Рішення

від 11.08.2020 по справі 640/17235/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2020 року м. Київ №640/17235/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Аєромаст доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Аєромаст звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0046481404 від 15 серпня 2019 року.

В якості підстав позову позивач вказує на те, що оскаржуване рішення контролюючого органу не відповідає чинному законодавству та порушує законні права та інтереси позивача, більше того ґрунтуються на хибних висновках контролюючого органу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, виходячи з того, що під час проведення планової документальної виїзної перевірки позивача контролюючий орган діяв у відповідності до приписів норм податкового законодавства, а податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами перевірки, в повній мірі відображає факт порушення позивачем норм податкового законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на наступне.

На підставі направлення від 05 липня 2019 року №1257/26-15-14-04-05, виданого Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві Когутом Сергієм Володимировичем, головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за ризиковими операціями управління спеціального аудиту Департаменту аудиту Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, радником податкової та митної справи III рангу; відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами і доповненнями (даті по тексту ПК України), на підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 05 липня 2019 року №9587, проведена документальна позапланова виїзна перевірка дотримання вимог податкового законодавства України Товариством з обмеженою відповідальністю Аєромаст (код 34762392) при визначенні по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Житлобудмонтаж (код 39140922) за червень, липень 2016 року показників декларації з податку на додану вартість.

За результатами вищезазначеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки №747/26-15-14-04-05/34762392 від 18 липня 2019 року, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Аєромаст податкового законодавства, а саме:

- пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пунктів 198.3., 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податковою Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 166667 гри.. в тому числі по періодах: червень 2016 - 66 667 гри.; липень 2016 - 100 000 гривень..

Такі висновки податковий орган пов`язував з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю Аєромаст та Товариством з обмеженою відповідальністю Житлобудмонтаж , оскільки контрагент позивача не мав реальних можливостей для здійснення господарських операцій з надання задекларованих послуг.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві на підставі висновків акту від 18 липня 2019 року №747/26-15-14-04-05/34762392 прийнято 18 липня 2019 року податкове повідомлення-рішення:

- №0046481404, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 100000,00 грн. та штрафними санкціями 25000,00 грн.

Незгода з вказаним податковим повідомленням-рішенням суб`єкта владних повноважень обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

При вирішенні даного спору по суті суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент винесення спірних рішень) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, розмір податкового зобов`язання продавця товарів (послуг) по господарським операціям, проведеним з кожним контрагентом - покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог пункту 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пунктом 1.2 статті 1, пунктом 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704, якими визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування; записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення; первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 статті 2 вказаного вище Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 статті 2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (із змінами та доповненнями).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Дана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду України, які викладені у його постановах від 27 червня 2017 року у справі № 808/1062/14, від 14 березня 2017 року у справі № 826/757/13-а, Верховного Суду, зокрема у постанові від 06 лютого 2018 року №К/9901/5042/17.

Як вбачається з матеріалів справи позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість - збільшено суму грошового зобов`язання за наслідками виявлених порушень законодавства під час здійснення фінансово-господарської діяльності з Товариством з обмеженою відповідальністю Житлобдмонтаж .

Як встановлено відповідачем при проведені перевірки відповідно до документів, наданих до перевірки встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Аєромаст мало взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю Житлобудмонтаж .

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Аєромаст , в особі директора Гусева А.В. - (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Альтор (нова назва Товариства з обмеженою відповідальністю Житлобудмонтаж ), в особі директора Коваленко Наталії Миколаївни - (Виконавець) укладено договір від 01 червня 2016 року №7001.

Відповідно до умов даного договору, а саме п.1.1 Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується своїми силами на власний ризик виконати, у відповідності до умов цього договору, сервісне обслуговування системи кондиціонування, вентиляції та теплозабезпечення та сплатити певну грошову суму на умовах даного договору, за рахунком фактурою, що є невід`ємною частиною договору.

На виконання умов даного договору Товариством з обмеженою відповідальністю Альтор (нова назва Товариства з обмеженою відповідальністю Житлобудмонтаж ) виписано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Аєромаст акти здачі-прийнятті робіт на загальну суму 600000,00 грн.

Крім того, до відповідних актів виконавцем надані звіти про виконані роботи, в яких наведено конкретизацію наданих послуг щодо сервісного обслуговування системи кондиціонування, вентиляції та теплозабезпечення.

Зазначені акти надання послуг укладені в м. Києві та підписані, зокрема зі сторони Виконавця директором Товариства з обмеженою відповідальністю Альтор (нова назва Товариства з обмеженою відповідальністю Житлобудмонтаж ) Коваленко Н.М.

Відповідно до баз даних ДФС України, а саме: Інформаційна система Податковий блок відповідачем встановлено наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю Житлобудмонтаж (стара назва Товариства з обмеженою відповідальністю Альтор ) перебуває на обліку в Головному управлінні Державної фіскальної служби у Сумській області, основний вид діяльності - організація будівництва будівель. Основні засоби, станом на 01 червня 2016 року та на 31 липня 2016 року згідно фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за І півріччя 2016 року на балансі відсутні. Відповідно до Звіту про суми нарахованої заробітної плати, нарахування єдиного внеску та повідомлення про прийняття працівника на роботу - на підприємстві працювало 6 осіб. Остання звітність з податку на додану вартість подана за липень 2016 року.

Відповідно до аналітично - інформаційної системи ДФС України Податковий блок по Товариству з обмеженою відповідальністю Житлобудмонтаж сформовано облікову картку суб`єкта фіктивного підприємництва за ознаками фіктивності від 24 січня 2018 року за №286/10-36-21-07 з ознакою фіктивності - зареєстровано та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Контролюючим органом встановлено, що згідно пояснень в СУ ФР ГУ ДФС у Печерському районі Коваленко Наталії Миколаївни дане підприємство TOB Алькор зареєстроване без її відома, згоди та без мети зайняття фінансово-господарською діяльністю.

За наведених обставин відповідач дійшов висновку про фіктивність господарської операції між позивачем та його контрагентом.

Однак доводи відповідача спростовуються матеріалами справи.

Як позивач так і його контрагент Товариство з обмеженою відповідальністю Житлобудмонтаж (стара назва Товариства з обмеженою відповідальністю Алькор ) належним чином зареєстровані в контролюючому органі як платники ПДВ.

Укладений договір між позивачем та контрагентом відповідає меті господарської діяльності цих суб`єктів.

Виконання робіт за договором підтверджується первинними бухгалтерськими документами, дефектність яких не встановлена у визначеному законом порядку.

Складені на виконання задекларованих робіт податкові/видаткові накладні зареєстровані належним чином у контролюючому органі.

Відповідачем не заперечується наявність у контрагентів позивача працюючих осіб.

Крім того, вищенаведений договір укладений з метою виконання позивачем взятих на себе зобов`язань по іншим договорам, укладеним з ПрАТ Дата Груп , ПрАТ Лівобережжяінвест , ПАТ Промінвестбанк , ТОВ БЦ Брест Літовський .

Податковий орган дійшов висновку про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом лише на підставі аналізу податкової звітності з податкових інформаційних баз. В той же час, контролюючим органом не встановлювалась можливість укладення контрагентом позивача інших цивільних договорів, як і не доведена неможливість надання послуг згідно укладених з позивачем договорів офіційно задекларованими працюючими особами.

Щодо посилання в Акті перевірки на наявні кримінальні провадження та пояснення з приводу керівника (засновника) контрагента позивача, слід зауважити на тому, що вказані пояснення та кримінальні провадження не можуть однозначно свідчити про участь Товариства з обмеженою відповідальністю Аєромаст у схемі ухилення від сплати податків. Наявні кримінальні провадження є свідченням лише тієї обставини, що проводиться досудова перевірка фактів, викладених в кримінальних провадженнях, збираються необхідні докази на доведення наявності чи відсутності в діях посадових осіб підприємств ознак злочинних діянь, що передбачені кримінальним законодавством. Сам факт наявності кримінального провадження та проведення досудового розслідування не може бути доказом, що доводить наявність фіктивних ознак діяльності будь-якого з підприємств та за своєю сутністю не може встановлювати та підтверджувати порушення вимог податкового чи іншого законодавства.

В Акті перевірки відсутні будь-які дані щодо наявності вироків (які набрали законної сили) та інших судових рішень по кримінальним провадженням відносно посадових осіб вищевказаних підприємств.

Покази в кримінальному провадженні в якості свідка жодним чином не свідчать про фіктивність та дефектність документів, підписаних керівниками (засновниками), оскільки чинне законодавство не покладає на добросовісного платника податку обов`язку перевіряти дійсний намір керівника свого контрагента на вчинення певних дій. Чи відповідали такі дії дійсним намірам особи, може підтвердити або ж спростували лише вирок суду, або інше рішення за наслідками кримінального провадження. Більше того, покази жодним чином не спростовують надання послуг, вчинених на виконання укладених договорів.

Європейський суд з прав людини в п. 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Крім того, Європейський Суд з прав людини в п. п. 70, 71 рішення від 22 січня 2009 року у справі Булвес проти Болгарії зазначив: якщо національні власті у відсутність яких-небудь вказівок на пряму участь фізичної особи або юридичної особи у зловживанні, пов`язаному із сплатою податку на додану вартість, який нараховується з операцій в ланцюзі постачань, або яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж карають одержувача, який повністю виконав свої обов`язки, за дії або бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і відносно якого у нього не було засобів відстежування і забезпечення його старанності, то власті виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільних інтересів і вимогами захисту прав власності. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків з подання звітності по податку на додану вартість, неможливо для неї забезпечити дотримання постачальником обов`язків подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що ніякого шахрайства відносно системи податку на додану вартість, про який компанія-заявник знала або могла знати, здійснено не було, компанія-заявник не повинна нести наслідки невиконання постачальником обов`язків своєчасного подання звітності по податку на додану вартість і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пені.

Згідно з постановою Верховного Суду №К/9901/2030/17, №821/589/17 від 06 лютого 2018 року фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків, а первинний документ, відповідно, це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, враховуючи все вище викладене в сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і, відповідно, протиправність застосування до позивача негативних санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 15 серпня 2019 року №0046481404.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач не виконав покладеного на нього обов`язку щодо доведеності перед судом правомірності та обгрунтованості прийнятих ним рішень, а тому позовні вимоги є такими, що підлягаю задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241 - 246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Аєромаст задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0046481404 від 15 серпня 2019 року.

Присудити до стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Аєромаст (код ЄДРПОУ 34762392, 03194, м. Київ, вулиця Л. Курбаса, будинок 7-Б, квартира 46) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1921,00 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко