ від імені ТОВ Гиом Україна , виписка по рахунку від 28.12.2017); ТОВ Сіт Технологій (договір поставки № 27 від 09.03.2017, рахунки-фактури № ВИН-000593 від 28.03.2018, № ВИН-000569 від 26.03.2018, видаткова накладна № ВИН-000494 від 02.04.2018, довіреність № 619 на отримання ТМЦ від імені ТОВ Світ Технологій , видаткова накладна № ВИН-000495 від 02.04.2018, довіреність № 643 на отримання ТМЦ від імені ТОВ Світ Технологій ); ТОВ Мегапринт Сервіс (договір постачання № 68 від 05.05.2017, рахунок-фактура № ВИН-000719 від 18.04.2018, видаткова накладна № ВИН-000573 від 18.04.2018, довіреність № 194 на отримання ТМЦ від імені ТОВ Мегапринт Сервіс ); ТОВ Глобал Інтегрейшн Груп (договір поставки № 105 від 09.08.2017, рахунок-фактура № ВИН-000715 від 18.04.2018, видаткова накладна № ВИН-000602 від 24.04.2018, довіреність № 109 на отримання ТМЦ від імені ТОВ Глобал Інтегрейшн Груп ); ТОВ Одіком Сервіс (договір поставки № 74 від 29.05.2017, рахунок-фактура № ВИН-000602 від 29.03.2018, видаткова накладна № ВИН-000496 від 03.04.2018, довіреність № 26 на отримання ТМЦ від імені ТОВ Одіком Сервіс .

Також до матеріалів справи долучено докази (рахунки-фактури, видаткові накладні, договори поставки, виписки по рахункам тощо) реалізації придбаних у ТОВ Вангард Груп товарів наступним контрагентам: ТОВ С3 Холдинг , ТОВ Інфотел Ком`юнікейшнз , Приватному малому виробничо-комерційному підприємству АДМ , ТОВ Корпоративні Телекомунікації , ТОВ Візард Системні Технології , ТОВ Аванктом , ТОВ Скайвелл , ТОВ Ф-Прінт , ПМП Діадема , ТОВ ДС-Альтернатива , ТОВ Вайз Ай Ті , ТОВ Українські Інформсистеми , ТОВ Будівельна компанія Квадр , ТОВ Алтаюр .

Відповідно до пп. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 Податкового кодексу України платниками податку - резидентами є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах як нарахування, коли доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності регулюються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Згідно з визначенням наведеним у ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже у відповідності до наведеної норми первинний документ містить дві обов`язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Аналогічну позицію сформував і Верховний Суд, що, зокрема, відображено у його постанові від 31.07.2018 у справі № 808/2549/17 (адміністративне провадження № К/9901/49439/18).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , у редакції від 07.02.2015, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В подальшому до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні було внесено зміни та викладено їх у наступній редакції: Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції .

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналізуючи наявні матеріали справи, в тому числі і показання свідка ОСОБА_1 , суд прийшов до висновку, що ТОВ Винтех у періоді, що перевірявся, формував витрати на підставі первинних документів, які оформлені належним чином, а факт реальності здійснення господарських операцій між ТОВ Винтех та ТОВ Вангард Груп , які і послугували ключовими для формування витрат ТОВ Винтех , підтверджується і тим, що відбувся рух активів ТОВ Винтех і ТОВ Вангард Груп (ТОВ Винтех перерахувало кошти на користь ТОВ Вангард Груп , а останнє, у свою чергу, поставило товар першому); наявний і безпосередній зв`язок між фактом господарської операції позивача та його господарською діяльністю (товари, які придбавалися позивачем у ТОВ Вангард Груп були реалізовані численним суб`єктам підприємницької діяльності, що підтверджується матеріалами справи).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

В силу приписів п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

В силу приписів пп. а п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В силу приписів п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

З тексту акту від 27.02.2019 № 143/26-15-14-02-05/39023025 вбачається, що ТОВ Вангард Груп виписало на користь ТОВ Винтех ряд податкових накладних, на підставі яких в подальшому і було сформовано останнім податковий кредит.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічного висновку притримується і Верховний Суд, що викладено у його постановах від 31.01.2020 у справі № 820/5816/16 (касаційне провадження № К/9901/39574/18), від 20.02.2020 у справі № 802/1255/17-а (адміністративне провадження № К/9901/21661/18), від 20.03.2020 у справі № 520/399/19 (адміністративне провадження № К/9901/19485/19).

Беручи до уваги викладене, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

У акті перевірки інспектори посилались на нереальність здійснення господарських операцій між ТОВ Вангард Груп та ТОВ Винтех , оскільки у ТОВ Вангард Груп відсутні основні засоби, достатня кількість трудових ресурсів, відсутні джерела походження відвантаженої ТОВ Винтех продукції, відсутня фізична можливість доставки товару зі складу постачальника на склад покупця, є факт кримінального провадження відносно посадових осіб ТОВ Вангард Груп по ст. 205 Кримінального кодексу України.

Стосовно таких посилань інспекторів у акті перевірки суд зазначає наступне.

Висновок відповідача щодо не підтвердження легального походження товару зроблений на підставі інформації про контрагента ТОВ Вангард Груп , який отримано з ІС Податковий блок . Проте така інформація сприймається судом критично, оскільки вона сама по собі не спростовує реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ Вангард Груп . Натомість, така інформація стосується виключно ТОВ Вангард Груп і не вказує на протиправні дії позивача.

Натомість, позивач як платник податку не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товар та або/послуги в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом або постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання.

Отже, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право особи на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент порушив податкове законодавство, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому дані порушення не можуть бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 808/1593/17 (адміністративне провадження № К/9901/48159/18).

Так, у рішенні по справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 (2009 рік, заява № 3991/03) Європейським судом зазначено, що платник податків не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

У рішеннях від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України , від 10.03.2010 у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії ЄСПЛ наголосив, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З огляду на викладене вище, суд зазначає, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у його постановах від 15.01.2019 у справі № 815/4561/16 (адміністративне провадження № К/9901/33072/18), від 05.02.2019 у справі № 805/4717/15-а (адміністративне провадження № К/9901/36631/18), від 19.03.2019 у справі № 815/3705/13-а (адміністративне провадження № К/9901/8551/18) тощо.

Щодо висновку інспекторів про відсутність у ТОВ Вангард Груп основних засобів та достатньої кількості трудових ресурсів, то чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника податків у залежність від наявності чи відсутності основних фондів або трудових ресурсів його контрагентів.

До того ж, відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у своїх постановах від 07.08.2018 у справі № 808/760/16 (адміністративне провадження № К/9901/29091/18), від 16.10.2018 у справі № 2а-8599/12/1370 (адміністративне провадження № К/9901/781/17), від 06.11.2018 у справі № 826/19384/16 (адміністративне провадження № К/9901/36584/18).

Щодо висновків контролюючого органу про фізичну неможливість доставки товарів зі складу ТОВ Вангард Груп до складу ТОВ Винтех , то суд зазначає таке.

Як вже зазначалося вище, поставка товару здійснювалась відповідно до умов договору поставки постачальником (ТОВ Вангард Груп ) на склад покупця (ТОВ Винтех ).

Дослідження контролюючим органом фінансово-господарських правовідносин між перевізником (ТОВ Тех-Строй-Сервіс ) та позивачем ніяким чином не стосується відносин, що склалися між ТОВ Вангард Груп та ТОВ Винтех . До того ж, ТОВ Винтех взагалі не перебувало у відносинах із перевізником, оскільки обов`язок поставки товару на склад покупця договором поставки покладено саме на постачальника.

Також суд зазначає, що товарно-транспортна накладна не є обов`язковим документом у господарських операціях з поставки чи купівлі-продажу товарів проте є обов`язковою для договорів перевезення. Відсутність товарно-транспортних накладних, а також недоліки в їх заповненні, які фактично унеможливлюють встановлення основних параметрів щодо перевезення (часу, маси, дані щодо навантаження, розвантаження) ставить під сумнів фактичне переміщення таких товарів у просторі, а у разі наявності й інших доказів та встановлених обставин, наприклад щодо відсутності матеріальних, зокрема транспортних засобів, та трудових ресурсів у господарюючих суб`єктів для здійснення відповідної діяльності, в тому числі і транспортування товару, свідчить на користь висновку про відсутність реальних поставок товару, а відповідно і про безпідставність формування даних податкового обліку за такими операціями.

Аналогічного висновку прийшов і Верховний Суд у своїй постанові від 20.11.2018 у справі № 826/4196/15 (адміністративне провадження № К/9901/49939/18).

Аналізуючи форму і зміст товарно-транспортних накладних, які надано позивачем на підтвердження перевезення товару зі складу постачальника (ТОВ Вангард Груп ) на склад покупця (ТОВ Винтех ), суд прийшов до висновку, що критичні недоліки у оформленні накладних, які би фактично унеможливили встановлення параметрів перевезення, відсутні.

Щодо покликань перевіряючих на матеріали кримінального провадження № 32018100060000023 від 28.02.2018, фігурантом якого є ТОВ Вангард Груп , то суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду України від 17.11.2015 у справі № 2а/3264/11/1070, було викладено правову позицію, згідно якої первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, та виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Сам факт наявності вироку, особливо того, що ухвалений на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з урахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.

Такий висновок викладено Верховним Судом у його постановах від 03.03.2020 у справі № 520/3580/19 (адміністративне провадження № К/9901/118/20), від 20.12.2018 у справі № 826/20081/16 (адміністративне провадження № К/9901/42306/18).

Отже, з огляду на наведений вище висновок Верховного Суду інформація, яка відображена у матеріалах кримінального провадження, тим більше не може бути підставою для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, оскільки обвинувальний вирок у кримінальному провадженні ще не винесено, а інформація, яка зазначена у матеріалах кримінального провадження, у процесі досудового розслідування може бути спростована.

Підсумовуючи викладене, суд переконаний, що сам факт порушення кримінального провадження до винесення судом обвинувального вироку в рамках такого провадження не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Наведеної позиції притримується і Верховний Суд, який в постанові від 27.03.2018 у справі № 816/809/17 (адміністративне провадження № К/9901/1349/17) зазначив: вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, такого доказу як вирок надано не було .

До того ж, факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у своїх постановах від 17.12.2018 у справі № 826/14217/15 (адміністративне провадження № К/9901/21086/18), від 19.03.2019 у справі № 826/3740/17 (адміністративне провадження № К/9901/63213/18), від 20.12.2018 у справі № 826/20081/16 (адміністративне провадження № К/9901/42306/18), від 09.04.2019 у справі № 2а-1929/12/0970 (адміністративне провадження № К/9901/11572/18), від 11.12.2018 у справі № 804/6942/16 (адміністративне провадження № К/9901/31028/18).

Саме тому матеріали досудового розслідування за кримінальним провадженням № 32018100060000023 від 28.02.2018 не можуть бути враховані як доказ фіктивності ТОВ Вангард Груп і, як наслідок, не можуть надавати господарським операціям між ТОВ Вангард Груп та ТОВ Винтех статусу нереальних.

Щодо завищення позивачем залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, суд зазначає таке.

Так, як вбачається із розрахунку суми податкового зобов`язання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за результатами планової виїзної документальної перевірки ТОВ Винтех до податкового повідомлення-рішення від 28.03.2019 № 00004291402, ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Винтех з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Вангард Груп за грудень 2017 року, за результатами якої складено акт від 02.08.2018 № 749/26-15-14-04-03/39023025 та встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2017 року на загальну суму 1 161 889 грн., та винесено податкове повідомлення-рішення від 23.08.2018 № 0044291404.

Висновок контролюючого органу про завищення позивачем залишку від`ємного значення (різниці між сумою податкового зобов`язання і сумою податкового кредиту), який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, базується на висновках про те, що ТОВ Винтех занизило податок на додану вартість (податкове зобов`язання) за грудень 2017 року внаслідок чого у ТОВ Винтех виникло завищене від`ємне значення.

Проте суд принагідно звертає увагу, що висновки, викладені контролюючим органом в акті від 02.08.2018 № 749/26-15-14-04-03/39023025, які покладено в основу податкового повідомлення-рішення від 23.08.2018 № 0044291404, оскаржувалися у судовому порядку (справа № 826/14497/18).

Так Окружним адміністративним судом м. Києва винесено рішення від 01.07.2019 у справі № 826/14497/18, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Винтех задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 23.08.2018 № 0044191404.

Окружний адміністративний суд м. Києва у вказаному рішенні зазначає, що висновки акта перевірки про заниження податку на додану вартість та застосування до позивача штрафних санкцій є помилковими, а збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість - протиправним.

Як установлено судом, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2020 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2019 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Винтех до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, відомості з чого відкриті у вільному доступі з Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/Review/86956122.

В силу ст. 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Зважаючи на приписи ст. 255 КАС України, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.07.2019 у справі № 826/14497/18 є таким, що набрало законної сили.

Зворотнього до суду не представлено.

З огляду на викладені обставини справи, суд акцентує увагу на тому, що ТОВ Винтех не було завищено залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, а тому податкове повідомлення-рішення № 28.03.2019 № 00004291402 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 00004301402 від 28.03.2019, то суд зазначає, що податковим органом у акті перевірки не мотивовано, а в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивачем порушено граничні строки реєстрації податкових накладних. Навіть у самому акті перевірки контролюючий орган вказує дати реєстрації накладних раніше, ніж дати граничного терміну реєстрації без застосування штрафних санкцій, а кількість протермінованих днів відсутня.

До того ж, у акті перевірки всі дати реєстрації податкових накладних стоять, а у розрахунку сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до податкового повідомлення-рішення від 28.03.2019 № 00004301402 - дати реєстрації відсутні. Тобто податковим органом у різних його документах наведена різна інформація, натомість ніякої мотивації зазначеного не наведено.

З огляду на це, суд вважає вказане податкове повідомлення-рішення винесеним без належних на те правових підстав.

Щодо обов`язку доказування суд вважає за потрібне акцентувати увагу на наступному.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як встановлено у постанові Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 809/435/17 (адміністративне провадження № К/9901/40599/18), при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Як вже було досліджено судом, в матеріалах справи наявні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Вангард Груп .

До того ж, реальність здійснених спірних господарських операцій між ТОВ Вангард Груп і ТОВ Винтех підтверджено і показаннями свідка ОСОБА_1 , який був керівником ТОВ Вангард Груп у періоді, який перевірявся.

Додаткового суд відмічає, що відповідачем не доведено і факту існування змови чи узгодженості дій між позивачем та ТОВ Вангард Груп , не надано доказів недобросовісності позивача у сфері податкових правовідносин, не доведено отримання позивачем неправомірної податкової вигоди за здійсненими господарськими операціями.

Відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в постанові від 11.02.2015 у справі № 2а-9084/10/1370 (К/9991/77465/11), позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається в сфері податкових відносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Окремо варто також зауважити на концептуальних правових позиціях Верховного Суду в питаннях реальності господарських операцій , зокрема про те, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності.

Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податків-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку. Тобто у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Відповідні правові позиції викладено Верховним Судом у своїх постановах, зокрема, від 11.09.2018 у справі № 2а-3693/12/2170, від 31.08.2018 у справі № 1570/4299/12, від 12.06.2018 у справі № 802/4132/15-а.

В силу ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товару фактично мали реальний характер, поставка товару фактично відбулась і предмет договорів поставки в подальшому був реалізований позивачем на користь третіх осіб, до того ж, відбулися і зміни у майновому стані платника податків ТОВ Винтех (сплата коштів за предмет договору поставки, а в подальшому - поставка товару третім особам).

У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає правильним задовольнити позовні вимоги ТОВ Винтех у повному обсязі.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі Краска проти Швейцарії визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Суд також враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , відповідно до яких адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, має саме податкове управління.

З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ Винтех підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається із платіжного доручення № 851 від 05.04.2019 позивачем за подачу позову до Окружного адміністративного суду м. Києва було сплачено судовий збір у розмірі 19 210,00 грн.

З огляду на те, що суд дійшов до висновку про задоволення позову, то відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у формі судового збору у розмірі 19 210,00 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Винтех - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) від 28.03.2019 № 00004271402, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Винтех (адреса: 03056, м. Київ, вул. Вацлава Гавела/Академіка Каблукова, 51/16, ідентифікаційний код 39023025) збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 2 945 553,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 2 356 442,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 589 111,00 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) від 28.03.2019 № 00004281402, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Винтех (адреса: 03056, м. Київ, вул. Вацлава Гавела/Академіка Каблукова, 51/16, ідентифікаційний код 39023025) збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1 298 784, 00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 865 856,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 432 928,00 грн.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) від 28.03.2019 № 00004291402, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Винтех (адреса: 03056, м. Київ, вул. Вацлава Гавела/Академіка Каблукова, 51/16, ідентифікаційний код 39023025) зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2018 року у сумі 322 733,00 грн.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) від 28.03.2019 № 00004301402, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Винтех (адреса: 03056, м. Київ, вул. Вацлава Гавела/Академіка Каблукова, 51/16, ідентифікаційний код 39023025) встановлено порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних та застосовано загальну суму штрафу 80 562,10 грн.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Винтех (адреса: 03056, м. Київ, вул. Вацлава Гавела/Академіка Каблукова, 51/16, ідентифікаційний код 39023025) сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 19 210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко

СудОкружний адміністративний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення10.08.2020
Оприлюднено12.08.2020
Номер документу90889495
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —640/6356/19

Ухвала від 16.08.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Яковенко М.М.

Ухвала від 29.06.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Яковенко М.М.

Ухвала від 18.05.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Яковенко М.М.

Ухвала від 29.04.2021

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Пащенко К.С.

Ухвала від 23.04.2021

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Пащенко К.С.

Ухвала від 20.01.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Ханова Р.Ф.

Постанова від 14.12.2020

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Кобаль Михайло Іванович

Постанова від 14.12.2020

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Кобаль Михайло Іванович

Ухвала від 30.09.2020

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Кобаль Михайло Іванович

Ухвала від 30.09.2020

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Кобаль Михайло Іванович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні